Рішення

від 11.12.2024 по справі 640/11826/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/11826/16-ц

н/п 2/953/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, встановлення меж земельної ділянки,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд із позовом до відповідача, ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 в якому просить поновити порушене право користування належними їй на праві власності земельними ділянками, площею 0,1150 га (кадастровий номер 6310136600:14:013:0080) для індивідуального садівництва та площею 0,1000 га (кадастровий номер 6310136600:14:013:0079) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . А саме:

відновити попередній стан земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом перенесення огородження, яке розмежовує земельні ділянки у відповідності до додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи № 8497 від 08.12.2017 року;

- встановити межі земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі на місцевості, як це зазначено у додатку № 3 висновку судової земельно-технічної експертизи № 8497 від 08.12.2017 року;

- відновити межі між спільними земельними ділянками належними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спосіб визначений додатком № 3 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 8497 від 08.12.2017 року;

- стягнути з ОСОБА_2 заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 50000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 10000 грн. .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є власником двох земельних ділянок , які межують із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 площею 3778 кв.м., належна відповідачу ОСОБА_2 . Коли вона на весні 2016р. повідомила відповідачу, що планує здійснювати будівництво, він встановив бетонний паркан і частково самовільно захопив частину її земельної ділянки.

Відповідач - ОСОБА_2 у поданому відзиві та у письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не доведено порушення її прав його діями. Висновок проведеної експертизи є недопустимим доказом, оскільки експертом не встановлено фактичного розміру меж площі земельних ділянок. Не складено план земельних ділянок, належних позивачу та не встановлено чи проводились зміни меж спірних земельних ділянок, що у свою чергу унеможливлює відновлення меж. Також зазначив, що домоволодіння АДРЕСА_2 , розташовано за земельній ділянці площею 1200 кв.м., внаслідок чого на підставі ч.1 ст. 120 ЗК України право користування земельною ділянко у нього та у третьої особи винило ще 1995 році.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні від 21.09.2016р. повідомила, що домоволодіння по АДРЕСА_2 розділено на два власника , вона є власником б. АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 власник будинку АДРЕСА_2 та вона не має відношення до виниклого спору.

Третя особа - ХМР у судове засідання не з`явилась, пояснень на позов ненадала.

Ухвалами суду провадження у справі було відкрито, призначена експертиза, призначено підготовче засідання, замінена третя особа, в подальшому справа призначена до судового розгляду, прийняті до розгляду змінені позовні вимоги позивача від 06.06.2019р.

Суд зазначає, що дана справа перебуває на розгляді в суді з 2016р. Позивач та її представник у судові засідання неодноразово не з`являлись, подаючи чисельні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи тривалість перебування даного спору в суді, з урахуванням розумності строку розгляду справи , з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, суд вважає за необхідне розглянути справи за відсутності позивача, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

28 жовтня 2015 р. позивачем та ОСОБА_4 укладені два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок № НАР 621031 та НАР НОМЕР_1 , відповідно до яких, позивач придбав у власність земельні ділянки:

- площею 0,1150 га (кадастровий номер 6310136600:14:013:0080) для індивідуального будівництва і садівництва;

-площею 0,1000 га (кадастровий номер 6310136600:14:013:0079)для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В п.1.4. договорів зазначено, що згідно із кадастровим планом земельної ділянки, зазначеним витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка № 6310136600:14:013:0079 має такий опис меж :

від А до Б - землі ненадані у власність;

від Б до В земельна ділянка № НОМЕР_2 по в`їзду Хвойному;

від В до А - землі загального користування ( АДРЕСА_1 )

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки, зазначеним витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка № 6310136600:14:013:0080 має такий опис меж :

від А до Б - землі загального користування (в`їзд Хвойний);

від Б до В земельна ділянка АДРЕСА_1 ;

від В до Г - землі не надані у власність (користування);

від Г до А земельна ділянка № НОМЕР_3 по в`їзду Хвойному.

Обидві ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Своє право власності на зазначені ділянки позивач зареєстровала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого є власником зазначених земельних ділянок.

Суміжно із земельною ділянкою позивача, розташована земельна ділянка на якій міститься житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.1995р.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що з весни 2016 року, коли вона мала намір розпочати будівництво на належних їй земельних ділянках, відповідач встановив на земельній ділянці бетонний паркан, частина якого огороджує її земельну ділянку, тобто фактично самовільно захватив частину її власності.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Згідно проведеної судової земельно-технічної експертизи №8497 від 15.12.2017р. Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса , з додатками до експертизи - проекту землеустрою та геодезичної зйомки вбачається, наступне.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок :

« Пояснювальна записка

1.Підстава для розробки проекту відведення земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_5 по в`їзду Хвойному, 1 розроблено відділом міських геодезичних зйомок ДП «Східгеоінформ» і виконано у січні 2009 року.

Технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту відведення земельних ділянок погоджено з замовником.

Дозвіл на складання проекту відведення надано Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради за №358/08 від 24.12.2008р.

Проект відведення розроблено відповідно до Пропозиції по розташуванню земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

Проект відведення земельних ділянок розроблено на основі топографічного плану масштабу 1:500.

2.Підстави для виникнення права на землю.

Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради за №358/08 від 24.12.2008р. ОСОБА_5 передані функції замовнику проекту відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва, та надано згоду на його розроблення.

Вказаний документ являє собою підставу для виникнення права користування ОСОБА_5 на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до ст.ст. 116, 118, 100, 101, 103, Земельного кодексу України ,ст..ст. 25,69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні», ст.. 29 Статуту територіальної громади міста Харкова.

1.Вилучення земельних ділянок

Проектом відведення передбачається надання земельних ділянок за рахунок земель житлової та громадської забудови не наданих у власність.

2.Правове положення.

Проект розроблено для надання земельних ділянок ОСОБА_5 , згідно діючого законодавства:

ділянка №1 - 0,1000 га (1000,00 кв.м.) ОЖБ; ділянка №2 - 0,1150га (1150,00 кв.м.) садівництво.

3.Цільове призначення земельних ділянок.

Земельна ділянка надається для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та ведення садівництва.

4.Категорія земель

Землі житлової та громадської забудови.

5.Місце розташування земельних ділянок

Земельна ділянка розташована у Київському районі м. Харкова по АДРЕСА_1 .

Також мається акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки №1 від 21.01.2009 по складанню землевпорядної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

Під час натурного обстеження встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 твердими межовими знаками не закріплена, будь-які огородження (паркани, мури, тини тощо), будівлі і споруди відсутні

Відповідно до наданого на дослідження проекту землеустрою межа між земельними ділянками проходить умовно. Також у даному проекті є геодезичні данні, що необхідні для виносу земельної ділянки в натурі, але на час проведення експертизи земельна ділянка в натурі не винесена і не закріплена на місцевості твердими межовими знаками.

На дослідження надана геодезична зйомка земельної ділянки по АДРЕСА_1 [3], в якій не зазначено межі земельної ділянки . Отже, визначити фактичний розмір меж та площі земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 кадастровий номер 6310136600:14:013:0080, 6310136600:14:0130079 не уявляється можливим.

Під час натурного обстеження встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 закріплена на місцевості твердими межовими знаками (огорожами) (див. фототаблицю). Однак, геодезичні зйомка земельної ділянки по АДРЕСА_2 на дослідження в повному обсязі надана не була, доступу до об`єкту дослідження не надано. Надана на дослідження геодезична зйомка містить в собі лише частину огорожі земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Виходячи з викладеного скласти план з позначенням фактичних меж та площі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , не уявляється можливим.

Визначити, чи відповідають правовстановлюючим документам межі та площа земельних ділянок, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та встановити, чи зводилися зміни меж спірних земельних ділянок, не уявляється можливим, з причини не можливості визначення фактичної площі та меж земельних ділянок та порівняння їх з правовстановлюючими документами.

На дослідження надана геодезична зйомка [3] в електронному вигляді, а проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок [4] містить в собі геодезичні дані які необхідні для виносу земельної ділянки в натурі (координати Х,У, довжини меж та дирекційні кути), що дало змогу відобразити в електронному вигляді де і як саме повинна бути винесена земельна ділянка по АДРЕСА_1 в натурі.

Під час дослідження встановлено, що частина земельної ділянки площею 253кв.м., самовільно захвачена ОСОБА_2 . У додатку №3 до даного висновку червоним кольором зазначено місце захвату та яким чином має бути перенесене огородження для відновлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 (відрізки А-Б та Г-В).

У висновку експерта надані висновки, що :

1Визначити фактичний розмір меж, площу та скласти план земельних ділянок, належних ОСОБА_1 кадастровий номер 6310136600:14:013:0080, 6310136600:14:0130079, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , розташованих за адресою АДРЕСА_2 , не уявляється можливим (див. дослідження).

Визначити, чи відповідають правовстановлюючим документам межі та площа земельних ділянок, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не уявляється можливим (див. дослідження).

Встановити, чи проводились зміни меж спірних земельних ділянок, не уявляється можливим. При цьому встановлено, що проведений захват землі. У дослідженні зазначено, де саме наявний захват землі частини земельної ділянки ОСОБА_1 .

У дослідженні визначено, яким чином повинне бути перенесене огородження, яке розмежовує земельні ділянки, зазначено місцерозташування межі між спільними земельними ділянками.

У дослідженні частині визначено, яким саме чином підлягають відновленню межі між земельними ділянками (додаток №3).

Зазначена експертиза є належним та допустимим доказом та відповідачем не спростована.

Відповідно до пп.«г» та «е» ч.1 ст.91 ЗК власники ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з установленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з чч.1 та 2 ст.103 ЗК власники та землекористувачі повинні обирати такі способи використання ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі ділянок зобов`язані не використовувати ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх установлення здійснюється за фактичним використанням ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з установленими розмірами ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ст.107 ЗК).

Враховуючи відсутність документів у відповідача, які передбачають його право власності або право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , зареєстровані у відповідності до ст. 125 ЗК України, встановлення експертом захвату частини земельної ділянки позивача відповідачем в розмірі 253 кв.м., суд приходить до висновків про порушення відповідачем прав позивача на вільне володіння користування та розпорядження його майном, внаслідок чого такі порушення підлягають усуненню.

Посилання відповідача на те, що з 1995 року до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 1200 кв.м. по АДРЕСА_2 , не є підставою для відмови в задоволені позову.

Оскільки за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Проте , суду не надано відповідачем належних доказів права власності або права користування на земельну ділянку розміром 1200 кв.м. по АДРЕСА_2 , ні йому, ні попередньому власнику. Суду не надано документів, на підставі яких за житловим будинком по АДРЕСА_2 , закріплена земельна ділянка.

Верховний Суд в постанові від 16 червня 2020 року в справі №285/1018/18 зазначає, що межі ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками, необхідно відрізняти позовні вимоги про встановлення та відновлення меж ділянки. З огляду на зазначені норми матеріального права встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи щодо відновлення меж ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало в разі його можливого порушення.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019рокуу справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Отже, порушені права позивача підлягають усуненню, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки та перенести огородження земельної ділянки площею 253 кв.м. до відрізків Б-В , Г-В, як визначено у додатку №3 до експертизи №8497, що є належним та ефективним способом захисту.

Щодо заявленої до відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Сам факт незаконного заволодіння частиною земельної ділянки належної повивачу відповідачем, спричинили позивачу підвищене психологічне навантаження, вона була змушена витрачати додатковий час на захист своїх порушений прав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновків про наявність спричиненої позивачу неправомірними діями відповідача моральної шкоди, проте при визначені її розміру, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених їй моральних страждань, їх наслідки й інших негативних впливів, а також виходить з принципів розумності та справедливості, і визначає розмір такої шкоди в сумі 5000 грн., відшкодування яких покладає на відповідача.

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати позивача на проведення експертизи в сумі 4950 грн., суд вважає за необхідне стягнути в повному обсязі, враховуючи, що вказаний висновок покладений в основу рішення про задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати на послуги банку у розмірі 28,50 грн. не є судовими витратами в розуміння ст. 133 ЦПК України, внаслідок чого не підлягають відшкодуванню.

Також позивачем заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмір 10000,00 грн.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте позивачем не доведені витрати на правничу допомогу адвоката, відсутній договір укладений між позивачем та адвокатом, відсутня оплата в сумі 10000 грн., обсяг наданих послуг. За недоведеністю понесених витрат на правничу допомогу адвоката, відсутні підстави для їх відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-13, 76-83, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,-

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ) про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, встановлення меж земельної ділянки задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий №6310136600:14:013:0079 за адресою : АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки та перенести огородження земельної ділянки площею 253 кв.м. до відрізків Б-В , Г-В (додаток №3 до експертизи №8497).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також судові витрати в сумі 5556 грн.32 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Повний текст виготовлений 23.12.2024р.

Суддя Бородіна Н.М.