Рішення

від 27.12.2024 по справі 635/2719/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2719/24

Провадження № 2/635/2668/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання Клімова Л.П.,

учасники справи:

позивач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

відповідач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» адвокат Муха Андрій Ігорович звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просить зобов`язати відповідачів, ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 19602099 та ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №19601929, повернути ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером № 6325157900:00:021:0040, площею 0.15 га, що розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі є власниками земельної ділянки, в рівних долях, із присвоєним кадастровим номером № 6325157900:00:021:0040, площею 0.15 га, що розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області. Позивач є постійним користувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває на праві постійного користування у його користуванні. Вказане твердження підтверджується планшетами лісокористувача, що додаються до позовної заяви. Відповідно до проведеної перевірки Харківської окружної прокуратури Харківської області встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у власності відповідачів перебуває в межах земельної ділянки позивача. Вказане твердження підтверджується висновком ДП «ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЛІСОВПОРЯДНА ЕКСПЕДИЦІЯ» № 481 від 09.08.2021. Вказаний висновок отримано Позивачем 23.02.2024 № 102 від ДП «ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЛІСОВПОРЯДНА ЕКСПЕДИЦІЯ».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У вказаний в ухвалі строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.08.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов до висновку про повне задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідачі є власниками земельної ділянки, в рівних долях, із присвоєним кадастровим номером № 6325157900:00:021:0040, площею 0.15 га, що розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно з планшетами лісокористувача, що додаються до позовної заяви, позивач є постійним користувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває на праві постійного користування у його користуванні.

Відповідно до проведеної перевірки Харківської окружної прокуратури Харківської області та листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 09.08.2021 вих.№481, встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у власності відповідачів перебуває в межах земельної ділянки позивача.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети

лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду: від 15 січня 2019 року у справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19.

Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування зазначена земельна є частиною земель лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні позивача.

Крім того, відповідно до вказаної інформації межі вказаної земельної ділянки, під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на її вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» згідно матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають на праві постійного користування позивача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Отже, вищевказана земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні позивача.

Відповідно до п. ґ ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ч.3 ст.56 ЗК України).

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам, законодавство не містить.

Отже, на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, передання земельних ділянок лісового фонду які перебувають у постійному користуванні державних підприємств без їх попереднього вилучення діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, зайняття відповідачем земельної ділянки, що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить діючому законодавству в сфері лісокористування.

Згідно з положеннями ст. 378 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду, у випадках, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

У свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної

ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18,19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт міжгарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Тобто, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

Випадки, за яких землі лісогосподарського призначення можуть передаватись у приватну власність, визначені у ст. 56 ЗК України (зокрема, лише замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, а також земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення).

В інших випадках земельні ділянки лісогосподарського призначення використовуються спеціалізованими державними або комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України).

Такі земельні ділянки відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України можуть вилучатися у землекористувача чи власника виключно для суспільних потреб.

Наведені норми свідчать про те, що право приватної власності на земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю, а саме лісом, знаходяться в єдиному лісовому масиві, перебувають у постійному користуванні державного (комунального) лісогосподарського підприємства, не може виникнути за жодних умов, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах загального інтересу у контролі за використанням земель лісового фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, що переважає приватний інтерес відповідачів у збереженні земельної ділянки у його власності.

Викладене обставини дають підстави для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1514.00 гривень відповідно з кожного.

Керуючись ст. 10-13, 259,263-265,268,280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером № 6325157900:00:021:0040, площею 0.15 га, що розташована на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок відповідно з кожного.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місце реєстрації: м.Київ, вул.Руставелі Шота, б.9а, код ЄДРПОУ 44768034.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місце реєстрації: м.Харків, вул.Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39792822.

Суддя Д.М. Савченко