Постанова

від 24.12.2024 по справі 632/2173/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 632/2173/23

провадження № 22-ц/818/3648/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Яцина В.Б.

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Орган опіки та піклування ВК Первомайської міської ради Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2024 року ухвалене у складі судді Библіва С.В.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом після уточнення якого від 29.02.2024 ( а.с. 45 49) просив: зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином; усунути перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні дитини шляхом встановлення днів побачень за наступним графіком: п`ять днів на тиждень, кожної неділі місяця, у день народження дитини та батька дитини, не менше чотирьох годин на день (у проміжок часу між 9 год. 00 хв. та 21 год. 00 хв. доби), не враховуючи у час побачення з дитиною час її відпочинку (денного сну) та час перебування у гуртках, секціях, дитячому садку та інших дошкільних установах. Зустрічі проводити без присутності матері.

В обґрунтування позову зазначав, що з 12.09.2019 до 06.02.2023 перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина фактично і за реєстрацією проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Домовитися з відповідачкою щодо прийняття ним участі у вихованні вина їм не вдалося, тому рішенням органу опіки та піклування ВК Первомайської міської ради Харківської області від 01.02.2023 було визнано доцільним визначити йому порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина за наступним графіком: з урахуванням графіку роботи заявника по дві години двічі на тиждень, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, із обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини та за сприятливих погодних умов. Через невиконання відповідачкою вказаного графіку, що являє собою, фактично, перешкоджання з її боку, він був змушений вдруге звернутися до органу опіки та піклування за усуненням цих перешкод та встановленням нового графіку. Рішенням органу опіки та піклування ВК Первомайської міської ради Харківської області від 11.10.2023 було визнано доцільним визначити йому інший порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина за наступним графіком: п`ять днів на тиждень, не менше 4-х годин одноразово або частинами. З того часу, незважаючи на рішення органу опіки та піклування, відповідачка продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, посилаючись на графік занять, хоча частково виконує вказане рішення, надаючи можливість спілкуватися з дитиною тільки у суботу та неділю, тобто два дні на тиждень, при цьому обмежуючи час побачень до 2 годин 30 хвилин. 07.11.2023 у телефонній розмові з позивачем повідомила, що рішення органу опіки виконувати неможливо через його не чіткість, що для дитини визначений графік побачень є незручним, тому обмежується лише суботою та неділю. Зазначена поведінка відповідачки змусила його звернутися до суду з дійсним позовом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 порядок участі у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з наступним графіком побачень: 2 рази на тиждень у будь-який день з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв. без присутності матері дитини за попередньою домовленістю із нею з урахуванням графіка роботи позивача, а також, враховуючи стан здоров`я дитини та погодні умови, з правом забирати дитину до місця проживання позивача в м. Первомайському Лозівського району Харківської області, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування, місця дитячого дозвілля.

Рішення обґрунтовано тим, що запропонований позивачем графік побачень з дитиною, не відповідає віку та інтересами дитини. Графік чергувань батька є мінливим і в разі вихідного дня два рази на тиждень можна домовитися і матір`ю дитини щодо побачень з сином, не зважаючи на день тижня. Вечірній час побачень обрано судом саме тому, що у цей час для прогулянок, у дитини немає кружків чи занять. Місто Первомайський Лозівського району Харківської області обрано саме через проживання у ньому відповідачки та дитини, а також у ньому фактично проживає і сам позивач, хоча зареєстрований він у місті Харкові. Зазначене місто відносно безпечніше в умовах війни, ніж м.Харків. Якщо позивач у день свого народження або народження дитини буде вихідним, він може узгодити відповідні зустрічі з сином на підставі ухваленого судом рішення. Позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджується чинення перешкод відповідачкою позивачеві у спілкуванні та вихованні сина, сторони просто не можуть узгодити дня, тривалість часу та місце побачень дитини з батьком, а тому, позовна вимога про зобов`язання відповідачку не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Визначений судом порядок участі містить багато умов у разі дотримання яких зустріч батька з дитиною може ніколи не відбутися. Суд не врахував найвищі інтереси дитини, яка потребує спілкування, виховання та догляду батьком, не надав належної оцінки поведінці відповідачки, яка перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином, не врахував, що між сторонами склалися відносини, які позбавляють, можливості позивача безперешкодно спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, а також не взяв до уваги той факт, що сторони не змогли дійти згоди щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини. Також суд не врахував висновку органу опіки та піклування, який зроблений з урахуванням всіх обставин у спорі між батьками з приводу порядку участі у вихованні малолітньої дитини. Відповідачка постійно чинить йому перешкоди у перешкоди у спілкуванні з сином, що було доведено в суді письмовими доказами. Рішення органу опіки та піклування яким визначено порядок спілкування з дитиною відповідачка свідомо не виконує, чого не заперечувала в суді. Проте суд зазначеним обставинам належної оцінки не надав та безпідставно відмовив у задоволені позову про

21.10.2024 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Вважала що суд повно та всебічно встановив обставини у справі, врахував вік, стан здоров`я та розклад дня дитини та ухвалив рішення що відповідає інтересам дитини та можливостям батьків. Доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач та відповідачка з 12.09.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі до його розірвання за рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2023 (а.с.18).

Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Дитина фактично і за реєстрацією проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-25).

Рішенням органу опіки та піклування ВК Первомайської міської ради Харківської області від 01.02.2023 було визнано доцільним визначити батькові порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина за наступним графіком: з урахуванням графіку роботи заявника по дві години двічі на тиждень, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, із обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини та за сприятливих погодних умов.

Рішенням органу опіки та піклування ВК Первомайської міської ради Харківської області від 11.10.2023, на якому відповідачка не була присутня, було визнано доцільним визначити позивачеві інший порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина за наступним графіком: п`ять днів на тиждень не менше 4-х годин одноразово або частинами.

Згідно із частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1).

Згідно із частиною 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частин 1, 3 статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

У відповідності до частини 2 статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Як визначено положеннями статті 150, 151 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

На підставі статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 1 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

У відповідності до частини 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. З ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 5, 6 статті 19 СК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 176/2855/19 зазначив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини 1 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У даній справі, між сторонами дійсно існують тривалі напружені конфліктні відносини, які носять особистий характер та які вочевидь не сприяють у реалізації батьком можливості регулярно, комфортно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Факт наявності напружених відносин сторони не заперечували, а навпаки підтвердили під час розгляду справи. У зв`язку з цим загострились взаємовідносини сторін і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який би влаштовував кожну зі сторін.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

На підставі частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь- якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (МАМСНUR v. UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) зазначено, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Визначаючи конкретний порядок участі одного з батьків у вихованні дитини, суд має врахувати те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 02 листопада1989 року (статті 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні доньки і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною без відповідних і достатніх підстав для цього.

У зазначеній справі під час розгляду по суті судом не встановлено доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з донькою перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення побачень позивача з дитиною лише у присутності матері.

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості, потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати й інтересам дитини.

Таким чином, батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19 (провадження № 61-1728св22) вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що підстави для задоволення позову про зобов`язання відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з сином відсутні, оскільки рішення органу опіки та піклування від 11.10.2023 року не містить конкретного часу у який батько може забирати та повертати дитину, що свідчить про потребу додаткової домовленості з матір`ю дитини. Зазначене спростовує доводи позивача про умисне невиконання нею рішення органу опіки та піклування. Згідно пояснень сторін у справі наданих суду першої та апеляційної інстанції, позивач за попередньою домовленістю з відповідачкою забирає і спілкується з дитиною. Жодних заперечень з приводу безпосередньої участі батька у вихованні дитини відповідачка не висловлювала.

Тому рішення суду про відмову у задоволені позову про зобов`язання відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з сином є законним та обґрунтованим.

Проте, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини у справі та не врахував інтересів дитини. Рішення суду винесено без урахування принципу рівності батьків у справі на спілкування та участь у вихованні дитини.

Визначений судом порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дитини є помилковим, тому що не містить чіткого графіку спілкування. Побачення дитини з батьком фактично поставлені судом у залежність виключно від рішення матері дитини ( схвалення або не схвалення нею запропонованого позивачем дня побачень, оцінка нею можливості дитини побачити батька за станом здоров`я та погодних умов).

Відмова позивачу у днях побачень у свій день народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 та у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 також не відповідає інтересам дитини та порушує право батька підтримувати міцний родинний зв`язок із сином.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду та встановлення ОСОБА_1 наступного порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожного вівторка, четверга та суботи, 08 лютого та 01 серпня кожного року з 15 години 30 хвилин до 19: 00 годин без присутності матері.

Колегія суддів вважає, що саме наведений порядок спілкування позивача з дитиною є достатнім, таким, що відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини, підтримку зв`язків з родичами, та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання малолітнього сина.

Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах та в інший час, за погодженням батьків. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині визначеного судом порядок участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2024 року - змінити.

Визначити ОСОБА_1 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожного вівторка, четверга та суботи, 08 лютого та 01 серпня кожного року з 15 години 30 хвилин до 19:00 годин без присутності матері.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.

Головуючий О. Ю.Тичкова

Судді Н.П.Пилипчук

В.Б. Яцина