Рішення

від 20.12.2024 по справі 132/3864/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3864/24

Провадження № 2/132/1025/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" грудня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_2 , яка проживала в с. Мізяків Калинівського району, Вінницької області.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з:

житлового будинку АДРЕСА_1 ;

земельної частки (паю) та майнового паю;

грошових вкладів.

Також до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 належала і земельна частка (пай) розміром 1,27 умовних кадастрових гектарів, яку вона фактично прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мізяків Калинівського району, що підтверджується довідкою Мізяківського старостинського округу Калинівської міської ради від 23.08.2023 року. Вказана земельна частка (пай) належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0378289, виданого 19.08.1997 року на підставі рішення Калинівської РДА № 228 від 29.07.1997 року та перебувала в колективній власності КСП Діброва с. Мізяків.

За життя 21.10.2002 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла позивачці все майно. Заповіт посвідчено виконавчим комітетом Мізяківської сільської ради Калинівського району та зареєстровано в реєстрі за № 46.

За життя ОСОБА_3 частину свого майна (свій житловий будинок) заповідала сину позивачки ОСОБА_4 , який оформив дане спадкове майно та розпорядився ним, що підтверджується роз`ясненням Калинівської державної нотаріальної контори від 23.07.2020 року та витягом зі Спадкового реєстру від 20.07.2023 року. Але син позивачки ОСОБА_4 не є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яке не було охоплено заповітом - тобто земельної частки (паю).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області № 132/2078/17 від 25.07.2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину за законом. Вказаним рішенням за ОСОБА_5 було визнано в порядку спадкування право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0378289, виданого 19.08.1997 року. Надалі за замовленням ОСОБА_5 на підставі розпоряджень Калинівської райдержадміністрації вищезазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 0521684800:04:000:0094, що також підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.03.2024 року. Однак, рішенням Вінницького апеляційного суду від 28.05.2020 року вказане вище рішення було скасоване та прийняте нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовлено.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав № 400872874, 400872654 від 25.10.2024 року право власності за ОСОБА_5 та право оренди зазначеної вище земельної ділянки кадастровий номер 0521684800:04:000:0094 - припинено.

Позивачка фактично прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки доглядала її до дня смерті, похоронила її, проводила поминальні обіди, зберігала в себе правовстановлюючі документи, видані на її ім`я та проживає в будинку по цей час. За заявою позивачки приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Дудар К.Д. було заведено спадкову справу № 72/2023.

Однак, 18.11.2024 року нотаріусом було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - на земельну ділянку кадастровий номер 0521684800:04:000:0094 - у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до розгляду справи по суті в судовому засіданні подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач уповноважений представник Калинівської міської ради Вінницької області Трохименко М.В. в підготовче засідання не з`явився, надавши письмову заяву, де просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла свекруха позивачки, ОСОБА_2 , яка проживала в с. Мізяків Калинівського району, Вінницької області.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з:

житлового будинку АДРЕСА_1 ;

земельної частки (паю) та майнового паю;

грошових вкладів.

Також до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 належала і земельна частка (пай) розміром 1,27 умовних кадастрових гектарів, яку вона фактично прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мізяків Калинівського району, що підтверджується довідкою Мізяківського старостинського округу Калинівської міської ради від 23.08.2023 року. Вказана земельна частка (пай) належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0378289, виданого 19.08.1997 року на підставі рішення Калинівської РДА № 228 від 29.07.1997 року та перебувала в колективній власності КСП Діброва с. Мізяків.

За життя 21.10.2002 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла позивачці все майно. Заповіт посвідчено виконавчим комітетом Мізяківської сільської ради Калинівського району та зареєстровано в реєстрі за № 46.

За життя ОСОБА_3 частину свого майна (свій житловий будинок) заповідала сину позивачки ОСОБА_4 , який оформив дане спадкове майно та розпорядився ним, що підтверджується роз`ясненням Калинівської державної нотаріальної контори від 23.07.2020 року та витягом зі Спадкового реєстру від 20.07.2023 року. Але син позивачки ОСОБА_4 не є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яке не було охоплено заповітом - тобто земельної частки (паю).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області № 132/2078/17 від 25.07.2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину за законом. Вказаним рішенням за ОСОБА_5 було визнано в порядку спадкування право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0378289, виданого 19.08.1997 року. Надалі за замовленням ОСОБА_5 на підставі розпоряджень Калинівської райдержадміністрації вищезазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 0521684800:04:000:0094, що також підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.03.2024 року. Однак, рішенням Вінницького апеляційного суду від 28.05.2020 року вказане вище рішення було скасоване та прийняте нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовлено.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав № 400872874, 400872654 від 25.10.2024 року право власності за ОСОБА_5 та право оренди зазначеної вище земельної ділянки кадастровий номер 0521684800:04:000:0094 - припинено.

Позивачка фактично прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки доглядала її до дня смерті, похоронила її, проводила поминальні обіди, зберігала в себе правовстановлюючі документи, видані на її ім`я та проживає в будинку по цей час. За заявою позивачки приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Дудар К.Д. було заведено спадкову справу № 72/2023.

Однак, 18.11.2024 року нотаріусом було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - на земельну ділянку кадастровий номер 0521684800:04:000:0094 - у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положень ч.1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

За відсутності настання зазначених юридичних фактів у їх сукупності, до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК).

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).

Враховуючи, що відповідач позов визнає, не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті свекрухи ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1233, 1235, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 1,2696 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мізяківської сільської ради Калинівського району (станом на сьогодні - територія Мізяківського старостинського округу Калинівської міської ради Хмільницького району) Вінницької області, кадастровий номер 0521684800:04:000:0094, в порядку спадкування за заповітом після смерті свекрухи ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Мізяків Калинівського району Вінницької області, та прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій згідно Сертифікату на право за земельну частку (пай) серії ВН № 0378289, виданого 19 серпня 1997 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області від 29 липня 1997 року № 228, зареєстрованого 21 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 94, належало право на земельну частку (пай) розміром 1,27 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП «Діброва», якій відповідно до листа начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 березня 2024 року № 0-2-0.6-2525/2-24, та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9955782722024 від 04.12.2024 року, згідно Національної кадастрової системи був присвоєний кадастровий номер 0521684800:04:000:0094.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: