Рішення

від 24.12.2024 по справі 145/1506/24

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. с-ще Тиврів 145/1506/24

2/145/1102/2024

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Штотько А.А.,

представника позивача Гончарова Д.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Богінкевича А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС, в інтересах якого діє представник Гончаров Дмитро Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 до Тиврівського районного суду Вінницької області звернувся адвокат Гончаров Д.О., який діє в інтересах позивача ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 797029,17 грн, з яких: 152223,096 грн - заборгованість по сплаті лізингових платежів; 21413,54 грн - штраф 10%; 130663,62 грн - пеня; 9662,79 грн - 3% річних; 28194,69 грн - інфляційні нарахування; 454871,44 грн - неустойка.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.01.2022 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 12974/01/22-Г.

22.02.2022 права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі додатку від 22.02.2022 "Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №21/07-2017 від 21.07.2017".

26.12.2022 права вимоги за договором було відступлено до нового кредитора ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" на підставі додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/12-2017-3В від 28.12.2017 "Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються (додаток до договору станом на 26.12.2022)".

Позивач свої зобов`язання виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 20.01.2022, згідно з актом прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений відповідачем транспортний засіб марки Mercedes-Benz, комерційний опис Е 250, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 404781,00 грн, у т.ч. ПДВ 1413,50 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 5141, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язався прийняти об`єкт лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

Крім того 20.01.2022 між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань за Договором перед Лізингодавцем.

Відповідач ОСОБА_2 порушив зобов`язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка не погашена ним добровільно.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, відповідачу ОСОБА_2 була направлена досудова вимога № 13451/31.1 від 11.08.2022 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з позовною заявою про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої заборгованості та інших збитків.

Також, на виконання п. 2.2 договору поруки, 07.08.2024 відповідачу ОСОБА_1 на зазначену в договорі фінансового лізингу адресу було надіслано вимогу № УФ-70241 про сплату простроченої заборгованості по внесенню лізингових платежів до Договору фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій.

31.03.2023 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» направило лізингоодержувачу повідомлення №УФ-35861 про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з вимогою повернення об`єкта лізингу до 10.04.2023 власнику - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС". Згідно з даним повідомленням Договір фінансового лізингу вважається розірваним з 10.04.2023.

Станом на 10.04.2023 (дату розірвання договору фінансового лізингу) прострочена заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем по лізинговим платежам становить 152223,09 грн. На цю заборгованість нараховані штрафні санкції, а саме: 21413,54 грн - штраф 10%; 130663,62 грн - пеня; 9662,79 грн - 3% річних; 28194,69 грн - інфляційні нарахування; 454871,44 грн - неустойка.

Отже, загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів за даним договором становить 797029,17 грн.

У зв`язку з чим ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» звернулось до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами позовного загального провадження.

07.11.2024 ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

12.11.2024 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. подано до суду відзив на позов, у якому представник відповідача зазначає, що із позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується з наступних підстав.

Договір фінансового лізингу, який укладений між сторонами містить елементи договору найму транспортного засобу, тому в силу ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Спірний правочин в порушення зазначених вимог закону укладений у простій письмові формі, без нотаріального посвідчення, а тому такий договір є нікчемним. Крім того, під час підписання ОСОБА_1 договору поруки його не було ознайомлено з усіма можливими правовими наслідками підписання договору поруки. Кредитор свідомо, користуючись низькою правовою обізнаністю поручителя змусив підписати його договір поруки. За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 указаним у п. 1.2 договору поруки від 20.01.2022 укладеного між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 не містяться умови лізингового договору, що свідчить про неможливість ознайомлення ОСОБА_1 з ними. Договір фінансового лізингу був підписаний 20.01.2022, строком на 24 місяці, строк його дії закінчується 20.01.2024, при цьому відповідно до п. 3.2 договору поруки строком припинення поруки, встановленої цим договором є шість місяців з дати закінчення строку лізингу, а отже строк дії договору поруки завершується 20.07.2024. Також відповідач вважає, що розрахунки надані позивачем, щодо нарахованих відсотків та штрафних санкцій є неправильним. А також зазначає, що період дії воєнного стану свідчить про існування форс-мажорних обставин. Крім того зазначає, що позивачем було направлено вимогу № УФ70241 від 07.08.2024 на поштову адресу ОСОБА_1 , однак останній її не отримував і був позбавлений можливості врегулювати спір в досудовому порядку.

На підставі вищевикладеного у задоволені позовних вимог просить відмовити повністю.

09.12.2024 представником позивача ОСОБА_3 подано до суду заяву, у якій він просить суд повернути відзив на позовну заяву заявнику у зв`язку із пропуском процесуального строку на його подання.

23.12.2024 представником позивача ОСОБА_3 подано до суду заперечення на відзив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав з підстав наведених в ньому та наполягав на його задоволенні в повному обсязі та стягненні з відповідача заборгованості перед ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" по Договору фінансового лізингу № 12974/01/22-Г від 20.01.2022 станом на 06.08.2024 у сумі 797 029,17 грн. Додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_2 на момент розгляду справи об`єкт лізингу не повернув та продовжує його безоплатно використовувати за межами території України у власних цілях.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Богінкевич А.М. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на аргументи викладені у відзиві на позов, наполягав на залишенні позову без задоволення, оскільки, на його думку, договір лізингу нотаріально не завірений, строк договору поруки закінчився, штрафні санкції нараховані неправомірно та неправильно, а також існують форс-мажорні обставини, які виключають відповідальність відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 усудове засідання не з`явився, хоча про дату і час судового засідання повідомлений у порядку, встановленому законом. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду у його відсутності не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи 20.01.2022 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу №12974/01/22-Г (а.с. 22-23), який підписаний відповідачем 1 - ОСОБА_2 . Предметом договору є транспортний засіб Mercedes-Benz E 250, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 404 781,00 грн, строк лізингу за Договором складає 24 місяці з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі. У пункті 10 Договору між сторонами узгоджений графік платежів. Пункт 12 Договору визначає, що договір за домовленістю сторін укладений в простій письмові формі.

Згідно з п. 13 Договору фінансового лізингу Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, Сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/ розірвання цього Договору). Зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до п. 14 Договору фінансового лізингу підписанням цього Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач ОСОБА_2 приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу та які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html. Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Об`єкта лізинг, тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Відповідно до п. 15 Договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання Договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання Договору, а також підтверджує отримання перед укладанням Договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п. 1.1. Загальних умов (а.с.28) Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно - Об`єкт лізингу, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

У подальшому сторони склали та підписали акт (видаткову накладну) прийому-передачі об`єкта лізингу до договору фінансового лізингу № 12974/01/22-Г від 20.01.2022 відповідно до якого ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» передав у користування ОСОБА_2 транспортний засіб Mercedes-Benz E 250, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , пробіг 106971 км, вартістю 404 781,00 грн (а.с.25).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 5141, ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" є власником автомобіля Mercedes-Benz E 250, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 (а.с.26).

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 до Договору фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022 укладеної між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , останній зобов`язується 26.01.2022 доставити об`єкт лізингу до сервісного центру для встановлення на автомобіль GPS трекеру (а.с. 24).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 20.01.2022, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 відповідає за виконання ОСОБА_2 усіх його грошових зобов`язань перед ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022, укладеного між ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" та ОСОБА_2 , з урахуванням Додатку «Загальних умов до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору, в тому числі тих, що можуть бути укладені сторонами у майбутньому (а.с.27).

Підписуючи договір поруки, поручитель приєднався до його умов та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь якого його невід`ємною частиною.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 укладеного між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та АТ «ТАСКОМБАНК», акта приймання-передачі документації за договором відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 згідно Додатку (переліку) відступлення договорів від 22.02.2022 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» відступило АТ «ТАСКОМБАНК» за плату належні йому права вимоги за договором фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022 (а.с. 36-44).

Згідно з договором відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017 укладеного між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», акта приймання-передачі прав вимоги за договором відступлення прав вимоги (цесії) та Додатком (переліком) відступлених договорів від 26.12.2022 АТ «ТАСКОМБАНК» відступило ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги за договором фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022 (а.с. 45-51).

Відповідач ОСОБА_2 прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений транспортний засіб, а з 16.12.2022 припинив виконувати зобов`язання з оплати лізингових платежів. Отже, відповідач ОСОБА_2 порушив зобов`язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка не погашена ним добровільно.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку АТ «ТАСКОМБАНК», на той час кредитор, 11.08.2022 відповідачам направило досудову вимогу №13451/31.1 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з позовною заявою про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої заборгованості та інших збитків (а.с.53), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштової накладної та фіскального чеку про оплату такого відправлення (а.с. 54, 55).

31.03.2023 позивач ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» направило відповідачам повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу. Згідно з даним повідомленням Договір фінансового лізингу вважається розірваним з 10.04.2023. Цим повідомленням також було доведено до відома відповідачів, що повернення (вилучення) Об`єкта лізингу та розірвання (відмова) від Договору не звільняє відповідачів від сплати всіх нарахованих, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, а право викупу предмета лізингу лізингоодержувачем втрачається (а.с.56).

Факт скерування відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису у цінні листи на ім`я ОСОБА_2 (а.с.57), поштовою накладною (списком № 8545 ф.103 Експрес) (а.с. 58) та фіскальним чеком про оплату відправлення (а.с. 57).

07.08.2024 ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_1 позивачем направлено вимогу з розрахунками № УФ-70241 про сплату заборгованості та попереджено поручителя, що у разі несплати заборгованості, позивач буде звертатися до суду з позовом про солідарне стягнення вказаної заборгованості з детальним розрахунком заборгованості та штрафних санкцій по Договору фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022 (а.с. 59-74), що підтверджується описами вкладення у цінні листи, фіскальним чеком про оплату відправлення та поштовою накладною (списком №11509 ф.103 Експрес) (а.с. 75-78).

До матеріалів справи долучено платіжні інструкції в підтвердження часткової оплати відповідачем ОСОБА_2 лізингових платежів: № 0е63f208b1 від 20.02.2022 на суму 11000 грн, № da528622ae від 16.02.2023 на суму 20000 грн, № 0b583e2292 від 21.02.2022 на суму 8819,18 грн, № 782b076092 від 20.02.2022 на суму 7652,77 грн, № ПН2985735 від 21.01.2022 на суму 8011,62 грн, № ПН2980539 від 20.01.2022 на суму 140203,35 грн (а.с.79-84), а також виписку по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2 за період з 22.02.2022 по 27.12.2022 (а.с. 85), що свідчить про визнання ним боргу за договором фінансового лізингу і обов`язків, які виникли з цього договору.

Згідно з наказом Національного банку України № 419-но від 29.04.2023 ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" визначено критично важливим для функціонування економіки країни та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Положення інших нормативно-правових актів регулюють відносини у сфері фінансового лізингу в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частини 2, 3 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачають, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов`язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або не проведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Свої зобов`язання позивач виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 20.01.2022, згідно з актом прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки Mercedes-Benz E 250, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 404 781,00 грн, а відповідач ОСОБА_2 прийняв Об`єкт лізингу та зобов`язався своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

У свою чергу, ОСОБА_2 сплатив перший лізинговий платіж, а на 4 лізинговому платежі допустив прострочку в 36 тижнів, а з 16.12.2022 (восьмий лізинговий платіж) взагалі припинив виконувати зобов`язання з оплати лізингових платежів (шостий лізинговий платіж згідно з графіком) взагалі припинив виконувати зобов`язання з оплати лізингових платежів.

Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проігнорували всі вимоги, як наслідок заборгованість за Договором фінансового лізингу наразі залишилась непогашеною та сам об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю не повернений.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та інші штрафні санкції.

Загалом заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 06.08.2023 за договором фінансового лізингу становить 797 029,17 грн, з яких: 152 223,09 грн - заборгованість по сплаті лізингових платежів; 21413,54 грн - штраф 10%; 130663,62 грн - пеня; 9662,79 грн - 3% річних; 28194,69 грн - інфляційні нарахування; 454 871,44 грн - неустойка.

Розрахунок заборгованості зазначений в позові та додано до матеріалів справи.

Враховуючи те, що сума основного боргу по сплаті лізингових платежів з 8 по 26 лізингові періоди, яка складає 152 223,09 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у частині стягнення з них указаної суми основного боргу.

Отже, на момент розгляду справи доказів погашення лізингових платежів та сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, інфляційних збитків у суду не має.

Щодо штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.546ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.550ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 1 статті 552ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Пунктом 7.1 Загальних умов Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі, на електронну адресу лізингоодержувач) наступні штрафні санкції, а саме: за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.1.1); у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших за договором понад 15 календарних днів, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 Загальних умов, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

Водночас у п. 7.1.9. Загальних умов Договору визначено, що сторони погодили, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст.232Господарського кодексуУкраїни та ч. 2 ст.258Цивільного кодексуУкраїни до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Чинне законодавство не встановлює для учасників цивільних відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Указана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 по справі № 910/12876/19.

Суд перевірив розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому пеня у розмірі 130 663,62 грн та штраф у розмірі 21413,54 грн є такими, що підлягають стягненню з відповідачів.

Частина 2 статті 625ЦК України регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому 3% річних у розмірі 9662,79 грн та інфляційні нарахування у розмірі 28194,69 грн є такими, що підлягають стягненню з відповідачів.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов Договору визначено, що в разі, якщо на дату розірвання Договору Об`єкт лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено в п.11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування Об`єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу зазначений в графіку в п. 6 Графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення Об`єкту лізингу Лізингоодержувачем).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Судом установлено, що договір фінансового лізингу № 12974/01/22-Г від 20.01.2022 вважається розірваним з 10.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача щодо повернення Об`єкту лізингу була проігнорована відповідачем ОСОБА_2 і станом на момент подання позову останній без будь-яких правових підстав користується належним Позивачу транспортним засобом.

Частиною 2 статті 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1 ст.785ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

До відносин, пов`язаних з лізингом застосовуються загальні положення про купівлю- продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору та правила статті 628 ЦК України.

До зазначених висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 22.07.2019 по справі №728/150/17 та в ряді інших постанов.

Отже, оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо найму транспортного засобу, то до таких правовідносин застосовується ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Окрім того, у своїй постанові від 20.10.2020 по справі № 916/1319/19 Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що частиною першою статті 785ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230ГК України та статті 549 ЦК України.

З огляду на такі висновки, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правовими висновками щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.

Аналізуючи вказані норми суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів неустойки підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав продовжує використовувати об`єкт лізингу після розірвання договору фінансового лізингу з 10.04.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому неустойка в розмірі 454 871,44 грн є такою, що підлягає стягненню з відповідачів.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 та закінчення строку дії договору поруки.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що з метою забезпечення виконання основного зобов`язання Клієнта за Договором фінансового лізингу №12974/01/22-Г від 20.01.2022 було укладено договір поруки від 20.01.2022, за яким поручителем виступив ОСОБА_1 , є підстави для розгляду в даній цивільній справі вимог позивача як до основного боржника - ОСОБА_4 , так і до поручителя - ОСОБА_1 як до солідарних боржників.

Водночас згідно з п.3.2. Договору поруки сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим Договором, є 6 (шість) місяців з дати закінчення строку лізингу, передбаченого ЛІЗИНГОВИМ ДОГОВОРОМ, а у випадку наявності простроченої заборгованості БОРЖНИКА відповідно до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ, строком припинення поруки є 3 (три) роки з дати розірвання (відмови) КРЕДИТОРОМ від ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ в порядку та на умовах, визначених загальними умовами до ЛІЗИНГОВОГО ДОГОВОРУ, що спростовує позицію представника відповідача про сплив строку дії Договору поруки.

Щодо позиції представника відповідача ОСОБА_1 щодо недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу суд зазначає таке.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як указував суд до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави, в тому числі параграф 5 та ст 799 ЦК України.

Таку правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/2153/19, від 31.10.2019 у справі № 910/2219/19, від 21.11.2019 у справі № 910/2233/19, від 15.01.2020 у справі № 910/2242/19.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг», який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно зі ст.15Закону України«Про фінансовийлізинг» (договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Спеціальними нормами Закону України «Про фінансовийлізинг» передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору, а відповідач ОСОБА_2 не довів, що заявляв вимогу щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу до його укладення чи під час укладення.

Отже, суд відхиляє доводи відзиву на позовну заяву про те, що договір фінансового лізингу між сторонами № 12974/01/22-Г від 20.01.2022 всупереч положень ст.799ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому такий договір у силу положень ст.220цього жКодексу є нікчемним, оскільки приписи ст. 799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу, які містяться у параграфі 5 глави 58 ЦК України, у даному випадку не застосовуються.

Щодо доводів відзиву на позовну заяву про те, що за посиланням https://ulf.ua/ua/doсument/usloviya-k-dogovoru-fl.html указаним у п. 1.2 договору поруки від 20.01.2022 укладеного між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ОСОБА_1 не містяться умови лізингового договору, що свідчить про неможливість ознайомлення ОСОБА_1 з ними суд установив, що вказана інформація не відповідає дійсності та посилання зазначене представником відповідача вказано неправильно.

Так, у п. 14 Договору фінансового лізингу та п. 1.2. Договору поруки вказано, що умови договору поруки розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html, при цьому судом перевірено, що до вказаної інформації є вільний доступ.

Аналогічно матеріалами справи спростовується позиція представника відповідача ОСОБА_1 про те, що останній був позбавлений можливості врегулювати спір у досудовому порядку та що йому не направлено повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу від 31.03.2023 № УФ-53861, оскільки вказаний факт підтверджується поштовою накладною - списком № 8545 ф.103 Експрес згрупованих відправлень Укрпошта, замовник ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» зі штампом Укрпошти від 03.04.2023 (а.с. 58).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Щодо доводів відзиву на позовну заяву про неправильність розрахунку наданого позивачем, а також сум нарахованих відсотків та штрафних санкцій суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 79ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідачів, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Судом досліджено надані позивачем розрахунки лізингових платежів та суми штрафних санкцій, які визнано обґрунтованими.

Водночас суду не надано жодних доказів щодо сплати грошових коштів за договором фінансового лізингу, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, представник відповідача та самі відповідачі суду не надали. На підставі вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за договором є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору фінансового лізингу.

Щодо доводів відзиву на позовну заяву про форс-мажорні обставини суд зазначає таке.

Згідно з п. 9.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Сторони зобов`язані письмово у термін не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити іншу сторону про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору.

Водночас відповідачі не надали суду доказів про повідомлення лізингодавця про настання обставин непереборної сили, якщо вони перешкоджають належному виконанню Договору фінансового лізингу, в строк зазначений п. 9.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу.

Також, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 викладено висновок, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору».

Суд зазначає, що незважаючи на те, що військовий стан віднесений до переліку форс-мажорних обставин, це не означає автоматичне звільнення сторони, яка заявляє про вплив форс-мажорних обставин від доказування. Посилаючись на форс-мажор як на підставу, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному випадку. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом ...».

Також з урахуванням положень статті 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати вУкраїні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року №44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

Посилання представника відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року №2021/02.0-7.1 про форс-мажорні обставини не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки вказаний документ не стосується правовідносин, що виникли між сторонами.

Отже, відповідачами не надано доказів, що вони зазнали наслідків бойовий дій чи інших обставин непереборної сили, при цьому як зазначав суд тягар доказування впливу форс-мажорних обставин покладається саме на сторону, яка про них заявляє.

Щодо посилання на п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд вважає його помилковим і таким, що застосуванню не підлягає, оскільки правовідносини у даній справі не стосуються кредитних.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 11955,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9902226960 від 13.08.2024, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача, судові витрати у вигляді судового збору по 5977,72 грн з кожного.

Керуючись ст. 1, 3, 4, 5, 13, 79-81, 89, 133, 141, 264-266, 354 ЦПК України, ст. 207, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 552-554, 559, 612, 625, 626-628, 633, 634, 638, 785, 806, 1050 ЦК України, ст. 230 ГК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» заборгованість в розмірі 797029 (сімсот дев`яносто сім тисяч двадцять дев`ять) гривень 17 копійок, що складається з:

-152223,09 грн - заборгованість за сплатою лізингових платежів;

-21413,54 грн - штраф 10%;

-130663,62 грн - пеня;

-9662,79 грн - 3% річних;

-28194,69 грн - інфляційні нарахування;

-454871,44 грн - неустойка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 5977 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 5977 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 72 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 30 грудня 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 41110750, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Іванець В. Д.