Постанова

від 17.12.2024 по справі 522/11137/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7073/24

Справа № 522/11137/24

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Сузір`я плюс» у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «Сузір`я будова», Споживчого товариства «Сузір`я плюс» про визнання майнових прав, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Науменко А.В. 19 липня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У липні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду першої інстанції із позовом до СТ «Сузір`я будова», СТ «Сузір`я плюс» про визнання майнових прав.

Разом з позовною заявою від позивачів надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони СТ «Сузір`я будова» та СТ «Сузір`я плюс» відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру номер 148, площею 42 кв.м. в секції номер 4 на 10 поверху житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з однієї сторони, та СТ «Сузір`я будова», з іншої сторони, був укладений договір асоційованого членства в споживчому товаристві №4/148 від 03 березня 2018 року, предметом якого є будівництво однокімнатної квартири, загальною площею 42 кв.м, будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , розташованої на 10 поверсі 4 секції у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі вказували, що відповідачі свої обов`язки по договору не виконують, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушені були звернутись до суду з вимогами про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнове право (яке є спільною власністю) на квартиру номер АДРЕСА_2 , загальною площею 42 кв.м в секції номер 4 на 10 поверху житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:44:001:0057), за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві №4/148 від 03 березня 2018 року.

За таких обставин, позивачки просили суд забезпечити позов шляхом заборони СТ «Сузір`я будова» та СТ «Сузір`я плюс» відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру номер АДРЕСА_2 , площею 42 кв.м. в секції номер 4 на 10 поверху житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.

Заборонено СТ «Сузір`я будова» та СТ «Сузір`я плюс» відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на квартиру номер 148, площею 42 кв.м. в секції номер 4 на 10 поверху житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:44:001:0057) за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник СТ «Сузір`я плюс», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вжитий судом захід забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, оскільки закріплює за позивачами майнові права на відповідні об`єкти.

Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явилась ОСОБА_3 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Споживчого товариства «Сузір`я плюс» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 та 2 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про визнання майнових прав на квартиру номер АДРЕСА_2 , загальною площею 42 кв.м. в секції номер 4 на 10 поверху житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, який розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137500:44:001:0057), за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві №4/148 від 03 березня 2018 року.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення у справі, позивачами надано інформацію з мережі Інтернет, яка свідчить про те, що відповідачі пропонують інвесторам сплатити додаткові грошові кошти за нерухоме майно, або втратити права на проінвестовані об`єкти.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно може надати можливість відповідачам СТ «Сузір`я будова», СТ «Сузір`я плюс» розпорядитися ним, зокрема відчужити зазначене майно іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд першої інстанції, внаслідок повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зробив правильний висновок щодо обґрунтованості доводів сторони позивача щодо наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до порушення прав позивача.

Отже, забезпечення позову в обраний позивачами спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника СТ «Сузір`я плюс» про те, що вжитий судом захід забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, оскільки закріплює за позивачами майнові права на відповідні об`єкти.

Колегія суддів звертає увагу представника апелянта, що оскаржуваною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2024 року було заборонено СТ «Сузір`я будова» та СТ «Сузір`я плюс» відчужувати (передавати) будь-яким іншим особам майнові права на спірну квартиру номер 148, при цьому предметом заявлених позовних вимог є визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнових прав на вказану квартиру.

Таким чином, питання щодо визнання за позивачами майнових справ на спірне майно судом першої інстанції у зазначеній ухвалі не вирішувалось.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2024 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Сузір`я плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 грудня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе