Номер провадження: 22-ц/813/1016/24
Справа № 522/14900/19
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голотова Маріанна Миколаївна на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_1 , треті особи - Державний реєстратор Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальваков Дмитро Гаріальдович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності та витребування майна, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур-Сервіс-Одеса» (далі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса»), ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор КП «Департамент державної реєстрації» Вальваков Д.Г., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про скасування рішень про державну реєстрацію прав, припинення права власності та витребування майна.
Позов мотивований тим, що за укладеним 01.06.2013 договором позики ОСОБА_2 передав ОСОБА_9 в позику кошти у розмірі 800 000 дол. США.
05 липня 2013 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 стояночне місце АДРЕСА_1 .
31 липня 2013 року ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .
Для забезпечення виконання зобов`язань по вказаному договору позики, за укладеним 21.07.2017 договором іпотеки, реєстраційний №835, ОСОБА_9 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру, а за укладеним 27.07.2017 договором іпотеки, реєстраційний №850, ОСОБА_9 передав ОСОБА_2 в іпотеку стояночне місце.
18 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернув стягнення на спірні квартиру та стояночне місце, зареєструвавши за собою право власності, на вказане нерухоме майно З цього часу позивач вказане майно нікому не відчужував.
13 серпня 2019 року невідомі позивачу особи увірвалися до належної йому квартири і повідомили, що квартира належить іншій особі, вимагали від нього виселитися з квартири.
На підставі інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 дізнався, що: 1) право власності на належну йому квартиру зареєстровано по 1/2 частці за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна №1266, 1267 від 06.08.2019 та №1252, 1253 від 05.08.2019, виданих Обслуговуючому кооперативу «Ріал-К» (-далі ОК «Ріал-К»), зареєстрованого приватним нотаріусом Дімітровою Т.А.; 2) право власності на належне йому стояночне місце 07 серпня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого ОК «Ріал-К», зареєстрованого приватним нотаріусом Дімітровою Т.А..
Позивач не вчиняв жодних дій щодо продажу чи інших дій, спрямованих на відчуження належного йому вказаного нерухомого майна у власність іншим особам, передання його до статутного капіталу ОК «Ріал-К».
Позивач зазначав, що спірні квартира та стояночне місце передавалися до статутного капіталу ОК «Ріал-К» його членами - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі протоколу загальних зборів вказаного кооперативу №19 від 02.08.2019. При цьому, квартира начебто належала вказаним особам на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного стояночного місця, укладеного 05.07.2013 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , та договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 31.07.2013 між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Однак, вказане рішення станом на 02 серпня 2019 року не набрало законної сили, оскільки переглядалося Одеським апеляційним судом, який ухвалив відповідну постанову тільки 17 грудня 2019 року.
У подальшому ОК «Ріал-К» за окремими актами прийому-передачі передав у власність спірну квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожному по 1/2 частині, а стояночне місце - ОСОБА_10 ..
Відтак позивач вважав, що реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частці за кожним та реєстрація права власності на стояночне місце за ОСОБА_4 проведені незаконно та повинні бути скасовані.
31 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою про вчинення проти нього кримінального правопорушення, яке полягає у протиправних діях із позбавлення його права власності на квартиру та стояночне місце. Були внесені відомості до ЄРДР за №12019160500004752 від 31.08.2029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої ст. 190 КК України.
16 вересня 2019 року в рамках кримінального провадження за №12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/15203/19, на підставі клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Землянова А.І., винесено ухвалу, згідно якої накладено арешт на спірні квартиру та стояночне місце, заборонивши будь-яке відчуження вказаного нерухомого майна.
04 березня 2020 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси винесено ухвалу про скасування арешту зі спірних квартири та стояночного місця, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року.
Згодом приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. були посвідчені договори:
1) купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (як продавцями) та ОСОБА_5 (як покупцем), зареєстрований в реєстрі за №22074;
2) купівлі-продажу спірного стояночного місця, укладений між ОСОБА_4 (як продавцем) та ОСОБА_5 (як покупцем), зареєстрований в реєстрі за №2209.
Позивач вважав, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були законними власниками нерухомого майна, а саме - вказаної квартири та стояночного місця, то вони і не мали права укладати вказані договори купівлі-продажу та відчужувати дане нерухоме майно.
Позивач посилався на те, що зазначений арешт з нерухомого майна 04 березня 2020 року знято на підставі тверджень заявника про закриття кримінального провадження №12019160500004752, однак, постанова про закриття кримінального провадження №12019160500004752 від 24.02.2020, на підставі якої було знято арешт з нерухомого майна, скасована постановою Одеської місцевої прокуратури №3 від 29.02.2020, а наступну постанову про закриття кримінального провадження винесено тільки 10 березня 2020 року. Крім того клопотання про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження №12019160500004752, подано до суду тільки 02 березня 2020 року, тобто, вже після скасування постанови про закриття кримінального провадження. Ці обставини, як на думку позивача, свідчать про незаконність зняття арешту зі спірного нерухомого майна, саме з метою продажу квартири та стояночного місця. Продавці - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та покупець - ОСОБА_5 діяли у змові та мали на меті унеможливити повернення нерухомого майна у власність ОСОБА_2 ..
У листопаді 2020 року ОСОБА_5 стала засновником ТОВ «Одеса-Тур-Сервіс» та внесла до статутного капіталу вказаного товариства спірну квартиру, не дивлячись на наявність ухвали про арешт майна. 24 грудня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. було посвідченого акти приймання-передачі нерухомого майна від 2311.2020 за №№2931, 2932 між ОСОБА_5 та ТОВ «Одеса-Тур-Сервіс», та зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Одеса-Тур-Сервіс».
21 січня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. було посвідчено, реєстрові №№6,7, акти приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021, за яким ТОВ «Одеса-Тур-Сервіс» передала спірну квартиру у власність ОСОБА_1 ..
Позивач ОСОБА_2 вважає, що вказані дії свідчать про прямий намір відповідачів уникнути відповідальності, ускладнити або унеможливити поновлення його прав. Реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 та реєстрація права власності на стояночне місце за ОСОБА_5 проведені незаконно та повинні бути скасовані з витребуванням спірного майна на користь ОСОБА_2 ..
На підставі вищевикладених обставин, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд:
скасувати:
-рішення державного реєстратора Шевченка М.О. №47117821 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48092413 від 05.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32682960);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48121105 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 (номер запису 32709411);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48096514 від 05.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (номер запису 32686707);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48120333 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32708705);
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. №51519427 від 07.03.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 35846656);
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. №53456331 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О.В. №53444313 від 04.08.2020 про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;
-рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К.А. №53445226 від 04.08.2020 про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К.А. №53444818 від 04.08.2020 про об`єднання об`єктів нерухомого майна;
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. №53456289 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 37620964);
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. №55933943 від 24.12.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» (номер запису: 39920230);
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. №56298091 від 25.01.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (номер запису: 40254472);
-рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. №51519132 від 07.03.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (номер запису: 35846354);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48146695 від 08.08. 2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 (номер запису 32733318);
-рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48121514 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);
-рішення державного реєстратора Шевченка М.О. №47117291 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519);
припинити право власності:
ОСОБА_5 на стояночне місце АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 );
витребувати з незаконного володіння:
ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стояночне місце АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Приморського районного суду від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_9 своїх зобов`язань за договором позики, забезпечених іпотекою, ОСОБА_2 18 вересня 2017 року зареєстрував за собою право власності на спірні квартиру та стояночне місце у порядку звернення стягнення на іпотечне майно за іпотечними договорами від 21 липня 2017 року та 27 липня 2017 року.
Відповідач ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 передали спірне майно до статутного капіталу ОК «Ріал-К» на підставі рішення Приморського районного суду від 15 січня 2018 року про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірних квартири та стояночного місця, за якими ОСОБА_9 набув право власності на вказане майно. Проте вказане рішення суду не могло бути підставою для вчинення вказаних дій, оскільки воно не набуло законної сили та знаходилося на перегляді в апеляційному суді. 17 грудня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року було скасовано апеляційним судом. Тому, передача ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спірних квартири та стояночного місця до статутного капіталу ОК «Ріал-К» є незаконними.
Таким чином, незаконними є і наступні дії з роз`єднання та об`єднання квартири з присвоєнням іншого номеру, відчуження спірних квартири та стояночного місця, оскільки ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 , ні ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», ні ОСОБА_5 не були законними власниками спірного майна.
ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 ), а ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем стояночного місця АДРЕСА_1 , а тому є всі підстави для витребування від них на користь ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна.
Не погодившись із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голотова М.М. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду від 24 червня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , яка не сповіщалася належним чином про судове засідання. Наявні у справі відомості про направлення судової повістки не містять відомостей про їх вручення. Оскільки вона не була освідомлена про розгляд справи, вона не моніторила сайт судової влади з приводу наявності ухвали про відкриття провадження у справі. Суд прийняв уточнені позовні вимоги без сплати судового збору, не залишивши їх без руху для сплати судового збору. Суд послався на те, що на момент передачі спірного майна до статутного капіталу ОК «Ріал-К» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2018 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна не набуло законної сили та було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2019. Разом з тим, не взято до уваги, що постановою Верховного Суду від 16.06.2021 змінено мотивувальну частину постанови апеляційного суду. Верховним Судом встановлено, що ОСОБА_9 не був власником спірного майна, тому не мав права передавати його у заставу ОСОБА_2 , а у останнього не виникло право власності на спірне майно.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Голотової М.М., діючої від імені ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року - скасовано. Ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор КП «Департамент державної реєстрації» Вальваков Д.Г., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про скасування рішень про державну реєстрацію прав, припинення права власності та витребування майна - задоволено.
Скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав:
- рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича №47117821 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48092413 від 05.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32682960);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48121105 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 (номер запису 32709411);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48096514 від 05.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (номер запису 32686707);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48120333 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32708705);
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни №51519427 від 07.03.2020 на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 35846656);
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни №53456331 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 ;
- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни №53444313 від 04.08.2020 про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;
- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни №53445226 від 04.08.2020 про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 ;
- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни №53444818 від 04.08.2020 про об`єднання об`єктів нерухомого майна;
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни №53456289 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 37620964);
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни №55933943 від 24.12.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» (номер запису: 39920230);
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни №56298091 від 25.01.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою - АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (номер запису: 40254472);
- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни №51519132 від 07.03.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (номер запису: 35846354);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48146695 від 08.08.2009, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 (номер запису 32733318);
- рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48121514 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);
- рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича №47117291 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519).
Припинено право власності ОСОБА_5 на стояночне місце АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ).
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стояночне місце АДРЕСА_1 .
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою - АДРЕСА_2 .
20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, в якій просила скасувати оскаржені заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позивних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про скасування:
рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича №47117821 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48092413 від 05 серпня 2019 року, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32682960);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48121105 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 (номер запису 32709411);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48096514 від 05.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (номер запису 32686707);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича 48120333 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису 32708705);
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни №51519427 від 07.03.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 35846656);
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни №53456331 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко Ольги Володимирівни №53444313 від 04.08.2020 про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна;
рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53445226 від 04.08.2020 про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко Катерини Андріївни № 53444818 від 04.08.2020 про об`єднання об`єктів нерухомого майна;
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк Олени Петрівни №53456289 від 04.08.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 37620964);
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни №55933943 від 24.12.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» (номер запису: 39920230);
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни №56298091 від 25.01.2021, на підставі якого внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (номер запису: 40254472);
припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (раніше - квартира АДРЕСА_2 ),
скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким в задоволенні в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про скасування:
рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султаналіївни №51519132 від 07.03.2020, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (номер запису: 35846354);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48146695 від 08.08.2009, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 (номер запису 32733318);
рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48121514 від 06.08.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОК «РІАЛ-К» (номер запису 32709771);
рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича №47117291 від 30.05.2019, на підставі якого внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519);
припинення права власності ОСОБА_5 на стояночне місце АДРЕСА_1 ;
витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стояночного місця АДРЕСА_1 ,
залишено без змін.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
Верховний Суд вказав, що при задоволенні позовної вимоги про витребуванні у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири, апеляційний суд не врахував, що: можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Як свідчить аналіз оскарженої постанови в частині задоволенні позовної вимоги про витребуванні у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири апеляційний суд: не з`ясував оплатно чи безоплатно ОСОБА_1 набула спірну квартиру, за умови, що в матеріалах справи відсутній нотаріально-посвідчений акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021 за №№6, 7 та не встановив чи є ОСОБА_1 добросовісним/недобросовісним набувачем.
За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири.
Таким чином, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року переглядається колегією суддів апеляційного суду лише в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 (раніше - квартира АДРЕСА_2 )
Учасники справи про розгляд справи апеляційним судом на 12 грудня 2024 року повідомленні належним чином та завчасно.
Направлені відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» та третім особам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , судові повістки про виклик до апеляційного суду на 12 грудня 2024 року повернулись до суду з довідками поштового відділення про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Так, апеляційний суд звертає увагу, що судові повістки були направлені на всі відомі суду адресу місця їх проживання, місцезнаходження та на адреси місця їх реєстрації, які зазначені в Єдиному державному демографічному реєстрі, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань, та надані Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області (т. 9 а.с. 35-39, 64-65).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».
Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року по справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).
Апеляційний суд також приймає до уваги, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неодноразово отримували направлену їм поштову кореспонденцію апеляційного суду, в тому числі судові повістки про виклик до апеляційного суду, що свідчить про їх обізнаність про наявність даної цивільної справи в проваджені Одеського апеляційного суду та судового розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року (т. 9 а.с. 25, 29, 42, 45, 47, 63, 89, 91-93).
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не надали відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, та враховуючи, що судові повістки були направлені їм листами рекомендованою кореспонденцією на всі відому суду адреси, місця їх проживання, місцезнаходження та на адреси місця реєстрації, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення вказаних учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Щодо сповіщення третьої особи державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальвакова Д.Г., апеляційний суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань, наявні відомості щодо припинення державної реєстрації юридичної особи КП «Департамент державної реєстрації» (дата запису 08.12.2021) (т. 9 а.с. 35).
12 грудня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Хаджи І.Д. надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
12 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Наверіані О.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат не зможе бути присутньою в судовому засіданні у зв`язку із сімейними обставинами.
Однак, розглянувши вищезазначену заяву, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність відкладення розгляду справи та вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Так, апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року, на новому розгляді апеляційного суду знаходиться з грудня 2022 року, та неодноразово відкладалась, в тому числі за клопотаннями представника ОСОБА_1 - адвоката Наверіані О.В..
Необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов`язків, дотримання всіма суб`єктами судового провадження етичних норм. Здійснюючи свою діяльність на професійній основі судді та адвокати зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.
Вказане відповідає Правилам організації ефективного цивільного судочинства, що розроблені на підставі ст. ст. 1, 3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, ст. 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суддями пілотних судів Одеської області, адвокатами Ради адвокатів Одеської області та прокурорами прокуратури Одеської області в рамках міжнародного проекту «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін»
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Апеляційний суд вважає, що Сахно Т.В. мала достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, надати суду додаткові докази чи клопотання, мала можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.
Крім того, Сахно Т.В., як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язана цікавитись відомим їй провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість представника брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про її неналежне сповіщення про розгляд справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), №38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що судову повістку про судове засідання, призначене на 24 червня 2021 року, ОСОБА_1 отримала - 23 червня 2021 року (т. 4, а.с. 228), тобто з порушенням вищевказаних положень процесуального законодавства.
Вказані порушення норм процесуального права є підставою для обов`язкового скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Доводи апелянта ОСОБА_1 про її неналежне сповіщення про розгляд справи підтверджуються матеріалами справи, а тому заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, в частині позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 (раніше - квартира АДРЕСА_2 ).
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
За правилами, передбаченими ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Матеріалами справи встановлено, 01 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено договір позики, згідно якого позивач передав ОСОБА_9 у власність грошові кошти у сумі 6 394 400 грн, що еквівалентно 800 000 дол. США.
05 липня 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_7 стояночне місце АДРЕСА_1 .
31 липня 2013 року згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 .
21 липня 2017 року для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо повернення коштів за вказаним договором позики з ОСОБА_2 , між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий №835. За умовами цього договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 01.06.2013 ОСОБА_9 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру під АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 2.1.7.1 договору іпотеки від 21.07.2017 для задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбаченого договором позики, вони не будуть виконані.
27 липня 2017 року для забезпечення виконання ОСОБА_9 свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики, між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено ще один договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., реєстровий №850, за умовами якого в іпотеку передано належне ОСОБА_9 стояночне місце АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1.7.1 договору іпотеки №850 від 27.07.2017 для задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбаченого договором позики, вони не будуть виконані.
18 вересня 2017 року ОСОБА_2 на підставі вказаних договорів іпотеки з ОСОБА_9 зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису 22470592) та на стояночне місце АДРЕСА_1 (номер запису 22472745) у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 21 липня 2017 року, реєстровий №835, та договору іпотеки від 27.07.2017, реєстровий №850.
Встановлено, що іпотечний договір від 21.07.2017, реєстровий №835, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у судовому порядку недійсним не визнавався. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру, у порядку звернення стягнення на іпотечне майно, не оскаржено у суді.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року в справі №522/7303/17 задоволено частково позов ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , за участю третьої особи - ОСОБА_12 , про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу стояночного місця №82, загальною площею - 18,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №3113, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 05 липня 2013 року, та повернуто ОСОБА_7 право власності на стояночне місце №82.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №3664, укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 31.07.2013, та повернуто позивачам право власності на вказану квартиру.
Встановлено порядок виконання вказаного рішення суду, згідно з яким це рішення є підставою для реєстрації: стояночного місця АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 ; квартири АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ..
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року в справі №522/7303/17 поновлено ОСОБА_9 строк апеляційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року. Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року.
30 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Шевченка М.О. №47117821 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17, 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165).
30 травня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Шевченка М.О. №47117291 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 (номер запису: 31782519).
02 серпня 2019 року (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17 17 грудня 2019 року), загальні збори ОК «Ріал-К» прийняли рішення, оформлене протоколом №19, про прийняття як пайового внеску від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 об`єкта нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві власності та зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №123011151101.
Після прийняття вказаного рішення ОК «Ріал-К» відбулася реєстрація права власності на спірну квартиру за кооперативом.
05 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48092413 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17, 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису: 32682960). Згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48120333 від 06.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису: 32708705).
06 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48121514 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17, 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 за ОК «Ріал-К».
Після реєстрації права власності на спірну квартиру за ОК «Ріал-К», на підставі актів про передачу по 1/2 частці в праві власності на квартиру, відбулася реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ..
05 серпня 2019 року згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48096514 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17, 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (номер запису: 32686707). На підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48121105 від 06.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 (номер запису: 32709411).
Після реєстрації права власності на спірне стояночне місце за ОК «Ріал-К», на підставі акту про передачу, відбулася реєстрація права власності на спірне стояночне місце за ОСОБА_4
08 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Д.Г. №48146695 (під час зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, до ухвалення апеляційним судом постанови в справі №522/7303/17, 17 грудня 2019 року), до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 за ОСОБА_13 (номер запису: 32733318).
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою про вчинення проти нього кримінального правопорушення, яке полягає у протиправних діях із позбавлення його права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та стояночне місце АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим за цими фактами було внесено відомості до ЄРДР за №12019160500004752 від 21.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 190 КК України.
16 вересня 2019 року в межах кримінального провадження за №12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/15203/19, за наслідками розгляду клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, винесено ухвалу згідно якої накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та стояночне місце АДРЕСА_1 , заборонивши будь-яке відчуження вказаного майна.
04 березня 2020 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси, справа №522/1503/19, винесено ухвалу згідно якої скасовано арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року, на нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та стояночне місце АДРЕСА_1 . За час дії накладеного слідчим суддею арешту будь-яких дій зі спірним майном не відбувалося.
07 березня 2020 року згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. №51519427 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_5 (номер запису: 35846656). Підставою внесення цього запису вказаний договір купівлі-продажу від 06.03.2020.
07 березня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В.С. №51519132 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на стояночне місце АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (номер запису: 35846354). Підставою внесення цього запису вказаний договір купівлі-продажу від 07.03.2020.
08 травня 2020 року в рамках кримінального провадження за №12019160500004752 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/7325/20, за наслідками розгляду клопотання СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Диженко М.В., винесено ухвалу згідно якої накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та стояночне місце АДРЕСА_1 , заборонивши будь-яке відчуження вказаного майна. 14 травня 2020 року вказане обтяження (арешт) було зареєстровано в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження: 36627139). Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 10 червня 2020 року вказаний арешт було скасовано, 11 червня 2020 року до державного реєстру були внесено запис про припинення обтяження. За час дії накладеного слідчим суддею арешту будь-яких дій зі спірним майном не відбувалося.
04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. №53456331 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про поділ об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О.В. №53444313 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про погашення права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті об`єднання об`єктів нерухомого майна.
04 серпня 2020 року відповідно до рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К.А. №53445226 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про закриття розділу про об`єкт нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
04 серпня 2020 року згідно рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Коломаченко К.А. №53444818 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про об`єднання об`єктів нерухомого майна.
04 серпня 2020 року на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. №53456289 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (номер запису: 37620964). Підстава - технічний паспорт, виданий 04 серпня 2020 року ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна, виданий 04.08.2020 ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП».
24 грудня 2021 року відповідно до рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. №55933943 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» (номер запису: 39920230). Підстава - акти приймання-передачі нерухомого майна №№2931, 2932 від 23.112020, протокол від 23.11.2020.
Право власності на кв. АДРЕСА_2 зареєстроване за ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т.А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 23 листопада 2020 року за №№2931, 2932, підписаним між ОСОБА_5 та ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса».
Апеляційний суд встановив, що квартира, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_2 , реєстрація права власності якої за ОСОБА_5 закрита внаслідок об`єднання об`єктів нерухомого майна 04 серпня 2020 року, та зареєстрований за ОСОБА_5 04 серпня 2020 року об`єкт нерухомого майна - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є фактично однією і тією ж квартирою.
25 січня 2021 року згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. №56298091 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 (номер запису: 40254472). Підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021.
Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , перереєстроване за ОСОБА_1 , у зв`язку з посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округа Дімітровою Т.А. акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021 за №№6, 7.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в справі №522/7303/17:
рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року скасовано.
позовні вимоги ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про визнання угод недійсними задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу стояночного місця №82 загальною площею 18,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №3113, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 05.07.2013. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №3664, укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 31.07.2013. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
позовну заяву ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 про визнання недійсними договорів задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку б/н, площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га-землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №1733, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 02.09.2015, та повернуто ділянку у власність ОСОБА_6 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І.В., зареєстрований в реєстрі за №1731, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 02.09.2015 та повернуто будинок у власність ОСОБА_6 .. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку б/н, площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки - 4624555700:01:009:0407, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Деордієвою І.В., Зареєстрований в реєстрі за №910, та повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_6 ;
позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 274 176 дол. США.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №522/7303/17:
касаційні скарги ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат Возіян А.А., ОСОБА_2 та ОСОБА_15 задоволено частково;
постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2013, предметом якого є паркувальне місце № НОМЕР_1 , розташоване на АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2013, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , повернення паркувального місця АДРЕСА_1 , та кв. АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2015, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташована на АДРЕСА_1 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, предметом якого є житловий будинок на АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20.04.2016, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташована на АДРЕСА_1 , змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції постанови;
в решті постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2013, предметом якого є паркувальне місце № НОМЕР_1 , розташоване на АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.07.2013, предметом якого є кв. АДРЕСА_2 , повернення паркувального місця АДРЕСА_1 , та кв. АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , а також в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2015, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташована на АДРЕСА_1 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2015, предметом якого є житловий будинок на АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20.04.2016, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташована на АДРЕСА_1 , залишено без змін;
рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про повернення у власність: земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташованої на АДРЕСА_1 , житлового будинку на АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташованої на АДРЕСА_1 , скасовано, прийнято в цій частині нове рішення;
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , третя особа - ОСОБА_12 , про повернення у власність: земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0406, розташованої на АДРЕСА_1 , житлового будинку на АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,0935 га, кадастровий номер - 4624555700:01:009:0407, розташованої на АДРЕСА_1 , відмовлено.
За правилами передбаченими ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника (пункт 8 частини першої статті 346 ЦК України).
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 звернулися до державного реєстратора для реєстрації за ними права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, яке не набрало законної сили, його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом.
Рішення державного реєстратора Шевченка Максима Олександровича №47117821 від 30.05.2019, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165), було прийнято у той час, коли рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, яким були поновлені права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , не набуло законної сили, його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом. Більш того, 17 грудня 2019 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2018, а відтак вказане рішення суду першої інстанції не могло бути підставою для реєстрації права власності на спірні квартиру, за будь-якими особами, оскільки судовий акт, який скасовано, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, на що вказав Верховний Суд в своїй постанові від 19 червня 2019 року №643/17966/14-ц.
Державний реєстратор Шевченко Максим Олександрович, приймаючи 30 травня 2019 року рішення №47117821, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (номер записів: 31783180, 31783082, 31783165), не пересвідчився у набранні законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року.
Надаючи для реєстрації права власності рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 діяли недобросовісно, та фактично позбавили позивача ОСОБА_2 права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому нерухомим майном, порушили його право власності.
Також встановлено, що в період коли рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року не набрало законної сили, а саме його дія була зупинена, воно переглядалося Одеським апеляційним судом:
1) ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 передали спірне майно до статутного капіталу ОК «Ріал-К». Загальні збори ОК «Ріал-К» приймають рішення, оформлене протоколом №19 від 02.08.2019, про прийняття в якості пайового внеску від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 об`єкта нерухомого майна, а саме кв. АДРЕСА_2 ;
2) на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48092413 від 05.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису: 32682960). Згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48120333 від 06.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОК «Ріал-К» (номер запису: 32708705);
3) згідно рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48096514 від 05.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 (номер запису: 32686707);
4) на підставі рішення державного реєстратора Вальвакова Дмитра Гаріальдовича №48121105 від 06.08.2019 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 (номер запису: 32709411).
Відтак, на переконання апеляційного суду рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року не могло бути підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а відтак і для здійснення інших послідуючих реєстраційних дій. В тому числі реєстрації 25 січня 2021 року, згідно рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. №56298091, права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 (номер запису: 40254472).
Таким чином, на думку апеляційного суду ОСОБА_2 є законним власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (раніше квартира АДРЕСА_2 ). Оскільки, 18 вересня 2017 року на законних підставах зареєстрував право власності на спірну квартиру (номер запису 22470592), на підставі договору іпотеки від 21.07.2017 (укладений ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення ОСОБА_9 коштів у сумі 6 394 400 грн, що еквівалентно 800 000 дол. США). ОСОБА_2 мав підстави розраховувати на добросовісність іпотекодавця ОСОБА_9 ..
Іпотечний договір від 21.07.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у судовому порядку недійсним не визнавався. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру, у порядку звернення стягнення на іпотечне майно, не оскаржено у суді.
ОСОБА_2 правомірно очікував, що ОСОБА_9 мав право розпоряджатися спірною квартирою, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. Колегія суддів приймає до уваги, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке ОСОБА_2 набув у власність, також були відсутні будь які відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що судових спорів відносно даної квартири.
Окрім того, під час перегляду даної справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд в постанові від 30 листопада 2022 року вказав, що при задоволенні позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спірної квартири, апеляційний суд не врахував, що: можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Також апеляційний суд не з`ясував оплатно чи безоплатно ОСОБА_1 набула спірну квартиру, за умови, що в матеріалах справи відсутній нотаріально-посвідчений акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021 за №№6, 7 та не встановив чи є ОСОБА_1 добросовісним/недобросовісним набувачем.
У зв`язку із чим колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №521/8368/15-ц, провадження №61-17779св18).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі №752/13695/18, провадження №61-6415св19).
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. п. 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16, провадження №12-122гс18).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19, провадження №12-35гс21).
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16, провадження № 12-128гс19).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц, провадження №14-376цс18) зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
Як було встановлено матеріалами справи, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 (раніше квартира АДРЕСА_2 ) вибула з власності позивача ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року, за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 за участю третьої особи: ОСОБА_12 про визнання договорів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії; за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 за участю третьої особи: ОСОБА_12 про визнання недійсними договорів (справа №522/7303/17), яке постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року було скасовано.
Статтею 388 ЦК України передбачено, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц вказано: «за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 (раніше квартира АДРЕСА_2 ) вибула з володіння позивача ОСОБА_2 поза його волею, що в свою чергу є підставою для задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Щодо характеру набуття ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_2 (раніше квартира АДРЕСА_2 ), апеляційний суд зазначає наступне.
Так, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності (приватна 1/1) на квартиру загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:56298091 від 25.01.2021, приватний нотаріус Дімітрова Т.А., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.; підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 6,7 виданий 21.01.2021, видавник: Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», серія та номер: 28/12 виданий 28.12.2020, видавник ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 47).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року з метою з`ясування всіх обставин, на які вказав Верховний Суд у своїй постанові, а саме характеру набуття ОСОБА_1 спірної квартири (оплатно чи безоплатно), з`ясування того, чи є ОСОБА_1 добросовісним чи недобросовісним набувачем, було задоволено клопотання адвоката Хаджи І.Д., яка діє від імені ОСОБА_2 про витребування доказів.
Витребувано в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копію реєстраційної справи щодо ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса».
Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни копії документів: протоколу №23/11 загальних зборів учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 23.11.2020 (зареєстровано в реєстрі за №2929, 2930); акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2020 за №2931, 2932; протоколу №28/12 загальних зборів учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 23.11.2020 (зареєстровано в реєстрі за №3465,3466); акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021 за №6,7; та документів на підставі яких їх було посвідчено.
Витребувати у ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» інформацію щодо відкритих банківських рахунків ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» за період з 01.11.2020 по 29.01.2023 (день подання цього клопотання); копії документів, які стали підставою прийняття до складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» та виключення зі складу ОСОБА_1 ; копії документів, які підтверджують внесення ОСОБА_1 внеску до статутного капіталу ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса»; копії документів, які підтверджують передання ОСОБА_1 в рахунок внеску у статутний капітал ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Витребувано у Державної податкової служби в Одеській області (інформацію щодо відкритих банківських рахунків (їх номер, МФО банку, назву банку) ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» за період з 01.11.2020 по 29.01.2023 (день подання цього клопотання) (т. 7 а.с. 207-209).
12 травня 2023 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. надійшов лист, в якому повідомлялось, що копії витребуваних документів надати немає можливості, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зберігання у справах нотаріусами таких документів не передбачено (т. 8 а.с. 199).
04 травня 2023 року від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надійшла копії матеріалів реєстраційної справи щодо ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», в яких міститься протокол №23/11 загальних зборів учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 28.11.2020, на яких було вирішено прийняти до складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» ОСОБА_5 та затверджено збільшений розмір статутного капіталу ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» в розмірі 5 630 000 грн. Затверджено результат внесення додаткового вкладу ОСОБА_5 в негрошовій формі до статутного капіталу за рахунок обєкту нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Оцінено додатковий вклад ОСОБА_5 в негрошовій формі в розмірі 5 630 000 грн.
Затверджено розмір часток учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» та їх номінальну вартість з урахування фактично внесеного додаткового вкладу: ОСОБА_16 , розмір внеску - 30 000 грн, розмір частки - 0,53 %, склад внесків - внесок за рахунок грошових коштів; ОСОБА_5 , розмір внеску - 5 630 000 грн, розмір частки - 99,47 %, склад внесків - внесок за рахунок об`єкту нерухомого майна: квартири загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 8 а.с. 64-65).
Згідно акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 28.12.2020, згідно якого у відповідності до договору купівлі-продажу частки в статному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 28.12.2020 ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» передала, а ОСОБА_1 прийняла частку в статутному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса». Розмір частки номінальною вартістю 30 000 грн, що складає 0,53 % статутного капіталу ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» (т. 8 а.с. 80-81).
Матеріали реєстраційної справи щодо ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» також містять заяву учасника ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» ОСОБА_1 від 28.12.2020, про добровільний вихід із складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», в якій вона також просить повернути вартість майна і частину прибутку ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» станом на дату виходу (т. 8 а.с. 90).
Згідно протоколу №28/12 загальних зборів учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» від 28.12.2020, на яких затверджено вихід зі складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» ОСОБА_1 та провести розрахунок з нею шляхом передачі їй у власність об`єкту нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» та затвердити його розмір 5 630 000 грн (т. 8 а.с. 100).
Акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.01.2021 за №6,7, матеріали реєстраційної справи ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» не містять.
Таким чином, на підставі вищенаведених документів, апеляційним судом встановлено, що 28.12.2020 ОСОБА_1 придбала 0,53 % частки в статному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» номінальною вартістю 30 000 грн, та в цей же день за її добровільною заявою, був затверджений її вихід зі складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» з проведенням розрахунку шляхом передачі їй у власність об`єкту нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розмір вартості якої 5 630 000 грн.
Для з`ясування обставин по справі, ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року задоволено клопотання адвоката Хаджи І.Д., яка діє в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від АТ «ТАКОМБАНК» інформацію про рух грошових коштів на рахунках ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» у період з 01 листопада 2020 року та до дати їх закриття (із зазначенням даних платників, цільового призначення, суми оплати, дати здійснення оплати) щодо наступних рахунків: рахунок № НОМЕР_2 ; рахунок № НОМЕР_3 .
Згідно наданої АТ «ТАКОМБАНК» інформації ОСОБА_1 не вносила до статутного капіталу ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» гроші в будь якому розмірі, також це стосується і ОСОБА_5 , тобто навіть 0,53 частки до статутного капітулу не сплачено (т. 9 а.с. 148-157).
Отже, встановлено, що ОСОБА_1 набула спірну квартиру у власність безоплатно, під час виходу зі складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», при цьому нібито попередньо придбавши 0,53 % частки в статному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» номінальною вартістю 30 000 грн.
При цьому, 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 21.07.2017, який був ним укладений для забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення ОСОБА_9 коштів у сумі 6 394 400 грн).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 (провадження№ 14-55цс22) зроблено висновок, що:
«можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. Однак для того, щоб захід втручання у право мирного володіння майном узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що набуття майна не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння майном за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.
У цій справі спір щодо майна є між приватними особами. З позовом про витребування квартири звернулися її власники. З огляду на гарантії захисту, які Конституція України й інші нормативні акти надають власникові майна, Велика Палата Верховного Суду вважає, що легітимна мета у втручанні суду у право кінцевого набувача на мирне володіння квартирою існує. Ураховуючи те, що у ОСОБА_4 не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), він не мав законних підстав відчужувати цю квартиру ОСОБА_5. Відтак, позовна вимога щодо витребування цього майна з володіння кінцевого набувача на користь усіх співвласників квартири є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Таке задоволення є пропорційним меті захисту прав власників, враховуючи, зокрема, те, що вимоги закону до відчуження іпотечного майна та прав вимоги за кредитним й іпотечними договорами були або мали бути відомими ОСОБА_5. Ці вимоги є чіткими та доступними, а їхня дія - передбачуваною. Судова практика Верховного Суду щодо неможливості відчуження таких прав вимоги на користь фізичних осіб є сталою впродовж тривалого часу та відкритою для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, перед придбанням квартири кінцевий набувач міг ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття квартири з володіння її власників. Отже, проявивши обачність, він мав можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що ОСОБА_4 не міг набути право власності на квартиру, а тому і не мав права її відчужувати. Придбавши квартиру у такої особи, ОСОБА_5 як її покупець теж не набув право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою, він став її володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належать позивачам як її власникам. Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка зареєструвала своє право власності на нього, але за законом не могла таке право набути, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання квартири у її незаконного володільця. З огляду на вказане за обставин цієї справи витребування з володіння ОСОБА_5 квартири на користь позивачів як співвласників є пропорційним меті захисту права приватної власності останніх. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує відсутність встановлених судами попередніх інстанцій фактів, які би могли впливати на право на повагу до приватного та сімейного життя кінцевого набувача квартири.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку витребування квартири з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Такий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до ОСОБА_4, в якого він придбав квартиру, зокрема, про стягнення сплаченої її вартості».
Так, апеляційний суд зазначає, що 21 січня 2021 року на момент реєстрації право власності на квартиру загальною площею 190,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрі іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, містилось достатньо відомостей історію вибуття квартири з володіння її попередніх власників, також містились відомості про історію обтяжень, неодноразові арешти даної квартири, які були накладені як в рамках цивільних справі, так і в рамках кримінальних проваджень (т. 4 а.с. 139-192).
Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься інформація про наявність цивільних судових справ, предметом яких є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
, також містить інформацію про перебування в провадженні слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області матеріалів кримінального провадження №12019160500004752 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, справа №522/15203/19. Крім того, про наявність кримінальної справи, міститься також інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, інформація про зміни обтяження (т. 4 а.с. 139-192).
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 мала можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про історію вибуття квартири з володіння її попередніх власників, про історію її обтяжень, неодноразові арешти даної квартири, та численні судові та кримінальні справи
Йдучи на ризик, ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на спірну квартиру, але за законом не могла таке право набути, при цьому слід вказати, що саме кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків придбання квартири у її незаконного володільця.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
При цьому, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.
Так, як було встановлено апеляційним судом, спірна квартира за адресою: АДРЕСА_2 (раніше квартира АДРЕСА_2 ) вибула з володіння позивача ОСОБА_2 поза його волею.
На думку колегія суддів, витребування від ОСОБА_1 майна, яке належить ОСОБА_2 , та вибуло з його володіння поза його волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідачки. Враховуючи при цьому, що ОСОБА_1 набула спірну квартиру у власність, під час виходу зі складу учасників ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса», при цьому нібито попередньо придбавши 0,53 % частки в статному капіталі ТОВ «Тур-Сервіс-Одеса» номінальною вартістю 30 000 грн. А ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 21.07.2017, який був ним укладений для забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення ОСОБА_9 коштів у сумі 6 394 400 грн. Повернення власнику незаконного відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 (раніше - кв. АДРЕСА_2 ), а тому наявні підстави для витребування від неї на користь ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за вищевказаного обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голотова Маріанна Миколаївна задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року в частині позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 - задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 23 грудня 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2024 |
Оприлюднено | 01.01.2025 |
Номер документу | 124148706 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Драгомерецький М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні