Постанова

від 17.12.2024 по справі 522/24248/23-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5654/24

Справа № 522/24248/23-Е

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № №3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № №3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов мотивовано тим, що 04 липня 2022 року між ним та Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 укладено строковий трудовий договір (контракт) на 3 місяці, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду управителя з адміністративної діяльності ОСББ. 08.08.2022 року ОСОБА_1 була подана заява про дострокове розірвання трудового договору за власним бажанням з 01.09.2022 року у зв`язку з невиконанням керівництвом ОСББ законодавства про працю і умов трудового договору. В подальшому, позивач звернувся до суду із позовом до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Рішенням суду від 25.04.2023 року по справі № 522/13390/22-Е позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні було задоволено та стягнуто з Об`єднання співвласників Сімекс багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , 3Б по провулку Дунаєва на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі 51 000,00 гривень. Зазначає, що 11.10.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було відкрито виконавче провадження № 73017879 з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 року по справі № 522/13390/22-Е, та 16.10.2023 року та 02.11.2023 року кошти надійшли на банківський рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою. Вважаючи, що відповідач затримав йому виплату заробітної плати, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача за затримку виплати розрахунку при звільнені (вихідної допомоги) за період з 01.09.2022 року по 28.02.2023 року в розмірі 102 613,05 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішення суду, скаргу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки з викликом в судове засідання на 17.12.2024 року о 14:00 год. через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету, позивач-скаржник ОСОБА_1 в судове засідання на 17.12.2024 року о 14:00 год. не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його присутності в судовому засіданні.

Представник відповідача Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № 3,3А,3Б по провулку Дунаєва адвокат Лужанов С.В. у судовому засіданні на 17.12. 2024 року о 14:00 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за фактичної явки.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Справа перебуває в судах з грудня 2023 року, а в апеляційному суді з липня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без участі в судовому засіданні належним чином повідомленого представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Залишаючи позов ОСОБА_1 доОб`єднання співвласників«Сімекс» багатоквартирнихбудинків №№3,3А,3Бпо провулкуДунаєва простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахункубез задоволення, суд першоїінстанції виходив з того, що судом у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про відшкодування середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільнені (№ 522/18152/23-Е), було вже вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплати розрахунку по заробітній платі при звільнені, відтак не підлягають судом задоволенню його вимоги у справі за його позовом до відповідача про відшкодування середнього заробітку за затримку виплати розрахунку по вихідній допомозі при звільненні (№ 522/24284/23-E).

Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- 04 липня 2022 року між ОСОБА_1 та Об`єднанням співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 укладено строковий трудовий договір (контракт) на 3 місяці, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду управителя з адміністративної діяльності ОСББ. Пунктом 4 зазначеного Контракту встановлено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику виплачується заробітна плата в розмірі 17 000, 00 гривень;

- 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 була подана заява про дострокове розірвання трудового договору за власним бажанням з 01.09.2022 року у зв`язку з невиконанням керівництвом ОСББ законодавства про працю і умов трудового договору;

- 01 вересня 2022 року Об`єднанням співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 звільнило ОСОБА_1 за власним бажанням та здійснило з ним розрахунок при звільненні у сумі 3 198,73 гривень;

- в подальшому, позивач звернувся до суду із позовом до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди;

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2023 року по справі № 522/13177/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди було задоволено частково та стягнуто з Об`єднання співвласників Сімекс багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 серпня по 01 вересня 2022 року включно в розмірі 15 113,55 гривень;

- рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.04.2023 року по справі № 522/13390/22-Е позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників «Сімекс» багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 про стягнення вихідної допомоги при звільненні було задоволено та стягнуто з Об`єднання співвласників Сімекс багатоквартирних будинків №№3, АДРЕСА_2 , 3Б по провулку Дунаєва на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі 51 000,00 гривень;

- за вказаним рішенням судом було видано виконавчий лист;

- 11 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було відкрито виконавче провадження № 73017879 з виконання вищевказаного рішення суду;

- 16.10.2023 року та 02.11.2023 року позивач отримав від ОСББ «СІМЕКС» на виконання рішення суду від 25.04.2023 року по справі № 522/13390/22-Е грошові кошти у вигляді вихідної допомоги при звільненні у сумі 51 000,00 гривень;

- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2023 року у справі № 522/18152/23-Е позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників Сімекс багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва про відшкодування середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільнені задоволено частково. стягнуто з Об`єднання співвласників Сімекс багатоквартирних будинків №№3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва на користь ОСОБА_1 відшкодування середнього заробіткуза затримкувиплати розрахункупри звільнені у розмірі 15 113,55 гривень.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахункуз працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі№ 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, щосередній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону№ 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Встановивши,що ОСОБА_1 був звільнений з посади управителя Об`єднанняспіввласників «Сімекс» 01.09.2022 року та за рішеннями Приморського районного суду м. Одеси стягнув з роботодавця на свою користь:

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 серпня по 01 вересня 2022 року включно в розмірі 15 113,55 гривень (рішення від 27.06.2023 року по справі № 522/13177/22);

- вихідну допомогу при звільненні в розмірі 51 000,00 гривень (рішення від 25.04.2023 року по справі № 522/13390/22-Е);

- середній заробіток за затримку виплати розрахунку при звільнені у розмірі 15 113,55 гривень (рішення від 28.11.2023 року у справі № 522/18152/23-Е),

врахувавши, конкретні обставини цієї справи, що позивач пропрацював на посаді управителя ОСББ «Сімекс» трохи більше 1 місяця, з якої позивач звільнився за власним бажанням,

застосувавши загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності та одну із аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права»,

суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку, що:

-працівник обмеженийу правізвертатися досуду ізокремими позовамидо роботодавцяпро стягненнясереднього заробіткуза весьчас затримкипо деньфактичного розрахунку,по кожномуз складовихневиплачених роботодавцемсум,як тоспочатку позаробітній платі,потім повихідній допомозі,далі щепо іншимвиплатам,адже втакому випадкусуд будекожного разувирішувати одней тесаме питанняпро стягненнясереднього заробіткуза весьчас затримкипо деньфактичного розрахунку,що потягнедля роботодавцянадмірний тягарпо виплатам,а дляпозивача надмірнезбагачення,з оглядуна дужекороткий строкперебування йогона посаді - стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі кошти стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду виходячи з встановлених судом обставин та досліджених доказів.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від04квітня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 30.12.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова