Ухвала

від 30.12.2024 по справі 497/2150/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.12.2024

Справа № 497/2150/24

Провадження № 4-с/497/5/24

УХВАЛА

про розгляд скарги на дії державного виконавця

30.12.24 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши без участі сторін у приміщенні суду в м.Болград скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

ВСТАНОВИВ:

10.03.2023рокудо судунадійшла скарга з додатками від ОСОБА_1 - представника гр. ОСОБА_2 , якою він просить визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного МУ МЮ (м.Одеса) Іксар К.О. зі здійснення розрахунку розміру заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №52640756, та просить зобов`язати головного державного виконавцяМалиновського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Одесі ПівденногоМУ МЮ(м.Одеса)Іксар К.О. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження №52640756 з врахуванням помилок, квитанцій про сплату аліментів заявником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у 2013р., виключивши з суми додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, отримані ОСОБА_2 з березня 2022р. до 15.11.2022р. включно, - винагороду у сумі 387358,14грн. за участь в АТО, яка була отримана ОСОБА_2 за період з квітня 2015 до травня 2016 у сумі 35544,56грн., та всі види допомог і компенсацій згідно наказу Міністерства оборони України №316 від 15.05.2013р.

В обгрунтування вимог, заявник послався на те, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.09.2013р. (справа №497/1512/13-ц) був розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та яким встановлено, що сторони припинили подружні відносини з жовтня 2012р. Саме тоді він почав добровільно перераховувати кошти ОСОБА_3 для утримання їхнього спільного малолітнього сина ОСОБА_5 , і це підтверджується відповідними квитанціями, копії яких додаються.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. (справа №497/1780/13-ц) з нього стягуються на користь ОСОБА_3 аліменти для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - в розмірі 1 / 4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2013р. та до досягнення дитиною повноліття, тобто, - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання вказаного рішення 16.09.2013р. було видано виконавчий лист №497/1780/13-ц, на підставі якого було відкрито державним виконавцем Іксар К.О. виконавче провадження №52640756.

На твердження заявника, ОСОБА_2 є військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджується його військовим квитком (?), копія якого додається.

Згідно з п.2 Розділу 1 Наказу Міністерства оборони №260 від 07.06.2018 грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану: допомоги. Щомісячні основні та додаткові види виплачуються в поточному місяці за минулий. Одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Заявник ніколи не ухилявся від виконання згаданого рішення суду та не мав заборгованості по аліментах.

Проте, у травні цього року державним виконавцем Іксар К.О. була виявлена надмірна заборгованість зі сплати аліментів та зроблено її розрахунок за період з 10.07.2013р. до 01.08.2024р. з-за неправомірного врахування нею 387358,14грн. додаткової винагороди, яка була виплачена відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, оскільки до 16.11.2022р. вказана винагорода не відносилась до доходів з яких нараховувались аліменти, відповідно до переліку доходів, які враховуються для визначення розміру аліментів віжповідно до Постанови КМУ від 26 02 1993р. №146, а також винагороду за участь в АТО за період з квітня 2015 до травня 2016 - у сумі 35544,56грн. і декілька видів допомог та компенсацій, які входять в перелік тих, з яких не утримуються аліменти згідно наказу Міністерства оборони України №316 від 15.05.2013. Крім того, державним виконавцем були зроблені помилки.

Тому він звернувся з відповідною заявою до державного виконавця з проханням здійснити перерахунок заборгованості та після розгляду його заяви 26 серпня 2024 року, його представник за довіреністю отримав новий розрахунок заборгованості по аліментах.

Заявник не погоджуеться з вказаним розрахунком заборгованості та вважає дії державного виконавця з розрахунку заборгованості неправомірними за наступними підставами:

1. Державний виконавець всупереч Постанови Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» врахувала у складі доходу, з якого стягуються аліменти у період з 01.03.2022р по 15.11.2022р включно додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану, проте, згідно чинного законодавства аліменти з додаткової винагороди почали утримуватися лише з 16.11.2022 року.

Згідно з довідки про доходи, яка додається, фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_1 з березня 2022 року по 15.11.2022 року включно йому була виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 на загальну суму у розмірі 387 358 грн. 14 коп.

Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони. Національної гвардії. Державної прикордонної служби, Управління державної охорони. Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, додаткові виплати проводяться тільки в період дії воєнного стану, тобто не мають постійного характеру.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено:

-з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022;

-з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022;

-05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом І Ірезидента № 573/2022 від 12.08.2022;

-05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022

Разом з тим постановою КМУ №122 від 16 лютого 2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 26 лютого 1993 р №146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Держспєцзв`язку. Держприкордонслужби. поліцейських, осіб рядового іначальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро. Державного бюро розслідувань. БЕБ. служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру та інших випадків, передбачених законом.

Проте, постановою КМУ від 11.11.2022 року № 1263. яка набула чинності 16.11.2022 року, внесено зміни до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 року № 146, доповнивши його після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

Відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»(у редакції, яка діяла до 16.11 2022 року), зокрема п п 2 п 1 утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з. усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати.

При цьому, п 8 цієї ж постановку редакції, яка діяла до 16 11.2022 року) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспєцзв`язку. Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Отже, до внесення змін до постанови, додаткова винагорода відносилась до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, її виплати проводились тільки в період дії воєнного стану, тобто не мали постійного характеру і не включались до видів доходу, з яких утримуються аліменти.

Таким чином заборгованість із сплати аліментів з боржника з даної винагороди з березня 2022 року по 15.11.2022 року включно не повинна нараховуватися державним виконавцем.

Розрахунок за цей період надаю у Додатку 1.

Всупереч наказу Міністерства оборони України № 316 від 15.05.2013 року при обчисленні розміру заборгованості по аліментах була врахована матеріальна допомога, допомога для вирішення соціально-побутових питань та компенсація за невикористані дні відпустки, а саме:

В грудні 2015 р було враховано матеріальну допомогу у сумі 1598,75 грн. Розрахунок за грудень наведено в додатку 2.

В травні 2018 р було враховано матеріальну допомогу на вирішення соціально- побутових питань в сумі 1110 грн

Розрахунок: 10991,56-1676.68-1110=8204,88-1,5% військовий збір (123,07 грн)= 8081,81 грн. Сума аліментів за травень 2018 р, які підлягають сплаті: 8081,81 грн:4 = 2020. 45 грн

Усічні 2022 р. було враховано компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій у сумі 38448.01 грн та виплату за бойове чергування 704 грн. (виплата, яка не має постійного характеру).

Розрахунок: 49263,31-38448,01-704 = 10111.30 грн -1,5 % військовий збір (151. 67 грн) =9959,63 грн. Сума аліментів за січень 2022 р. які підлягають сплаті: 9959.63 грн: 4 = 2489,91 грн.

Всупереч п.8 Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146 у складі доходу, з якого стягуються аліменти у період з квітня 2015 по травень 2016 року було враховано винагороду за участь в АТО у сумі 35544,56 грн.

Дана винагорода в 2015 р була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій.

Ця постанова передбачає що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів. Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони. Державної прикордонної служби. Управління державної охорони. Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення

В 2016 році дана Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 18 від 20 01.2016 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», яка передбачає, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки. Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів забезпосередню участь в антитерористичній операції у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

Таким чином, винагорода військовослужбовцям ЗСУ за безпосередню участь у військових конфліктах або антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду обмежена тимчасовими рамками участі в таких заходах, тобто не носить постійного характеру і з неї аліменти не сплачуються згідно п 8 Постанови КМУ від 26.02.1993 року № 146.

Також в розрахунку заборгованості, зробленої державним виконавцем, є помилки. Заявник на них вказував у заяві, але при перерахунку вони не були усі виправлені Тому додає свій розрахунок у Додатку № 3.

Також не враховані суми аліментів, які заявник платив самостійно у 2013 році до відкриття виконавчого провадження.

Так судом встановлено, що сторони припинили подружні відносини з жовтня 2012 року, відповідно між нами не було ніяких майнових відносин, і перераховані суми були нічим іншим, як аліментами на утримання сина ОСОБА_5 .

Таким чином, сума у розмірі 5 000 грн., які він сплачував добровільно починаючи з лютого 2013 року по серпень 2013 року, підлягає врахуванню при обчисленні заборгованості по аліментах

Таким чином, заявник вважає, що сума заборгованості повинна бути переглянута, та здійснено новий перерахунок по аліментах за період з 10.07.2013 року до 01.08.2024 року.

23.09.2024р. від головного державного виконавця Малиновського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ(м.Одеса) Іксар К.О. надійшов відзив на скаргу на дії державного виконавця в межах ВП№52640756, яким вона просить у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 по справі № 497/2150/24 на дії державного виконавця Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Іксар К.О. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України відмовити в повному обсязі.Зазначив,що на примусовому виконанні Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 52640756, відкрите 13.10.2016 року на підставі виконавчого листа №497/1780/13-ц, виданого

Болградським районним судом Одеської області 16.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частині зі всіх видів його заробітку щомісяця, але не менше встановленого Законом мінімуму, починаючи з 10.07.2013 року і до 03.06.2030 року, досягнення дитиною повноліття.

20.09.2024 року на електронну пошту Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі - Малиновський ВДВС у м. Одесі, надійшов лист від стягувача ОСОБА_4 із повідомленням про те, що боржником ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 подано скаргу на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 52640756 до Болградського районного суду Одеської області (справа № 497/2150/24). До заяви ОСОБА_4 із повідомленням про факт подання зазначеної справи було додано копії скарги з додатками.

Копія скарги в порядку, передбаченому ЦПК України до Малиновського ВДВС у м. Одесі не надходило, доступу до електронної справи №497/2150/24 в підсистемі «Електронний суд» Малиновський ВДВС у м. Одесі (код ЄДРПОУ: 41405463) не має.

Скарга ОСОБА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства, подана із порушенням встановленого законом строку, поза межами справи № 497/1780/13-ц, не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що підтверджується наступним.

Зі змісту скарги та додатків до неї вбачається, що ОСОБА_2 просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Іксар К.О. по здійсненню розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів від 22.08.2024 року, виданого станом на 01.08.2024 року в рамках виконавчого провадження № 52640756 при примусовому виконанні виконавчого листа №497/1780/13-ц, який видав Болградський районний суд Одеської області від 16.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язати вчинити певні дії 26.08.2024р. представнику ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 було вручено під розписку лист Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 165199 від 22.08.2024 року із розрахунком зі сплати аліментів від 22.08.2024 року у ВП № 52640756 станом на 01.08.2024 року.

Отже, 26.08.2024 року одночасно із отриманням представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_1 листа Малиновського ВДВС у м. Одесі № 165199 від 22.08.2024р. із розрахунком заборгованості від 22.08.2024 року у ВП № 52640756 станом на 01.08.2024 року боржник дізнався про його зміст та розпочався перебіг процесуальних строків на його оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За ч. 1 ст. 122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За ч. 1 ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5, 6 ст. 124 ЦПК України, Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Ст. 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Таким чином, строк на подання скарги у ОСОБА_2 розпочався 27.08.2024 року та закінчився 05.09.2024 року.

З матеріалів справи № 497/2150/24 вбачається, що скарга на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 52640756 подана до Болградського районного суду Одеської області у поштовому відправленні № 6507495133981, переданому оператору поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 06.09.2024 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо руху поштового відправлення № 6507495133981. Також на конверті із поштовим відправленням № 497/2150/24 міститься відбиток печатки відділення АТ «Укрпошта» 65074 із датою відправлення 06.09.2024 року.

Отже, датою подання скарги ОСОБА_2 з огляду на положення ч. 6 ст. 124 ЦПК України, є 06.09.2024 року.Таким чином, строк на подання скарги ОСОБА_2 пропущений.

У скарзі умисно не зазначено, коли саме боржник дізнався про порушення своїх прав, оскільки з відповідною скаргою заявник мав право звернутися до суду в десятиденний строк.

Скарга не містить обґрунтування причин пропущення процесуального строку та їх поважності, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку відсутнє.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, наслідком пропуску ОСОБА_2 строку на подання скарги за вищевикладених обставин є залишення такої скарги без розгляду.

Скарга за формою та змістом не відповідає вимогам ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Таким чином, при оскарженні дій державного виконавця учасниками справи є державний виконавець, стягувач і боржник.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга ОСОБА_2 , подана через представника за довіреністю ОСОБА_1 не відповідає загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, зокрема: взагалі не містить відомостей про стягувача, не містить відомостей про наявність/відсутність електронних кабінетів у учасників справи,умисно чи помилково спотворено адресу електронної пошти Малиновського ВДВС в м. Одесі та замість вірного «info_ml2@od.od.dvs.gov.ua» вказано не вірне «info_m12@od.od.dvs.gov.ua», тобто замість англійської букви «l» (L маленької) вказано арабську цифру «1» (один).

За ч. 2 ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). {Частину другу статті 183 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 460-ІХ від 15.01.2020}

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, в тому числі і щодо подання копії скарги та копії всіх документів, що додаються до неї за кількістю учасників справи.

Копії скарги у порушення, ч. 2 ст. 183 ЦПК України долучені до самої скарги, поданої до Болградського районного суду Одеської області, в той час як така скарга мала бути направлена іншим учасникам справи та до суду мали бути додані докази направлення такої скарги.

В супереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 183 ЦПК України скарга ОСОБА_2 не містить номеру справи, прізвища та ініціалів судді (судді), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 оскаржується не розрахунок зі сплати аліментів від 22.08.2022 року, виданийв рамках виконавчого провадження№ 52640756, відкритого 13.10.2016 року на підставі виконавчого листа №° 497/1780/13-ц, виданого Болградським районним судом Одеської області 16.09.2013 року, враховуючи положення ч. 1 ст. 447 ЦПК України, відповідно до якого сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено 'їхні права чи свободи, то така скарга могла бути подана виключно в рамках справи № 497/1780/13-ц, за результатами розгляду якої Болградським районним судом Одеської області від 29.08.2013 року по справі №° 497/1780/13-ц постановлено стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м. Одесі на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі по 1/4 частині зі всіх видів його заробітку щомісяця, але не менше встановленого Законом мінімуму, починаючи з 10.07.2013 рокуідо 03.06.2030року, додосягненнядитиною повноліття.

Саме це рішення Болградським районним судом Одеської області від 29.08.2013 року по справі №° 497/1780/13-ц, ухвалене відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, і виконується Малиновським ВДВС в м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса), а отже скарга на дії державного виконавця могла бути подана боржником виключно в рамках цієї справи.

Натомість, скарга ОСОБА_2 , подана представником за довіреністю

ОСОБА_1 до Болградського районного суду Одеської області 06.09.2024 року із порушенням встановленого процесуального строку із численними порушеннями чинного законодавства поза межами справи №497/1780/13-ц та такій скарзі присвоєно єдинийунікальнийномер № 497/2150/24.Оскільки скарга ОСОБА_2 подана поза межами справи №497/1780/13-ц така скарга не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а має ознаки адміністративного позову, що має бути розглянутий в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Так зі змісту прохальної частини скарги вбачається, що ОСОБА_2 просить визнати дії головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іксар Катерини Олександрівни по здійсненню розрахунку розміру по заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №52640756 неправомірними, зобов`язати вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За ч. 3 ст. 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до абз. 2-4 ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, за змістом вимог ОСОБА_2 викладених у скарзі, в яких він просить суд визнати дії суб`єкта владних повноважень в особі головного державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ Іксар К.О. неправомірними, зобов`язати вчинити певні дії вбачається, що такий спір підлягає розгляду Одеським окружним адміністративним судом за правилами ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо дій, які боржник просить визнати неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії, акцентую увагу суду на тому, що протягом травня-серпня 2024 року ОСОБА_2 особисто та через представника за довіреністю Федоренко О.І. неодноразово подавались заяви щодо проведення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 52640756, до яких були додані документи на підтвердження розміру доходів боржника за період з 10.07.2013 року по липень 2024 року, які були уважно розглянуті та на підставі його чергової повторної заяви проведено розрахунок (перерахунок) заборгованості зі сплати аліментів від 22.08.2024 року із врахуванням усіх наданих самим боржником документів та документів, наявних в матеріалах виконавчого провадження, копія якого подана Малиновським ВДВС в м. Одесі до Болградського районного суду Одеської області 26.09.2024 року засобами підсистеми «Електронний суд» на виконання ухвали Болградського районного суду Одеської області від 18.09.2024 року по справі № 497/2150/24. В чому полягає неправомірність її дій не зрозуміло.

Вважаю за необхідне акцентувати увагу суду на тому, що в ході проведеної перевірки правильності нарахування та сплати аліментів за клопотанням стягувача від 26.04.2024 року був виявлено наявність заборгованості зі сплати аліментів у період з 10.07.2013 року по серпень 2024 року, що виникла з вини ОСОБА_2 , в тому числі у зв`язку із приховуванням ним доходів за період з 2015 року по 2016 рік, неповідомленням ним державного виконавця про наявність другого джерела доходу, а саме заробітної плати (грошового забезпечення), отримуваного ним у військовій частині НОМЕР_2 , в подальшому боржником також вчинялись дії, направлені на приховування доходів з метою зменшення розміру аліментів, що сплачувались на користь стягувача на утримання дитини.

Виконавцем боржнику неодноразово роз`яснювався зміст розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, акцентувалось увагу на тому, що при його здійсненні нею неухильно дотримувались норми чинного законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», інших нормативно-правових актів, враховувались правові висновки Верховного суду у подібних правовідносинах, в тому числі викладені в постанові Верховного суду від 28.02.2024 року у справі № 209/3260/13-ц.Відповідно, жодних ознак неправомірності в її діях не має.

23.09.2024р. від ОСОБА_4 надійшло заперечення на скаргу на дії державного виконавця в межах ВП№52640756, де вона просить залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Малиновського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іксар К.О. по справі № 497/2150/24 у зв`язку із пропуском встановленого строку на подання скарги або закрити провадження по справі № № 497/2150/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Зазначив що 20.09.2024 року вона, ОСОБА_4 , в приміщенні Болградського районного суду Одеської області ознайомилась з матеріалами справи № 497/2150/24 за скаргою ОСОБА_1 - представника гр. ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення Болградського районного суду Одеської області.

Судове засідання по справі призначено на 23.09.2024 року о 15 год. 30 хв.

Доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд» в неї не має, що обумовлено, зокрема, тим, що скаржник взагалі не зазначив її як стягувача та учасника справи у своїй скарзі, що є порушенням вимог чинного законодавства. Після ознайомлення з матеріалами справи № 497/2150/24 мною виявлено, що в супереч ч. 2 ст. 183 ЦПК України до скарги не додані докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Натомість копія скарги додана до самої скарги.

Користуючись правом на подання письмових заперечень, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 182 ЦПК України, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Щодо підстав для закриття провадження

За п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

На підставі статті 8 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Суди мають ураховувати, що до учасників виконавчого провадження, які мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також представники сторін за законом чи договором, які діють від їх імені.

Частиною 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що «учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.»

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року (в частині, що не суперечить нормам ЦПК України, що діє з 15 грудня 2017 року, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147^Ш від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання.

Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Скарга подана в порядку ст. ст. 447-450 ЦПК України, тому до форми та змісту якої застосовуються вимоги ст. 175, 177, 182, 183 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження, які скаржником не дотримано. Зокрема, у скарзі відсутні відомості щодо стягувача, не зазначено номеру справи (497/1780/13-ц), не зазначено про наявність/відсутність у учасників справи зареєстрованих кабінетів в підсистемі «Електронний суд», до скарги не додано доказів надіслання такої скарги іншим учасникам справи.

У своїй скарзі ОСОБА_2 , діючи через представника Федоренко О.І., просить визнати неправомірними дії державного виконавця по здійсненню розрахунку розміру по заборгованості по аліментам у ВП № 52640756 та зобов`язати вчинити певні дії.

За змістом ч. 1 ст. 447 ЦПК України вбачається, що скаргу на рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця в порядку ЦПК має право подати сторона виконавчого провадження в разі, якщо такі рішення, дії або бездіяльність вчинені під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

В рамках ВП №52640756 здійснюється примусове виконання рішення Болградського районного суду Одеської області від 29.08.2013 року по справі № 497/1780/13-ц на підставі виконавчого листа № 497/1780/13-ц, виданого Болградським районним судом Одеської області 16.09.2013 року, що вбачається з матеріалів ВП, копія якого додана ею до клопотання від 20.09.2024 року, поданого через підсистему «Електронний суд».

Отже, рішення, дія або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення по справі № 497/1780/13-ц могло б бути оскаржене виключно в рамках цієї справи.

Натомість, представником Федоренко С.О. за довіреністю ОСОБА_1 подано скаргу на дії державного виконавця поза межами справи № 497/1780/13-ц із численними порушеннями вимог щодо форми та змісту такої скарги. За таких умов подана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки за предметною підсудністю підсудна Одеському окружному адміністративному суду в порядку, передбаченому ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком закриття провадження по справі № 497/2150/24 на підставі п. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо підстав для залишення скарги без розгляду

Також немалозначною обставиною є той факт, що про ймовірне порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався 26.08.2024 року одночасно з отриманням його представником Федоренко О.І. під розписку листа Малиновського ВДВС у м. Одесі № 165199 від 22.08.2024 року разом із розрахунком заборгованості по аліментам станом на 01.08.2024 року від 22.08.2024 року у ВП № 52640756.

Отже, 05.09.2024 року закінчився десятиденний строк на оскарження з огляду на положення ст. 120-124 ЦПК України.

На пошту скарга передана 06.09.2024 року, про що свідчить відбиток печатки на конверті із поштовим відправленням № 6507495133981. Аналогічна інформація щодо дати відправлення 6507495133981 міститься на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

Таким чином, строк на подання скарги скражником пропущений, що має мати наслідком залишення такої скарги без розгляду, що передбачено частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом із тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Таким чином, оскільки строк на подання скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_1 на підставі довіреності, є пропущеним, скарга не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, така скарга має бути залишена без розгляду.

ЇЇ заперечення по суті скарги в цілому описані в клопотанні від 20.09.2024 року, поданому до Болградського районного суду Одеської області через підсистему «Електронний суд». Скарга є необґрунтованою, державним виконавцем видано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 22.08.2024 року за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 та доданих до них документів, у відповідності до норм чинного законодавства, в тому числі правових висновків Верховного суду, що видно з матеріалів ВП та інших документів, копії яких мною додані до клопотання від 20.09.2024 рокуВідповідно, підстав для задоволення скарги по суті не має.

У судове засідання сторони не прибули. надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані суду матеріали, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та достатніх підстав для задоволення вимог скарги, виходячи з наступних мотивів.

По-перше, судом не встановлено будь-яких фактів та обставин, що вказували би на порушення виконавцем прав заявника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, а, по-друге, - основна вимога скарги щодо зобов`язання виконавця вчинити певну дію виконавцем вже виконана.

Враховуючи той факт, що виконавцем станом на день розгляду скарги добровільно здійснено потрібний заявниці запит, - суд не вбачає підстав для задоволення вимог скарги.

Відповідно до ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. В разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були здійснені, ухвалені, або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушене, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», ст.24 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст.447, 450-452 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у зв`язку з добровільним виконанням державним виконавцем вимоги заявника.

Копію ухвалинаправити сторонаму справі.Ухвала можебути оскарженадо Одеського апеляційного судупротягом 15-тиднів здня отриманняїї копії,але набираєзаконної силиз моментупідписання суддеювідповідно доч.2ст.261ЦПК України.

Суддя А.В. Кравцова