Постанова

від 26.12.2024 по справі 909/1028/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р. Справа №909/1028/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я. П.

за участю представників від:

скаржника - Шурот О.В. - адвокат

боржника - Красніков Р.Д та Петраш Ю.Л. - адвокати;

арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Ловаса В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.ЗАГС №01-05/1547/24 від 30.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської

області від 09.05.2024 (суддя Рочняк О.В., повний текст - 21.05.2024)

усправі №909/1028/20

за заявою ОСОБА_2 , с. Гвізд Надвірнянського району

Івано-Франківської області

про неплатоспроможність фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів та мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника і призначено керуючим реструктуризацією боргів, арбітражного керуючого Ловаса В.О.

Наступною ухвалою підготовчого засідання від 09.02.2021 визнано грошові вимоги до боржника таких кредиторів:

- приватного виконавця Кушніра О.В. у сумі 380 842,32 грн;

- приватного виконавця Безрукого О.В. у сумі 362 098, 43 грн;

- Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області у сумі 730 350, 51 грн;

- Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у сумі 34 034,72 грн.

Ухвалою суду від 09.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.10.2023 про визнання його грошових вимог та внесення їх до реєстру вимог кредиторів боржника, загалом у сумі 7 300 731,20 грн відмовлено.

Заявлена сума вимог до боржника - кредитором ОСОБА_1 як новим (останнім) заставним кредитором по договорах відступлення права вимоги боргу, складалася із суми 5 226 670,20 грн основного боргу за невиконання зобов`язань ОСОБА_2 як поручителем по кредитних угодах та 2 074 061 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Станом на дату постановлення вказаної вище ухвали, судом першої інстанції розгляд справи щодо погодження кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, не відбувся.

Вказана ухвала суду першої інстанції від 09.05.2024 обгрунтована лише тим, що оскільки відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 (Підстави заміна кредитора у зобов`язанні) та ст. 1054 (Кредитний договір) ЦК України, то ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_1 .

В підтвердження такого обґрунтування суд першої інстанції також зробив посилання на вимоги ст.ст. 1078 та 1079 ЦК України, відповідно до яких, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ, суд першої інстанції прийшов до остаточного висновку, що укладені між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ОСОБА_1 договори не породжують жодних правових наслідків, а відтак до фізичної особи ОСОБА_1 не могло перейти право вимоги до боржника за вищевказаними кредитними договорами, а також договорами іпотеки, укладеними в забезпечення кредитних договорів.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву з грошовими вимогами до боржника у повному обсязі.

Враховуючи межі апеляційного перегляду, визначені ч.1 ст. 269 ГПК України, така скарга загалом мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч.4 ст. 236 ГПК України та враховано нерелевантні правові висновки Верховного Суду, оскільки такі стосуються тих правовідносин, коли відступалося право вимоги за договором факторингу від первісного кредитора (банку або інша фінансова установа, що має ліцензію), а клієнтом і стороною такого договору була фізична особа або юридична особа, що немає відповідної ліцензії (новий кредитор). У наших же спірних правовідносинах, укладання договору відступлення права вимоги до нового кредитора - ОСОБА_1 уже було третьою переуступкою від первісного кредитора (фактора) АКБ «ТАС-Комерцбанк», який володів таким правом на підставі кредитних та іпотечних договорів саме як кредитодавець та іпотекодержатель, укладених ще у 2006 році. На думку апелянта, релевантним у даму розі буде правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, про те, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

З огляду на зазначені вище, на думку апелянта, допущені порушення судом першої інстанції норми матеріального права, це стало перешкодою у розгляді по суті заяви з грошовими вимогами з дослідженням обставин переходу прав вимоги за кредитними договорами; розміру заборгованості за кредитними договорами; проведення оплат за такими договорами; початку перебігу строку позовної давності та його переривання і т.д., які обґрунтовуються доданими до такої заяви до суду першої інстанції первинними документами (доказами), які боржником чи іншими учасниками провадження у справі про банкрутство не спростовані і які належить дослідити суду апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник ОСОБА_2 від 21.06.2024 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з тих же підстав, якими обґрунтоване оскаржуване судове рішення,а також тими обставинами, які судом першої інстанції не досліджувалися і не відображені у такому. Зокрема, вважає, що заявником пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг такого строку почав тривати ще з 10.11.2011, коли було відкрито провадження у справі Надвірнянського районного суду у справі № 2-722/11 за позовом первісного кредитора - АТ «Сведбанк» до відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_2 іпотечне майно. Тобто, на переконання представника боржника, подаючи такий позов, банк застосував надане йому право одностороннього припинення умов кредитних у спосіб надсилання вимоги про дострокову сплату усіх наявних грошових зобов`язань по таких договорах у зв`язку із порушенням графіків сплати поточних платежів.

Присутні у судовому засіданні представник кредитора (апелянта) підтримала доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, а відповідно представники боржника та арбітражний керуючий заперечили щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у самому оскаржуваному судовому рішенні та відзиві на таку.

Дослідивши матеріали та обставини справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове обгрунтування апеляційної скарги та як наслідок, скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції із частковим задоволенням грошових вимог кредитора (апелянта у цьому апеляційному провадженні).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції,

відповідно до договору купівлі-продажу (будівлі-приміщення) від 13.02.2001, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Трухом Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №Д-118, укладеного між Фондом комунального майна Надвірнянського району (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), ОСОБА_2 набув право власності на приміщення будівлю кінотеатру «Україна», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане вище приміщення будівлі кінотеатру «Україна» в забезпечення кредитних зобов`язань третіх осіб, передано ОСОБА_2 в іпотеку Акціонерному комерційному банку «ТАС-Комерцбанк» на підставі таких iпотечних договорів:

- від 14.11.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №Д-1303, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_9 (позичальник) та ОСОБА_2 (iпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором №0801/1106/88-372 від 13.11.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_10 отримала кредит в сумі 50000 дол. США зі строком повернення до 11.11.2016 (а.с. 178-183);

- від 14.11.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №Д-1300, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_7 (позичальник) та ОСОБА_11 (iпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_7 за кредитним договором №0801/1106/88-375 від 13.11.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав кредит в сумі 50000 дол. США зі строком повернення до 11.11.2016 (а.c. 184-186);

- від 14.11.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №Д-1297, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_6 (позичальник) та ОСОБА_2 (iпoтекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором №0801/1106/88-374 від 13.11.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 50000 дол. CIША зі строком повернення до 11.11.2016 (а.c. 187-189);

- від 14.11.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №Д-1291, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_5 (позичальник) та ОСОБА_12 (iпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором №0801/1006/88-373 від 13.11.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 50000 дол. США зі строком повернення до 11.11.2016 (а.c. 190-192);

- від 26.10.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в ресстрі за № Д-1249 , укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_13 (позичальник) та ОСОБА_12 (iпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_14 за кредитним договором №0801/1006/88-272 від 26.10.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_13 отримав кредит в сумі 50000 дол. США зі строком повернення до 20.10.2016 (а.c. 193-195);

- від 20.10.2006, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №Д-1233, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (iпотекодержатель), ОСОБА_8 (позичальник) та ОСОБА_2 (iпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_8 за кредитним договором №0801/1006/88-248 від 20.10.2006, відповідно до умов якого ОСОБА_8 отримав кредит в сумі 50000 дол. США зі строком повернення до 19.10.2016 (а.с. 196-198).

Право вимоги за вищеописаними кредитними та іпотечними договорами відступалось декілька разів.

Зокрема, 28.11.2012 передано від АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник якого ПАТ «Сведбанк») до ТОВ «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 року (т. 13, а.с. 169-184) право вимоги за усіма вищезазначеними кредитними договорами.

Також, відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 (посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О.; т. 13, а.с. 140-167), банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (новому іпотекодержателю) права за іпотечними договорами, зокрема: №Д-1233 від 20.10.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_8 (п.55), №Д-1249 від 26.10.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_13 (п.57), №Д-1303 від 14.11.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_4 (п.65), №Д-1291 від 14.11.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_5 (п.66), №Д-1297 від 14.11.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_6 (п.67), №1300 від 14.11.2006, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_7 (п.68), з додатком №1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012.

28.11.2012 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло права вимоги заборгованості за 4 кредитними договорами: №0801/1006/88-248 від 20.10.2006, укладеним з ОСОБА_8 , №0801/1006/88-272 від 26.10.2006, укладеним з ОСОБА_13 , №0801/1106/88-375 від 13.11.2006, укладеним з ОСОБА_7 та №0801/1106/88-374 від 13.11.2006, укладеним з ОСОБА_6 (т.11, а.с. 55-64). Також, 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами (т.11, а.с.54).

Обставини правонаступництва до ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо права вимоги за 4 кредитними договорами: №0801/1006/88-248 від 20.10.2006, укладеним з ОСОБА_8 , №0801/1006/88-272 від 26.10.2006, укладеним з ОСОБА_13 , №0801/1106/88-375 від 13.11.2006, укладеним з ОСОБА_7 та №0801/1106/88-374 від 13.11.2006, укладеним з ОСОБА_6 та договорами іпотеки, укладеними в забезпечення цих кредитних зобов`язань встановлені судовими рішеннями у справі №348/1626/13-ц.(т.11.а.с.75-103).

Право вимоги за кредитними договорами №0801/1106/88-372 від 13.11.2006, що укладений між АКТ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , №0801/1006/88-373 від 13.11.2006, що укладений між АКТ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 , передано ТОВ «Вектор Плюс» до ТОВ «Прайм Альянс» на підставі договору факторингу від 18.12.2018. (т. 13, а.с. 84-86).

Також, 18.12.2018 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (цедент) та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» (цесіонарій) укладено договір передачі прав за іпотечними договорами, відповідно до п. 1.1 якого цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за двома іпотечними договорами, посвідченими 14.11.2006 ОСОБА_15 , приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, зареєстрованих в реєстрі за №Д-1303 та №Д-1291, що укладені між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (іпотекодавець), що укладений в забезпечення виконання зобов`язань громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за кредитними договорами №0801/1106/88-372 та №0801/1006/88-373, обидва від 13.11.2006, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього. (т. 13, а.с. 8).

18.12.2018 року між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №18/12/18ВП, у відповідності до п. 1.1 якого цедент передає (відступає) цесіонарію, а цесіонарій набуває належне цедентові право вимоги до фізичних осіб, що є позичальниками за наступними кредитними договорами, а саме:

- №0801/1106/88-372 від 13.11.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 41 243 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 25 346,03 доларів США; право вимоги пені в сумі 28 216,44 доларів США;

- №0801/1106/88-373 від 13.11.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «ФК «Вектор Плюс». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 41 243 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 25 346,03 доларів США; право вимоги пені в сумі 28 216,44 доларів США;

- №0801/1006/88-248 від 20.10.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_8 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «Кредитні ініціативи». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 42 976,00 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 63 363,53 доларів США; право вимоги пені в сумі 5 395 742,14 грн;

- №0801/1006/88-272 від 26.10.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_13 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «Кредитні ініціативи». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 42 976,00 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 63 363,53 доларів США; право вимоги пені в сумі 5 395 767,24 грн;

- №0801/1006/88-374 від 13.11.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «Кредитні ініціативи». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 41 243,00 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 60 808,25 доларів США; право вимоги пені в сумі 5 177 5952,39 грн.

- №0801/1006/88-375 від 13.11.2006, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_7 , права вимоги за яким належить цеденту на підставі договору факторингу від 18.12.2018, укладеного між цедентом та ТОВ «Кредитні ініціативи». Право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до основного договору в сумі 41 243 доларів США; право вимоги сплати процентів за користування кредитор в розмірі 60 808,25 доларів США; право вимоги пені в сумі 5 177 5952,39 грн.

Також, 18.12.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (яке набуло прав вимоги за усіма договорами, цедент) та гр. ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено нотаріально посвідчений договір передачі прав за іпотечними договорами, відповідно до п. 1 якого цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за іпотечними договорами від 14.11.2006 №Д-1303, від 14.11.2006 №Д-1291, від 26.10.2016 №Д-1233, від 26.10.2006 №Д-1249, від 14.11.2006 №Д-1249, від 14.11.2016 №Д-1297 та від 14.11.2006 №Д-1300.

Відповідно до довідки АТ «Сенс Банк» (т. 12, а.с.139), ОСОБА_1 , сплачено ТОВ «ФК «Прайм Альянс» 3 189 188, 07 грн з призначенням платежу: згідно з договором відступлення права вимоги №18/12/18ВП від 18.12.2018.

На підставі означених вище договорів, ОСОБА_1 через свого представника було подано до суду заяву, в якій просив внести до реєстру вимог кредиторів його грошові вимоги до боржника ОСОБА_2 загалом у сумі 7 300 731,20 грн, з яких:

- заборгованість в розмірі 404 808,84 грн за рішеннями Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.07.2015 та Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2016 у справі №348/1626/13-ц в частині звернення стягнення на предмет іпотеки: приміщення будівлі кінотеатру «Україна», що знаходиться в м. Надвірна Івано-Франківської області в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 20.10.2006 №0801/1006/88-248, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» з ОСОБА_8 та договору іпотеки від 20.10.2006, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 , що був посвідчений 20.10.2006 приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу Трух Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №Д-1233;

- заборгованість в розмірі 6 895 922 грн 36 коп. за кредитним договором №0801/1106/88-372 від 13.11.2006, укладеним між ОСОБА_4 і АКБ «ТАС-Комерцбанк» та кредитним договором №0801/1006/88-373 від 13.11.2006, укладеним між ОСОБА_5 і АКБ «ТАС-Комерцбанк».

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що на підставі договору №18/12/18ВП від 18.12.2018 про відступлення права вимоги та договору про передачу прав за іпотечними договорами від 18.12.2018, укладених між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ОСОБА_1 , до нього перейшло право вимоги до боржника за кредитними договорами та договорами іпотеки, а також усі інші, пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки вимоги ОСОБА_1 забезпечені іпотечними договорами, укладеними із ОСОБА_2 , які є чинними, а зобов`язання за кредитами не виконані, то ОСОБА_1 є учасником у справі про банкрутство, як забезпечений кредитор навіть, якщо ним не було б подано заяви з грошовими вимогами до боржника в межах даної справи.

Як підтверджується матеріалами справи, арбітражним керуючим Ловасом В.О. - керуючим реструктуризацією, визначено вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_1 у розмірі 404 808,84 грн. на підставі означеного вище рішення Надвірнського районного суду від 09.07.2015 у справі №348/1626/13-ц.

Що стосується іншої суми заяви кредитора ОСОБА_1 , то судом апеляційної інстанції береться до уваги наступне.

ОСОБА_1 здійснено оплату в розмірі 3 189 188,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 18.12.2018 на рахунок ТОВ «ФК «Прайм Альянс», а також листом АТ « Сенс Банк» № 1058-БТ-32.2/2024 від 30.01. 2024 з доданою копією виписки по особових рахунках.

За твердженнями ОСОБА_1 , він як цесіонарій набув всіх прав та обов`язків, передбачених договором відступлення прав вимог від 18.12.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 45 КУзПБ, кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до норм ч.3 ст 45 КУзПБ, заява кредитора має містити розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до умов зазначених вище шести договорів іпотеки від 14.11.2006 укладених між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 за згодою сторін предмет іпотеки оцінено у розмірі 2 540 079,00 грн.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 зробив такий правовий висновок, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №348/1626/13-ц скасовано рішення Надвірнянського районного суду від 09.07.2015 та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2016 в частині задоволення вимог позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами: №0801/1006/88-272, укладеним 26.10.2006 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_13 ; №0801/1106/88-374, укладеним 13.11.2006 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 ; №0801/1106/88-375, укладеним 13.11.2006 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_7 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених вимог у зв`язку із спливом на момент звернення до суду позовної давності, строк якої визначений ст. 257 ЦК України.

В іншій частині вимог, а саме про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0801/1006/88-248, укладеним 20.10.2006 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_8 на суму заборгованості 404 808,84 грн, з яких: 269819,79 грн - основна сума кредиту, 113 324,27 грн - несплачені відсотки та 21 664,87 грн пені, рішення Надвірнянського районного суду від 09.07.2015 та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2016 залишено без змін.

В межах означеної вище справи №348/1626/13-ц не розглядалося питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договоами №0801/1106/88-372 та № 0801/1006/88-373, обидва від 13.11.2006, укладені між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та відповідно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Рішення по стягненню коштів або зверненню стягнення на предмет іпотеки по вказаним двом договорам не постановлялося.

У свою чергу, до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами, що вбачається із означеного вище договору про відступлення права вимоги №18/12/18ВП від 18.12.2018.

Зокрема, право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визначено у однакових сумах щодо повернення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 41 243 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 25 346,03 доларів США та пені у розмірі 28 216,44 доларів США з кожного.

Така сума заборгованості з підстав вказаних вище договорів залишилась незмінною з 18.12.2018 і ОСОБА_1 зазначена у заяві про визнання його вимог як заставного кредитора.

Також, така ж сума заборгованості з правом вимоги була передана АКБ «ТАС-Комерцбанк» ТОВ «Вектор Плюс» ще на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012.

Станом на 16.10.2023 (дата звернення із заявою до суду) згідно офіційних даних Національного банку України, курс долара США до гривні, становить 36,3688 грн.

Тому заборгованість за основною сумою кредиту за вказаними вище двома кредитними договорами становить 1 499 958,42 грн за кожним, а разом 2 999 916,84 грн.

Заборгованість по сплаті процентів за кожним із зазначених кредитних договорів по 921 804,7 грн, а разом - 1 843 609,4 грн.

Заборгованість по сплаті пені по одному договору становить 1 026 198,06 грн, а разом - 2 052 396,12 грн.

Досліджуючи обставини можливості відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь фізичної особи та спростовуючи висновки суду першої інстнації щодо цього, судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст.ст. 1078 та 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено порівняльний аналіз договорів відступлення права вимоги та факторингу та викладено правовий висновок такого змісту.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.

Тож договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

Як уже вказувалося згідно з умовами первинного уступлення права вимоги за договором факторингу від 28.11.2012 на користь ТОВ «Вектор Плюс», передавалися всі права вимоги.

В свою чергу, право вимоги за кредитними договорами з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передано ТОВ «Вектор Плюс» до ТОВ «Прайм Альянс» на підставі договору факторингу від 18.12.2018, і того ж 18.12.2018 оплатно передано право вимоги від ТОВ «Прайм Альянс» ОСОБА_1 до фізичних осіб, що є позичальниками за шістьма кредитними договорами і відповідно шістьма договорами іпотеки.

При цьому, ОСОБА_1 не набув право здійснювати фінансові операції щодо боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , оскільки за умовами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договором від 13.11.2006 та від 20.10.2006 та за договорами іпотеки.

Тому, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, оскільки він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (ч.2 ст.628 ЦК України), зокрема, ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги ( надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (п. 51 вказаної вище постанови Великої Палати від 16.03.2021).

Якщо право вимоги відступається за плату ( так званий продаж боргів) , то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому ( п. 57 вказаної постанови Великої Палати від 16.03. 2021).

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що зазначений договір відступлення прав вимоги, укладений з ОСОБА_1 не містить умов, які передбачали б передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином не є відносинами у сфері факторингу. Цей правочин є купівлею-продажем прав вимоги і за правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється ст.ст. 512-519 ЦК України, і суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявності у ОСОБА_1 як нового кредитора ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг факторингу, не потребується.

Такий висновок відповідає остаточним і усталеним правовим висновкам, викладеним у вказаній вище у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 906/1174/18 від 16.03.2021.

Окрім того згідно загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційному сайті Національного Банку України найменування АКБ «ТАС-Комерцбанк» неодноразово змінювалося, зокрема згідно статуту в редакції від 24.05.2013 на ПАТ «Омега Банк», який виступав правонаступником усіх прав та обов`язків АКБ «ТАС-Комерцбанк». 06.07.2015 НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Омега Банк». А 05.12.2019 ПАТ «Омега Банк» було виключено з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням процедури його ліквідації, про що свідчить інформація на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Означена вище обставини додатково вказують на можливість відступлення права вимоги за кредитним і іпотечним договорами не лише на користь фінансової установи, а і будь-якій особі, в т.ч. і фізичній.

Також в цій частині щодо спростування доводів суду першої інстанції про неможливість укладення договорів відступлення право вимоги на користь ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає належними доводи апелянта про застосування до спірних правовідносин норм цивільного права, що регулюють інститут презумпції правомірності правочину, доки він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За іншими правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у п.п. 75, 76 постанови від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, оскільки оспорюваний правочин суперечить наведеним приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального права щодо презумпції правомірності правочину та правових висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, не наділений повноваженням надавати оцінку правочинам, які сторонами провадження у справі про неплатоспроможність не оспорюються, оскільки це буде порушувати презумпцію їх правомірності та принципи змагальності і диспозитивності господарського судочинства, що передбачені ст.ст. 13,1 14 ГПК України.

Щодо обставин строку позовної давності, заяву про застосування якого стороною провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, т о судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Рішенням державного реєстратора: приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінського В.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54048861 від 14.09.2020 про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_1 на нерухоме майно - будівлі кінотеатру «Україна», літера А, загальною площею 1175,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2167537426240.

Отже, саме з дати визнання державою права власності на об`єкт нерухомого майна, яке виразилося у вчиненні реєстраційної дії, заявником у повній мірі було зреалізовано правовідносини, які виникли і існували до цього щодо кредитних та іпотечних договорів, де майновим поручителем виступав саме боржника - ОСОБА_2 .

Вірно звертається увага заявником та відповідно апелянтом, що його право було порушено з моменту набрання чинності рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022 у справі №909/1028/20 (909/1065/21), яким визнано протиправним та скасовано означене вище рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на його ім`я на нерухоме майно - будівлі кінотеатру «Україна» та витребувано у ТОВ «ІТ Софт» на користь ОСОБА_2 цей об`єкт нерухомого майна - будівлю кінотеатру «Україна».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 та постановою касаційної інстанції від 06.04.2023, вказане рішення залишено без змін.

Саме з 11.08.2022, ОСОБА_1 набув статусу забезпеченого кредитора у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 , оскільки втратив право власності на об`єкт нерухомого майна, яким на підставі рішення державного реєстратора йому було забезпечено право на отримання боргу згідно кредитних договорів у спосіб звернення стягнення на забезпечене майно.

Оскільки він звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог як забезпеченого кредитора 17.10.2023, то відповідно він загальний, трирічний строк позовної давності не пропустив.

Також, як належне заперечення щодо можливого пропуску строку позовної давності ще до державної реєстрації права власності, яку було здійснено 14.09.2020, то суд апеляційної інстанції вважає належним спростуванням цього, посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.03. 2019 у справі № 520/17304/15-ц. Зокрема, у ЦК України та в Законі «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності. Такі ж правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.10. 2019 у справі № 337/7391/13-ц, від 20.11.2020 у справі № 295/795/19.

Довід представників боржника про початок перебігу строку позовної давності щодо грошових вимог ОСОБА_1 пов`язаний із справою №348/332/14-ц Надвірнянського районного суду, то він судом апеляційної інстанції відхиляється як такий, що не містить будь-якої об`єктивної інформації про реалізацію одноосібного права банку чи його правонаступника на одностороннє припинення кредитних договорів і відповідно виникнення права на стягнення усіх сум заборгованості і пені, які виникли на підставі реалізації прав за такими кредитними договорами, оскільки із доданої ухвали цього від 25.04. 2014, якою залишено без розгляду позовну заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не вбачаються ні підстави, ні предмет позовних вимог, та якими доказами і діями, такі вимоги підтверджуються.

Стосовно поданих представником боржника інших ухвал, які постановлялися Надвірнянськм райсудом у справах №№ 2-722/11 та 348/2842/13-ц, то вони теж не містять відомостей, які би могли вплинути на фактично встановлені судом обставини, а також подані поза процесуальними строками подання таких доказів суду першої інстанції без обгрунтування неможливості подання таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстнації та під час вчинення підготовчих дівй судом апеляційної іестанції рахзом із поданням першої заяви до суду - відзиву на апеляційну скаргу.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність права заявника на визнання його грошових вимог як забезпеченого кредитора, враховуючи також те, що суд першої інстанції будь яких досліджень сум таких вимог та відповідно їх розрахунків не робив, суд апеляційної інстанції у цій частині звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно із ч.1 ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно визначення поняття «грошове зобовязання», викладене у ст. 1 КУзПБ, до складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, беручи означені вище нормативні обмеження нарахувань грошових вимог кредиторів, в т.ч. і забезпечених, суд апеляційної інстанції відхиляє заявлені такі вимоги, що стосуються нарахованої та визначеної договорами відступлення права вимоги та рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.07.2015 у справі №348/1626/13-ц пені. У іншій частині заявлені вимоги заставного кредитора ОСОБА_1 є обґрунтованими, визначеними в силу означеної вище ч.1 ст. 45 КУзПБ у національній валюті за курсом Національного банку України на дату подання такої заяви, тому визнаються загалом у сумі 5 226 670,2 грн.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу належить задовольнити та прийняти нове рішення про часткове задоволення заяви заставного кредитора у сумі 5 226 670, 2 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій боржника, то в силу ч.1 ст. 129 ГПК України, на нього належить покласти обов`язок по відшкодуванні витрат на сплату судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстнацій.

Керуючись ст. ст. 269-270, 275-277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2024 у справі №909/1028/20 про відмову у визнанні вимог як забезпеченого кредитора ОСОБА_1 у сумі 7 226 670, 20 грн.

У цій частині прийняти нове рішення про визнання грошових вимог як забезпеченого кредитора ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 у сумі 5 226 670,20 грн основного боргу.

У решта частині грошових вимог у сумі 2 074 061 грн пені, - відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , інд. под. номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , інд. под. номер НОМЕР_3 ) суму 5 368 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, та суму 8 052,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у спосіб їх погашення, визначених ч.2 ст. 133 КУзПБ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 26.12.2024.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК