Постанова

від 23.12.2024 по справі 921/298/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. Справа №921/298/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Ю. Панова

О.С. Скрипчук,

секретар судового засідання Х.А. Хом`як,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"</a> б/н від 18.10.2024 року (вх.№ 01-05/2961/24 від 18.10.2024 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року (суддя Н.В.Охотницька; повний текст рішення складено 30.09.2024 року)

у справі № 921/298/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"</a> (надалі ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України")

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (надалі ПрАТ "Тернопільгаз")

про стягнення 41407766,88 грн заборгованості,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Овчарук О.О. адвокат (довіреність за №29/12-2023/10 від 29.12.2023 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Луків Р.М. (самопредставництво юридичної особи),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.05.2024 року ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ПрАТ "Тернопільгаз" про стягнення 41407766,88 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної сплати коштів за поставлений у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 обсяг природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені в заявленій до стягнення сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі №921/298/24 частково задоволено позов ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Стягнуто з ПрАТ "Тернопільгаз" на користь ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 28692529,61 грн основного боргу за Договором за поставлений природний газ у травні 2022 року; 1435812,05 грн три проценти річних; 4047335,58 грн інфляційних втрат; 3616044,82 грн пені; 496893,20 грн. в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.05.2022 по 31.05.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"</a>, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Вартість поставленого відповідачу у травні 2022 року природного газу згідно виставленого відповідачу рахунку №17843 від 13.06.2022 та Акту приймання-передачі природного газу №8578 від 31.05.2022 за розрахунковий період 1-31 травня 2022 року складає 28 692 529,61 грн. При цьому, в рахунку №17843 та акті №8578 окремо зазначено вартість послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) нарахування за травень 2022 року 76618,14 грн (без ПДВ).

Враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що зважаючи на доведений матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих позивачем у травні 2022 року послуг, з урахуванням встановленого умовами Договору терміну здійснення розрахунку - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 Договору), тобто в даному випадку щодо поставленого природного газу у травні 2022 року до 30.06.2022, та визначеного позивачем періоду нарахування, тому вважав правомірним нарахування відповідачу 1 435 812, 05 грн 3% річних та 4 047 335, 58 грн інфляційних втрат, а також дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, як і інфляційних нарахувань.

За результатами оцінки наданого позивачем розрахунку пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, судом з`ясовано, що розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак пеня в загальній сумі 7 232 089,64 грн заявлена правомірно. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав та доцільність зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% (7 232 089,64 грн - 50% = 3 616 044,82 грн).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3 616 044,82 грн. Вважає, що в цій частині рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що спірним періодом поставки природного газу є травень 2022 року, за який відповідач мав розрахуватися з позивачем згідно з п. 4.4 типового договору, тобто відповідач почав споживати газ постачальника «останньої надії» після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та взагалі нічого не сплачував, а тому посилання відповідача на зазначені обставини є недоречним та не звільняє його від виконання зобов`язань щодо оплати за отриманий природний газ і від відповідальності за невиконання зобов`язань. Вказує на те, що будучи ознайомленим з умовами типового договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 4.5. та розділом 8 договору. Позивач стверджує, що відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав достатніх доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача саме в період виникнення правовідносин. Зазначає, що зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі №921/298/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з нормами, які регулюють питання можливості зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. При цьому, судом забезпечено дотримання балансу інтересів обох сторін у даній справі, що цілком узгоджується з усталеною практикою. Вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Просить рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі №921/298/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ".

Як видно із наявних у справі копій документів, за відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача ПрАТ "Тернопільгаз", зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56X310000000001I.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X310000000001І (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), у тому числі у період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року.

Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року 617 091,99 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, зокрема підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 25.11.2022 року № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останьої надії" (Форма №10);

- довідкою про об`єми поставленого позивачем природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.

Відповідно до п. 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VІ Правил Постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до підпункту 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Згідно з п.11.1 Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Сторони не заперечують, що між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та ПрАТ "Тернопільгаз" з 01.05.2022 року укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що також підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 25.11.2022 року №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І та доданими до нього витягами з Інформаційної платформи.

У період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 617091,99 тис. куб.м на суму 28692529,61 грн, що зафіксовано в акті приймання-передачі природного газу за №8578 від 31.05.2022 року.

Вказаний вище акт і рахунок на оплату №17843 від 13.06.2022 року за період з 1-31 травня 2022 року із визначеною вартістю спожитого газу у травні 2022 року 28692529,61 грн ТзОВ "ГК "Нафтогаз України", на виконання умов п.4.3 Договору, направлено на адресу відповідача, однак останнім оплату не здійснено.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за договором стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 41407766,88 грн заборгованості, з яких 28692529,61 грн основного боргу, 1435812,05 грн 3% річних, 7232089,64 грн пені та 4047335,58 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та ПрАТ "Тернопільгаз" з 01.05.2022 року уклали договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 25.11.2022 року №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживача з ЕІС-кодом 56X310000000001І та доданими до нього витягами з Інформаційної платформи.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.

Згідно з п.11.1 Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Отже, Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.05.2022 року.

У цій справі суд встановив, що в період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 617091,99 тис. куб.м на суму 28692529,61 грн, що зафіксовано в акті приймання-передачі природного газу за №8578 від 31.05.2022 року. Позивач, на виконання умов п.4.3 Договору, направив на адресу відповідача Акт і рахунок на оплату №17843 від 13.06.2022 року із визначеною вартістю спожитого газу у травні 2022 року в розмірі 28692529,61 грн. Однак на час звернення позивача до суду з даним позовом і на час ухвалення судового рішення, яке переглядається (в частині), відповідач не виконав свого обов`язку по оплаті за поставлений природний газ, у зв`язку з чим суд стягнув з відповідача на користь позивача 28692529,61 грн основного боргу, 1435812,05 грн 3% річних та 4047335,58 грн інфляційних втрат. Заявлену до стягнення пеню в розмірі 7232089,64 грн суд першої інстанції зменшив на 50 % на підставі ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі №921/298/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3616044,82 грн, а відтак апеляційний господарський суд здійснює перегляд рішення лише в оскаржуваній апелянтом частині.

Щодо стягнення пені.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом встановлено, що у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за природний газ, поставлений у травні 2022 року, позивачем заявлено до стягнення у цій справі 7232089,64 грн пені, нарахованої на суму боргу 28692529,61 грн за період з 01.07.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19.

У цій справі суд першої інстанції, оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, судом з`ясовано, що розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак пеня в загальній сумі 7 232 089,64 грн заявлена правомірно.

Вирішуючи клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд врахував доводи відповідача про те, що до 01.02.2024 року основним видом діяльності ПрАТ "Тернопільгаз" був розподіл природного газу за регульованим тарифом за встановленими НКРЕКП цінами. Інших джерел прибутку у ПрАТ "Тернопільгаз" не існувало. Також судом взято до уваги фактичні обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, які стали підставою для допущення прострочення виконання ним зобов`язань, а також щодо зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу і, відповідно, відсутність надходження коштів з основної діяльності, як джерела доходів відповідача (з 01.02.2024), беручи до уваги заперечення позивача з цього приводу, ураховуючи майнові інтереси обох сторін та задоволення судом у цій справі вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, відсутність доказів завдання позивачу інших збитків, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважав за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 %.

З огляду на вищеописані положення Цивільного та Господарського кодексів України, правові позиції Верховного Суду та встановлені обставини справи, а також враховуючи те, що право зменшення пені є дискреційними повноваженнями суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність об`єктивних підстав та доцільність зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% (7232089,64 грн - 50% = 3616044,82 грн). Таке зменшення розміру пені суд аргументовано вважав розумним і оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апелянта не спростували вказаних висновків місцевого господарського суду.

Позиція скаржника зводиться до переоцінки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

За наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в оскаржуваній частині рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі № 921/298/24.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"</a> б/н від 18.10.2024 року (вх. № 01-05/2961/24 від 18.10.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 19.09.2024 року у справі № 921/298/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Ю. Панова

СуддяО.С. Скрипчук