Постанова

від 30.12.2024 по справі 922/8/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/8/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства Агат (вх.№2591Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 (суддя Байбак О.І., повний текст складено 10.07.2024) у справі №922/8/24

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, м.Харків,

до Приватного підприємства Агат, смт.Безлюдівка Харківської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова, м.Харків,

2. Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба, м.Харків,

про стягнення 119 065,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут звернулось в суд із позовом до Приватного підприємства Агат

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/8/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Агат на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут: 4 468,20 грн - 3% річних; 14 873,71 грн - інфляційних втрат; 841,29 грн - судового збору. У частині позову щодо стягнення 13 923,92 грн заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №041-16325 від 01.10.2022 провадження у справі закрито. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова повернути Приватному акціонерному товариству Харківенергозбут з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 1 842,71 грн.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне:

- в позовній заяві (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову (вх. № 14477 від 04.06.2024, яка задоволена судом), позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 за електричну енергію за листопад 2023 в сумі 13923,92 грн, однак, як свідчать матеріали справи, після звернення позивача до суду з позовом у цій справі та постановлення судом ухвали від 03.01.2024 про відкриття провадження у справі, третьою особою було сплачено існуючу заборгованість в загальній сумі 13923,92 грн, зазначене свідчить про відсутність між сторонами спору в частині вимог про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 за електричну енергію за листопад 2023 в сумі 13923,92 грн та є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог;

- факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за спожиту електроенергію протягом лютого 2022 року листопада 2023 року року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовується, зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення;

- на доводи відповідача про відсутність його вини в порушенні умов договору, оскільки відповідно до договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (зокрема № 193 від 14.09.2022, № 658 від 27.06.2023, та ін.) треті особи зобов`язалися відшкодовувати відповідачу вартість спожитої електричної енергії, але допустили прострочення виконання зобов`язань з оплати, у зв`язку із чим позивачем нараховано відповідачу інфляційні та 3% річних господарський суд зазначив, що сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 є позивач та відповідач, при цьому треті особи не є сторонами цього договору, тому наведений договір породжує певні права та обов`язки саме для позивача та відповідача, в тому числі обов`язок відповідача сплачувати вартість спожитої електричної енергії та, в разі прострочення оплати, нести відповідальність у вигляді сплати санкцій, у випадку ж дійсної наявності вини третіх осіб в допущених порушеннях умов договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, які укладені між відповідачем та третіми особами, відповідач не позбавлений можливості ініціювати питання про притягнення третіх осіб до встановленої цими договорами та законом відповідальності за допущені порушення.

Не погодившись із цим рішенням, Приватне підприємство Агат звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/8/24 у частині стягнення з Приватного підприємства Агат на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут 4 468,20 грн - 3% річних за прострочення щомісячних платежів за період з 26.03.2022 по 30.11.2023, 14 873,71 грн інфляційних витрат за прострочення щомісячних платежів за період з червня 2022 року по листопад 2023 року за договором про постачання електричної енергії споживачу №041-16325 від 01.10.2022 та 841,29 грн судового збору.

Апелянт зазначає, що ПП «Агат» не було споживачем цієї електричної енергії. Фактичними споживачами були треті особи, які і повинні нести відповідальність за прострочення щомісячних платежів, а також і за сплату судового збору. Відповідно до договору №658 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії від 27.06.2023, укладеного між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (сторона 1), приватним підприємством «Агат» (сторона 2) та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (сторона 3) саме сторона 1 згідно зі ст.4 даного договору зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати за спожиту електричну енергію, щодо якої і виникла заборгованість перед ПрАТ «Харківенергозбут». На думку заявника скарги, саме треті особи фактично повинні були своєчасно вносити оплату за спожиту ними електричну енергію за договором про її постачання споживачу № 041-16325 від 01.10.2022. Заявник просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вищевказаний договір № 041-16325 від 01.10.2022 було укладено у зв`язку з наданням Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і Харківському квартирно-експлуатаційному управлінню у спільне безоплатне користування нерухомого майна комплексу будівельних приміщень загальною площею 41 кв.м. за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт Безлюдівка, вул. Зміїівська, 1-Б; договір про безоплатне користування за №1 від 09.09.2022 був укладений після початку воєнної агресії росії з метою надання допомоги ЗСУ в умовах воєнного стану (копію договору №1 від 09.09.2022 додано до апеляційної скарги).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено строк по 25.11.2024 для подання: відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. У вказаній ухвалі суд також зазначив, що оскільки ціна позову у справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Також вказаною ухвалою витребувано у суду першої інстанції матеріали цієї справи, які надійшли на запит 08.11.2024.

25.11.2024, тобто у межах установленого судом строку, позивач, ПрАТ «Харківенергозбут» направив електронною поштою (із посиланням на некоректну роботу системи ЄСІКС) відзив на апеляційну скаргу, в якому, стверджуючи про безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач наполягає на тому, що суми 3% річних та інфляційних втрат було нараховано у відповідності до вимог ст.625 ЦК України, і що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов у частині стягнення вказаних сум, тоді як посилання апелянта на відсутність його вини в порушенні умов договору не впливають на обов`язок відповідача сплачувати річні та інфляційні у разі прострочення оплати.

25.11.2024 до суду надійшла заява апелянта (вх.№14986) про врахування в апеляційному провадженні доданих до заяви документів, а саме: витягу з постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, згідно з якою на період дії в Україні воєнного стану зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами між учасниками ринку електричної енергії; платіжних інструкцій про сплату КЕУ м.Харкова відшкодування витрат за спожиту електроенергію; переліку документів щодо питання відновлення електропостачання об`єктів АЗС у смт Безлюдівка; звернення ПП «Агат» від 27.02.2024 до начальника АТ «Харківобленерго» Мереф`янського РРЕ про помилкове стягнення грошових коштів з особистих рахунків ПП «Агат», а також відповіді на вказане звернення; листа ХНУ ПС від 20.11.2024 до АТ «Харківобленерго», листа Харківської ОВА від 02.09.2024 до АТ «Харківобленерго».

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В силу приписів зазначеної норми, колегія суддів не приймає та не враховує в апеляційному провадженні докази, додані відповідачем до апеляційної скарги та до заяви (вх.№14986 від 25.11.2024), які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки заявник не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (враховуючи, що відповідач був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та надавав до господарського суду відзив на позовну заяву).

26.11.2024 позивачем було направлено відзив також і через систему «Електронний суд» із клопотанням про поновлення пропущеного строку його подання. В обґрунтування клопотання заявник зазначав про неможливість своєчасного направлення відзиву через помилку формування заяв в електронному кабінеті представника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та про прийняття відзиву до розгляду, зважаючи на викладені заявником обставини, а також на те, що встановлений судом строк подання відзиву було пропущено лише на один день.

Стосовно листа ХНУ ПС від 20.11.2024 до АТ «Харківобленерго» та листа Харківської ОВА від 02.09.2024 до АТ «Харківобленерго»(що є додатками до заяви апелянта від 25.11.2024 вх.№14986) , колегія суддів зазначає, що ці документи не існували на момент постановлення оскаржуваного рішення господарського суду від 03.07.2024.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19). Зазначені висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/331/23, від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21 тощо.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднанням від 26.09.2022 до умов договору на умовах підписаної Комерційної пропозиції № 1П від 01.10.2022 (з 01.01.2023 № 1/23П) для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць.

В подальшому, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 на умовах комерційної пропозиції № 1-П від 01.10.2022, якою передбачено постачання електричної енергії за адресами, зазначеними у додатку до заяви-приєднання (оператори, з яким споживач має договір на розподіл електричної енергії ДПЗД НЕК Укрінтеренерго) та яку з 01.01.2023 замінено на комерційну пропозицію № 1/23П.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

На підставі змісту п. 4 комерційної пропозиції № 1/23П розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії та розподіленої електричної енергії, яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.

Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату.

Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Згідно з п. 8 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 та п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та третіми особами існує низка договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (зокрема № 193 від 14.09.2022, № 658 від 27.06.2023, та ін.) відповідно до умов яких треті особи зобов`язалися відшкодовувати на користь відповідача, зокрема, вартість спожитої електричної енергії.

Згідно з даними, які були передані від ДПЗД НЕК Укрінтеренерго позивачем проведено нарахування суми боргу та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію за період з лютого 2022 року листопад 2023 року.

Станом на момент звернення позивача до суду відповідач мав заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2023 року в сумі 30023,92 грн, у зв`язку з чим, вважаючи свої права порушеними, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного підприємства "Агат" заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 за електричну енергію за листопад 2023 в сумі 30023,92 грн, а також пені за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 69 700,16 грн., 3% річних за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 4468,20 грн. індексу інфляції за період з червня 2022 по листопад 2023 у розмірі 14873,71 грн, та витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн.

Після відкриття провадження у цій справі здійснювалося погашення існуючої заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за листопад 2023 року. Зокрема: платіжною інструкцією № 395 від 11.03.2024 сплачено за електричну енергію за листопад 2023 року у сумі 1 200,00 грн.; платіжною інструкцією № ПНП3433 від 15.03.2024 сплачено за електричну енергію за листопад 2023 року у сумі 4 600,00 грн.; платіжною інструкцією № 397 від 20.03.2024 сплачено за електричну енергію у сумі 131 328,30 грн., з яких 8 123,92 грн. зараховано за листопад 2023 року.

Позивач подав заяву про зміну предмету позову (вх. № 14477 від 04.06.2024), в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 за електричну енергію за листопад 2023 в сумі 13923,92 грн, 3% річних за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 4468,20 грн. індексу інфляції за період з червня 2022 по листопад 2023 у розмірі 14873,71 грн, та витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн.

В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою (вх. № 17110 від 03.07.2024), в якій просив закрити провадження у справі № 922/8/24 в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року у сумі 30023,92 грн за відсутністю предмета спору у зв`язку з оплатою та стягнути 3% річних за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 4468,20 грн та інфляційних втрат за період з червня 2022 по листопад 2023 у розмірі 14872,71 грн.

З урахуванням вказаних обставин, місцевий господарський суд задовольнив позов частково (з наведених вище підстав), а саме, стягнув з відповідача на користь позивача 4 468,20 грн 3% річних; 14 873,71 грн. - інфляційних втрат; 841,29 грн. - судового збору. У частині позову про стягнення 13 923,92 грн. заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №041-16325 від 01.10.2022 провадження у справі було закрито.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/8/24 переглядається Східним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку у відповідності до приписів вищевказаної процесуальної норми, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, який просить скасувати вищевказане рішення в частині стягнення з Приватного підприємства Агат на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут 4 468,20 грн 3% річних за прострочення щомісячних платежів за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу №041-16325 від 01.10.2022, 14 873,71 грн. інфляційних витрат за прострочення щомісячних платежів за період з червня 2022 року по листопад 2023 року та 841,29 грн. судового збору.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом, за допущені прострочення оплати позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 4468,20 грн, та індексу інфляції за період з червня 2022 по листопад 2023 у розмірі 14873,71 грн; розрахунок зазначених сум здійснено позивачем арифметично правильно.

Із матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що відповідач, не заперечуючи того факту, що виконання зобов`язання з оплати електричної енергії було прострочено, та не оспорюючи розміру й правильності нарахування як суми основного боргу за договором № 041-16325 від 01.10.2022 (в частині стягнення якого провадження у справі було закрито), так і 3% річних та інфляційних втрат, водночас наполягає на тому, що такі нарахування не підлягають стягненню з ПП «Агат» за відсутності вини останнього у порушенні зобов`язання з оплати електричної енергії згідно з договором.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Отже, визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти мали бути отримані. Таку правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/15639/23.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Згідно з постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 на період дії в Україні воєнного стану зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами між учасниками ринку електричної енергії.

Однак відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, не вимагає встановлення наявності чи відсутності вини боржника, а є відповідальністю боржника за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/14554/23.

Тобто вирішення питання про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не залежить від наявності або відсутності вини боржника у простроченні сплати основного боргу.

Апелянт зазначає, що ПП «Агат» не було споживачем цієї електричної енергії, фактичними споживачами були треті особи, які і повинні нести відповідальність за прострочення щомісячних платежів, а також і за сплату судового збору. Відповідно до договору №658 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії від 27.06.2023, укладеного між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (сторона 1), приватним підприємством «Агат» (сторона 2) та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (сторона 3) саме сторона 1 згідно зі ст.4 даного договору зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати за спожиту електричну енергію, щодо якої і виникла заборгованість перед ПрАТ «Харківенергозбут». На думку заявника скарги, саме треті особи фактично повинні були своєчасно вносити оплату за спожиту ними електричну енергію за договором про її постачання споживачу № 041-16325 від 01.10.2022. Апелянт також просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вищевказаний договір № 041-16325 від 01.10.2022 було укладено у зв`язку з наданням Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і Харківському квартирно-експлуатаційному управлінню у спільне безоплатне користування нерухомого майна комплексу будівельних приміщень загальною площею 41 кв.м. за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт Безлюдівка, вул. Зміїівська, 1-Б; договір про безоплатне користування за №1 від 09.09.2022 був укладений після початку воєнної агресії росії з метою надання допомоги ЗСУ в умовах воєнного стану.

Колегія суддів із розумінням та повагою ставиться до прагнення ПП «Агат» допомогти Збройним Силам України у нелегкий воєнний час.

Разом з тим, із запровадженням в Україні воєнного стану не припинилася дія норм цивільного законодавства, якими врегульовано договірні відносини.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-16325 від 01.10.2022 укладено між позивачем та відповідачем, тоді як треті особи не є сторонами цього договору, тому зобов`язання перед позивачем у третіх осіб відсутнє.

Відповідно, вказаний договір породжує певні права та обов`язки, погоджені сторонами договору, у відповідності до вищенаведеного принципу свободи договору, виключно для позивача та відповідача. Зокрема, відповідач зобов`язався за вказаним договором сплачувати вартість спожитої електричної енергії та, в разі прострочення оплати, нести певну відповідальність.

Спір у справі №922/8/24 за позовом ПрАТ «Харківенергозбут» до ПП «Агат» виник саме з договору № 041-16325 від 01.10.2022. Відтак, обставини, пов`язані з укладенням та виконанням інших договорів, зокрема, між відповідачем та третіми особами, не входять до предмету розгляду в цій справі. Посилання апелянта на обов`язки третіх осіб за відповідними договорами колегія суддів не визнає переконливими аргументами, оскільки зобов`язання третіх осіб з відшкодування витрат на спожиту електроенергію виникли виключно перед відповідачем на підставі договору, укладеного між ними, а не перед позивачем у цій справі, як було зазначено вище.

Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окрім того, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, у випадку дійсної наявності вини третіх осіб в допущених порушеннях умов договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, які укладені між відповідачем та третіми особами, відповідач не позбавлений можливості ініціювати питання про притягнення третіх осіб до встановленої цими договорами та законом відповідальності за допущені порушення, в результаті яких відповідач був вимушений здійснити оплату на користь позивача відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання свого договірного зобов`язання за договором № 041-16325 від 01.10.2022.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено обставин, які у відповідності до норм чинного законодавства звільняли б ПП «Агат» від виконання передбаченого законом обов`язку сплатити 4 468,20 грн 3% річних та 14 873,71 грн інфляційних втрат за порушення строку сплати заборгованості за укладеним із позивачем договором.

Відповідно, не наведено переконливих доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду в оскаржуваній частині та про відмову в позові в частині стягнення заявлених позивачем сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відтак, враховуючи, що доводи апеляційної скарги у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агат» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2024 у справі №922/8/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.12.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова