Постанова

від 30.12.2024 по справі 912/1055/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1055/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2024р. (суддя Коваленко Н.М., м. Кропивницький) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Самойлова Олександра Володимировича

до: Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна

про стягнення 38 863,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Самойлов Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна 37 174,70 грн. основного боргу, 1 147,07 грн. інфляційних втрат, 542,19 грн. 3% річних, а також 2 422, 40 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором №19-В від 01.10.2023 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом у частині оплати наданих послуг.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2024р. позов задоволено частково - стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на користь Фізичної особи - підприємця Самойлова Олександра Володимировича 37 174,70 грн. основного боргу, 900,63 грн. інфляційних втрат, 542,19 грн. 3% річних, а також 2 422, 40 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом при вирішенні справи норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами тарифів, що є порушенням пунктів 4.3., 4.4. Договору.

Скаржник зазначає, що Позивачем було додано суду лише рахунок №1 від 25.10.2023 на загальну суму 87174,70 грн., інших рахунків, які були б виставлені на адресу Відповідача для подальшої оплати, ФОП Самойловим О.В. не надано.

За доводами Скаржника, ПСП ім. Ватутіна здійснив оплату на загальну суму 130 000, 00 грн. за надані послуги за Договором, тобто повністю оплатив послуги за рахунком на оплату №1 від 25.10.2023, що, на його думку, свідчить про виконання останнім грошових зобов`язань за Договором у повному обсязі.

За твердженнями скаржника, у зв`язку з не надсиланням рахунку на адресу Відповідача, строк виконання грошового зобов`язання на суму заявлену Позивачем у розмірі 38 863, 96 грн., за Актом здачі-приймання робіт №1 від 25.10.2023 року не настав.

При цьому Скаржник вказує на те, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом не було надано оцінки доводам ПСП ім. Ватутіна щодо непогодження сторонами тарифів, з яких складається вартість послуг з перевезення вантажу, відстань та маршрут перевезення вантажу за Договором, а також щодо ненадсилання Позивачем рахунку на оплату на його адресу на заявлену у позовній заяві суму, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення та прийняття його з порушенням норм процесуального права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не надав відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1055/24.

Матеріали справи № 912/1055/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу підприємства на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2024р. у справі № 912/1055/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633,60 грн..

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч.ч.1, 10 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. у зв`язку з усуненням недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.12.2024р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду апеляційної скарги по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Паруснікова Ю.Б..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2024р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2024р. прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

01.10.2023 між ФОП Самойлов О.В. (Перевізником) та ПСП ім. Ватутіна (Замовником) укладено договір №19-В про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом, за умовами п. 1.1.-1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується "вантажоодержувач"), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах, встановлених даним Договором. Місце відправлення, пункт призначення та вантажоотримувач вказуються в товаротранспортних накладних. Навантаження та вивантаження вантажу здійснюється в місці відправлення та пункті призначення.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Пунктом 4.2. Договору узгоджено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

У пункті 4.3. Договору зазначено, що вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2 Договору у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Згідно з п. 5.2. Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2023 року, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання. У випадку, якщо будуть відсутні заперечення з боку обох Сторін, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік. (п. 7.1.-7.2. Договору)

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

25.10.2023 ФОП Самойлов О.В. і ПСП ім. Ватутіна підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1, за змістом якого позивачем надані послуги з вантажних автомобільних перевезень на суму 167 174,70 грн. Відповідно до акту Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Додатком до вказаного Акта зазначено реєстр товарно-транспортних накладних, які подано у справу.

13.10.2023 відповідачем сплачено 80 000,00 грн плати за послуги по перевезенню вантажів автотранспортом згідно з Договором №19-В від 01.10.2023.

ФОП Самойлов О.В. оформлено рахунок на оплату №1 від 25.10.2023 на суму 87 174,70 грн.

17.11.2023 відповідач сплатив 50 000,00 грн плати за послуги по перевезенню вантажів автотранспортом згідно з договором №19-В від 01.10.2023.

Викладені обставини не заперечуються сторонами.

Позивач зазначає, що Замовником не виконано зобов`язання по оплаті Перевізнику вартості перевезень у строк, обумовлений в п. 4.2. Договору, у розмірі 37 174,70 грн.

Крім того, з огляду на прострочення Відповідачем оплати основного зобов`язання позивачем нараховані три проценти річних 542,19грн грн та інфляційні втрати 1147,07 грн..

Несплата відповідачем вказаних вище сум стала підставою для звернення Позивача з даним позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Місцевий господарський суд в обґрунтування рішення послався на те, що Відповідач, не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, встановлені договором, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з нього основного боргу , а також сум річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 908 Кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Кодексу визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N128/2568 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

З п.14.1 Розд. 14 Правил вбачається, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Матеріали даної справи свідчать про те що Позивачем підтверджено фактичне надання ним Відповідачу послуг з перевезення, що засвідчено Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 25.10.2023 та оформленими товарно-транспортними накладними, які містять всі необхідні реквізити для ідентифікації.

В Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 25.10.2023 зазначено об`єм та вартість наданих послуг і згідно наявної в ньому відмітки Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відображена в Акті вартість наданих послуг відповідає погодженим між сторонами тарифам згідно Додатку №1 до Договору про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01 жовтня 2023 року (з урахуванням пояснень Позивача щодо технічної описки у вказаному Додатку - а.с.36, 37).

Отже, виконання Позивачем зобов`язань за договором від 01.10.2023 №19-В підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Разом з тим, Відповідачем зобов`язання за договором виконані частково, докази зворотного останнім не надані.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання Відповідачем зобов`язань за договором від 01.10.2023 №19-В у частині повної та своєчасної оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, наявні підстави для стягнення з Відповідача основного боргу у визначеному Позивачем розмірі 37176,70грн, у зв`язку з чим місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у відповідній частині.

Крім того суд враховує, що відповідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даній справі, з огляду на встановлений факт прострочення ПСП ім. Ватутіна виконання основного грошового зобов`язання, апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних у визначеному Позивачем розмірі, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним, а також інфляційних втрат.

Одночасно, колегія суддів погоджується з перерахунком місцевим господарським судом втрат від інфляції, з огляду на невірне визначення Позивачем періоду нарахування, а саме без врахування позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19. У зв`язку з чим, з Відповідача підлягає стягненню 900,63грн. таких втрат.

Доводи скарги про відсутність доказів погодження між сторонами тарифів, а також про здійснення ПСП ім. Ватутіна оплати за Договором у повному обсязі не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Посилання апелянта на ненадання Позивачем рахунків на всю суму боргу як на підставу для неоплати ним наданих послуг не мають під собою підґрунтя.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, Позивачем надано послугу на загальну суму 167174,70грн, що не спростовано Скаржником. Заперечень Скаржника стосовно вартості, обсягу, якості наданих послуг матеріали справи не містять.

Разом з тим, з огляду на часткову оплату 13.10.2023 підприємством наданих за Договором послуг у сумі 80000,00грн., що не заперечується Апелянтом, рахунок останньому обґрунтовано надано Позивачем на суму, що залишилася неоплаченою, а саме 87174,70грн (167174,70грн 80000,00грн).

Слід зазначити, що у разі необхідності, Скаржник не був позбавлений права звернутися до Позивача з відповідною вимогою про надсилання цих документів, між тим докази такого звернення останнім не надані.

Також, як зазначено вище, за умовами п.4.2 Договору розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Згідно з Актом №1 здачі-приймання робіт (наданих послуг), який міститься у матеріалах справи, він підписаний сторонами 25.10.2023.

Отже, викладене, у тому числі, спростовує доводи скарги щодо ненастання строку оплати за надані Позивачем послуги.

Посилання апелянта на те, що суд у порушення процесуального права не взяв до уваги доводи Відповідача та неправильно застосував при вирішенні справи норми матеріального права є безпідставними.

Так, згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2024р. у справі №912/1055/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя Ю.Б. Парусніков