Постанова

від 30.12.2024 по справі 912/1299/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1299/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Дарміна М.О.,Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р.

(суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 01.07.2024р.)

у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Янкового Ігоря Миколайовича ( смт. Вільшанка Голованівський район, Кіровоградська область, 26600)

до: Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (с. Мала Вільшанка, Голованівський район, Кіровоградська область, 26607)

про стягнення 77 019,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа - підприємець Янковий Ігор Миколайович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, про стягнення 77 019,28 грн., з яких: 73 860,28 грн. основний борг, 1 940,73 грн. 3 % річних та 1 217,85 грн. інфляційних втрат з покладенням на відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р. у справі № 912/1299/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на користь Фізичної особи - підприємця Янкового Ігоря Миколайовича 73 860,28 грн. основного боргу, 1 940,73 грн. 3 % річних та 1 217,85 грн. інфляційних втрат, 2 422,40 грн. судового збору та 6 400,00 грн. витрат на правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що п. 4.1 Договору передбачено, що розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. В свою чергу, на думку Скаржника, Позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу Відповідача поштовим відправленням або кур`єрським відправленням рахунків на оплату.

Скаржник також зазначає на тому, що позивачем не було пред`явлено відповідачу жодної вимоги про оплату заборгованості, також позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями про здійснення оплати. Таким чином, на переконання Скаржника, у зв`язку із відсутністю визначеного умовами договору та специфікації строку оплати, моментом виникнення обов`язку відповідача на здійснення оплати є отримання від позивача вимоги про оплату, яку відповідач мав розглянути та виконати у семиденний строк. У зв`язку із не наданням позивачем вимоги, обов`язок відповідача на здійснення оплати не наступив, а відтак подання позову та, тим більше, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, є передчасним.

Скаржник вважає, що за відсутністю доказів направлення поштовим відправленням вимоги на адресу Відповідача або повернення такого надсилання, вважається не доведеним та не підтвердженим факт настання моменту з якого у Відповідача виникло грошове зобов`язання щодо сплати грошових коштів за Договором. У зв`язку із вказаним, не можуть підлягати задоволенню заявлені Позивачем інфляційні та 3% річних, оскільки останні нерозривно пов`язані з виконанням основного зобов`язання та, як наслідок, моментом настання такого зобов`язання.

Крім того, Скаржник вказує на те, що зазначений Позивачем в позовні заяві орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу (9 600 грн. 00 коп.) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Позивачем не долучено до матеріалів справи підтвердження реальності витрат за адвокатські послуги, а саме не надано підтвердження факту їх оплати позивачем, що на думку Скаржника, свідчить про зловживання Позивачем своїми правами.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що він не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Суд першої інстанції, на думку Позивача, дійшов правильного висновку, про наявність порушення з боку Відповідача Договору № 18-В щодо оплати наданих послуг Позивачем по перевезенню вантажу та стягнення заборгованих коштів з урахування 3% річних та інфляційних витрат.

Позивач зазначає на тому, що п. 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання. Таким чином, на переконання Позивача, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг. 22.10.2023р., між Сторонами було узгоджено Акт №1 щодо якого Відповідач не висловив жодних зауважень під час підписання Акта. Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг.

Твердженння Скаржника щодо завищення розміру витрат на правову допомогу, Позивач також вважає необгрунтованими, при тому, що суд першої інстанції не задовольнив заявлений Позивачем розмір витрат на правову допомогу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1299/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р. у справі № 912/1299/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи №912/1299/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024р. апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р. у справі № 912/1299/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р., для розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.12.2024р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду апеляційної скарги по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Паруснікова Ю.Б..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.12.2024р., судовою колегією у визначеному складі, апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р. прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.10.2023р. між Фізичною особою - підприємцем Янковим Ігорем Миколайовичем (далі - Перевізник) та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (далі - Замовник) укладено Договір № 18-В про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом (далі - Договір) (а.с. 13-15).

Додатково у Додатку № 1 до Договору між Сторонами узгоджено вартість послуг по перевезенню вантажів Позивачем (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.1. Договору Перевізник (Позивач) бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник (Відповідач) бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах встановлених даним договором.

Відповідно частини 2 Договору Позивач зобов`язаний:

Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного Договором (п. 2.1.); Забезпечити своєчасне подання придатного у час відправлення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення ватажу та дотримувати визначений цим Договором строк доставки вантажу (п. 2.2.); Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу (п. 2.3.); Надати Замовнику акт наданих послуг (п. 2.4.).

Відповідно до п.4.1., 4.2, 4.3. Договору Розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевідником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Розрахунок здійснюється Відповідачем по факту за надані послуги на підставі Акта приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що Строк цього Договору починає свій перебіг в момент визначений п.7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2023р., а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання.

Відповідно до п.7.3. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписано сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем, в період з 10.10.2023р. по 21.10.2023р., перевезено та доставлено вантаж Відповідача, на загальну суму 169 304,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 22.10.2023р. (а.с. 17).

Позивач зазначає, що 22.10.2023р. надано Відповідачу Рахунок №1 на оплату послуг (а.с. 16).

До вказаного Акта також сформовано та узгоджено Додаток - реєстр товарно-транспортних накладних, в якому зазначено відомості надання послуги відповідно до умов Договору, зокрема: державний номер автомобіля, на якому здійснювали перевезення вантажу, номер ТТН, дата завантаження, місце завантаження, місце розвантаження, номенклатура, відстань, вага вивантаженого товару, тарифи та сума яка підлягає оплаті Замовником (а.с. 18).

Також, позивач зазначає, що відповідно до додатку до акта виконаних робіт (реєстр товарно-транспортних накладних), сума яка підлягає оплаті за надані послуги Відповідачем становить 165 760, 70 грн., тобто, менша ніж визначена та узгоджена у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, оскільки вказана сума в реєстрі товарно-транспортних накладних остаточно визначена та узгоджена Сторонами з урахуванням пального, яке Позивач отримував від Відповідача. Таким чином, остаточна сума, яку Відповідач мав заплатити Позивачу становить 165 760,70 грн..

Крім того, позивач повідомляє, що під час надання Позивачем послуг, Відповідач оплатив 13.10.2023р. 91 900 грн., що підтверджується Заключною банківською випискою по рахунку Позивача, за період з 01.10.2023р. по 16.05.2024р. (а.с. 19). Отже, заборгованість позивача складає 73 860,70 грн..

У зв`язку із несплатою Відповідачем заборгованості, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послуги по перевезенню вантажів автотранспортом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 307 ГК України та ст. 909 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Положеннями ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення -перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Згідно вказаних Правил, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем -Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 14.1).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2023р. між Фізичною особою - підприємцем Янковим Ігорем Миколайовичем (Перевізник) та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (Замовник) укладено Договір № 18-В про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом, за умовами п. 1.1. якого Перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах встановлених даним договором.

Відповідно ч. 2 Договору, Позивач зобов`язаний: Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного Договором (п. 2.1.); Забезпечити своєчасне подання придатного у час відправлення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення ватажу та дотримувати визначений цим Договором строк доставки вантажу (п. 2.2.); Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу (п. 2.3.); Надати Замовнику акт наданих послуг (п. 2.4.).

У Додатку № 1 до Договору між Сторонами узгоджено вартість послуг по перевезенню вантажів Позивачем.

На виконання умов Договору, Позивачем, в період з 10.10.2023р. по 21.10.2023р., перевезено та доставлено вантаж Відповідача, на загальну суму 169 304,00 грн..

Факт перевезення та доставки вантажу підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 22.10.2023р.. З наявної в Акті відмітки вбачається, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт немає.

Як вже зазначалось вище, до вказаного Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 22.10.2023р. сформовано та узгоджено Додаток - реєстр товарно-транспортних накладних, в якому зазначено відомості надання послуги відповідно до умов Договору, зокрема: державний номер автомобіля, на якому здійснювали перевезення вантажу, номер ТТН, дата завантаження, місце завантаження, місце розвантаження, номенклатура, відстань, вага вивантаженого товару, тарифи та сума яка підлягає оплаті Замовником.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки, у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Як стверджує Позивач, відповідно до реєстру товарно-транспортних накладних, сума яка підлягає оплаті за надані послуги Відповідачем становить 165 760, 70 грн., тобто, менша ніж визначена та узгоджена у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, оскільки вказана сума в реєстрі товарно-транспортних накладних остаточно визначена та узгоджена Сторонами з урахуванням пального, яке Позивач отримував від Відповідача.

Таким чином, остаточна сума, яку Відповідач мав заплатити Позивачу становить 165 760,70 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач посилається на часткову оплату Відповідачем 13.10.2023р. наданих послуг у спірний період, в розмірі 91 900,00 грн., в підтвердження чого Позивачем було надано до матеріалів справи заключну банківську виписку по рахунку Позивача як ФОПа, за період з 01.10.2023р. по 16.05.2024 р..

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи часткову оплату відповідачем наданих послуг, заборгованість Відповідача за умовами договору № 18-В про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.10.2023р., станом на день звернення позивача з позовом до суду у даній справі, склала 73 860,70 грн. доказів погашення якої Відповідачем не надано, доводів Позивача щодо наявності вказаної заборгованості не спростовано, відповідно, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 73 860,70 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи Скаржника про відсутність підстав для оплати послуг у зв`язку з не надсиланням рахунку колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Відтак, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

При цьому, всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг, а тому оформлення рахунку не є відкладальною умовою для здійснення оплати.

Водночас, слід зауважити на тому, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020р. у справі № 915/400/18.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати наданих послуг за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно, які є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц ( провадження № 14-241цс19 ) та № 646/14523/15-ц ( провадження № 14-591цс18 ), від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 ( провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( провадження № 12-79гс19).

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3 % річних у розмірі 1 940,73 грн., за період з 04.11.2023р. до 22.05.2024р., та інфляційні втрати, у розмірі 1 217,85 грн., за період листопад 2023 р. по квітень 2024 р..

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають стягненню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги Позивача, про стягнення основного боргу (вартості наданих послуг з перевезення вантажу), в розмірі 73 860,70 грн. та штрафні санкції (3 % річних, в розмірі 1 940,73 грн. та інфляційні втрати, в розмірі 1 217,85 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір № 11/24 від 17.05.2024р. про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Поліщуком Максимом Дмитровичем, акт приймання наданих послуг від 27.05.2024р..

Згідно з актом приймання наданих послуг від 20.05.2024р. Позивачу надані такі послуги з правничої допомоги: 1. Правова (юридична) консультація Клієнта щодо питання не виконання умов Договору № 18-В від 01.10.2023р., 1 година, 800,00 грн.; 2. Ознайомлення з матеріалами (документами) які були надані Клієнтом щодо питання не виконання умов Договору №18-В від 01.10.2023р., 2 години, 1 600,00 грн.; 3. Розробка стратегії та визначення правової позиції щодо захисту прав Клієнта в органах Судової влади України, щодо питання не виконання умов Договору № 18-В від 01.10.2023р., 1 година, 800,00 грн.; 4. Написання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 18-В від 01.10.2023р. та подання її до Господарського суду Кіровоградської області, 8 годин, 6 400,00 грн.. Всього, 12 годин, 9 600,00 грн.

Оцінивши подані позивачем докази, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що витрати на правничу допомогу по справі підтверджені позивачем.

Водночас, судом першої інстанції правильно встановлено, що послуги, зазначені у п.п. 1-3 акт, входять до п. 4 акта, оскільки вказані послуги є невід`ємними при написанні позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. по справі N 755/9215/15-ц).

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, поведінку сторін, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачем та зазначена в акті приймання наданих послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно поклав на Відповідача витрати Позивача на правничу допомогу, у розмірі 6 400,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2024р. у справі № 912/1299/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.Б. Парусніков