Рішення

від 19.12.2024 по справі 903/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 грудня 2024 року Справа № 903/921/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1 - Державного агентства водних ресурсів України,

позивача 2 - Західного офісу Держаудитслужби,

позивача 3 - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 164 503,82 грн

В засіданні приймали участь:

від позивачів: н/з

від відповідача: Розгон О.В.

у судовому засіданні взяв участь: прокурор відділу прокуратури Волинської області Коломий О.О.

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 через електронний суд надійшла позовна заява (сформована 30.10.2024) Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: позивача 1 - Державного агентства водних ресурсів України, позивача 2 - Західного офісу Держаудитслужби, позивача 3 - Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 164 503,82 грн.

Ухвалою суду від 047.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 02 грудня 2024 року о 11:30 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 05.11.2024.

Строк для подання відзиву по 20.11.2024.

20.11.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що підставами укладення спірних додаткових угод визначено коливання ціни електричної енергії на ринку, яке засвідчене роздруківками із сайту ДП «Оператор ринку». Постановами НКРЕКП затверджено нові тарифи на послуги з розподілу електричної енергії. Збільшення вартості одиниці товару по кожній додатковій угоді окремо не перевищувало 10%. Відповідач не може впливати у який саме дань замовником буде підписано додаткову угоду, тому встановити коливання ціни в конкретний день підписання додаткової угоди неможливо. Дії позивача, який уклав 4 додаткові угоди до договору щодо зміни ціни, а згодом пред`являє позов про визнання їх недійсними суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. У випадку задоволення позову просить зменшити суму позову до 49 996,75 грн.

26.11.2024 надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримує. Вказує, що за час виконання спірного договору, в результаті внесення змін щодо підвищення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод, ціну товару в загальному збільшено на понад 20%. Виключно лише саме коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Про недійсність оспорюваних правочинів свідчить також те, що вказані угоди застосовувалися до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення. Постановами НКРЕКП встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання саме ПАТ «Волиньобленерго», а не ТОВ «Волиньелектрозбут». Виключно зміна регульованих цін і нормативів, які є складовою ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Відповідач не надав належних доказів на підтвердження збільшення середньозваженої ціни на ринку «на добу на перед» в торговій зоні енергетичної системи України. Відповідач будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, оскільки тривалий час здійснює діяльність на ринку електроенергії, гарантував його постачання замовнику за цінами згідно з договором. Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар повинен здійснюватися за ціною, визначеною у договорі.

Відповідач відповідь на відзив отримав 26.11.2024.

Строк для подання заперечень по 02.12.2024.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, виконання мети підготовчого провадження, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 02.12.2024 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 16.12.2024 о 10 год 30 хв.

03.12.2024 на адресу суду надійшли пояснення позивача 2 по суті позовних вимог. Розгляд справи просить проводити без участі його представника. Вказує, що управління може виступати стороною у судових справах лише за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Відповідач не є підконтрольною установою для управління.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою розгляд справи по суті відклав на 19.12.2024 об 11 год 00 хв.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила з мотивів, викладених у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області проведено відкриті торги із закупівлі електричної енергії обсягом 1 240 000 кіловат-годин з очікуваною вартістю 4 464000 грн (закупівля № UA-2020-12-16-003927-b). Джерело фінансування закупівлі державний бюджет України.

За результатами закупівлі 27.01.2021 між Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 27/01/21 на постачання 1 240 000 кВт/ год електричної енергії на суму 4 092 000 грн, ціна за 1 кВт/год 3,30 гривень.

Згідно умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1). Строк (термін) поставки товару з моменту підписання договору по 31 грудня 2021 року (п. 3.1). Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1). Умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 13.2).

Додатком №1 до договору визначено обсяги та умови постачання.

Між Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» укладено додаткові угоди:

-№1 від 27.01.2021, якою внесено зміни до п. 5.1 договору та змінено суму договору на 3 300 000 грн;

-№2 від 01.02.2021, якою вилучено відповідний об`єкт постачання з додатку №1 до договору;

-№3-21 від 11.03.2021, якою з 01.03.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,472152 грн, а обсяги постачання електричної енергії зменшили до 950 419 кВт/год;

-№ 4-21 від 17.05.2021, якою з 01.05.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,564079 грн, а обсяги постачання електричної енергії зменшили до 936 000 кВт/год;

- № 5-21 від 01.09.2021, якою з 01.09.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,763429 грн, а обсяги постачання електричної енергії змінено до 946 405 кВт/год;

- № 6-21 від 28.10.2021, якою з 01.10.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,981797 грн, а обсяги постачання електричної енергії зменшили до 945 660 кВт/год;

- №7-21 від 18.11.2021, якою внесено зміни до п. 5.1 договору та встановили, що загальна ціна договору становить 3 225 6999,32 грн.

Таким чином, за чотирма додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу від 27.01.2021 № 27/01/21 ціна товару загалом зросла із 3,30 грн до 3,981797 грн за 1 кВт/год, тобто понад 20%.

Підставою для укладання додаткових угод ТОВ "Волиньелектрозбут" визначено наявність обставин збільшення ціни за одиницю електричної енергії. Зокрема, в обґрунтування наявності факту коливання ціни на електричну енергію у спірний період та, відповідно, підстав для укладання оспорюваних додаткових угод відповідачем надано листи з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, інформацію з сайту ДП «Оператор ринку» та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати.

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В частині першій ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку зміни умов договору, зміна умов договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що між позивачем 3 та відповідачем укладено договір №27/01/21 від 27.01.2021 та чотири додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару, внаслідок чого ціна на електричну енергію збільшилась із з 3,30 грн до 3,981797 грн за 1 кВт/год, тобто понад 20% від первинної ціни за договором.

В результаті виконання договірних зобов`язань, відповідачем поставлено позивачу 3 електроенергію в кількості 927 632 кВт/год електроенергії на загальну суму 3 225 699, 32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що будь який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємство має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Крім того, спірними додатковими угодами визначено застосування внесених змін до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Додаткові угоди №№ 3-21, 4-21, 5-21, 6-21 укладено на підставі роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку», цінових довідок Харківської торгово-промислової палати.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).

Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять інформацію щодо ринкової вартості електричної енергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення оспорюваних додаткових угод.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23.

Надаючи оцінку інформаційним довідкам торгово-промислових палат, суд вважає, що вони не підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку, не містять розрахунку її вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому не можуть бути належним доказом у справі.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду № 910/15637/19 від 03.09.2020, №910/13436/19 від 10.09.2020, №910/14155/21 від 19.07.2022, ЗУ "Про торгово-промислові палати України" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.

Отже, відповідач не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Упродовж дії договору замовнику поставлено 927 632 кВт/год електричної енергії, за які замовником перераховано постачальнику кошти на загальну суму 3 225 699,32 грн (з ПДВ).

Виходячи із ціни у договорі, без урахування вказаних вище оспорюваних додаткових угод, відповідач за поставлений товар повинен був сплатити замовнику кошти у сумі 3061185,60 грн з ПДВ (927 632 кВт/год електричної енергії х 3,3 кВт/год).

Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання електричної енергії по ціні, згідно з додатковими угодами, та сумою за товар по ціні, визначеною договором (без урахування оспорюваних додаткових угод), становить 164 513,72 грн (3 225 699,32 грн 3 061 185,60 грн).

Відтак, відповідачем недопоставлено Регіональному офісу водних ресурсів у Волинській області електроенергії на суму 164 513,72 грн, що призвело до недоотримання останнім товару, на який розраховувалося при укладенні вказаного договору, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи вищевикладене, додаткові угоди № 3-21 від 11.03.2021, №4-21 від 17.05.2021, №5-21 від 01.09.2021, 6-21 від 28.10.2021 до договору №27/01/21 від 27.01.2021 суперечать вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки товар поставлений за цінами вищими, ніж вказано в основному договорі про постачання, а об`єм спожитої електроенергії зменшився, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №922/2321/22 від 24.01.2024.

Судом враховано, що відповідач не довів належними та допустимими доказами коливання ціни на ринку, необхідність збільшення ціни за товар, неможливість виконання договору, а також те, що договір для нього був невигідним, збитковим.

Визнання недійсним попередніх вимог тягне недійсність наступних.

У відзиві відповідач зазначає, що підставою для укладення додаткової угоди № 5-21 01.09.2021 стало набрання 06.08.2021 чинності постанови НКРЕКП № 1243, якою затверджено новий тариф на послуги розподілу електричної енергії, що вступив в дію з 01.09.2021 та становив 1,0207 грн за 1 кВт/год.

Однак, у порівнянні з ціною електричної енергії як товару, визначеною договором (1,43604 грн/кВт*год без ПДВ) зважаючи на недійсність усіх наступних додаткових угод та приписи ст. 216 ЦК України, ціна електричної енергії як товару за додатковою угодою № 5-21 від 01.09.2021 (1,821551 грн/кВт*год без ПДВ) збільшилась на 26,8 %, в той час як тариф на передачу електричної енергії зріс лише на 0,06 % (із 1,02003 грн без ПДВ до 1,02071 грн без ПДВ), що не відповідає одному з основних принципів здійснення публічних закупівель, передбачених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» - пропорційності.

При цьому відповідач не обґрунтував необхідності збільшення ціни саме в такому розмірі. Отже, зростання ціни за одиницю електричної енергії за додатковою угодою № 5-21 від 01.09.2021 у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору на 14 %, відбулося саме за рахунок збільшення ціни електроенергії як товару, а не через суттєве збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

Крім цього, слід зазначити, що постановою НКРЕКП від 06.08.2021 № 1243 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2363» встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання саме ПРАТ «ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО», а не ТОВ «Волиньелектрозбут».

Разом з цим, виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23).

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області зайво сплачені за поставлений товар грошові кошти в сумі 164 513,72 грн внаслідок збільшення ціни та зменшення об`єму поставленого товару за укладеними всупереч законодавству спірними додатковими угодами.

Прокуратура просить стягнути з відповідача 164 503,82 грн, які є підставними та підлягають стягненню з ТОВ «Волиньелектрозбут».

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави території та реалізуються у визначеному законом порядку належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивачем 3 фактично отримано менше електроенергії, ніж планувалося, у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22 та 23 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України «Про публічні закупівлі»).

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі»

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 8 та 10 ст. 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, орган державного фінансового контролю, маючи відповідні правомочності для звернення із позовом до суду (висновок з цих питань викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 по справі №924/1256/17), надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю

Згідно Положення про Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області, затвердженого наказом Держводагентства від 24.07.2023 № 91, Регіональний офіс є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Державодагентства.

Відповідно до п. 3 Положення, основними завданнями Офісу є: забезпечення реалізації державної політики у сфері управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства у межах Волинської області; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання, відтворення поверхневих водних ресурсів.

Регіональний офіс утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Структура, штатний розпис та кошторис доходів і видатків на утримання офісу затверджується головою Держводагентства. Майно офісу є державною власністю та складається з майна, переданого йому Держводагентством на праві оперативного управління, коштів Державного бюджету, інших джерел, не заборонених чинним законодавством. (п.12 Положення).

З урахуванням викладених вище правових норм та розпорядчих документів, Державне агентство водних ресурсів України та Регіональний офіс водних ресурсів у Ворлинській області в даному випадку являються уповноваженими суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до Додатку 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» Державне агентство водних ресурсів України відноситься до головних розпорядників коштів Державного бюджету України, тому саме на нього покладено обов`язки щодо забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснення внутрішнього контролю за одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

У даному випадку укладення спірних додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 12 112 грн слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Регіональним офісом водних ресурсів у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут договору про постачання електричної енергії споживачу № 27/01/21 від 27.01.2021 (процедура закупівлі UA-2020-12-16-003927-b), а саме: додаткову угоду № 3-21 від 11.03.2021; додаткову угоду №4-21 від 17.05.2021; додаткову угоду № 5-21 від 01.09.2021; додаткову угоду №6-21 від 28.10.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (вул. 8-го Березня, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13345605) 164 503, 82 грн (сто шістдесят чотири тисячі п`ятсот три грн 82 коп).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 12 112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

30.12.2024

Суддя С. В. Бідюк