Ухвала

від 30.12.2024 по справі 904/5515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5515/24

Суддя Загинайко Т.В., розглянувши матеріали

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 19; ідентифікаційний код 38301048)

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Ленгіпромез" (Російська Федерація, 196247, м. Санкт-Петербург, просп. Ленінський, буд. 151; ідентифікаційний код 7810203996)

відповідача-2: Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про скасування рішення про державну реєстацію права власності та припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5287/24 від 18.12.2024) до Акціонерного товариства "Ленгіпромез", Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни

з вимогами:

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52488129 від 02.06.2020 року державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством "Ленгіпромез" щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Мечникова, буд.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2092137712101, номер запису про право власності: 36726175, "Опис: група нежитлових приміщень №1301, група нежитлових приміщень №1302, група нежитлових приміщень №1303, група нежитлових приміщень №1304, приміщення ХІІІ-3, приміщення ХІІІ-4, приміщення XIII-5, приміщення ХІІІ-6, приміщення XIII-7, приміщення ХІІІ-10, приміщення XIII-17, приміщення XIII-18, приміщення ХІІІ-19, приміщення ХІІІ-20, приміщення XIII-22, загальною площею 921 кв.м. на 13-му поверсі;

- припинити право власності Акціонерного товариства "Ленгіпромез" на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Мечникова, буд.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2092137712101, номер запису про право власності: 36726175, опис об`єкта нерухомості: група нежитлових приміщень №1301, група нежитлових приміщень №1302, група нежитлових приміщень №1303, група нежитлових приміщень №1304, приміщення ХІІІ-3, приміщення ХІІІ-4, приміщення XIII-5, приміщення ХІІІ-6, приміщення XIII-7, приміщення ХІІІ-10, приміщення XIII-17, приміщення XIII-18, приміщення ХІІІ-19, приміщення ХІІІ-20, приміщення XIII-22, загальною площею 921 кв.м на 13-му поверсі.

Також просить стягнути понесені судові витрати при розгляді даної справи.

Позовну заяву було подано без дотримання вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 19; ідентифікаційний код 38301048) до Акціонерного товариства "Ленгіпромез" (Російська Федерація, 196247, м. Санкт-Петербург, просп. Ленінський, буд. 151; ідентифікаційний код 7810203996), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про скасування рішення про державну реєстацію права власності та припинення права власності - залишено без руху та встановити позивачеві строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: - зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (з доказами направленні відповідачам-1,-2); - надати суду докази сплати судового збору в розмірі 4 844 грн. 80 коп. у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; - надати суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу-1, відповідно до норм процесуального закону.

З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 23.12.2024 була доставлена до електронного кабінету позивача 24.12.2024 о 00:30 год.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи викладене, останній день строку для усунення недоліків - 31.12.2024 (24.12.2024 + 7 днів).

Господарським судом отримано заяву позивача (вх.№59585/24 від 25.12.2024) про усунення недоліків позовної заяви.

Щодо вказаної заяви суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: - зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (з доказами направленні відповідачам-1,-2); - надати суду докази сплати судового збору в розмірі 4 844 грн. 80 коп. у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; - надати суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу-1, відповідно до норм процесуального закону.

Проте, з отриманої заяви про усунення недоліків та додатків до неї вбачається, що позивачем лише частково усунуто недоліки позовної заяви.

Так, позивачем не надано суду доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачеві-1.

Як вже було зазначено судом в ухвалі від 23.12.2024 про залишення позовної заяви без руху, позивачем в якості доказів направлення на адресу відповідача-1 копії позовної заяви з доданими до неї документами надано роздруківку з електронної пошти щодо направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу: mail@1engipromez.ru.

При цьому, позивач посилався на частину 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу та зазначав, що оскільки зареєстроване в Україні місцезнаходження Акціонерного товариства "Ленгіпромез" невідоме, просить викликати відповідача-1 в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Проте, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такий спосіб направлення позовної заяви з доданими до неї документами відповідачеві, як направлення на електронну адресу.

До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що не має змоги перевірити зазначену позивачем електронну адресу відповідача-1 через відсутність доступу до відповідних реєстрів.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, як в підтвердження офіційної електронної адреси відповідача-1, так і яким чином у законний спосіб ним були отримані відомості щодо електронної адреси відповідача-1 та, відповідно, яким чином позивачем у законний спосіб здійснено відправлення кореспонденції на таку електронну адресу відповідачеві-1, який знаходиться на території Російської Федерації.

Проте, направлення позовної заяви відповідачеві, як і, в подальшому направлення інших повідомлень, є необхідними для ухвалення рішення з дотримання норм процесуального закону.

Як вбачається, до заяви про усунення недоліків позивачем в якості доказів направлення копії позовної заяви з доданими до не неї документами відповідачеві-1 надано копію супровідного листа представника позивача - адвоката Онасенка О.М., скерованого на адресу Посольства Російської Федерації в Республіці Польща, який містить прохання направити на адресу юридичної особи, яка є резидентом Російської Федерації та є відповідачем у даній судовій справі, матеріали позовної заяви з доданими до неї копіями документів, копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку.

Проте, суд зауважує, що надані позивачем документи не є доказами направлення копії позовної заяви з додатками саме на адресу відповідача-1.

Так, частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Опис вкладення повинен відповідати пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, відповідно до якого працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

За змістом зазначеного пункту Правил, для здійснення перевірки працівниками поштового відділення відповідності вкладення опису, останній має містити поіменний перелік предметів.

Отже, належним доказом направлення на адресу інших учасників справи копії позовної заяви з додатками є фіскальний чек, поштова накладна опис вкладення або квитанція про надіслання документу до Електронного кабінету учасника справи з поіменним переліком документів.

Як вбачається, нормами процесуального закону визначено перелік способів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам справи, а саме: надсилання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення або надсилання в електронній формі через електронний кабінет.

Інші способи надсилання діючим процесуальним законом не передбачено.

Окремо, суд зауважує, що з наданих позивачем документів не вбачається, що копію позовної заяви з доданими до неї документами надіслано відповідачеві-1, оскільки вказані документи надіслано на адресу Посольства Російської Федерації з проханням в подальшому надіслати їх відповідачеві-1.

Отже, позивачем надано докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу Посольства, а не на адресу відповідача-1.

Доказів щодо направлення Посольством документів відповідачеві-1 - матеріали справи не містить, позивачем не надано, як і не надано доказів отримання відповідачем-1 зазначених матеріалів.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналогічні положення містяться у статті 496 Цивільного процесуального кодексу України відповідно до якої іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також аналогічна норма закріплена у статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений період дії воєнного стану неодноразово продовжувався та станом на сьогодні його продовжено на 90 діб згідно з Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженого законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-IX.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" від 21.03.2022 №25814/12.1.1/32-22 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Між тим, навіть не зважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Одночасно, суд звертає увагу, що відсутність судового імунітету у Російської Федерації не свідчить про відсутність обов`язку позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами, та обов`язку суду належним чином повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Суд, не зважаючи на всі обставини, повинен зі своєї сторони вжити максимально можливих заходів задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежуватися при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті судової влади України.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Суд зауважує, що порядок повідомлення іноземної держави регулюється, зокрема, Конвенцією про вручення закордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (надалі - Конвенція), стороною якої, з певними застереженнями є Російська Федерація.

Статтею 1 Конвенції визначено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Підсумовуючи викладене, повідомляти відповідача у справі та направляти йому документи необхідно, навіть, якщо це іноземна юридична особа, що є резидентом Російської Федерації, адже неповідомлення є грубим порушенням закріплених в міжнародних конвенціях та Конституції України основоположних засад судочинства про рівність учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки, повідомляти способами, визначеними процесуальним законодавством, технічно неможливо, варто вдаватися до способів, передбачених нормами міжнародного права та шукати додаткові шляхи повідомлень.

Частинами першою та другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі або повернення позовної заяви після постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху з підстав, вказаних в ухвалі суду, суд вирішує єдине питання - чи були усунуті позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем не було усунуто недоліки поданої позовної заяви.

Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодекс України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

При цьому, судом враховано, що позовна заява сформована позивачем в системі "Електронний суд".

Керуючись частиною 4 статті 174, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Цивілізація" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 19; ідентифікаційний код 38301048) до Акціонерного товариства "Ленгіпромез" (Російська Федерація, 196247, м. Санкт-Петербург, просп. Ленінський, буд. 151; ідентифікаційний код 7810203996), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності - повернути без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.12.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Загинайко