Рішення

від 24.12.2024 по справі 905/995/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.2024 Справа №905/995/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви: Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с.Сергіївка, Покровський р-н, Донецька область

про стягнення неустойки у розмірі 218 810,00грн

без участі (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Українська залізниця, м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с.Сергіївка, Покровський р-н, Донецька область про стягнення неустойки у розмірі 218810,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виявлення на проміжній станції за наслідками зважування вагону №67427955 комерційної несправності, що загрожує безпеці руху, а саме нерівномірне завантаження візків, що перевищує половину вантажопідйомності вагону, у зв`язку з чим позивачем нарахована заявлена до стягнення неустойка.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/995/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 16.08.2024 для подання відзиву на позов.

За приписами ч.5 ст.6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Порядок виклику учасників справи у судове засідання визначено ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до вищенаведених приписів законодавства ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронних кабінетів учасників справи, згідно довідок, сформованих у системі Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до їх електронних кабінетів 29.07.2024 о 21:20год.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про порушення провадження у справі.

05.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а у разі прийняття судом рішення про задоволення вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої суми або до 1 провізної плати.

В обґрунтування своєї позиції відповідач просить суд прийняти до уваги те, що станція Удачна прийняла спірний вагон з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень, з огляду на що вважає неправомірним здійснення перевірки та переваження вагону на попутній станції. На думку представника відповідача, оскільки спірний вантаж - вугільний концентрат є сипучім, навантаження здійснювалося насипом, то під час транспортування він міг зміститись і порушити баланс ваги між візками. Відповідач зазначає, що позивач не надав будь яких доказів шкоди та збитків залізниці, а також той факт, яким чином виявлені залізницею обставини вплинули на безпеку руху.

Також відповідач просить суд врахувати, що ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" є об`єктом критичної інфраструктури і наразі здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв`язку з постійними обстрілами території м.Покровська та прилеглих територій, у тому числі місце знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів підприємства.

09.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 09.08.2024, в якій заперечує проти доводів відповідача у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Висловлюючи заперечення проти зменшення розміру штрафу позивач наголошує, що штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України.

12.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких наполягає на тому, що стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідає критерію співмірності та справедливості, а тому, на думку відповідача, суд має прийти до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати або відмову у задоволенні позову.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Справа розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, кий неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Станом на час розгляду справи на підставі розпорядчих актів керівництва суду запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

За об`єктивних обставин, які пов`язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, а також особливого (дистанційного) режиму роботи суду, враховуючи час знаходження головуючого судді на лікарняному та у щорічній відпустці, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» надала Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36975983/23020-002 від 20.03.2020, в якій відповідач підтверджує, що в повній мірі ознайомлений з оприлюдненим АТ «Укрзалізниця» на сторінці http://uz-cargo.com/ договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом станом на день подання цієї заяви, ознайомлений з всією інформацією необхідною для виконання договору, та визнає всі умови договору. Вказаною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» виражає волевиявлення укласти договір в порядку встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

20.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (замовник) повідомлення №48-36975983/2020-002 про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яким засвідчив прийняття від відповідача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом(договір, заява), повідомив про присвоєння відповідачу кодів відправника/одержувача 4742 та платника 5830663 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Відповідно до п.1.1. договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).

Надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п.1.4 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (п.1.5 договору).

За змістом п.1.6 договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП).

Відповідно до п.1.7. договору він укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1. договору (п.1.10 договору).

Згідно до умов п.2.1.4 договору замовник зобов`язується: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Перевізник зобов`язався надавати власні вагони перевізника в технічно справному стані для виконання вантажних операцій замовником (п.2.3.7 договору).

Зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п.9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього (п.9.4 договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п.12.1 договору).

Нову редакцію договору оприлюднено 28.02.2024, вводиться в дію 28.02.2024, наявність заперечень замовника не встановлено, при цьому викладені умови договору не змінювались.

04.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на підставі міжнародної залізничної накладної №49322720 зі станції Удачна Донецької області на станцію Сиерна над Тисоу (Словакія) в залізничному вагоні №67427955 був відправлений вантаж (27011210 уголь битуминозний коксующийся ЕТСНГ-161043).

За змістом накладної №49322720 вантажопідйомність вагону №67427955 становить 69,5т, маса нетто вантажу 69,3т.

Як зазначено у графі 20 вказаної накладної навантаження здійснено відправником.

Відповідно до графи 21 спосіб визначення маси вагонні ваги, статичні заводські №ВВЕТ-150№071201300 вантажовідправника.

У графі 23 платником провізних платежів вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» 8213334.

Вагон, як то слідує з відомості вагонів, надано позивачем. Відомості про технічну несправність накладна не містить.

На шляху прямування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 05.04.2024 під час контрольного зважування вагону №67427955 залізницею виявлено комерційну несправність, а саме: у вагоні виявлено різницю навантаження візків 2350кг, що перевищує половину вантажопідйомності на вагон 1050кг, що підтверджується складеними на попутній станції актами загальної форми №2/СМГС від 05.04.2024, №201 від 05.04.2024, №30046 від 05.04.2024.

Зважування вагону №67427955 було проведено на 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (Власник ЗВВТ Дніпровська дирекція залізничних перевезень) заводський номер №032, державна повірка 31.01.2024 прийнятих до обліку регіональної філії «Придніпровська залізниця АТ «Укрзалізниця» під №14.

Факт зважування засвідчено та підтверджено випискою з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні ф. ГУ-78, відповідно до якої 05.04.2024 був зважений вагон №67427955, вантажопідйомністю 69,5т., брутто 92050кг., тара 22800кг, нетто по документам 69300кг, нетто фактичне 69250, різниці завантаження візків 2350кг, поперечне зміщення центру маси 17, різниця - 50кг.

За актом загальної форми №201 від 05.04.2024 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірка маси вантажу у вагоні №67427955 та встановлено, що фактична маса брутто вагону становить 92050кг, тара вагону с бруса 22800кг. Маса вантажу нетто по ПД 69300кг. Фактична маса вантажу нетто 69250кг, що менше документа на 50кг. Виявлена різниця навантаження візків 2350кг, що перевищує половину вантажопідйомність на 1050кг. Вагон затриманий 05.04.2024 з 18:20 для усунення.

В акті загальної форми №30046 від 05.04.2024 зазначено, що він складений на вагон №67427955 у зв`язку з комерційною несправністю (код-7121003) поздовжнє зміщення вантажопідйомності на вагон 1050кг. Вагон затриманий для усунення.

Відповідно до акту загальної форми №2/СМГС від 05.04.2024 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 05.04.2024 під час переваження вагону №67427955 виявлена різниця загрузки візків 2350кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1050кг. Порушення гл.14 п.3.1; гл1п.4.3 додаток 3 до СМГС. Відповідно ст.16 параграф 3 п.5 СМГС на відправника ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» нарахований штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати (43762,00х5) 218810,00грн.

Через виявленні різниці завантаження вагон №67427955 був відчеплений та затриманий на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровський залізниці до усунення несправності виправлення навантаження.

05.04.2024 станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровський залізниці передано повідомлення на станцію відправлення Удачна Донецька область про те, що при контрольному зважуванні вагона №67427955 за накладною №49322720 виявлено різницю завантаження візків -2350кг перевищує половину вантажопідйомності на 1050кг вагон затримано для виправлення, у зв`язку з чим зазначено про необхідність повідомлення відправника.

Відповідно до акту загальної форми №30055 від 11.04.2024, який оформлений на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровська залізниця, здійснено виправлення навантаження, різницю завантаження візків усунули, вагон слідує за призначенням.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний вагон був направлений досильною накладною №49322720 на станцію призначення.

З огляду на викладене, посилаючись на виявлену за наслідками зважування вагону №67427955 комерційну несправність, що загрожує безпеці руху, а саме нерівномірне завантаження візків, що перевищує половину вантажопідйомності вагону, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення неустойки у розмірі 218810,00грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За приписами ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2 та 3 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 ГК України).

Отже, права і обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України «Про залізничний транспорт».

Згідно із ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України (далі - Статут), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Згідно із ст. 5 Статуту на підставі цього Статуту Міністерство транспорту затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як зазначено вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36975983/2020-002 від 20.03.2020, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

На виконання договору перевезення у квітні 2024 позивач прийняв до перевезення вантаж, відправником якого є ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецька область до станції Сиерна над Тисоу (Словакія) за залізничною накладною №49322720 у вагоні №67427955 (вантаж уголь битуминозний коксующийся).

Тобто, правовідносини, за якими виник спір між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.

Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, до якої Україна долучилась 05.06.1992 (далі - СМГС).

Відповідно до ст. 3 ГПК України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст.3 СМГС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права (ст. 5 СМГС).

Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (Додаток 1 до цієї Угоди) (ст. 8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§1 ст. 14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§3 ст. 14 СМГС).

Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§6 статті 14 СМГС).

У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§1 ст. 15 СМГС).

Згідно з пунктом 7.1 розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів (далі Правила перевезення), що є Додатком 1 до СМГС, перевезення вантажу оформлюється накладною єдиного зразку по формі, що наведена у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред`являється договірному перевізникові. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності з приписами даних Правил.

Так, у пункті 8 розділу 2 (накладна) Правил перевезення викладені пояснення (приписи) щодо заповнення накладної, відповідно до яких у графі 17 накладній «Кількість місць» при перевезенні вантажу навалом, насипом або наливом проставляється відмітка «навалом», «насипом», «наливом» відповідно; у графі 18 накладній «Маса (в кг)» відправником вказується маса вантажу брутто, маса тари, загальна маса вантажу брутто; у графі 20 «Завантажено» проставляється відмітка «перевізник» або «відправник» в залежності від того, хто здійснював навантаження вантажу в вагон: перевізник або відправник; у графі 21 «Спосіб визначення маси» відправником проставляються відповідні відмітки «на вагах» (вказується тип ваг), «за трафаретом», «за стандартом», «за обміром», «за виміром», «за лічильником».

Так, у даному випадку вантажовідправником (відповідачем) у накладній графа 17 вказано що вантаж насипом, графа 18 вказано відомості щодо ваги вантажу 139300кг, у графі 20 накладної наявні відомості що вантаж завантажено саме відправником, у графі 21 спосіб визначення маси вагонні ваги, статичні. Таким чином, саме відповідачем підтверджено правильність внесених відомостей, як і взята на себе відповідальність в тому числі за правильність навантаження.

Згідно з пунктом 3.10.3 глави 11 додатку 3 до СМГС вантаж у вагоні розміщують рівномірно по всій площі підлоги вагона висотою навантаження не менше ніж на 100 мм нижче дверного огородження.

Пунктом 4.3 глави 1 додатку 3 до СМГС передбачено, що загальний центр ваги вантажів повинен розташовуватися, як правило, на лінії перетину поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. У випадках, коли дана вимога не може бути виконана з об`єктивних причин (геометричні параметри вантажу, умови розміщення та кріплення), допускається зміщення центру ваги вантажів щодо поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. Допустима величина зміщення центру ваги в поздовжньому напрямку (відносно поперечної площині симетрії) при навантаженні вантажу і при перевірках на шляху прямування визначається відповідно до таблиці 9 в залежності від загальної маси вантажу у вагоні.

Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§3 статті 19 СМГС).

Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§5 статті 19 СМГС).

За приписами п.6.4 Правил перевезення вантажів, що є Додатком 1 до СМГС, завантажений відправником вантаж, який перевозиться навалом або насипом у вагонах відкритого типу, перевізник приймає до перевезення перевіряючи рівномірність поверхні вантажу та відсутність виїмок у вантажі, без перевірки його маси.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

Судом встановлено, що позивачем шляхом візуального огляду було прийнято до перевезення вантаж, відправником якого є відповідач у справі. Зважування вагону №67427955, перевірка завантаження візків перевізником не здійснювалося, такі дії не входить до обов`язку перевізника.

Отже, перевізник на станції відправлення міг не встановити комерційну несправність вагону, а тому позивач здійснюючи комерційний огляд на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці у відповідності до приписів Правил комерційного огляду поїздів і вагонів виявив відповідні порушення.

Разом з цим, параграфом 1 статті 23 СМГС визначено, що перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Стаття 5 СМГС передбачає, що за відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права.

Як встановлено ч. 1 ст. 11 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж, визначених у накладній.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113).

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами; один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Отже, акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

З урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - різниця завантаження візків, що перевищує половину вантажопідйомності вагону є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Так, під час прибуття вагону №67427955 з вантажем на попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці була здійснена перевірка вантажу, під час якої за наслідками контрольного зважування вагону позивачем виявлено комерційну несправність, а саме: у вагоні виявлено різницю навантаження візків 2350кг, що перевищує половину вантажопідйомності на вагон 1050кг, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами загальної форми №2/СМГС від 05.04.2024, №201 від 05.04.2024, №30046 від 05.04.2024.

В матеріалах справи також міститься виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, у якій за порядковим номером 287 міститься запис про результати зважування вагону №67427955, зафіксовано, що різниця навантаження візків у вагоні складає 2350кг, поперечне зміщення центру маси вантажу.

Зважування здійснювалося на вагонних вагах попутної станції, аналогічним способом визначалась маса вантажу й відправником.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту ваг засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 «вагонні ваги» станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, власником яких є Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень, ваги вагонні тензометричні ВВЕТ-150-ТД.1-ЕП.2-ДП-С, номер під яким ЗЗВТ занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки У2270-06, заводський №032, дата прийняття в експлуатацію 26.12.2012, встановлений виробником строк експлуатації 15 років, місце розташування ЗВВТ колія №10Б ст.Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців.

Згідно особливих відміток технічного паспорта (п.13) ваги використовуються для зважування всіх видів вантажів.

Згідно відміток про повірку технічного паспорта, 31.01.2024 ваги вагонні повірені,повірником визначені придатними до використання.

Таким чином, наступний огляд-перевірка ЗВВТ мав відбуватися у липні 2024, відтак станом на дату складання актів загальної форми засіб вимірювальної техніки позивача був повірений належним чином. В свою чергу, представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Відповідно до Технічних умов розміщення та кріплення вантажів: Додаток 3 до Угоди про міжнародне залізничне сполучення (СМГС), п. 4.3. Глави 1 «Загальний центр ваги вантажу повинен розміщуватися на лінії перетину повздовжньої та поперечної площини симетрії вагону. Якщо ця вимога з об`єктивних причин є не виконуваною, допускається зміщення загального центру вантажу відносно повздовжньої поперечної площин симетрії вагону, яке не повинно перевищувати величин, які визначені главою 1 цих Технічних умов.

Пунктом 4.3. Глави 1 Додатку 3 до СМГС визначено, що у відповідності з Міжнародним Стандартом ГОСТ 22235 у разі необхідності несиметричного розміщення вантажу в випадку розміщення вантажу у вагоні різниця у завантаженні візків не повинна перевищувати для 4-вісних вагонів 10т; 6-вісних - 15т; 8-вісних - 20т. Навантаження, на кожен з візків не повинно перевищувати більше половини вантажопідйомності вагона.

Отже, навантаження на кожен візок не повинне перевищувати половину вантажопідйомності вагону, які відповідно до додатку 2 пункту 7 Керівництва з накладної ЦІМ/СМГС додатку 6 до СМГС оформлення перевізних документів відображаються в графі 19 накладної.

Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому ст. 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» і ст. 32 «Додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу цієї Угоди», перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).

Згідно параграфу 6 статті 28 СМГС якщо під час перевезення або видачі вантажу виникли перешкоди з причин які не залежать від перевізника, то перевізнику повинні бути оплачені всі додаткові провізні платежі і витрати понесені ним у зв`язку з даними перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Параграфом 5 ст. 31 СМГС передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.

Відповідно до параграфів 1-2 ст. 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Передбачені даним параграфом неустойки перевізник вправі стягнути незалежно від стягнення можливої шкоди та інших неустойок, сплачених відправником або отримувачем у відповідності з умовами СМГС.

Стаття 16 СМГС передбачає, що відправник забезпечує достовірність даних та відомостей вказаних ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки від невірного, неточного або неповного зазначення цих даних й заяв, а також від їх внесення в невідповідну графу накладної.

Згідно з пунктом 5 параграфа 3 ст.16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів ст. 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» в п`ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.

Отже, відповідна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими чітко визначено розмір штрафу. При цьому, неустойка стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

На підставі наведених положень СМГС за виявлення нерівномірності завантаження візків, що перевищує половину вантажопідйомності вагонів, позивачем нарахована відповідачу неустойка у розмірі 218810,00грн (провізна плата 43762,00грн х п`ятикратний розмір).

Суд, перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення неустойки, який був розрахований з урахуванням провізної плати вагону №67427955, розмір якої відповідно до накладної №49322720 складає 43762,00грн, вважає арифметично правильним та обґрунтованим.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у виявлених порушеннях відповідачем суду не надано.

З приводу аргументів відповідача, що спірний вантаж є сипучім і під час транспортування він міг зміститись і порушити баланс ваги між візками слід зазначити таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт зміщення маси спірного вантажу під час транспортування належним чином не доведений відповідачем, є лише припущенням, не надано доказів, що рух вагону вплинув на поздовжнє зміщення центру маси саме у тій величіні, що зумовило відповідну різницю завантаження візків.

При цьому, суд звертає увагу, що з 2 вагонів завантажених відповідачем за накладною №49322720, факт невідповідності маси вантажу був виявлений позивачем лише у одному вагоні. Вказані обставини спростовують доводи відповідача що маса вантажу у спірному вагоні могла зміститись з перевищенням половини вантажопідйомності на вагон внаслідок руху, оскільки при рівних вихідних умовах навантаження (насипом), рух не може вплинути лише на один вагон з двох. Крім того, з огляду на те, що відповідальність за завантаження, достовірність відомостей вказаних ним у накладній, покладена на вантажовідправника, саме вантажовідправник повинен враховувати всі особливості вантажу та зважувати ризики навантаження вантажу в вагони відкритого типу.

Таким чином, заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними та переконливими, аніж доводи відповідача, надані на їх спростування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд, у разі прийняття судом рішення про задоволення вимог, зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або у разі якщо суд вважає інакше то до 1 провізної плати.

Відповідач зазначає, що позивач не надав будь яких доказів шкоди та збитків залізниці, а також той факт, яким чином виявлені залізницею обставини вплинули на безпеку руху. Також учасник справи просить суд врахувати, що ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваренська» розташоване на території Донецької області у м. Покровськ, яке перебуває під постійними обстрілами, що призвело до отримання відповідачем великих збитків у зв`язку із ускладненням ведення господарської діяльності.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти зменшення розміру неустойки.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючі свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

В свою чергу, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Суд враховує, що ст.16 СМГС відповідальність покладена саме на вантажовідправника. В свою чергу залізниці надане право періодично перевіряти правильність зазначених у накладній відомостей, кількість та масу вантажу. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Нарахування неустойки у п`ятикратному розмірі провізної плати встановлено міжнародною угодою, у суду відсутні підстави оцінювати цей розмір як надмірно великий. При цьому, зазначена неустойка відповідно до ст.16 СМГС стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Разом з тим, судом взято до уваги, що навантаження на одну з візків вагону перевищило половину вантажопідйомності на вагон, що призвело до можливості настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, відтак ставило під загрозу безпеку руху. З урахуванням цього, у даному випадку неустойка за спірне порушення дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Крім того, суд зазначає, що хоча обставини щодо військової агресії на які посилається відповідач є загальновідомими, це не звільняє зазначену особу від обов`язку доводити обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру неустойки, належними доказами.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів у підтвердження наявності виняткових обставин для застосування положень статей 551 ЦК України, 233 ГК України у даній справі (зокрема, якими підтверджується складний матеріальний стан відповідача, поважність причин порушення вимог законодавства щодо допустимих норм навантаження візків, наявність порушення інших інтересів відповідача за наслідками стягнення судом розміру неустойки тощо).

Як вже відзначалось, реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення судового рішення.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Наразі позивач виконує вкрай важливі функції зі здійснення евакуаційних рейсів, перевезення гуманітарної допомоги, військових та військових вантажів по всій Україні, та регулярно несе значні фінансові витрати при обмеженій можливості отримання прибутку з оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.

Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб`єктом як і відповідач здійснює свою господарську діяльність під час воєнного стану, має відповідний негативний вплив воєнних дій та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Поряд із цим, і підприємство відповідача, основним видом діяльності якого є добування кам`яного вугілля, відноситься до переліку секторів критичної інфраструктури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020р. №1109.

Пов`язані з воєнним станом обставини є безумовною перешкодою в веденні обома сторона своєї господарської діяльності та негативно впливають на їх фінансовий стан.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відповідачем не доведено, що стягнення неустойки є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пред`явленої до стягнення неустойки.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 218810,00грн неустойки (неустойка у п`ятикратному її розмірі за пунктом §3 статті 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення) є обґрунтованими, і такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька обл., м Покровський район, село Сергіївка, пров. Верхній, буд.44; код ЄДРПОУ 36975983) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49038, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) неустойку у розмірі 218810,00грн, а також судовий збір у розмірі 3282,15грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

Суддя Ю.В. Макарова