Рішення

від 30.12.2024 по справі 908/2869/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024 Справа № 908/2869/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2869/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛЄС-МК" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11)

до відповідача: Акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3)в особі Філії ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 113 717,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

29.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 28.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛЄС-МК" до відповідача: Акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАТОМ в особі Філії ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 19940,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2021 по 15.10.2024; 93777,27 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2021 по вересень 2024.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021, що підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23.

12.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відхилено заперечення відповідача з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

12.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Визнав укладення між сторонами договору № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021. Постачальником була здійснена поставка товару за договором 03.08.2022 на загальну суму 635716,20 грн. Відповідно п. 3.2 договору, 03.10.2022 останній 60-й день виконання зобов`язання за договором з оплати вартості товару. Філією ВП «ЗАЕС» було здійснено оплату товару в розмірі 399384,60 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП «ЗАЕС» стягнуто на користь ТОВ "ВЄЛЄС-МК" заборгованість у розмірі 960886,56 грн. Рішення виконується в примусовому порядку. Однак, вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 908/3499/23 зупинено на підставі абз. 12 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» до закінчення періоду дії воєнного стану в Україні. Включення відповідача до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу свідчить про наявність надзвичайних обставин, за яких відповідач не може виконувати зобов`язання та відсутність вини, що виключає підставу відповідальності за порушення зобов`язання щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 судом встановлено, що кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару за договором є 03.10.2022; прострочення виконання грошового зобов`язання за договором розпочалось з 04.10.2022. Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 03.10.2022 безпідставне та незаконне. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір процентів річних.

18.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив. Позивач звернувся до суду в період існування надзвичайних та виняткових обставин, які не залежать від волі відповідача: перебування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності Запорізької АЕС. Ці обставини перешкодили належному виконанню зобов`язання та в подальшому перешкоджають виконання рішення у справі № 908/3499/23.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2869/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 908/2869/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів сторін 05.11.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 30.12.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 за позовом ТОВ ВЄЛЄС-МК, яке набрало законної сили 29.02.2024, між Державним підприємством НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАТОМ в особі Відокремленого підрозділу ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ та ТОВ ВЄЛЄС-МК було укладено договір поставки товару № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021,відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, загальною вартістю 950233,80 грн. (з яких: 791861,50 грн. - обсяг постачання без ПДВ, 158372,30 грн. сума ПДВ), найменування, кількість та вартість якого наведені у п. 1.1 договору.

Між сторонами були укладені додаткові угоди № 1, 2 до договору поставки товару № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.12.2021 до договору, сторони домовились викласти п. 1.2 у наступній редакції: Строк поставки товару: вересень 2021- - квітень 2022.

06.04.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої сторони домовились пункт 1.1 договору поставки викласти в новій редакції. Пункт 3.1 договору: викласти в новій редакції: Вартість товару за договором складає 529763,50 грн., крім того ПДВ 20% 105952,70 грн, загальна вартість разом 635716,20 грн.. Також сторони погодили пункт 1.2 договору викласти в наступній редакції: строк поставки: вересень 2021 грудень 2022. Пункт 12.1 договору викладено в новій редакції: Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Строк дії даного договору протягом 24 місяців з дати укладання.

Позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 635716,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 40 від 31.08.2021 на суму 24300,00 грн., № 45 від 06.10.2021 на суму 64210,20 грн., № 46 від 06.10.2021 на суму 121500,00 грн., № 47 від 12.10.2021 на суму 27122,40 грн., № 4 від 10.02.2022 на суму 15960,00 грн., № 8 від 23.05.2022 на суму 254859,60 грн., № 11 від 03.08.2022 на суму 127764,00 грн.

На підставі вказаних поставок позивачем оформлені податкові накладні: № 5 від 31.08.2021, № 1 від 06.10.2021, № 2 від 06.10.2021, № 3 від 12.10.2021, № 3 від 10.02.2022, № 1 від 23.05.2022, № 2 від 03.08.2022, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджуються квитанціями (копія містяться в матеріалах справи).

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару, сплативши 399384,60 грн., про що свідчать виписки по рахунку ТОВ ВЄЛЄС МК.

Умовами пункту 3.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, враховуючи встановлений п. 3.2 договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 03.10.2022.

08.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом щодо оплати поставленого товару за договорами в загальній сумі 960886,56 грн:

-заборгованість за договором № 408(1)20УК/53-121-01-20-09905 від 24.11.2020 становить в сумі 703695,60 грн. з ПДВ;

-заборгованість за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 становить в сумі 236331,60 грн. з ПДВ;

-заборгованість за договором поставки товару № 53-121-01-21-11040 від 30.12.2021 становить в сумі 20859, 36 грн.

Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за договорами в загальній сумі складає 960886,56 грн. (703695,60 грн. + 236331,60 грн. + 20859,36 грн.), яка є не погашеною.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/3499/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЄЛЄС-МК суму 960886 (дев`ятсот шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 56 коп. заборгованості, суму 14413 (чотирнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/3499/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєс-МК про заміну боржника за судовими наказами Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/3499/23 його правонаступником задоволено повністю. Замінено боржника за судовими наказами Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 у справі № 908/3499/23 його правонаступником, а саме: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРГТОУ 19355964) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ ВП: 19355964, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133).

Позивач звернувся до суду з позовом в цій справі, просив стягнути з відповідача на його користь 19940,00 грн. 3% річних та 93777,27 грн. інфляційних втрат, що нараховані окремо за кожною видатковою накладною.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, права на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

За змістом статті 11 ЦК України, зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Як зазначив позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами цієї справи, позивачем останню поставку за договором виконано 03.08.2022.

Умовами пункту 3.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У пункті 1.1 договору визначено товар (його найменування та обсяг), який мав бути поставлений за договором.

Як встановлено судом при розгляді справи № 908/3499/23, враховуючи встановлений п. 3.2 договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 є 03.10.2022. Судовим рішенням у справі № 908/3499/23 стягнуто заборгованість за договором № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021 у сумі 236331,60 грн. з ПДВ.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, вказані обставини не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи між тими ж сторонами.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 236331,60 грн. матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Позивачем зроблено нарахування відсотків річних та інфляційних втрат окремо за кожною видатковою накладною.

Суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки позивач нараховує 3% річних, починаючи з 01.11.2021, а інфляційні втрати, починаючи з листопада 2021, тоді як за весь обсяг товару, що визначений у п. 1.1 договору № 53-121-13-21-10601 від 26.08.2021, відповідач мав розрахуватися протягом 60 календарних днів з дати його (товару) поставки, тобто кінцевим терміном розрахунку було 03.10.2022.

Вказана обставина встановлена господарським судом при розгляді справи № 908/3499/23, рішення в цій справі набрало законної сили.

Таким чином, 3% річних слід нараховувати починаючи з 04.10.2022. Нарахування 3% річних за період з 01.11.2021 по 03.10.2022 є неправомірним.

Інфляційні втрати слід нараховувати починаючи з жовтня 2022. Нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2021 по вересень 2022 є неправомірним.

Зробивши перерахунок 3% річних починаючи з 04.10.2022, в межах заявленого позивачем періоду до 15.10.2024, судом встановлено, що 3% річних на суму боргу 236331,60 грн. становить 14417,08 грн., яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача. У стягненні 5522,92 грн. 3% річних судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Зробивши перерахунок інфляційних втрат починаючи з жовтня 2022, в межах заявленого позивачем періоду до вересня 2024, судом встановлено, що інфляційні втрати на суму боргу 236331,60 грн. становлять суму 38471,57 грн., яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача. У стягненні 55305,70 грн. інфляційних втрат судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Посилання відповідача на внесення його до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, що свідчить про наявність надзвичайних обставин, за яких відповідач не може виконувати зобов`язання та відсутність його вини, не спростовує висновків суду щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

3% річних та інфляційні втрати не є відповідальністю та/або санкціями, а є способом компенсації втрат у зв`язку з неповерненням/не виплатою грошових коштів; є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникає в кредитора незалежно від вини боржника.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.

Відповідач просив зменшити розмір 3% річних. Посилався на захоплення Запорізької АЕС окупаційними військами, внаслідок чого компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії. До моменту окупації, найбільша частка електроенергії вироблялася саме цією АЕС. Втрата виробничих потужностей вкрай негативно вплинула на фінансовий стан відповідача. За період 2022 збиток склав 12,4 млрд.грн., за 2023 збиток склав 11,2 млрд.грн., за 1 півріччя 2024 9,02 млрд.грн. Наявні ресурси, у тому числі грошові кошти, спрямовуються в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки безпеки держави.

Позивач заперечив зменшення 3% річних, оскільки таке зменшення не ґрунтується на вимогах закону, тому є безпідставним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виклала такий правовий висновок: «Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.

Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.

Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

При розгляді цієї справи судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних. Суд враховує, що відповідачем після 03.10.2022 (строк виконання грошового зобов`язання за договором) не було здійснено навіть часткового погашення існуючої заборгованості; розмір 3% річних, заявлених до стягнення з відповідача в цій справі та який визнаний судом обґрунтованим (14417,04 грн.) складає 6,1% від стягнутої судовим рішенням суми основної заборгованості (236331,60 грн.); відсотки річних (3%) не перевищують встановлений розмір річних, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач є таким же суб`єктом господарювання, як і відповідач, та також здійснює свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних.

На підставі викладеного, позов у цілому судом задовольняється частково.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 1408,29 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАТОМ (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛЄС-МК" (49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 11, код ЄДРПОУ 38753952) 14417 (чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 08 коп. 3% річних, 38471 (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 1408 (одна тисяча чотириста вісім) грн. 29 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 30 грудня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко