Рішення

від 17.12.2024 по справі 909/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/964/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ-ТРАНС"

вул. Вокзальна, буд. 8, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405

ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн"

участок Щивки, буд. 2, с. Паляниця, м. Яремча, Івано-Франківська область,78593

про стягнення заборгованості в сумі 1 028 373 грн 61 коп.

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ-ТРАНС" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" про стягнення заборгованості в сумі 1 028 373 грн 61 коп., з яких: 434 980 грн 00 коп. - основний борг, 593 393 грн 61 коп. - 16% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 18.11.2024; встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.10.2024 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів сторін 18.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 21.10.2024.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

14.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 14.11.2024 (вх.№17822/24) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання 18.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024, про що постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Про призначення справи до судового розгляду справи по суті сторони повідомленні ухвалою - повідомленням від 18.11.2024, яку, відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України, направлено в їх електронні кабінети.

З автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді - (Ухвала виклик-повідомлення" від 18.11.2024 у справі №909/964/24) доставлено до електронних кабінетів сторін 18.11.2024 о 22:10 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 19.11.2024.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвалу виклик-повідомлення від 18.11.2024 вручено сторонам - 19.11.2024.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не сплатив в повному обсязі поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку позивач нарахував відповідачу 16% річних за користування чужими коштами.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.01.2022 між ТОВ "ОЙЛ-ТРАНС" (постачальник) та ТОВ "Віта Констракшн" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №10-01/2022, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (далі - товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

За змістом п. 3.2 договору, покупець зобов`язався оплачувати повну вартість відповідної партії товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних) (п.3.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п.3.2 умов даного договору, покупець сплачує постачальнику 16% річних за користування чужими коштами.

В п. 7.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

30.12.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки нафтопродуктів №10-01/2022 від 10.01.2022, пунктом 1 якої виклали п.7.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного проведення".

Відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних та скріплених печатками сторін видаткової накладної №240524-1 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №6152251 від 24.05.2024, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №10-01/2022 від 10.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 635100 грн 00 коп.

Позивач у позовній заяві вказує, що станом на 15.08.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №10-01/2022 становить 434 980 грн, що підтверджується відомістю по рахунку позивача №361.

Також з вказаної відомості вбачається, що 24.05.2024 відповідач перерахував позивачу 500 000 грн, які зараховано позивачем на погашення залишку заборгованості за товар в розмірі 37080 грн, отриманий відповідно до видаткової накладної №180424-2 від 18.04.2024, заборгованості за товар, отриманий відповідно до видаткової накладної №030524-5 від 03.05.2024 в розмірі 262 800 грн та частково заборгованості за товар, отриманий відповідно до видаткової накладної №240524-1 від 24.05.2024 в розмірі 200 120 грн.

16.08.2024 ТОВ "ОЙЛ-ТРАНС" направив ТОВ "Віта Констракшн" претензію б/н від 16.08.2024 із вимогою про сплату заборгованості, зокрема, за договором №10-01/2022 від 10.01.2022 в сумі 1 028 373 грн 61 коп., з яких: 434 980 грн основного боргу та 593 393 грн 61 коп. штрафних санкцій.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений впродовж 2022-2024 років товар, позивач нарахував відповідачу 593 393 грн 61 коп. 16% річних за користування чужими коштами.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №10-01/2022 від 10.01.2022, відповідно до видаткової накладної №240524-1 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №6152251 від 24.05.2024 позивач поставив відповідачу товар на суму 635 100 грн, який відповідач оплатив частково в сумі 200 120 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 434 980 грн 00 коп.

В п.3.2 договору сторони визначили, що покупець зобов`язується оплачувати повну вартість відповідної партії товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Отже, враховуючи вимоги п.3.2 договору, граничний строк оплати товару, отриманого відповідно до видаткової накладної №240524-1 від 24.05.2024 є 31.05.2024.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання договірних зобов`язань суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 434 980 грн основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова КГС від 18.11.2021 у справі №921/395/20).

В договорі поставки нафтопродуктів №10-01/2022 від 10.01.2022 сторони визначили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п.3.2 умов даного договору, покупець сплачує постачальнику 16% річних за користування чужими коштами (п.4.1 договору).

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений впродовж 2022-2024 років товар, позивачем нараховано відповідачу за період з 29.01.2022 по 15.08.2024 - 593 393 грн 61 коп. 16 % річних за користування чужими коштами.

Як встановлено судом, предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений 24.05.2024 товар, яку позивач підтвердив відповідними доказами (видатковою накладною №240524-1 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №6152251 від 24.05.2024).

За перерахунком суду 16% річних за користування чужими коштами за період з 01.06.2024 по 08.07.2024 за поставлений 24.05.2024 товар на суму боргу 635 100 грн розмір 16% річних за користування чужими коштами становить 10 550 грн 30 коп., а за період з 09.07.2024 по 15.08.2024 на суму боргу 434 980 грн розмір 16% річних за користування чужими коштами становить 7 225 грн 90 коп.

Отже, за вказані періоди розмір 16% річних за користування чужими коштами становить 17 776 грн 20 коп.

За період з 11.01.2022 по 23.05.2024 матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження поставки товару, відтак суд позбавлений можливості здійснити перерахунок 16% річних за користування чужими коштами за цей період, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відтак, з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений 24.05.2024 товар слід стягнути 17 776 грн 20 коп. 16 % річних за користування чужими коштами.

З огляду на викладене, позов належить до часткового задоволення.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" (участок Щивки, буд. 2, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська обл., 78593, код ЄДРПОУ 35486251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ-ТРАНС" (вул. Вокзальна, буд. 8, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ 40821172) 452 756 (чотириста п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн 20 коп. заборгованості, з яких: 434 980 (чотириста тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн основного боргу, 17 776 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 20 коп. 16% річних за користування чужими грошовими коштами та 6 791 (шість тисяч сімсот дев`яносто одну) грн 34 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2024.

Суддя О.В. Рочняк