Рішення

від 30.12.2024 по справі 910/13400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

30.12.2024Справа № 910/13400/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/13400/24 за позовом фізичної особи-підприємця Кіндрат Михайла Зіновійовича до Приватного підприємства «УТЛ-Укртранслогістика» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а також пеню.

1.2. Відповідач заперечень проти позову не надав.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 03.01.2024 між Приватним підприємством «УТЛ-Укртранслогістика», як експедитором, та Фізичною особою-підприємцем Кіндрат Михайлом Зіновійовичем, як перевізником, укладено договір №27.01-24 від 03.01.2024 на надання транспортних послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі договір) за умовами п. 1.1. якого договір регулює взаємовідносини, які виникають між експедитором та перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг в міжнародному автомобільному сполученні.

2.2. Відповідно до п. 1.2. договору в рамках цього договору перевізник приймає на себе зобов`язання доставити довірений експедитором вантаж до пункту призначення та передати вантаж уповноваженій на його отримання особі в пункті призначення вантажу, експедитор зобов`язується сплатити вартість транспортних послуг перевізнику.

2.3. Детальні умови надання транспортних послуг у кожному конкретному випадку визначаються заявкою експедитора. Всі заявки, складені відповідно до умов цього договору, є невід`ємною його частиною. Умови заявки в обов`язковому порядку повинні бути погодженими сторонами і мати зміст, який не суперечить чинному законодавству України (п. 1.3. договору).

2.4. Відповідно до п. 2.1. договору в рамках договору перевізник діє від свого імені, експедитор діє від свого імені або за дорученням організацій, з якими має підписані прямі договори (клієнт). Жодна із сторін не має права передавати свої повноваження іншим третім особам, без письмового погодження іншої сторони.

2.5. За умовами п. 2.2 договору перевезення вантажу здійснюється перевізником на підставі заявки, оформленої та затвердженої з експедитором у письмовій формі, що є невід`ємною частиною договору. У заявці на перевезення обов`язково повинно бути зазначено: маршрут перевезення, опис вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто на один автомобіль, кількість авто, необхідних для здійснення перевезення вантажу, дату та час завантаження, адресу та назву місця завантаження та митного оформлення вантажу, ім`я та контактний телефон осіб, які відповідальні за завантаження та замитнення вантажу, назви, адреси місця митного очищення та вивантаження вантажу, ім`я та контактні дані осіб, які відповідальні за приймання вантажу від імені клієнта, орієнтовну дату вивантаження, митний перехід, вартість перевезення в гривні, курс валют, встановлений НБУ на день підписання заявки (вартість послуг підлягає корегуванню прямо пропорційно до змін курсу валют, встановлений НБУ на день здійснення платежу), умови оплати, та інші додаткові умови за необхідності.

2.6. Попереднє погодження договору та заяви між сторонами відбувається шляхом надсилання один одному затверджених печатками та підписами уповноважених представниками від кожної сторони, які мають юридичну силу оригіналу, за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, або при прямій передачі представникові сторони.

2.7. Відповідно до п. 2.4. договору відсутність заперечень зі сторони перевізника проти прийнятої ним та підтвердженої експедитору заявки відносно пункту 2.3. договору у вигляді відмови від неї не менше чим за 48 годин до дати та часу завантаження, автоматично означає прийняття заявки перевізником до виконання.

2.8. За умовами п. 2.5. договору підтвердженням надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучення є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоотримувача та митних органів. По факту здійснення перевезення перевізник надсилає експедитору належним чином оформлені та затверджені оригінали документів (договір, заявка (додаток до договору), рахунок на оплату транспортних послуг, акт виконаних робіт, 2 оригінали CMR.

2.9. Пунктом 3.1.9. договору визначено, що експедитор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити перевізнику вартість автомобільного транспортного перевезення вантажу та додаткові витрати, підтверджені перевізником документально.

2.10. Вартість, умови і форма оплати за надані послуги узгоджується сторонами в заявці. Умовою оплати є обов`язкове надання оригіналів CMR з відміткою та печаткою вантажоотримувача про фактичне отримання вантажу (п. 4.1. договору).

2.11. Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата послуг перевізника здійснюється на поточний розрахунковий рахунок перевізника, зазначений в розділі 8 договору, у національній валюті України (гривні).

2.12. Відповідно до п. 4.3. договору підставою для здійснення оплати перевізнику експедитором є оригінал договору про надання транспортних послуг перевезення вантажів в міжнародному сполученні, заявка, яка є додатком до договору, рахунку-фактури з додатковими документами по витратам, якщо такі є (п. 3.2.12 договору), акт виконаних робіт (наданих послуг) в 2-х екземплярах. Дані документи повинні бути отримані експедитором не пізніше 14 банківських днів з дати фактичного вивантаження авто. Неподання вищевказаних документів в строк дає право експедитору відстрочити оплату послуг перевізника до моменту отримання документів.

2.13. Згідно з п. 4.4. договору термін оплати наданих перевізником послуг становить 7 днів з моменту отримання експедитором документів, зазначених в п. 4.3. договору, якщо інше не прописане в заявці.

2.14. Відповідно до п. 8.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2024 року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

2.15. Маршрут, кількість і вартість перевезення визначено у разовому договорі-заявці № 28.01-24 від 02.01.2024, що є невід`ємною частиною договору.

2.16. Так, на підставі здійсненої відповідачем заявки, фізична особа-підприємець Кіндрат Михайло Зіновійович здійснив перевезення за маршрутом м. Трієст (Італія) - м/п Чоп (кордон України) - м. Бахмач, Чернігівська обл. (Україна), за допомогою транспортного засобу марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 140 718,86 грн, що підтверджується актом № 53 від 15.01.2024 виконаних робіт та накладною CMR №1/221222 від 09.01.2024.

2.17. За твердженнями позивача, в порушення умов укладеного договору відповідач за послуги з перевезення не розрахувався.

2.18. Позивач зазначає, що ним здійснювались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу претензії № 2 від 11.06.2023 про сплату наданих послуг та пені, вимоги якої останнім у добровільному порядку не виконані, і що стало підставою для звернення з указаним позовом до суду.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 140 718, 86 грн основного боргу та 3 145, 93 грн пені.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 526, 612, 625, 626, 629 ЦК України, статті 193, 216, 218, 222 ГК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості отриманих послуг перевізника.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач відзив на позов не подав.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, повідомлено відповідача про обов`язок зареєструвати електронний кабінет, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.

5.2. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.11.2024 о 120 год. 44 хв. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони 05.11.2024 о 10 год. 42 хв. Отже, у строк до 20.11.2024 включно відповідач мав подати до суду відзив на позовну заяву/клопотання про продовження строку на подання відзиву.

5.3. Суд зазначає, що станом на день прийняття рішення судом, ні відзив, ні відповідне клопотання від відповідача до суду не надходили.

5.4. Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

5.5. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

5.6. За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи були порушені відповідачем обов`язки за договором? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

- Чи наявні підстави для стягнення з відповідача пені? Якщо так, то в якому розмірі?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге питання, а відповідач протилежне.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ УКЛАДЕНОГО ДОГОВОРУ ТА СТЯГНЕННЯ БОРГУ.

7.1. Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

7.2. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

7.3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

7.4. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

7.5. Згідно статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

7.6. Згідно частини 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

7.7. Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (AirWaybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

7.8. Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана у Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

7.9. За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

7.10. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

7.11. Відповідно до частин 1 та 2 Конвенції, Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

7.12. З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

7.13. Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

7.14. Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

7.15. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

7.16. Матеріалами справи підтверджується, що фізичною особою-підприємцем Кролівець Василем Володимировичем здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом Греція, Тессалоніки Україна, Львів на підставі заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 17.02.2024, що підтверджується CMR 7 від 21.02.2024.

7.17. Вартість перевезення вказана у заявці №28.01.24 від 02.01.2024 до договору та становить 3 400 євро в грн по НБУ на момент вивантаження.

7.18. Судом встановлено та підтверджується матеріали справи, що позивачем надано послуги транспортно-експедиційного обслуговування, згідно із заявкою відповідача, на загальну суму 140 718, 86 грн. Вказані послуги прийняті без зауважень та заперечень відповідачем, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом надання послуг на вказану суму підписаним сторонами відповідно до договору.

7.19. За умовами укладеного між сторонами договору оплата здійснюється протягом 7 днів з моменту отримання експедитором документів, зазначених в п. 4.3. договору, якщо інше не прописане в заявці.

7.20. Інше прописано в заявці. Зокрема те, що термін оплати вартості перевезення становить до 5 днів після отримання оригіналів документів та CMR.

7.21. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів які свідчать про дату отримання оригіналів документів, яких саме документів та CMR, а також враховуючи дату підписання між сторонами кінцевого документу, який підтверджує факт належного надання послуг з перевезення (акт наданих послуг) - 15.01.2024, суд дійшов висновку, що відповідач мав здійснити оплату послуг у строк до 20.01.2024 включно.

7.22. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

7.23. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

7.24. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

7.25. Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань за договором. Проте, відповідач свої зобов`язання в частині оплати транспортно-експедиційних послуг не виконав, повністю не розрахувавшись за надані позивачем послуги за актом №53 від 15.01.2024 на суму 140 718, 86 грн.

7.26. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

7.27. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

7.28. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

7.29. Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

7.30. Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.31. Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.32. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

7.33. Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 140 718, 86 грн заборгованості за договором транспортного експедирування. Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати наданих послуг з 21.01.2024.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ.

8.1. Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 145, 93 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

8.2. Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання зобов`язання суд зазначає наступне.

8.3. Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.4. Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.5. Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.6. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.7. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", приписами статті 1 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

8.8. Відтак, господарська санкція у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути стягнута саме у разі, якщо такі санкція передбачена умовами договору (встановлена за згодою сторін).

8.9. За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

8.10. Судом встановлено, що укладеним між сторонами договором не визначено право перевізника нараховувати пеню замовнику у випадку порушення ним строків здійснення розрахунків. Нарахування пені договором - не передбачено.

8.11. Суд зазначає, що позивач, готуючи претензію про сплату боргу та звертаючись з позовом до суду неправильно розуміє правову природу пені і хибно розуміє положення статті 625 ЦК України. Пеня, 3% річних та інфляційні втрати це різні поняття, і нарахування пені на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 3% не здійснюється. У зв`язку з викладеним здійснити перевірку розрахунку пені не вбачається за можливе.

8.12. Враховуючи принцип змагальності та диспозитивності суд не може самостійно, замість сторони, визначати право сторони на отримання пені та її розмір.

8.13. Крім того, суд зазначає, що при відкритті провадження у справі судом вказано на необхідність позивачеві у строк до 14.11.2024 надати письмові пояснення щодо законодавчого обґрунтування нарахування пені на суму боргу. Проте позивач вимоги ухвали суду не виконав, письмових пояснень не надав.

8.14. За наведених обставин позовні вимоги про стягнення пені не ґрунтуються на вимогах законодавства у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

9.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача 140 718, 86 грн основного боргу. У задоволенні решти вимог про стягнення 3 145, 93 грн пені суд відмовляє.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

10.2. Позов пред`явлено в електронному вигляді.

10.3. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн за подання в електронному вигляді позовної заяви, розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог та покладається у сумі 2 369, 39 грн на відповідача, а в решті (53,01 грн) залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «УТЛ-Укртранслогістика» (03058, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 173/187, К. 63, код ЄДРПОУ 38137931) на користь фізичної особи-підприємця Кіндрат Михайла Зіновійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 140 718, 86 грн основного боргу та 2 369, 39 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2024.

Суддя Ігор Курдельчук