Рішення

від 11.11.2024 по справі 910/10918/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/10918/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "КОНСОЛІДАТОР"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про визнання недійсним правочину

За участю представників учасників справи:

від позивача Дядюра Н.О.

від відповідача Яндульський Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальності "КОНСОЛІДАТОР" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підпису останній був клієнтом відповідача, проте 07.08.2024 відповідачем надіслано позивачу повідомлення № 20.10.0.0/7-240708/168 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, в якому повідомлено про прийняте відповідачем рішення від 06.08.2024 про розірвання договору банківського обслуговування, проте у вказаному повідомлені не наведено підстав для такої відмови та не надано підтверджуючих документів, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним односторонній правочин від 06.08.2024, вчинений відповідачем, щодо розірвання договору банківського обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 17.10.2024, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

30.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позов.

14.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.10.2024 від позивача надійшло клопотання про повернення відповідачу відзиву на позов без розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.10.2024.

22.10.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

Ухвалою суду від 07.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2024.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 11.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом під час розгляду даної справи та не заперечується сторонами, позивач (клієнт/товариство) був клієнтом відповідача (банк) згідно з заявою про відкриття поточного рахунку та карки від 19.04.2012.

06.08.2024 банк ухвалив рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, оформлене повідомленням № 20.10.0.0/7-240708/168, яке, як вказує позивач, отримано ним 07.08.2024.

Вказане рішення є одностороннім правочином банку, що оскаржується товариством у межах даної судової справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач посилається на те, що вказане повідомлення (односторонній правочин) Банку відповідає приписам статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), Положення № 65 та внутрішній документам Банку щодо фінансового моніторингу, які прямо наділяють Банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, зокрема, відповідачем вказується, що структурним підрозділом банку за напрямком "Фінансовий моніторинг" проведено заходи та аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, за результатами яких виявлено обґрунтовані підозри про здійснення ТОВ "КОНСОЛІДАТОР" (код 38191054) та пов`язаними з ним особами операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику ділових відносин.

За результатом проведеного аналізу фінансових операцій ТОВ "КОНСОЛІДАТОР" та пов`язаних з ним осіб, АТ КБ "ПриватБанк" встановлено:

- обіг коштів по поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 у гривні за період з 31-07-2023 по 31-07-2024 по Д-т становить 6 809 390,59 грн та К-т становить 21 998 443,98 грн;

- обіг коштів по поточному рахунку клієнта № НОМЕР_2 у гривні за період з 31-07-2023 по 31-07-2024 по Д-т становить 355 781 180,21 грн та К-т становить 355 781 180,21 грн;

- обіг коштів по поточному рахунку клієнта № НОМЕР_3 у гривні за період з 31-07-2023 по 31-07-2024 по Д-т становить 786 876 729,11 грн та К-т становить 787 185 424,20 грн;

- обіг коштів по поточному рахунку клієнта № НОМЕР_4 у гривні за період з 31-07-2023 по 31-07-2024 по Д-т становить 273 128 767,53 грн та К-т становить 273 140 905,34 грн;

обіг коштів по поточному рахунку клієнта № НОМЕР_5 у гривні за період з 31-07-2023 по 31-07-2024 по Д-т становить 586 509 434,46 грн та К-т становить 586 513 252,33 грн.

Крім того, виявлено обґрунтовані підозри про здійснення клієнтами операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин (далі - НВР), за результатами дослідження фінансових операцій за результатом отриманого повідомлення від НБУ (контрагент ТОВ "ТРЕВЕЛ ПОЙНТ ГЛОБАЛ", код 42896302).

Таким чином, за результатами перевірки АТ КБ "ПриватБанк" дійшло висновку, що фінансові операції та дії ТОВ "КОНСОЛІДАТОР" та пов`язаних з ним осіб є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а саме: Фінансові операції та/або дії клієнта підозрілі за ознакою, визначеною: ст.12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 № 65, а саме: проведені в незвичний спосіб; є складними фінансовими операціями; не мають очевидної економічної чи законної мети; не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин із ним. Згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення N 65: п. 12. Фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема доходам); п. 15. Характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, дають підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку.

Вказане підтверджується службовою запискою напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" № E.17.U.0.0/4-7649604 від 06.08.2024 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "КОНСОЛІДАТОР" та пов`язаними з ним особами / Гілка "Ризикова Діяльність"/», яка (службова записка) отримала резолюцію адресата-відповідального працівника Банку Члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» (з питань комплаєнсу) ОСОБА_1 .

При цьому, як вказує відповідач у заявах по суті, під час проведення перевірки позивача та пов`язаних з ним осіб, АТ КБ "ПриватБанк" не надсилало запитів до відповідних осіб, оскільки мало всю необхідну та достатню інформацію для прийняття рішень відносно цих клієнтів, що відповідає положенням законодавства про фінансовий моніторинг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 т. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч.1, 2 ст. 1068 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ).

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.

Зокрема, відповідно до ст. 15 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Згідно з п. 13 р. 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення), де-рискінг - явище, за якого СПФМ відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.

Відповідно до п. 1, 2 Додатку 1 до Положення Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення.

Пунктами 11 та 12 Додатку 1 до Положення передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.

Згідно з п. 1 Додатку 12 до Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.

Відповідно до п. 61 Положення Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Таким чином, виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормами спеціального Закону та підзаконного акту про фінансовий моніторинг, вбачається, що банки наділені прямим обов`язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Аналогічне стосується відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, яка також є обов`язковою для банків за Законом.

Таким чином, в силу вимог ЦК України, з урахуванням приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк зобов`язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Обов`язок банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.

У матеріалах справи наявне повідомлення банку про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, що оформлене листом № 20.10.0.0/7-240708/168 від 06.08.2024, при цьому підставою такого рішення вказано встановлення неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановлювати кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення (п. 11 Додатку 1 до Положення № 65).

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (п. 12 Додатку 1 до Положення № 65).

Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП (п. 5 Додатку 6 до Положення № 65).

Банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним (п. 6 Додатку 6 до Положення №65).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ).

Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (п. 61 розділу IV Положення №65).

Неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Згідно з пунктами 3.1.1.7.1., 3.1.1.7.2. Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку https://privatbank.ua/terms, банк має право витребувати, а Клієнт зобов`язаний надати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством або внутрішніми документами Банку документи та відомості, які необхідні Банку з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення Клієнта, встановлюється Банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від Клієнта (представника Клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції на підставах, визначених у підрозділі 1.1.7. "Належна перевірка Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій" цих Умов та Правил.

Таким чином, виходячи з аналізу норм ЦК України у взаємозв`язку з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, вбачається, що банк зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк в тому числі у порядку статті 15 Закону про ПВК/ФТ зобов`язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтами.

Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пп. 8 п. 26 Положення № 65)

Таким чином, з травня 2020 року банк уповноважений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі, і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.

У матеріалах справи наявний Висновок у вигляді службової записки Напрямку "Фінансовий моніторинг" № E.17.U.0.0/4-7649604 від 06.08.2024 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "КОНСОЛІДАТОР", який є рішенням щодо встановлення неприйнятно високого ризику та, як наслідок, відмови від підтримання ділових відносин з ТОВ "КОНСОЛІДАТОР".

При цьому висновок у вигляді службової записки від 06.08.2024 погоджений відповідною резолюцією Члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» (з питань комплаєнсу) ОСОБА_1

Правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин визначено абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (НВР) (тобто встановлення неприйнятно високого ризику).

Отже, відповідач, здійснивши належну перевірку позивача та, виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись спеціальним Законом про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Таким чином, відмова від підтримання ділових відносин АТ КБ "Приватбанк" з позивачем є наслідком проведеної перевірки та встановлених обставин відносно позивача.

З огляду на вищенаведене та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, прийняте відносно позивача (встановлення неприйнятно високого ризику, відмова від підтримання ділових відносин, розірвання договору обслуговування), є таким, що відповідає приписам законодавства.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положенню № 65, які прямо наділяють банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України є безпідставними.

При цьому під час розгляду даної справи позивачем не надано суду доказів протиправності рішення відповідача про встановлення неприйнятно високого ризику щодо його діяльності.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 30.12.2024.

Суддя О.Г. Удалова