Ухвала

від 30.12.2024 по справі 910/16030/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

30.12.2024Справа № 910/16030/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про забезпечення позову у справі до подачі позовної заяви

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»

відповідач: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясно+», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,

про зобов`язання припинити дії, які порушують право на споживання електричної енергії,

без виклику представників учасників процесу,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ ТА ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі за текстом - ТОВ «Краматорськтеплоенерго», Заявник) про забезпечення позову, в якій Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ДПЗД «Укрінтеренерго», ТОВ «ЯСНО+» та іншим особам, що здійснюють постачання (продаж), розподіл, передачу електроенергії вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання об`єктів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до набрання законної сили рішенням суду.

Із поданої Заявником заяви про забезпечення позову вбачається, що ним планується звернутись до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі також - ДПЗД «Укрінтеренерго») про зобов`язання останнього припинити дії, які порушують право Позивача на споживання електричної енергії, оскільки 17.12.2024 у ТОВ «Краматорськтеплоенерго» отримало попередження (вих. № 44/11-011792/П) про припинення постачання електричної енергії від ДПЗД «Укрінтеренерго».

Зі змісту даного повідомлення Заявнику стало відомо, що 06.01.2025 з 9.00 постачання електричної енергії на об`єкти ТОВ «Краматорськтеплоенерго» буде припинено у зв`язку з невиконанням споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині оплати за спожиту електричну енергію.

При цьому Заявник зазначає, що ним не укладався з ДПЗД «Укрінтеренерго» договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у відповідності з вимогами Правил роздрібного ринку електричної енергії (затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312).

25.03.2024 між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (Споживач) та ТОВ «ЯСНО+» (Постачальник) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №777062203157ПВ.

Заявник звертає увагу суду, що він не отримував від постачальника ТОВ «ЯСНО+» жодних повідомлень про дострокове розірвання Договору з переведенням до постачальника «останньої надії».

Аналогічно ТОВ ТОВ «Краматорськтеплоенерго» не отримувало від ДПЗД «Укрінтеренерго» жодних повідомлень про переведення на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» та необхідність укладення у зв`язку з цим відповідного договору.

Таким чином, Заявник вважає, що станом на 26.12.2024 переходу ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» не відбулось, оскільки між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та ТОВ «ЯСНО+» продовжує діяти договір про постачання електричної енергії споживачу №777062203157ПВ від 25.03.2024.

Заявник звертає увагу суду на те, що припинення електропостачання на теплові пункти Позивача призведе до зриву опалювального періоду 2024-2025 у прифронтовому м. Краматорську та вкрай негативно вплине на імідж влади України і дасть можливість широкого використання таких фактів російською пропагандою, при тому що ТОВ «Краматорськтеплоенерго» як об`єкт критичної інфраструктури має забезпечувати функціональність, безперервність роботи.

Так, Заявник вказує, що наразі фактично наявне існування обставин можливого припинення постачання електричної енергії на об`єкти ТОВ «Краматорськтеплоенерго» без достатніх підстав на час перебування справи у провадженні у зв`язку з чим підприємство фактично буде позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність, що нівелює можливість захисту прав і інтересів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та призведе до повної неплатоспроможності останнього, оскільки плата за спожиту теплову енергію від споживачів є єдиним джерелом доходу Заявника.

Припинення постачання електричної енергії на теплові пункти ТОВ «Краматорськтеплоенерго» також призведе до порушення прав споживачів теплової енергії, оскільки пунктом 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

В силу зазначеного, Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову для ефективного захисту порушених прав Позивача.

МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 та 4 частини 1 статті 137 ГПК України закріплено, що позов забезпечується

забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що згідно доводів Заявника він має намір звернутися до суду з позовом немайнового характеру про зобов`язання ДПЗД «Укрінтеренерго» припинити дії, які порушують право ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на споживання електричної енергії.

При цьому, судом встановлено, що Заявником не зазначаються, які саме дії він має намір просити у суду заборонити вчиняти ДПЗД «Укрінтеренерго», що фактично позбавляє суд можливості встановити співмірність заявлених заходів та чи узгоджуються останні з предметом та підставами майбутнього позову, оскільки останні визначено Заявником узагальнено та не конкретизовано.

Крім того, на переконання суду обраний Позивачем спосіб забезпечення має ризик бути тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог в подальшому, що згідно частини 11 статті 137 ГПК України не допускається.

З поміж викладеного вище, судом також враховано посилання Заявника на положення пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, яким закріплено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Відтак, в даному випадку, на переконання суду, належним та ефективним способом захисту прав Заявника є звернення до суду з позовом для вирішення спірних питань з ДПЗД «Укрінтеренерго», що буде достатнім для уникнення припинення / обмеження / розподілу (передачі) / відключення електропостачання об`єктів ТОВ «Краматорськтеплоенерго», а заходи забезпечення позову не можуть мати превентивного характеру оскільки для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача законодавством обрано інші способи.

Норма права, встановлена в абзаці 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Вказана норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі № 922/5196/23).

Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Відтак, суд дійшов висновку, що задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову згідно редакції Заявника не дасть змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок не забезпечить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника (Позивача) без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі.

Додатково судом враховано, що у відповідності до повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, опублікованого на офіційному сайті НКРЕКП, з 24.02.2022 і до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Така вимога діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ

Підсумовуючи викладене, дотримуючись принципу змагальності, рівності та верховенства права, враховуючи покладення саме на Позивача обв`язку з доказування, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову в силу відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених Позивачем обставин, а також не доведення Позивачем необхідності вжиття запобіжних заходів.

Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про забезпечення позову в справі до подачі позовної заяви - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 30.12.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Дата підписання повного тексту ухвали: 30.12.2024

Суддя Антон ПУКАС