Рішення

від 17.12.2024 по справі 911/1877/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1877/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК»

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Бондаренко С. І.;

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» (надалі відповідач), у якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» передане за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021 наступне майно, загальною вартістю 474 720, 00 грн, а саме: форму видувну одномісну 1 200 м л 2 шт. (вартість 1 шт. 95 760, 00 грн з ПДВ, всього в сумі 191 520, 00 грн з ПДВ) та форму літьову 2-х містну горячеканальну на кришку з контролем зриву до банки 1 200 мл 1 шт. (вартість 283 200, 00 грн з ПДВ);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» виготовлений за умовами договору поставки №3-06 від 03.06.2021 товар форму на виріб «Флакон 1 л. зміщений», у кількості 1 шт. загальною вартістю 116 600, 00 грн (в тому числі ПДВ).

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 626, 631, 663, 669, 670, 712, 938, 942, 949, 953 Цивільного кодексу України, ст.174, 179, 180, 193, 202, 216, 218 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором поставки №3-06 від 03.06.2021, в частині своєчасної поставки товару та неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021, в частині неповернення майна переданого на зберігання.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо позову та зокрема зазначає, що він не укладав з позивачем договорів поставки №3-06 від 03.06.2021, договорів про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021 та в нього не перебувають на зберіганні форми видувна одномісна 1 200 м л у кількості 2 шт. загальною вартість 191 520, 00 грн та форма літьова 2-х містна горячеканальна на кришку з контролем зриву до банки 1 200 мл вартість 283 200, 00 грн, звертає увагу, що акт до договору зберігання підписаний після закінчення строку дії договору зберігання та директор відповідача покинув територію України в березні 2022 року і не повертався, а тому підписання акта ним не можливе, вказує, що долучені позивачем до позову договори та акт підроблені. Крім цього, повідомляє про намір звернутися з клопотання про проведення експертизи. Також зазначає, що позивачем не доведено, що здійснені ним оплати відповідачу саме на виконання спірних договорів, оскільки в платіжних інструкціях містяться лише посилання на рахунки.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1877/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.08.2024.

У підготовче засідання 13.08.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явися, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.10.2024.

13.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання часу для подання відзиву на позовну заяву.

14.08.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 19.08.2024.

20.08.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд» 19.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2024 продовжено розгляд справи №911/1877/24.

Засідання призначене на 22.10.2024 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Антонової В.М. у відряджені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 призначено підготовче засідання на 05.11.2024, витребувано в сторін документи в порядку ст.74 ГПК України та витребувано в позивача для огляду в засіданні оригінали: договору поставки №19-02 від 19.02.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); договору про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021; акта прийому-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021; договору поставки №03-06 від 03.06.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); опису вкладення у лист від 29.05.2024.

04.11.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява, в якій міститься клопотання про продовження строку для надання документів витребуваних ухвалою суду від 28.10.2024.

У підготовче засідання 05.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явися, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У підготовчому засіданні судом оглянуто оригінали договору поставки №19-02 від 19.02.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); договору про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021; акта приймання-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021; договору поставки №03-06 від 03.06.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); опису вкладення у лист від 29.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2024 відкладено підготовче засідання на 26.11.2024, продовжено позивачу строк для надання витребуваних ухвалою суду від 28.10.2024 документів, повторно витребувано в сторін документи в порядку ст.74 ГПК України та витребувано в позивача для огляду в засіданні оригінали: договору поставки №19-02 від 19.02.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); договору про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021; акта прийому-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021; договору поставки №03-06 від 03.06.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); опису вкладення у лист від 29.05.2024.

14.11.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 26.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явися, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У підготовчому засіданні судом повторно оглянуто оригінали договору поставки №19-02 від 19.02.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); договору про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021; акта приймання-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021; договору поставки №03-06 від 03.06.2021 та специфікації №1 до нього (додаток №1); опису вкладення у лист від 29.05.2024.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

10.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про невраховування в якості доказів наданих 14.11.2024 документів, оскільки такі докази подані з порушенням норм ГПК України. Також надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати до суду для огляду оригінал акта приймання-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021

У судове засідання 17.12.2024 з`явився представник відповідач-2 та прокурор, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Щодо заявленого 10.12.2024 відповідачем клопотання про зобов`язання позивача надати до суду для огляду оригінал акта приймання-передачі видувної форми №1 від 24.02.2023 за договором №03-03 від 03.03.2021, то суд зазначає, що в підготовчих засіданнях 05.11.2024 та 26.11.2024 судом вже оглянуто оригінал зазначеного акта, що внесено до протоколу вказаних засідань, у свою чергу відповідач не з`являвся в жодне судове засідання, судом враховано, що дана справа перебуває в провадженні Господарського суду Київської області з 30.07.2024 (ухвала про відкриття провадження), відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи, суд протокольною ухвалою від 26.11.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, а тому враховуючи зазначене, в суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 17.12.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.02.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №19-02 (далі договір-1), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався виготовити та виконати поставку, а покупець належним чином сплатити і прийняти «товар», найменування і вартість якого приведені в специфікаціях (додатки до договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно із п.2.1. договору-1 загальна вартість договору складає суму специфікацій до даного договору і на момент укладання договору складає 474 720,00 грн.

У пункті 2.2. договору-1 сторони погодили, що покупець зобов`язався протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передоплату в розмірі 50% вартості товару, а саме 237 360, 00 грн від загальної вартості товару згідно відповідної специфікації.

Залишок оплати в розмірі 50% сплачується після оформлення накладних в 237 360,00 грн наступного дня після відвантаження прес-форм (п.2.3. договору-1).

Згідно п. 3.1. договору-1 товар поставляється покупцеві протягом 130 календарних днів від моменту здобуття передоплати (п.2.2. договору), і моменту затвердження технічної документації необхідної постачальнику для виготовлення товару, але за умови своєчасного виконання покупцем п.2.3-2.5 даного договору, якщо інше не передбачене умовами прописаними у відповідній специфікації.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині гарантійних зобов`язань до закінчення терміну вказаного в п.7.1 даного договору. У випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.8.5. договору-1).

Доказів припинення дії договору-1 матеріали справи не містять.

Також сторонами погоджено специфікацію №1 до договору-1, щодо виготовлення та поставки форми видувної одномісної 1 200 м у кількості 2 шт., вартістю 1 шт. 95 760, 00 грн, загальною вартістю 191 520, 00 грн та форми літьової 2-х містної горячеканальної на кришку з контролем зриву до банки 1 200 млу кількості 1 шт. вартістю 283 200, 00 грн з ПДВ.

Отже за вказаною специфікацією загальна вартість товару складає 474 720, 00 грн.

24.03.2021 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату форми видувної одномісної 1 200 м у кількості 2 шт. та форми літьової 2-х містної горячеканальної на кришку з контролем зриву до банки 1 200 млу кількості 1 шт. на загальну суму 474 720, 00 грн з ПДВ.

На виконання вимог умов договору позивачем здійснено оплату 50% вартості товару відповідачу в розмірі 237 360, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9384 від 25.03.2021, в якій зазначено призначення платежу: оплата за товар згідно рахунка №169 від 24.03.2021.

У подальшому позивачем сплачено відповідачу решту 50% вартості товару в розмірі 237 360, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1875 від 08.03.2023, в якій зазначено призначення платежу: оплата за товар згідно рахунка №169 від 24.03.2021.

Отже, позивачем сплачено відповідачу вартість товару згідно рахунка №169 від 24.03.2021 в загальному розмірі 474 720, 00 грн.

Крім цього, 03.03.2021 між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №03-03 (далі договір зберігання), у п.1.1. якого погоджено, що в порядку та на умовах, визначених договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (далі - оснастка) з правом використання.

Згідно із п.1.2. договору зберігання оснастка це:

l. Форма видувна одномісна 1200 мл - 2 шт. - (вартість 1 шт 95 760, 00 грн) всього 191 520,00 грн;

2. Форма лiтьова 2-х містнa горячеканальна на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл 1 шт. - вартість 283 200,00 грн.

У випадку припинення дії цього договору за вимогою поклажодавця повернути останньому оснастку зі зберігання (п.2.1.5. договору зберігання).

Пунктом 3.1. договору зберігання сторонами погоджено, що передача оснастки здійснюється за актом приймання-передачі оснастки, який є додатком до такої накладної.

Зняття оснастки зі зберігання здійснюється в місці зберігання оснастки за актами приймання-передачі (п.3.2. договору зберігання).

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в всякому разі до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором (п.8.1. договору зберігання).

У пункті 8.2. договору зберігання сторонами погоджено, що цей договір може бути достроково, в односторонньому порядку, за письмовою заявою поклажодавця, припинений, якщо: зберігач ухиляється чи необґрунтовано не допускає поклажодаця для проведення інвентаризації оснастки. В цьому випадку договір припиняє свою дію в день отримання зберігачем вищезазначеної письмової заяви поклажодавця про дострокове припинення дії цього договору.

Доказів дострокового припинення договору зберігання матеріали справи не місять.

У подальшому 24.02.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі видувної форми №1 до договору №03-03 від 03.03.2021, відповідно до якого відповідач виготовив, а позивач прийняв видувну одномісну форму на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьову двомісну гарячеканальну форму на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт. При цьому сторони домовились, що видувна одномісна форма на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьова двомісна гаряче канальна форма на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт передаються у відповідальне зберігання з правом використання відповідачу та підлягає поверненню за вимогою позивача.

Доказів повернення відповідачем позивачу видувної одномісної форма на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьової двомісної гаряче канальної форми на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт матеріали справи не містять.

Крім цього, 03.06.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №03-06 (далі договір-2), у пункті 1.1. якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується виготовити та виконати поставку, а покупець належним чином сплатити і прийняти товар, найменування і вартість якого приведені в специфікаціях (додатки до договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно із п.2.1. договору-2 загальна вартість договору складає суму специфікацій до даного договору і на момент укладання договору складає 116 600, 00 грн.

Пунктом 2.2. договору-2 сторонами погоджено, що покупець протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передоплату в розмірі 50% вартості 58 300, 00 грн, від загальної вартості товару згідно відповідної специфікації.

У пункті 2.3. договору-2 сторони погодили, що залишок оплати 50% - сплачується після оформлення накладних у 583 00, 00 грн наступного дня після відвантаження прес-форм.

Відповідно до п.3.1. договору-2 товар поставляється покупцеві протягом 60 календарних днів з моменту здобуття передоплати (п.2.2. договору), і моменту затвердження технічної документації необхідної постачальнику для виготовлення товару, але за умови своєчасного виконання покупцем п.2.3. 2.5. даного договору, якщо інше не передбачене умовами прописаними у відповідній специфікації.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після поставки, з моменту підписання видаткової накладної на товар (п.3.4. договору-2).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині гарантійних зобов`язань, до закінчення терміну, вказаного в п.7.1. даного договору. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.8.5. договору-2).

Доказів припинення договору-2 матеріали справи не містять.

Сторонами погоджено специфікацію №1 до договору-2, щодо виготовлення та поставки форми на вибір «флакон 1л зміщений» кількістю 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок №332 від 08.06.2021 на оплату форми на вибір «флакон 1л зміщений» кількістю 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн.

Позивачем сплачено відповідачу передоплату в розмірі 50% вартості товару в розмірі 58 300, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10742 від 11.06.2021, в якій вказано призначення платежу: рахунок на оплату по замовленню №332 від 08.06.2021.

Доказів поставки відповідачем позивачу форми на вибір «флакон 1л зміщений» кількістю 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн матеріали справи не містять.

Позивачем долучено до позову претензію за вих. №11-02/04/3831 від 29.05.2024 в якій просив відповідача в 3 денний термін з дати отримання претензії передати йому форму на вибір «флакон 1л зміщений» в кількості 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн та повернути форму видувну одномісну 1200 мл - 2 шт, загальною вартістю 191 520,00 грн і форма лiтьова 2-х містнa горячеканальна на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл 1 шт - вартість 283 200,00 грн.

В якості доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем долучено до позову опис вкладення у лист, який не містить ані штампа поштового відділення, ані номера відправлення.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором поставки №03-06 від 03.06.2021, в частині своєчасної поставки товару, з огляду на що, позивач просить суд зобов`язати відповідача передати йому виготовлену за договором поставки №3-06 від 03.06.2021 форму на виріб «флакон 1 л. зміщений», у кількості 1 шт загальною вартістю 116 600, 00 грн та з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021, в частині повернення майна переданого на зберігання, з огляду на що, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути йому передані за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021 форми видувну одномісну 1 200 м л у кількості 2 шт. загальною вартість 191 520, 00 грн та форму літьову 2-х містну горячеканальну на кришку з контролем зриву до банки 1 200 мл вартість 283 200, 00 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір-2 за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Пунктом 2.2. договору-2 сторонами погоджено, що покупець протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного договору перераховує на розрахунковий рахунок постачальника передоплату в розмірі 50% вартості 58 300, 00 грн, від загальної вартості товару згідно відповідної специфікації.

У пункті 2.3. договору-2 сторони погодили, що залишок оплати 50% - сплачується після оформлення накладних у 583 00, 00 грн наступного дня після відвантаження прес-форм.

Позивачем сплачено відповідачу передоплату в розмірі 50% вартості товару в розмірі 58 300, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.06.2021.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.1. договору-2 товар поставляється покупцеві протягом 60 календарних днів з моменту здобуття передоплати (п.2.2. договору), і моменту затвердження технічної документації необхідної постачальнику для виготовлення товару, але за умови своєчасного виконання покупцем п.2.3. 2.5. даного договору, якщо інше не передбачене умовами прописаними у відповідній специфікації.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Договір-2 укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є обов`язковим для сторін.

Зважаючи на надані позивачем докази судом встановлено, що позивачем в повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання з оплати товару, що належним чином підтверджується матеріалами справи.

За загальними положеннями про купівлю-продаж продавець зобов`язаний передати покупцеві майно, що відповідає умовам договору купівлі-продажу. А частина друга статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів поставки відповідачем на виконання умов договору-2 позивачу форми на вибір «флакон 1л зміщений» кількістю 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище, оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги передати позивачу виготовлений за умовами договору поставки №3-06 від 03.06.2021 товар форму на виріб «флакон 1 л зміщений», у кількості 1 шт. загальною вартістю 116 600, 00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021, в частині повернення майна переданого на зберігання, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою укладений договір є договором зберігання.

У відповідності до статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до п.1.1. договору зберігання, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця (далі - оснастка) з правом використання.

Згідно із п.1.2. договору зберігання оснастка це:

l. Форма видувна одномісна 1200 мл - 2 шт. - (вартість 1 шт 95 760, 00 грн) всього 191 520,00 грн;

2. Форма лiтьова 2-х містнa горячеканальна на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл 1 шт. - вартість 283 200,00 грн.

Пунктом 3.1. договору зберігання сторонами погоджено, що передача оснастки здійснюється за актом приймання-передачі оснастки, який є додатком до такої накладної.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в всякому разі до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором (п.8.1. договору зберігання).

У пункті 8.2. договору зберігання сторонами погоджено, що цей договір може бути достроково, в односторонньому порядку, за письмовою заявою поклажодавця, припинений, якщо: зберігач ухиляється чи необґрунтовано не допускає поклажодаця для проведення інвентаризації оснастки. В цьому випадку договір припиняє свою дію в день отримання зберігачем вищезазначеної письмової заяви поклажодавця про дострокове припинення дії цього договору.

Доказів дострокового припинення договору зберігання матеріали справи не місять.

У подальшому 24.02.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі видувної форми №1 до договору №03-03 від 03.03.2021, відповідно до якого відповідач виготовив, а позивач прийняв видувну одномісну форму на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьову двомісну гарячеканальну форму на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт. При цьому сторони домовились, що видувна одномісна форма на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьова двомісна гаряче канальна форма на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт передаються у відповідальне зберігання з правом використання відповідачу та підлягає поверненню за вимогою позивача.

У випадку припинення дії цього договору за вимогою поклажодавця повернути останньому оснастку зі зберігання (п.2.1.5. договору зберігання).

Доказів повернення відповідачем позивачу видувної одномісної форма на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьової двомісної гаряче канальної форми на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на вказане вище та відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення сторін про припинення строку дії договору зберігання, підписання сторонами акта приймання-передачі від 24.02.2023, в якому міститься посилання на договір зберігання, суд дійшов висновку, що строк його дії продовжений на тих самих умовах.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є обов`язковим для сторін.

Згідно положень статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зняття оснастки зі зберігання здійснюється в місці зберігання оснастки за актами приймання-передачі (п.3.2. договору зберігання).

Як встановлено судом вище доказів повернення відповідачем позивачу видувної одномісної форма на виріб «Банка 1200 мл» в кількості 2 шт та літьової двомісної гаряче канальної форми на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл в кількості 1 шт матеріали справи не містять.

Згідно статті 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно пунктів 1, 2 статті 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем долучено до позову претензію за вих. №11-02/04/3831 від 29.05.2024, в якій просив відповідача в 3 денний термін з дати отримання претензії передати йому форму на вибір «флакон 1л зміщений» в кількості 1 шт, вартістю 116 600, 00 грн та повернути форму видувну одномісну 1200 мл - 2 шт, загальною вартістю 191 520,00 грн і форма лiтьова 2-х містнa горячеканальна на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл 1 шт - вартість 283 200,00 грн.

В якості доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем долучено до позову опис вкладення у лист, який не містить ані штампа поштового відділення, ані номера відправлення.

Також позивачем долучено до позову докази направлення відповідачу даного позову з усіма додатками, зокрема,серед яких претензія за вих. №11-02/04/3831 від 29.05.2024.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення поклажодавцю майна, що було прийнято на зберігання, згідно умов укладеного між сторонами договору.

Статтею 942 ЦК України унормовано, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу майно, яке було передано відповідачу на зберігання за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021, а саме: форми видувну одномісну 1 200 м л у кількості 2 шт. загальною вартість 191 520, 00 грн та форму літьову 2-х містну горячеканальну на кришку з контролем зриву до банки 1 200 мл вартість 283 200, 00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що усі вказані вище договори та акт приймання-передачі підроблені, оскільки на них міститься печатка і підпис повноважних представників відповідача, заяви до правоохоронних органів про викрадення печатки відповідача матеріали справи не містять та відповідачем клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Крім цього, відповідач у своєму відзиві зазначив, що директор відповідача покинув територію України в березні 2022 року і не повертався, а тому підписання ним будь-яких документів не можливе, проте доказів вказаного матеріали справи також не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано, а тому такі посилання відповідача судом до уваги не беруться.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3 028,00 грн.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з матеріалів справи позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

Суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону "Про судовий збір" виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Відповідне положення міститься у постанові ВП ВС від ід 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.

Отже, належним до сплати є судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн (116 600, 00 грн * 1,5% = 1 749, 00 грн) за вимогу щодо поставки товару та 7 120, 80 (474 720,00 грн * 1,5 %) грн щодо вимог про повернення майна переданого на зберігання.

У той же час позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5152 та №5152 від 10.07.2024 та в розмірі 3 028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5530 від 24.07.2024.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доплачено судовий збір у розмірі 4 092, 80 грн (7 120, 80 грн 3028, 00 грн).

Доказів сплати судового збору на суму 4 092, 80 грн матеріали справи не містять, а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача в рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9, ідентифікаційний код 39142390) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих Батальйонів, будинок 17, ідентифікаційний код 36423868) передане за договором про надання послуг відповідального зберігання №03-03 від 03.03.2021 наступне майно, загальною вартістю 474 720,00 грн, а саме: форму видувну одномісну 1200 м л 2 шт. (вартість 1 шт. 95 760,00 грн, всього в сумі 191 520,00 грн) та форму літьову 2-х містну горячеканальну на кришку з контролем зриву до банки 1200 мл - 1 шт. (вартість 283 200,00грн).

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9, ідентифікаційний код 39142390) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих Батальйонів, будинок 17, ідентифікаційний код 36423868) виготовлений за умова договору поставки №3-06 від 03.06.2021 товар - форму на виріб «Флакон 1 л. зміщений», у кількості 1 шт. загальною вартістю 116 600,00 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІПРОМТЕК» (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9, ідентифікаційний код 39142390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих Батальйонів, будинок 17, ідентифікаційний код 36423868) 10 148 (десять тисяч сто сорок вісім) грн 80 коп. судового збору.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (01015, місто Київ, вулиця Добровольчих Батальйонів, будинок 17, ідентифікаційний код 36423868) 4 092 (чотири тисячі дев`яносто дві) грн 80 коп. судового збору в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA708999980313181206083010001, код класифікації доходів бюджету 22030101).

6.Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 30.12.2024.

Суддя В.М. Антонова