Ухвала

від 24.12.2024 по справі 912/2903/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 грудня 2024 рокуСправа № 912/2903/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у підготовчому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідачів: Приватного підприємства "ЛОКІНС" (пров. Азовський, буд. 4-А, місто Кропивницький, 25018

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання припиненими трудових відносин,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін:

від позивача - Довженко Д.С., адвокат, ордер серія ВА № 1071581 від 01.09.24, в режимі відеконференцзв`язку;

від відповідача- Ганул І.І., директор (ПП "ЛОКІНС"), витяг з ЄДР;

слухач ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 ,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ЛОКІНС" та ОСОБА_2 про визнання припиненими трудових відносин з покладенням на відповідачів судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку із неможливістю припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора) визнання припиненими трудових відносин між позивачем та Приватним підприємством "ЛОКІНС" (далі - ПП "ЛОКІНС") підлягає вирішенню в судовому порядку.

19.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про приєднання документів до позовної заяви.

Ухвалою від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.12.2024.

11.12.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи подану заяву відповідач 2 зазначив, що позивач звільнений з посади директора ПП "ЛОКІНС" з 01.11.2024 року (з дати, з якої він і просив) та вважає відсутнім предмет спору щодо припинення трудових відносин між позивачем та ПП "ЛОКІНС". До заяви додано відповідні докази.

У судовому засіданні 24.12.2024 представники позивача та відповідача підтвердили відсутність спору між сторонами та представник позивача просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат з відповідача.

Господарський суд враховує, що положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено право учасників судового процесу в рамках господарського судочинства подавати докази, заяви та клопотання.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи клопотання відповідача та надані ним докази, а також відсутність заперечень з боку позивача, господарський суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі про визнання припиненими трудових відносин існував до відкриття провадження у ній та припинив своє існування у процесі розгляду цієї справи та між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Дані обставини є підставою для закриття провадження у справі № 912/2903/24, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому суд роз`яснює, що згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

ОСОБА_1 у позовній заяві було заявлено про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представник позивача - Довженко Д.С. у судовому засіданні наполягав на вирішенні питання щодо розподілу судових витрат разом з вирішенням питання щодо закриття провадження у дані справі, вказавши, що всі необхідні документи на підтвердження надання правової допомоги вже надані суду та містяться у матеріалах справи.

Розглядаючи заяву позивача про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 між Адвокатом Довженком Денисом Сергійовичем (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н № (надалі - Договір від 01.09.2024) (а.с. 38-38 з об.), відповідно до п.1.1. якого, замовник уповноважує виконавця вчинити дії, направлені на підготовку звільнення Замовника з посади директора ПП "ЛОКІНС", складання необхідних документів та направлення їх, підготовку позовної заяви та представлення інтересів Замовника в суді (незалежно від спеціалізації та інстанційності).

Для виконання представницьких функцій Виконавцю надаються такі права: представляти інтереси замовника в Господарському суді Кіровоградської області та користуватися правами передбаченими ст. 42, 46 ГПК України, та іншими правами без обмежень.

Відповідно до п. 2. 2. Договору Виконавець зобов`язується надати правову (правничу) допомогу в розумний строк, коли для вивчення питання та підготовки документів потрібен додатковий час, строк може бути подовжений до десяти робочих днів, про що Виконавець повідомляє замовника засобами телефонного зв`язку.

Згідно з п. 2.3 Договору Виконавець зобов`язується не передавати без дозволу замовника документацію та інформацію третім особам. Фактом надання послуг є складений та підписаний сторонами акт приймання наданих/отриманих послуг.

Вартість робіт та проведення розрахунків визначено розділом 3 Договору та складає 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 цей Договір набирає чинності з моменту отримання грошових коштів Виконавцем від Замовника, та укладено на строк до виконання зобов`язань.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази (на виконання п. 6.1 Договору), оплачених позивачем отриманих послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Також не надавалось до суду складеного та підписаного сторонами акта приймання наданих/отриманих послуг (на виконання п. 2.3 Договору).

Отже, надані послуги та витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн не підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 26 ГПК України).

Відповідно до п. 2.3 Договору фактом надання послуг є складений та підписаний сторонами акт приймання наданих/отриманих послуг.

Суд окремо звертає увагу на те, що позивачем не надано суду акта виконаних робіт, а тому суд позбавлений можливості встановити обсяг фактично наданих послуг та їх розмір.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 126, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 912/2903/24 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

У задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали надіслати представнику позивача через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Приватному підприємству "ЛОКІНС" (пров. Азовський, буд. 4-А, місто Кропивницький, 25018), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Повний текст ухвали складено - 30.12.2024.

Суддя М.С. Глушков