Рішення

від 26.12.2024 по справі 912/3563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 рокуСправа № 912/3563/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у судовому засіданні заяву позивача від 28.11.2024 про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/3563/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер", 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-Г

до відповідача Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни, АДРЕСА_1

про стягнення 120 000,00 грн

Представники сторін участі не брали.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Рішенням від 27.11.2024 суд позов задовольнив повністю. Стягнув з Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 120 000,00 грн, а також 1921,00 грн судового збору.

28.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" подало суду заяву від 28.11.2024 про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/3563/19, де просить стягнути 10 000,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься заява позивача від 26.08.2024 про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з відповідача у розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою від 09.12.2024 суд призначив судове засідання для розгляду заяви від 28.11.2024 ТОВ "Маркхолдер" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/3563/19 на 26.12.2024 о 12:00 год.

В засіданні суду сторони своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористались, уповноважених представників не направили.

Ухвала суду від 09.12.2024 направлена в електронній формі до електронних кабінетів відповідачу та представнику відповідача адвокату І. Захарченку та доставлена 09.12.24 22:45, про що свідчать Довідки Господарського суду Кіровоградської області про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду заяви, господарський суд розглядає заяву по суті в судовому засіданні 26.12.2024 за відсутності представників сторін.

Розглядаючи заяву по суті, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи у суді гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн позивач надав Договір про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021, додаткові угоди до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2024, детальний опис наданих послуг (а.с. 144-148 т. 1, 72 т. 2).

За умовами Договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021 та додаткових угод до нього укладених Адвокатом Гриценко Ю.В. (Адвокат) та ТОВ "Маркхолдер" (Клієнт):

- Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта (п. 1.1.),

- Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами (п. 1.3.),

- Клієнт також доручає Адвокату вивчити та скласти необхідні документи для ведення справи у суді (п. 1.4.),

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами за цим Договором (п. 3.1.),

- Сторони визначили фіксований гонорар Адвокату, що не залежить від обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом, за надання правової (правничої) допомоги щодо супроводження (підготовка, подача, направлення заяв, клопотань, пояснень, заперечень, скарг, відзивів, відповідей на відзив, участь в судових засіданнях тощо) судових господарських справ, а саме: номер справи 912/3563/19, фіксований розмір гонорару в суді першої інстанції 10 000 грн (п. 4.1. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 08.10.2021).

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печаткою клієнта.

10.02.2023 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Маркхолдер" адвокату Гриценко Ю.В. видано ордер серії АР №1113996.

Сторони в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2024 та детальному описі наданих послуг погодили обсяг наданих послуг, кількість витрачених годин та вартість послуг - 10 000,00 грн

Адвокат Гриценко Ю.В. брала участь у призначених судом засіданнях.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу суду не подав.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 визначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України, який доведений заявником, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обґрунтованістю позовних вимог; тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Більше того, судом враховано, що згідно висновку про застосування норм права, який викладений в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Відтак заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" від 28.11.2024 про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/3563/19 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" від 28.11.2024 про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/3563/19 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (вул. Рекордна, 26-Г, м. Запоріжжя, 69035, і.к. 42772934) 10 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії додаткового рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів.

Повний текст додаткового рішення складено 30.12.2024.

Суддя В.Г. Кабакова