Ухвала

від 30.12.2024 по справі 914/3198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.12.2024 Справа№914/3198/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про забезпечення позову

у справі № 914/3198/24

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до відповідача 1 ОСОБА_1 ,

відповідача 2 ОСОБА_2 ,

відповідача 3 ОСОБА_3 ,

відповідача 4 ОСОБА_4 ,

про визнання права іпотеки, внесення запису до державного реєстру іпотек та звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права іпотеки, внесення запису до державного реєстру іпотек та звернення стягнення на майно.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву вх. №4797/24 від 27.12.2024 про забезпечення позову, в якій Акціонерне товариство "Сенс Банк" просить нракласти арешт та заборону реєстраційних дій на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з двох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 30,7 кв.м. та житловою площею 25,8 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в розмірі та ОСОБА_2 в розмірі .

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що 29.07.2008 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Аюнір-ЛТД» укладено договір невідновлюваної кредитної лінії №630/08-16, на умовах якого надано кошти у тимчасове користування у сумі 177 530,00 євро.

Відповідно до статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк» банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником:

- усіх прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Альфа-Банк»;

- всього майна, прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

- змінював назву на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

30.07.2008 в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №630/08-16 від 29.07.2008, між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (майновий поручитель ТОВ «Аюнір-ЛТД») укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за основним зобов`язанням, наступне нерухоме майно - квартиру, що складається з двох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 30,7 кв.м та житловою площею 25,8 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекадавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2008, посвідченого Молокус Б.В., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу за реєстровим номером 293, та зареєстровано Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 08.04.2008 за номером 16846 в книзі 56, реєстраційний номер 20632582.

27.08.2009 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Аюнір-ЛТД» укладено додаткову угоду, якою змінено пункт 1.3. статті 1 та викладено у такій редакції:

« 1.3 кредит надається позичальнику на наступні цілі та в наступному порядку:

- частина кредиту в розмірі 177530,00 євро на придбання основних засобів та фінансування витрат, пов`язаних із розмитненням;

- частина кредиту в розмірі 11157,83 євро на споживчі потреби.».

28.08.2009 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Г.І. за реєстровим №1443 від 30.07.2008, яким внесено зміни щодо збільшення основаного зобов`язання.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2013 у справі №0707/10550/2012:

- визнано дії приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владислава Івановича при накладанні заборони на відчуження нерухомого майна у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 незаконними;

- вилучено з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 24.01.2012 року 17:37:27, реєстраційний номер 12090728 з контрольною сумою Е89ГА09ВЕ8.

- вилучено з Державного реєстру іпотек запис 08.02.2012 20:15, реєстраційний номер запису 12146398 з контрольною сумою Г5ГААЕ7Д60 відносно квартири, що знаходиться по АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 20632582.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач стверджує, що 23.12.2011 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, № 1484, 09.12.2011, Цимбалюк Г.В., приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу. 01.08.2013 право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , підстава реєстрації: мирова угода, затверджена ухвалою суду, серія та номер: 442/4510/13-ц, виданий 24.07.2013, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області. 31.07.2013 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 , підстава реєстрації: мирова угода, затверджена ухвалою суду, серія та номер: 442/4510/13-ц виданий 24.07.2013, видавник: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Як стверджує позивач, відповідач, розуміючи про наявність заборгованості за кредитним договором та з метою ухилення виконання зобов`язань, здійснив відчуження заставного майна, та з цією ж метою може здійснити подальше відчуження предмету іпотеки, що спричинить необхідність подавати та готувати інші позови, що в свою чергу займе тривалий час та може мати наслідком подальшу втрату предмета іпотеки.

З огляду на вказане, для уникнення відчуження та для реалізації можливості виконати рішення суду, позивач просить забезпечити позов у даній справі.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження №14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З поданих матеріалів вбачається наявність спору про право на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку, але в подальшому відчужене відповідачем-3, внаслідок чого, за твердженням позивача, він як іпотекодержатель позбавлений прав на предмет іпотеки.

Необхідно зазначити, що в даному випадку судом береться до уваги те, що без вжиття заходів забезпечення позову спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, відповідачі 1, 2, 4 не пов`язані з позивачем зобов`язаннями щодо спірного майна, а відтак враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Водночас в даному випадку відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідачів, оскільки нерухоме майно, на яке накладається арешт, залишається в їхньому володінні та користуванні.

Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, беручи до уваги наведені позивачем доводи, судом встановлено наявність достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову для того, щоб виконання рішення суду у даній справі не було істотно ускладненим чи унеможливленим у випадку задоволення позову.

Щодо обраних позивачем заходів забезпечення позову суд зазначає наступне.

Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі №908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 року у справі № 567/459/23.

За таких обставин, враховуючи предмет спору у даній справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти реєстраційні дії на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна.

Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову у даній справі підлягає задоволенню частково.

Зокрема суд дійшов висновку накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з двох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 30,7 кв.м. та житловою площею 25,8 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в розмірі та ОСОБА_2 в розмірі .

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про забезпечення позову у справі №914/3198/24 задовольнити частково.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

- квартиру, що складається з двох житлових кімнат та однієї кухні, загальною площею 30,7 кв.м. та житловою площею 25,8 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в розмірі та ОСОБА_2 в розмірі .

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (частина 2 статті 235 ГПК України).

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 30.12.2024.

Суддя Горецька З.В.