Рішення

від 16.12.2024 по справі 915/1184/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1184/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача Рильцова Є.Ю.,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Очаківського дитячого оздоровчого закладу Вітрила Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 20468,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Очаківського дитячого оздоровчого закладу Вітрила Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 20468,94 грн., у т.ч. основного боргу в сумі 13139,91 грн., пені в сумі 2055,91 грн., інфляційних втрат в сумі 4335,59 грн. та 3% річних в сумі 937,53 грн., посилаючись на наступне.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу. Так, відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

При цьому позивач вказує, що з 26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. №809 і від 09.12.2020 р. № 1236. Пунктом 2 вказаної постанови визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Позивач зазначає, що Очаківський дитячий оздоровчий заклад "Вітрила" Миколаївської обласної ради є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України). У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Наразі позивач зауважує, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді, грудні 2021, квітні, травні 2023 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Між тим позивач додає, 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ Оператор Газотранспортної Системи України.

Як вказує позивач, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС), відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС якого інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Разом з тим, як вказує позивач, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Таким чином, як стверджує позивач, він як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС № ТОВВИХ-23-17305 від 30.11.2023 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00004GE5V00X; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (форма № 10); відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00004GE5V00X (надається у вигляді принтскрину з особового кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС).

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р. (Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

На думку позивача, договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Так, посилаючись на до підпункт 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Також позивач, із посиланням на п. 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС) вказує, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, як вказує позивач, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, як зазначає позивач, ним проводиться нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

При цьому позивач зазначає, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Водночас позивач зауважує, що протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр, а з 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Також позивач підтверджує ціну природного газу довідкою.

Разом із тим позивач посилається на п. 4.3. договору, за яким постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, за ствердженнями позивача, ним на виконання вказаного пункту направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім здійснено оплату лише за спожитий газ в листопаді 2021 р. у розмірі 21318,53 грн. Оплату за грудень 2021 р. у розмірі 14300,62 грн. відповідач не здійснював взагалі.

Також з посиланням на порядок здійснення оплати, визначений пунктом 4.4. договору, позивач зазначає, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За ствердженням позивача, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, всього позивачем було поставлено природного газу на загальну суму 13139,91 грн., а саме: у листопаді 2021 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,00370 тис.куб.м. на суму 62,16 грн.; у грудні 2021 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,24647 тис.куб.м. на суму 11115,40 грн.; у квітні 2023 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,03702 тис.куб.м. на суму 1106,40 грн.; у травні 2023 р. позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,03702 тис.куб.м. на суму 855,95 грн., разом з тим відповідач за спожитий природний газ у спірні періоди не розрахувався.

Відтак, за ствердженнями позивача, у відповідача сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 13139,91 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, зазначає, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача складає за розрахунком позивача 2055,91 грн., що заявлена до стягнення.

Також оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 937,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 4335,59 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1184/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.10.2024 р. о 15:00.

28.10.2024 р. від представника ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України Рильцової Є.Ю. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 28.10.2024 р. о 15:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 13102/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. у справі №915/1184/24 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України про участь представника у судовому засіданні, яке призначене на "28" жовтня 2024 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) з огляду на порушення заявником ч. 2 ст. 197 ГПК України. Також вказаною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.11.2024 о 15:00 з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, а також неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

29.10.2024 р. від представника позивача Рильцової Є.Ю. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 14.11.2024 р. о 15:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 13172/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 р. у справі №915/1184/24 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 14.11.2024 р. о 15:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. у справі №915/1184/24 розгляд справи відкладено на 28.11.2024 о 10:30 з огляду на неявку відповідача у судове засідання, а також неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

У судовому засіданні господарського суду 28 листопада 2024 року по справі №915/1184/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 05 грудня 2024 року о 15 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 28.11.2024 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

Так, розгляд справи в судовому засіданні 05.12.2024 р. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2024 р. у справі №915/1184/24 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.12.2024 о 14:30, також постановлено про здійснення розгляду справи у розумний строк, понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 16.12.2024 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270(зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 83 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Поряд з цим судом були направлені ухвали суду від 28.10.2011, 14.11.2024, 28.11.2024 та від 05.12.2024 на електронну пошту відповідача, про що свідчать довідки суду про доставку електронного листа від 30.10.2024, 27.11.2024, 04.12.2024, 10.12.2024.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу. Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Так, відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем, з 1 листопада 2021 р. автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії- ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-23-17305 від 30.11.2023 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00004GE5V00X;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00004GE5V00X (надається у вигляді принтскрину з особового кабінету Позивача на інформаційній платформі оператора ГТС).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВОператор Газотранспортної системи України.

Відповідно до п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії затверджений постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2501.

Так, типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії є договором приєднання, при укладенні якого враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2.2 договору визначено, що обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 3.2 договору підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Згідно п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

В п. 4.4. договору зазначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 договору).

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 3 п. 6.2 договору постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

В п. 8.2 договору зазначено, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно п. 11.1 договору останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

В п. 11.5 договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг, усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

На підтвердження обставини направлення вищевказаного договору відповідачу із зазначенням реквізитів сторін позивач до матеріалів справи надав список відправлених листів від 08.12.2021 р., переданих поштовому оператору «Укрпошта» та фіскальний чек щодо оплати послуг поштового зв`язку.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання природного газу з іншим постачальником.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, відповідно до наявних в матеріалах справі актів приймання-передачі природного газу Очаківському дитячому оздоровчому закладу Вітрила Миколаївської обласної ради було поставлено природний газ в таких обсягах:

-акт № 21793 в листопаді 2021 р. в обсязі 0,00370 тис.куб.м. на суму 62,16 грн. (у т. ч. ПДВ 10,36 грн.);

-акт № 31601 в грудні 2021 р. в обсязі 0,24647 тис.куб.м. на суму 11115,40 грн. (у т. ч. ПДВ 1852,57грн.);

-акт № 7677 в квітні 2023 р. в обсязі 0,03702 тис.куб.м. на суму 1106,40 грн. (у т. ч. ПДВ 184,40 грн.);

-акт № 10362 в травні 2023 р. в обсязі 0,03702 тис.куб.м. на суму 855,95 грн. (у т. ч. ПДВ 142,66 грн.)

Вказані акти підписано уповноваженими особами постачальника.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ ГК Нафтогаз України адвокат Шелест М.Б. звернувся до ТОВ Оператор газотранспортної системи України із адвокатським запитом від 27.11.2023 р. № 119/4.2.1-48683-2023, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Очаківським дитячим оздоровчим закладом Вітрила Миколаївської обласної ради (ЕІС-код 56ХS00004GESV00X) за період з 01 листопада 2021 р. по дату видачі довідки.

Листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 30.11.2023 р. за вих.№ ТОВВИХ-23-17305 відповідь на адвокатський запит було повідомлено, зокрема, інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004GESV00X в реєстрі споживачів постачальника ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004GESV00X, а також надано скріншоти з інформаційної платформи. Так, з наявної в матеріалах справи інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004GESV00X в Реєстрі споживачів постачальників вбачається, що Очаківський дитячий оздоровчий заклад Вітрила Миколаївської обласної ради (ЕІС-код 56ХS00004GESV00X) у період з 01.11.2021 до 31.10.2023 був споживачем природного газу, постачальник ТОВ ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В).

При цьому з листа оператора ГТС від 30.11.2023 р. № ТОВвих-23-17305 також вбачається, що відповідачем було спожито природний газ, який поставлявся позивачем як постачальником останньої надії, у таких об`ємах:

-у період з 28.11.2021 по 30.11.2021 0,00370 тис.куб.м. на суму 62,16 грн.;

-у період з 01.12.2021 по 08.12.2021 - 0,24647 тис.куб.м. на суму 11115,40 грн.;

-у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 - 0,03702 тис.куб.м. на суму 1106,40 грн.;

-у період з 01.05.2023 по 31.05.2023 - 0,03702 тис.куб.м. на суму 855,95 грн.

Відповідно до повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів «останньої надії», датами подання споживача з ЕІС-кодом 56ХS00004GESV00X є 28.11.2021 р. та 01.04.2023 р.

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Так, господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що Очаківський дитячий оздоровчий заклад Вітрила Миколаївської обласної ради протягом періоду з 28.11.2021 р. по 08.12.2021 р. та з 01.04.2023 р. по 31.05.2023 р. не був включений до реєстру будь-якого постачальника природного газу, що підтверджується листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 30.11.2023 р.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 28.11.2021 р. по 08.12.2021 р. та з 01.04.2023 р. по 31.05.2023 р., автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд доходить висновку про існування ТОВ ГК «Нафтогаз України» та Очаківським дитячим оздоровчим закладом Вітрила Миколаївської обласної ради договірних правовідносин щодо постачання природного газу постачальником «останньої надії», який діяв протягом періоду з 28.11.2021 по 08.12.2021 р. та з 01.04.2023 р. по 31.05.2023 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно умов пункту 4.4 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як з`ясовано судом, вартість природного газу розрахована шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем цілком правомірно визначено вартість спожитого відповідачем природного газу, яка підлягає сплаті останнім, що становить за спірний період у листопаді, грудні 2021 р. квітні, травні 2023 року 13139,91 грн.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України на виконання умов договору сформувало рахунки на оплату (природний газ), а саме:

- № 34532 за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 на загальну суму 62,16 грн.;

- № 2235 за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 11177,56 грн.;

- № 15547 за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 на загальну суму 1106,40 грн.;

- № 19341 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 на загальну суму 855,95 грн.

На підтвердження обставини направлення відповідачу акту та рахунку позивачем було долучено до матеріалів справи копії скрин-сторінок з комп`ютерної програми та списки згрупованих відправлень з фіскальними чеками:

- № 17.12.2021_ЮРІКИ3 від 21.12.2021 р.;

- № 17.01.2022 (юріки) Ткаченко від 18.01.2021 р.;

- № 17.05.2023 БОЖЕНКО2 від 18.05.2023 р.;

- № 15.06.2023-2-Чекун від 16.06.2023 р.

Водночас листом АТ «Державний ощадний банк України» від 29.11.2023 р. у відповідь на звернення ТОВ ГК «Нафтогаз України» щодо надання інформації про надходження коштів на рахунок останнього було повідомлено, що за період з 01.11.2021 р. по 28.11.2023 р. реєстр надходжень від Очаківського дитячого оздоровчого закладу Вітрила Миколаївської обласної ради відсутній.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ на суму 13139,91 грн., адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.

Так, несплата позивачу вказаної суми за поставлений природний газ у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 13139,91 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 2055,91 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.5 типового договору у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню. Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню в розмірі 2055,91 грн., розрахунок якої додано до позову, а саме:

- по зобов`язанням за листопад 2021 року на суму боргу 62,16 грн. за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 розмір пені складає 7,52 грн.;

- по зобов`язанням за грудень 2021 року на суму боргу 11115,40 грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 розмір пені складає 1 641,43 грн.;

- по зобов`язанням за квітень 2023 року на суму боргу 1106,40 грн. за період з 01.06.2023 по 30.11.2023 розмір пені складає 236,61 грн.;

- по зобов`язанням за травень 2023 року на суму боргу 855,95 грн. за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 розмір пені складає 170,35 грн.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2055,91 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в сумі 937,53 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних був здійснений позивачем обґрунтовано:

- по зобов`язанням за листопад 2021 року на суму боргу 62,16 грн. за період з 01.01.2022 по 31.08.2024 (974 дн.) розмір 3% річних складає 4,96 грн. (62,16 x 3% x 974 : 366 : 100);

- по зобов`язанням за грудень 2021 року на суму боргу 11115,40 грн. за період з 01.02.2022 по 31.08.2024 (943 дн.) розмір 3% річних складає 860,91 грн. (11115,40 x 3% x 943: 366 : 100);

- по зобов`язанням за квітень 2023 року на суму боргу 1106,40 грн. за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 (458 дн.) розмір 3% річних складає 41,59 грн. (1106,40 x 3 % x 458 : 366 : 100);

- по зобов`язанням за травень 2023 року на суму боргу 855,95 грн. за період з 01.07.2023 по 31.08.2024 (428 дн.) розмір 3% річних складає 30,07 грн. (855,95 x 3 % x 428 : 366 : 100).

Розрахунок річних відповідачем не оспорювався, відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 937,53 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Влисті Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 4335,59 грн. та встановлено, що вказані інфляційні нарахування на відповідну суму боргу окремо по зобов`язанням кожного місяця були здійснені позивачем вірно:

- по зобов`язанням за листопад 2021 року на суму боргу 62,16 грн. за період з 01.01.2022 по 31.08.2024 розмір інфляційних втрат складає 24,58 грн.;

- по зобов`язанням за грудень 2021 року на суму боргу 11115,40 грн. за період з 01.02.2022 по 31.08.2024 розмір інфляційних втрат складає 4195,91 грн.;

- по зобов`язанням за квітень 2023 року на суму боргу 1106,40 грн. за період з 01.06.2023 по 31.08.2024 розмір інфляційних втрат складає 68,98 грн.;

- по зобов`язанням за травень 2023 року на суму боргу 855,95 грн. за період з 01.07.2023 по 31.08.2024 розмір інфляційних втрат складає 46,12 грн.

Вказаний розрахунок інфляційних втрат відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 4335,59 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» позовних вимог до Очаківського дитячого оздоровчого закладу Вітрила Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 20468,94 грн. за поставлений природний газ, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Очаківського дитячого оздоровчого закладу Вітрила Миколаївської обласної ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 20468,94 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Очаківського дитячого оздоровчого закладу "Вітрила" Миколаївської обласної ради (57500, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Першотравнева, 1а; код ЄДРПОУ 04590211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість за спожитий природний газ у сумі 13139/тринадцять тисяч сто тридцять дев`ять/ грн. 91 коп.; пеню в сумі 2055/дві тисячі п`ятдесят п`ять/ грн.. 91 коп.; 3% річних в сумі 937/дев`ятсот тридцять сім/ грн. 53 коп.; інфляційні втрати в сумі 4335/чотири тисячі триста тридцять п`ять/ грн. 59 коп.

3. СТЯГНУТИ з Очаківського дитячого оздоровчого закладу "Вітрила" Миколаївської обласної ради (57500, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Першотравнева, 1а; код ЄДРПОУ 04590211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 26 грудня 2024 р. у зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії та постійними повітряними тривогами.

Суддя Л.М. Ільєва