Рішення

від 16.12.2024 по справі 915/830/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/830/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Васильєва А.О.,

від відповідача - Махнова О.В.,

від третьої особи - Рекрут Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б, e-mail: info@a-1.com.ua, код ЄДРПОУ 33942232) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113; код ЄДРПОУ 30976452), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Вико" (74200, Херсонська область, Бериславський район, смт. Нововоронцовка (з), вул. Суворова, буд. 10, кв. 2; код ЄДРПОУ 39093312), про розірвання договору поставки, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" про розірвання договору поставки від 28.12.2021 №41/66, посилаючись на наступне.

Між ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" та Фермерським господарством «Вико» (лізингоодержувач), було укладено договір фінансового лізингу №1336-ОД-МСБ-Ф-230 від 28.12.2021, згідно з п. 2.1. якого лізингодавець на підставі замовлення на об`єкт лізингу зобов`язався купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором. Згідно з п.3.1. договору лізингу лізингодавець набуває у власність об`єкт лізингу відповідно до вимог, викладених в замовленні на об`єкт лізингу, і надає об`єкт лізингу в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим Договором.

Як вказує позивач, відповідно до п.3.2. договору лізингу вибір постачальника (продавця) об`єкту лізингу здійснювався лізингоодержувачем. Так, за ствердженнями позивача, у замовленні на об`єкт лізингу №1336-ОД-МСБ-Ф-230/1 від 28.12.2021 лізингоодержувач вказав постачальника ТОВ «Техноторг-ДОН» (постачальник), який мав поставити трактор New Holland T8.435 Genesis.

В свою чергу, згідно з 5.4.1. договору лізингу за дорученням лізингоодержувача у відповідності до його вибору та визначеної ним у замовленні на об`єкт лізингу специфікації лізингодавець зобов`язався укласти договір купівлі-продажу об`єкту лізингу з обраним лізингоодержувачем постачальником і передати об`єкт лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу відповідно до умов договору лізингу.

Як вказує позивач, 28.12.2021 р. для виконання зобов`язання за договором лізингу, між ТОВ «Техноторг-Дон» та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» було укладено договір поставки № 41/66617 щодо поставки трактора New Holland T8.435 Genesis, 2022 року випуску (товар) за ціною та на умовах, визначених договором поставки.

Позивач зазначає, що згідно з п. 1.3. договору поставки відповідача було повідомлено, що товар придбавається з метою подальшої його передачі у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу юридичній особі - ФГ «Вико».

Відтак, за ствердженнями позивача, на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» як лізингодавець отримало від лізингоодержувача авансовий платіж, який, в свою чергу, і був сплачений в якості попередньої оплати за договором поставки, а саме позивачем було здійснено на рахунок відповідача попередню оплату 20% вартості товару у розмірі 1619541,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №22093 від 28.12.2021.

Як вказує позивач, за договором поставки товар мав бути поставлений до кінця вересня 2022 року, проте у зв`язку із повномасштабним вторгненням на територію України військ російської федерації, постачальником було повідомлено про неможливість поставки товару через ускладненість із поставками, обмеженням імпорту товарів через державний кордон і відтермінуванням строку поставки до 6 місяців.

Наразі позивач зазначає, що 04.10.2023 у зв`язку з відсутністю інформації щодо ймовірних строків поставки товару лізингоодержувач ФГ «Вико» звернулось до ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» про розірвання договору, тому 05.10.2023 року між позивачем та лізингоодержувачем ФГ «Вико» було підписано додаткову угоду №1 від 05.10.2023 до договору фінансового лізингу № 1336-ОД-МСБ-Ф-230 від 28.12.2021 про розірвання договору лізингу.

В подальшому 05.10.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору поставки. Разом з тим, у відповіді від 16.11.2023 відповідач не погодився з розірванням договору, але фактично підтвердив про неможливість поставки товару.

Також, за ствердженнями позивача, ним 22.05.2024 повторно була направлена відповідачу угода про розірвання договору поставки для підписання у двох примірниках. Як стверджує позивач, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» відповідач отримав 03.06.2024 проект угоди про розірвання, яку не підписав.

Отже, позивач вказує, що оскільки відповідача було повідомлено про мету укладеного договору поставки, а саме, що товар придбавається з метою подальшої його передачі у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу юридичній особі - ФГ «Вико», але, враховуючи, що з ФГ «Вико» було розірвано договір фінансового лізингу з причини тривалої затримки постачання товару, то подальше виконання договору поставки втрачає свою мету, задля якої його було укладено. Отже, обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Водночас позивач зауважує, що ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» є юридичною особою, створеною з метою надання єдиної фінансової послуги - послуги з фінансового лізингу, що полягає в інвестуванні власних чи залучених фінансових коштів, з метою надання за договором лізингу лізингодавцем у виключне володіння та користування другій стороні - лізингоодержувачу на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Враховуючи специфіку лізингових відносин, які полягають у придбанні лізингодавцем в обраного лізингоодержувачем постачальника товару, з метою передачі у фінансовий лізинг, то після розірвання договору лізингу лізингоодержувачем з причини тривалої затримки поставки товару постачальником, необхідність в придбанні товару позивачем у постачальника, відпала.

Вказані обставини, на думку позивача, призвели до недоцільності подальших договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо придбання товару. При цьому, позивач вказує, що причиною розірвання договору фінансового лізингу стала неможливість виконання постачальником ТОВ «Техноторг-Дон» поставки товару у заявлені строки. Відтак, за ствердженнями позивача, подальше виконання договору поставки після розірвання договору лізингу порушує співвідношення майнових інтересів позивача і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме на передачу товару у фінансовий лізинг та отримання прибутку від такої угоди. Проте, у зв`язку з розірванням договору лізингу економічний ефект у вигляді отримання прибутку від лізингової угоди для позивача втрачено.

Таким чином, позивач просить розірвати договір поставки в судовому порядку у зв`язку із істотною зміною обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, відповідно до ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Наразі позивач вказує, що метою подання позову про розірвання договору у зв`язку з істотними змінами обставин є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок не передбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін, а саме обставин, як полягали у розірванні договору лізингу лізингоодержувачем, для якого і було укладено договір поставки, з причини затримання відповідачем термінів поставки товару більше ніж на 1,2 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/830/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 05.08.2024 р. о 12:00.

31.07.2024 р. від представника відповідача ТОВ «Техноторг-Дон» - Гаргауна Я.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9179/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на таке.

Відповідач стверджує, що ТОВ «Техноторг-Дон» не укладало з ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» договір поставки № 41/66617 від 28.12.2021, що підтверджується змістом копії долученого до позовної заяви договору поставки № 41/66617 від 28.12.2021, де зазначено сторони - ТОВ «Техноторг» (постачальник) та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» (покупець).

Також відповідач зазначає, що у замовленні на об`єкт лізингу No1336-ОД-МСБ-Ф-230/1 від 28.12.2021, яке є додатком №1 до договору фінансового лізингу №1336-ОД-МСБФ-230/1 від 28.12.2021, лізингоодержувач вказав постачальника ТОВ «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452), а не ТОВ «Техноторг-Дон» (код ЄДРПОУ 30976452).

При цьому відповідач стверджує, що позивачем не здійснювалось на адресу відповідача 28.12.2021 оплати у розмірі 1619541,00 грн. платіжною інструкцією № 22093 від 28.12.2021, оскільки в реквізитах вказаної платіжної інструкції отримувачем коштів є ТОВ «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452).

Відтак, відповідач стверджує, що оскільки ТОВ «Техноторг-Дон» (код ЄДРПОУ 31764816) не укладало з ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» договір поставки № 41/66617 від 28.12.2021, не отримувало від позивача грошових коштів за цим договором, всі вимоги позивача, викладені у позовній заяві, є безпідставними, нічим не обґрунтованими, отже, не підлягають задоволенню.

01.08.2024 від представника позивача - Васильєвої А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (вх. № 9281/24), в якому позивач, посилаючись на допущену сторонами помилку в реквізитах постачальника в договорі поставки № 41/66 від 28.12.2021, зазначає, що в позові було невірно зазначено відповідача, а саме: замість ТОВ "Техноторг" (код ЄДРПОУ 30976452; 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113) було зазначено ТОВ "Техноторг-Дон" (код ЄДРПОУ 31764816; 54025, місто Миколаїв, пр. Героїв України, 113/1; e-mail: info@technotorg.com). Таким чином, з огляду на вказане, позивач просив замінити у справі № 915/830/24 неналежного відповідача - ТОВ "Техноторг-Дон" (код ЄДРПОУ 31764816) на належного - ТОВ "Техноторг" (код ЄДРПОУ 30976452).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 у справі № 916/830/24 здійснено заміну неналежного відповідача у справі ТОВ "Техноторг-Дон" (код ЄДРПОУ 31764816) на належного відповідача ТОВ "Техноторг" (код ЄДРПОУ 30976452), при цьому підготовче засідання відкладено на 26.08.2024 р.

21.08.2024 р. від представника відповідача ТОВ "Техноторг" - Гаргауна Я.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі №915/830/24 (вх. № 10026/24), в якій відповідач вважає, що як на момент подання позову у справі до суду, так і на момент подання відповідачем цього відзиву предмет спору відсутній, оскільки ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" до моменту подання позову у справі № 915/830/24 не зверталось до ТОВ «Техноторг» з пропозицією про розірвання договору поставки № 41/66617 від 28.12.2021, а зробило це лише 05.08.2024 р. (отримано 12.08.2024 р.). Крім того, відповідач зазначає, що в даному випадку за договором поставки № 41/66617 від 28.12.2021 відсутній факт позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а отже відсутній факт порушення співвідношення майнових інтересів сторін у випадку виконання договору. Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України вказує на те, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин (правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 17.05.2023 у справі № 914/865/22). Отже, в даному випадку відсутня наявність одночасно всіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, а тому відсутня можливість розірвання договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин.

21.08.2024 від представника позивача - Васильєвої А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла уточнена позовна заява із зазначенням відповідача - ТОВ «Техноторг» (вх. № 10064/24), за змістом якої позивач просить розірвати договір поставки № 41/66617 від 28.12.2021, укладений між ТОВ «Техноторг» та ТОВ "Альфа-Лізинг Україна", посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору поставки від 28.12.2021 №41/66, у зв`язку з чим виникла необхідність у розірванні вказаного договору відповідно до ст. 652 ЦК України в судовому порядку.

Під час підготовчого засідання 26.08.2024 р. судом розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження у справі, за результатами чого судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання відповідача. Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Відтак, суд зазначає, що норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 3-26гс12 від 8 травня 2012 року, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2018 року у справі № 924/678/17). За таких обставин, доводи відповідача про відсутність предмету спору судом відхилено.

Також у підготовчому засіданні 26.08.2024 р. представник позивача - Васильєва А.О. заявила про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Фермерського господарства "Вико", вказуючи, що рішення по даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2024 до участі у справі №915/830/24 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Вико", при цьому підготовче засідання відкладено на 16.09.2024 р.

12.09.2024 від представника третьої особи - Рекрута Д.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення щодо позову (вх. № 10900/24), в яких третя особа підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Третя особа вказує, що, враховуючи неможливість поставки відповідачем товару в заявлені строки, потреба у фінансовому лізингу цього майна на даний час вже відпала. В такому разі подальші відносини між позивачем та відповідачем щодо придбання цього товару та передачі його у фінансовий лізинг третій особі є недоцільними та такими, що втратили свою початкову мету.

16.09.2024 від представника відповідача - Гаргауна Я.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява, в якій відповідачем наведені додаткові пояснення щодо мети заявленого позову з урахуванням позиції позивача та третьої особи, зокрема відповідач вказує, що у разі задоволення позовних вимог про розірвання договору поставки № 41/66617 від 28.12.2021 позивач має на меті подальше звернення до відповідача з іншим позовом про повернення коштів за цим договором.

У підготовчому засіданні господарського суду 16.09.2024 р. по справі № 915/830/24 за участю представників сторін та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 26 вересня 2024 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Також ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 р. по справі № 915/830/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У підготовчому засіданні господарського суду 26.09.2024 р. по справі № 915/830/24 за участю представників сторін та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 10 жовтня 2024 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

10.10.2024 від представника відповідача - Махнової О.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12177/24), до якої надано копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "Техноторг"; витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску по ТОВ "Техноторг" і довідку від 07.10.2024 р.

10.10.2024 від представника позивача - Васильєвої А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 12202/24), до якого надано копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "Альфа-Лізинг Україна", постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" та рішення НБУ від 14.12.2023 р. № 21/2355-рк про анулювання ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

У підготовчому засіданні господарського суду 10.10.2024 р. по справі №915/830/24 за участю представників сторін та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 24 жовтня 2024 року о 15 год. 45 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

21.10.2024 від представника відповідача - Махнової О.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12736/24), до якої надано аналітичні довідки про динаміку фінансових результатів ТОВ "Техноторг" за 2022 та 2023 роки.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 24 жовтня 2024 року по справі №915/830/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 14листопада 2024 року об 11 год. 45 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 24.10.2024 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено третю особу.

12.11.2024 від представника позивача - Васильєвої А.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 13973/24), а саме: копії запиту до АТ "СенсБанк", відповіді АТ "СенсБанк" та ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" про наявні банківські рахунки.

У підготовчому засіданні 14.11.2024 р. представником позивача заявлено усне клопотання про витребування у відповідача інформації щодо можливості виконання спірного договору. Вказане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на ненадання заявником доказів щодо неможливості отримання ним таких доказів самостійно згідно зі ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. по справі № 915/830/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 28.11.2024 об 11:30.

Так, у судовому засіданні господарського суду 28 листопада 2024 року по справі №915/830/24 за участю представників сторін та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 16 грудня 2024 року о 12 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 16.12.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, представник третьої особи позовні вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

28.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (лізингодавець) та Фермерським господарством "Вико" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1336-ОД-МСБ-Ф-230, згідно з п. 2.1. якого лізингодавець на підставі замовлення на об`єкт лізингу зобов`язався купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.

Згідно з п.3.1. договору лізингу лізингодавець набуває у власність об`єкт лізингу відповідно до вимог, викладених в замовленні на об`єкт лізингу, і надає об`єкт лізингу в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2. договору лізингу вибір постачальника (продавця) об`єкту лізингу здійснюється лізингоодержувачем.

Пунктом 3.3 договору лізингу визначено, що строк передачі об`єкту лізингу лізингоодержувачу - протягом 5 робочих днів з моменту фактичного постачання (передачі) об`єкту лізингу постачальником (продавцем) лізингодавцю.

Згідно з 5.4.1. договору лізингу за дорученням лізингоодержувача у відповідності до його вибору та визначеної ним у замовленні на об`єкт лізингу специфікації лізингодавець зобов`язався укласти договір купівлі-продажу об`єкту лізингу з обраним лізингоодержувачем постачальником і передати об`єкт лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу відповідно до умов договору лізингу.

Підпунктом а) пункту 8.1.3 договору лізингу договір може бути розірвано достроково (припинено його дію) з ініціативи лізингоодержувача у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкту лізингу більше як на 60 календарних днів. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов`язки за даним договором, що призвело до такого прострочення.

Відповідно до п.п. 9.1 - 9.3 договору лізингу до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили (тобто надзвичайні і невідворотні обставини), такі як війна, пожежа, повінь, землетрус, що виникли після укладання цього договору, про існування яких сторонам не було відомо в момент укладання даного договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини безпосередньо унеможливили виконання ними своїх зобов`язань за даним договором. В цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором змінюється за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору. У разі виникнення зазначених у п. 9.1 цього договору обставин, сторони протягом п`яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність даних обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами (свідоцтвом Торгово-промислової палати України). Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору. Якщо форс-мажорні обставини продовжують діяти понад 3 (три) місяці підряд, то сторони можуть прийняти рішення про зміну термінів виконання умов цього договору або про його припинення, про що укладається додаткова угода.

Згідно з додатком 1 до договору лізингу «Замовлення на отримання об`єкту лізингу №1336-ОД-МСБ-Ф-230/1 від 28.12.2021» лізингоодержувач вказав постачальника ТОВ «Техноторг» (постачальник) та зазначив об`єкт лізингу - трактор New Holland T8.435 Genesis.

Так, для виконання зобов`язань за договором лізингу №1336-ОД-МСБ-Ф-230/1 від 28.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (покупець) було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (постачальник) договір поставки № 41/66 617 від 28.12.2021 р., згідно з п. 1.1 якого відповідач як постачальник зобов`язується поставити й передати у зумовлені строки (строк), на визначених в договорі умовах другій стороні - покупцеві наступний товар - трактор New Holland T8.435 Genesis, 2022 року випуску (товар), а позивач як покупець зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму і прийняти вказаний товар у власність. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

Згідно з п. 1.2 договору поставки постачальник підтверджує, що товар новий та належить йому на праві власності. Постачальник гарантує, що на товар на момент укладення даного договору не існує прав третіх осіб, товар не перебуває у заставі, під арештом, на товар відсутні будь-які інші зобов`язання або обтяження.

Відповідно до п. 1.3 договору поставки постачальник, підписуючи даний договір підтверджує, що покупець повідомив його про те, що товар придбавається ним для подальшої передачі у фінансовий лізинг: ФГ «Віко» (лізингоотримувач) за ціною та на умовах, визначених договором поставки.

В п. 2.1 договору поставки встановлено, що загальна вартість товару складає 8097705,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1349617,50 грн.).

Згідно з п. 2.2 договору поставки покупець зобов`язується здійснити оплату за товар наступним чином: після підписання даного договору покупець здійснює оплату розмірі 20% вартості товару в строк до 30.12.2021 р., а інші 80% вартості товару до 15.09.2022 р. включно.

Відповідно до п. 2.4 договору поставки моментом оплати є момент перерахування передбачених цим договором грошових коштів з поточного рахунку покупця. Належним доказом тому є платіжне доручення з печаткою та підписом уповноваженої особи банку покупця.

Згідно з п. 3.1 договору поставки постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 20 робочих днів з моменту надходження на його поточний рахунок передбаченої п. 2.1 суми грошових коштів. Постачальник зобов`язаний поставити товар на умовах EXW, склад постачальника за адресою: Україна, 74233, Херсонська область, Нововоронцовський район, село Дудчани, вул. Калініна, б. 20. Разом з товаром покупцю передаються: довідка-рахунок або акт приймання-передачі техніки підприємства-виробника, податкова накладна, сервісна книжка, керівництво по експлуатації, акт приймання-передачі техніки та інші документи, необхідні для державної реєстрації товару. Непередання зазначеної документації вважається як некомплектна передача товару, за що договором та діючим законодавством України передбачені штрафні санкції та можливість покупця відмовитись від цього договору.

Пунктом 6.5 договору поставки передбачено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару понад 10 календарних днів з моменту першого дня такого порушення, покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши письмове повідомлення постачальнику про розірвання за 5 робочих днів. При цьому постачальник зобов`язаний повернути покупцю сплачену ним суму за товар в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 7.1 - 7.3 договору поставки у випадку настання форс-мажорних обставин (війни, заколоти, революції, терористичні акти, пожежі, природні катаклізми, бойкоти, страйки та ін.), безпосередньо перешкоджаючих виконанню зобов`язань однієї із сторін, терміни виконання таких зобов`язань відсуваються на час дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані сповіщати одна одну про настання і припинення форс-мажорних обставин із додатком відповідних документів Торгово-промислової палати України, які підтверджують це, протягом семи робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин.

Невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищевказану обставину, як підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань. Якщо форс-мажорні обставини будуть тривати більш одного місяця, то сторони повинні зустрітись й обговорити заходи щодо подальшого виконання цього договору.

Згідно з п. 9.1 договору поставки, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Вказаний договір та додатки до нього підписані та узгоджені сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 41/66 617 від 28.12.2021 є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як з`ясовано судом, ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» на виконання умов договору поставки було сплачено на рахунок відповідача попередню оплату 20% вартості товару у розмірі 1619541,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №22093 від 28.12.2021. Наразі позивачем було зазначено, що ним було отримано за договором фінансового лізингу від лізингоодержувача авансовий платіж, який в подальшому був перерахований в якості попередньої оплати за договором поставки відповідачу.

При цьому судом з`ясовано, що іншу частину вартості за товар - 80% позивачем не було сплачено відповідачу, строк внесення такого платежу за умовами договору був встановлений до 15.09.2022 р. включно.

Також судом з`ясовано, що відповідачем не здійснено поставку обумовленого трактору з огляду на несплату позивачем решти частини 80% вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2023 ФГ «Вико» звернулось до ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» з вимогою про повернення коштів за договором фінансового лізингу № 1336-ОД-МСБ-Ф-230 від 28.12.2021, в якій ФГ «Вико» зазначає, що через неотримання об`єкту лізингу через більше ніж 21 місяць з дати проведення першого лізингового платежу, лізингоодержувач керуючись положеннями п. 8.1.3. договору, просить за власною ініціативою достроково розірвати договір та повернути кошти які було сплачено у сумі 1783145,10 грн.

05.10.2023 року між ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» та ФГ «Вико» (лізингоодержувачем) було підписано додаткову угоду №1 від 05.10.2023 до договору фінансового лізингу № 1336-ОД-МСБ-Ф-230 від 28.12.2021 про розірвання договору лізингу за взаємною згодою сторін.

Поряд з цим судом з`ясовано, що на лист-вимогу ФГ «Вико» (лізингоодержувача) від 29.09.2023 р. до ТОВ «Техноторг» (постачальник) щодо повернення грошових коштів напряму лізингоодержувачу останнім було отримано відповідь 04.10.2023р. про відсутність правовідносин між сторонами, які б передбачали сплату на користь лізингоодержувача будь-яких грошових коштів.

При цьому, після розірвання між позивачем та третьою особою договору фінансового лізингу ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» звернулось до відповідача в листі від 05.10.2023 за вих. № 928/23/1 з вимогою про повернення коштів, сплачених позивачем як покупцем за договором поставки у розмірі 1619541,00 грн. Наразі позивач у вказаному листі повідомив про розірвання (припинення дії) договору поставки № 41/66 617 від 29.12.2021 року, укладеного з ТОВ «Техноторг» відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 17 Закону «Про фінансовий лізинг» у зв`язку з відмовою лізингоодержувача від договору фінансового лізингу з підстав прострочення передачі об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів. Наразі позивач зауважив, що договір вважається розірваним з дати направлення цього повідомлення.

Разом з тим, ТОВ «Техноторг» в листі від 16.11.2023 за вих. № 1611/2023-3 у відповідь на вказану вище вимогу позивача повідомило, що Товариство позбавлено об`єктивної можливості виконати вимогу вих. № 928/23/1 від 05.10.2023 щодо повернення сплачених позивачем коштів, посилаючись на відповідні обмеження, передбачені в п. 1 Постанови КМУ від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» стосовно юридичних осіб, які зареєстровані відповідно до законодавства України та кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації. Також відповідач вказав про застосовані згідно з рішенням РНБО України від 19.10.2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України № 726/2022 від 19.10.2022 року, персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 (громадянина Російської Федерації), який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Так, у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо розірвання договору поставки ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» звернулось до суду із заявленим позовом про розірвання договору через істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, за ст. 652 Цивільного кодексу України. При цьому позивач вказує, що оскільки відповідач був обізнаний про мету укладеного договору поставки, а саме що товар придбавається з метою подальшої його передачі у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу юридичній особі - ФГ «Вико» але, враховуючи, що з ФГ «Вико» було розірвано договір фінансового лізингу з причини тривалої затримки постачання товару, то подальше виконання договору поставки втрачає свою мету, задля якої його було укладено. Отже, на думку позивача, обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту наведених у позовній заяві обґрунтувань вбачається, що підставою для розірвання договору позивачем визначено істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Частинами 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, чинне законодавство України пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Існування одночасно умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою, якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Стосовно першої умови позивач зазначає, що договір лізингу та договір поставки товару було укладено 28.12.2021, і на момент укладання договору поставки сторони не могли передбачити виникнення обставин, які призведуть до тривалої затримки термінів постачання та спричинять розірвання лізингоодержувачем договору фінансового лізингу.

Суд враховує, що за загальним правилом укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).

Як випливає з матеріалів справи, ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» є юридичною особою, створеною з метою надання єдиної фінансової послуги - послуги з фінансового лізингу, що полягає в інвестуванні власних чи залучених фінансових коштів, з метою надання за договором лізингу лізингодавцем у виключне володіння та користування другій стороні - лізингоодержувачу на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Враховуючи специфіку лізингових відносин, які полягають у придбанні лізингодавцем в обраного лізингоодержувачем постачальника товару з метою передачі у фінансовий лізинг, то після розірвання договору лізингу лізингоодержувачем, відповідно необхідність в придбанні товару позивачем у постачальника, відпала.

Другою необхідною умовою є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Як вже зазначалось, між сторонами по справі виникли правовідносини з поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язується передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, позивач як покупець 28.12.2021 перерахував постачальнику попередню оплату в сумі 1 619 541,00 грн., що становить 20 % вартості товару, решта частина 80% вартості товару згідно з умовами договору підлягала оплаті до 15.09.2022 року включно.

В свою чергу з урахуванням встановлених судом обставин щодо здійснення покупцем передоплати за товар лише в розмірі 20% вартості товару, відповідно строк поставки товару постачальником ще не настав, оскільки за умовами п. 3.1 договору поставки строк поставки товару постачальником - протягом 20 робочих днів з моменту надходження на його поточний рахунок передбаченої п. 2.1 суми грошових коштів.

Як з`ясовано судом, невиконання позивачем обов`язку щодо сплати відповідачу решти частини 80% вартості товару обумовлена об`єктивними причинами, які позивач не може усунути при всій турботливості та обачності.

Зокрема, суд враховує те, що Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні було запроваджено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Передбачити напад Російської Федерації на територію України, запровадження воєнного стану та ведення воєнних дій на території України сторони договору (позивач та відповідач) у момент його укладення об`єктивно не могли.

Поряд з цим згідно з п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» є ОСОБА_1 . При цьому відносно вказаної особи - ОСОБА_1 (громадянина Російської Федерації) згідно з рішенням РНБО України від 19.10.2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України № 726/2022 від 19.10.2022 року, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 10 років у вигляді:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Водночас судом з`ясовано, що оскільки юридична особа позивача підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", відповідно на позивача поширюється дія мораторію, який передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. Так, за зобов`язаннями, де кредитором є юридична особа, що створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, однак кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) якої є громадянин рф (що не перебуває на території України на законних підставах), установлений та діє мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань (стягнення коштів) як у добровільному, так і у примусову порядку. З моменту запровадження мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у Постанові N 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Відповідно до пункту 15 Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (надалі - Постанова НБУ №18) Правління НБУ постановило зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України:

1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки);

4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів;

5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками;

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях);

7) страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування, укладеними до дати набрання чинності рішенням Національного банку України про застосування до страховика заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, включаючи страхові виплати шляхом оплати закладам охорони здоров`я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв`язку із настанням страхового випадку;

9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення;

11) страхових платежів за договорами обов`язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно);

12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України;

13) оплати фізичною особою медичних послуг у закладах охорони здоров`я України.

Як вбачається з листа АТ «Сенс Банк» від 15.10.2024 №47432-33.4-б/б, в якому у позивача наявний банківський рахунок, у відповідь на запит позивача Банк повідомив, що ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» у період з 24.02.2022 по 15.10.2024 видаткові фінансові операції, що суперечать пункту 15 Постанови НБУ №18, не здійснювались, також видаткова фінансова операція щодо оплати за товар у розмірі 6478164,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1079694,00 грн. за договором поставки №41/66 617 від 28.12.2021, не може бути здійснена банком, оскільки не відповідає критеріям, дозволеним пунктом 15 Постанови НБУ №18.

Отже, виходячи з наведеного, виконання позивачем зобов`язань за спірним договором поставки щодо перерахування відповідачу 80% частини вартості товару є наразі неможливим при всій турботливості та обачності позивача. Адже обставини, які унеможливлюють сплату позивачем коштів за спірним договором, знаходяться поза межею контролю позивача.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірний договір є невиконуваним, оскільки позивач позбавлений можливості виконати свої зобов`язання щодо сплати залишку суми попередньої плати, так само відповідач не може виконати договір в частині поставки обумовленого товару з огляду на відсутність відповідної оплати з боку позивача.

Поряд з цим суд зауважує, що протягом всього періоду дії договору відповідач не виявляв будь-якої зацікавленості у з`ясуванні обставин щодо невиконання позивачем своїх зобов`язань стосовно сплати решти 80% частини вартості товару, також з цього приводу відповідачем не заявлялось жодних претензій.

Стосовно третьої необхідної умови про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, слід зазначити про таке.

Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням Національного Банку України від 14.12.2023 р. № 21/2355-рк була анульована ліцензія ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Тобто, ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" позбавлено можливості здійснювати діяльність з надання послуг фінансового лізингу. Отже, навіть за умови перерахування позивачем відповідачу залишку коштів по передоплаті майновий інтерес позивача в поставці товару втрачено, оскільки за відсутності ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг позивач не зможе передати товар в лізинг. В контексті наведеного суд погоджується також з доводами позивача про те, що подальше виконання договору поставки після розірвання договору лізингу порушує співвідношення майнових інтересів позивача і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме на передачу товару у фінансовий лізинг та отримання прибутку від такої угоди. Адже, у зв`язку з розірванням між позивачем та третьою особою договору лізингу економічний ефект у вигляді отримання прибутку від лізингової угоди для позивача втрачено, оскільки метою спірного договору було придбання позивачем трактору задля виконання умов договору лізингу, укладеного позивачем з третьою особою.

Тобто наявна ситуація, коли позивач об`єктивно не може виконати зобов`язання, але навіть у випадку, якщо це стане можливим в майбутньому, внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для нього сенс або кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні договору.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Наразі виконання позивачем своїх обов`язків за договором стало б надто обтяжливим для нього і поставило б позивача в явно невигідне становище порівняно з відповідачем, який за умовами договору не несе жодних витрат, тоді як виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення балансу майнових інтересів, в результаті чого позивач не лише не задовольнить свої інтереси, а й може зазнає збитки.

Таким чином, суд вважає, що необхідна умова про те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, цілком доведена позивачем.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Водночас, в умовах договору не передбачено, що ризик зміни обставин, які виникли після укладення спірного договору, несе саме позивач, також це не випливає із самої суті (характеру) зобов`язання та звичаїв ділового обороту.

Отже, враховуючи умови договору поставки № 41/66 617 від 29.12.2021 року та норми чинного законодавства, суд вважає, що позивачем наданими доказами доведено одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, необхідних для розірвання даного договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаних обставин відповідач не спростував. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам учасників справи, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо наявності підстав для розірвання спірного договору за ст. 652 Цивільного кодексу України

Також слід зауважити, що відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, зобов`язання сторін внаслідок розірвання спірного договору у судовому порядку припиняються з моменту набуття чинності даним рішенням суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність підстав для розірвання договору поставки від 28.12.2021 р. №41/66 617.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення.

Так, розірвання спірного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки таке розірвання спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" та розірвання договору поставки від 28.12.2021 № 41, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг".

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б, e-mail: info@a-1.com.ua, код ЄДРПОУ 33942232) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113; код ЄДРПОУ 30976452), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фермерське господарство "Вико" (74200, Херсонська область, Бериславський район, смт. Нововоронцовка (з), вул. Суворова, буд. 10, кв. 2; код ЄДРПОУ 39093312), про розірвання договору поставки задовольнити.

2. РОЗІРВАТИ договір поставки від 28.12.2021 № 41, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б, e-mail: info@a-1.com.ua, код ЄДРПОУ 33942232) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113; код ЄДРПОУ 30976452).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113; код ЄДРПОУ 30976452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-Б, e-mail: info@a-1.com.ua, код ЄДРПОУ 33942232) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 27 грудня 2024 р.

Суддя Л.М. Ільєва