Рішення

від 19.12.2024 по справі 915/962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/962/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Сурикова І.А.,

від відповідача - Бессчастна А.В.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, про стягнення заборгованості в сумі 524611,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 713784,09 грн., посилаючись на таке.

ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" відповідно до пункту 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" з 1 січня 2019 року є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 року № 429).

Як вказує позивач, із посиланням на п. 1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (Правила), постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 3.1.5. Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити регулятора. Відповідно пункту 3.1.7. Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати паперовий примірник договору, підписаний з його боку.

За ствердженням позивача, 08.12.2023 р. ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №36/687 від 08.12.2023. Отже, на думку позивача, укладання договору відбулося у відповідності до положень пункту 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., де зазначено, що укладення договорів між споживачем (Відповідачем) та постачальником електричної енергії (Позивачем) здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів на умовах приєднання або фактичного споживання електричної енергії споживачем. Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії та товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 13.1. публічного договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Як стверджує позивач, згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання визначений з 13.12.2023 р.

Наразі позивач, посилаючись на п. 8 комерційної пропозиції (додаток 2 до договору), вказує, що договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до « 31» грудня 2023 року (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Як вказує позивач, за умовами п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно підпункту 1 пункту 7.2 договору постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та договору. Підпунктом 1 пункту 6.2 договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору. Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Відповідно до пункту 2 комерційної пропозиції оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника. Пунктом 3 комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі-сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на сервіс. У разі незавантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ними ознайомлений. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/ отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів. Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Використання сервісу надає споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього договору.

За ствердженнями позивача, у період з лютого 2024 по червень 2024 відповідач спожив електричну енергію в наступних обсягах:

- в лютому 2024 року 51674 кВт*год на суму 234565,03 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 29.02.2024 та рахунком №36/687/2/1 від 04.03.2024;

- в березні 2024 року 49012 кВт*год на суму 209925,06 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2024 та рахунком №36/687/3/1 від 03.04.2024;

- в квітні 2024 року 23873 кВт*год на суму 108359,54 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2024 та рахунком №36/687/4/1 від 02.05.2024;

- в травні 2024 року 16237 кВт*год на суму 93318,19 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2024 та рахунком №36/687/5/1 від 04.06.2024;

- в червні 2024 року 11362 кВт*год на суму 79995,89 грн., що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.06.2024 та рахунком №36/687/6/1 від 02.07.2024.

Однак, відповідачем лише частково сплачено заборгованість в сумі 12379,62 грн.

Так, позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість за активну електроенергію у період з лютого 2024 по червень 2024 включно в сумі 713784,09 грн.

При цьому позивач вказує, що у зв`язку з неоплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію, 09.07.2024 р. позивач на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням було направлено лист з проханням оплатити заборгованість, повторно відправлено рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції за вищевказаний період. Однак, станом на дату подачі позову заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 713784,09 грн. залишається не сплаченою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/962/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 04.09.2024 р. о 14:00.

04.09.2024 р. від представника ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" Бессчастної А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву (вх. № 10554/24), оскільки відповідач не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 915/962/24, а про розгляд справи представнику стало відомо тільки 03.09.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2024 р. у справі № 915/962/24 підготовче засідання відкладено на 23.09.2024 р. з огляду на клопотання представника відповідача.

19.09.2024 р. від представника ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" - Бессчастної А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11204/24), в якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за спожиту в першому півріччі 2024 року активну електроенергію в загальній сумі 713767,30 грн. При цьому відповідач зауважив, що, починаючи з лютого 2022 року, Товариство не здійснює господарської діяльності, а електроенергія, заборгованість по якій заявлена до стягнення, була спожита пансіонатом "Вікторія", який належить ТОВ "Єднання", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і забезпечується електричною енергією від трансформаторної підстанції, яка належить відповідачу. Крім того, відповідач вказує, що пансіонат "Вікторія" з 27.01.2022 р. передано в оренду фізичній особі-підприємцю Осипенко Олексію Вікторовичу, що підтверджується договором оренди. Відтак, відповідач вказує, що хоча він є споживачем електричної енергії відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу №36/687 від 01.11.2022, проте фактично електроенергія була спожита орендарем пансіонату "Вікторія" - ФОП Осипенко О.В. До того ж, як стверджує відповідач, споживання електричної енергії пансіонатом "Вікторія" здійснювалось в рамках взаємовідносин з Миколаївським КЕУ, що підтверджується платіжними інструкціями №15/052024 від 16.05.2024р., за якими відповідачу відшкодовувались витрати на оплату електроенергії. Наразі, на думку відповідача, рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/962/24 може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Єднання", ФОП Осипенко О.В. та Миколаївського КЕУ щодо відповідача (права та обов`язки, пов`язані з відшкодуванням відповідачу вартості спожитої електричної енергії), тому відповідач просив залучити ТОВ "Єднання", ФОП Осипенко О.В. та Миколаївське КЕУ до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

23.09.2024 р. від представника позивача - Сурикової І.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зміну предмету позову (вх. № 11297/24), в якій позивач зазначає, що ним було здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів відповідно до призначення платежу, яке зазначене в платіжних інструкціях про сплату за спожиту електричну енергію. Відтак, після перерозподілу грошових коштів сума заборгованості ціна позову залишилась незмінною, водночас змінився період виникнення заборгованості, який наразі складає період грудень 2023 року, січень 2024 року, березень-червень 2024 року. Відтак, позивач просив вважати дійсними позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" на користь ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" заборгованості за спожиту електричну енергію в період грудень 2023 року, січень 2024 року, березень-червень 2024 року в сумі 713 784,09 грн.

Також 23.09.2024 р. від представника позивача - Сурикової І.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 11300/24), в якій позивача не вбачає підстав для залучення у даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а також вказує, що відповідачем не додано належних доказів, які дають підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому позивач вважає заявлене відповідачем клопотання передчасним.

У підготовчому засіданні 23.09.2024 за участю представників сторін судом протокольно оголошено перерву до 07.10.2024 о 10:00 в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.

01.10.2024 р. від представника відповідача Бессчастної А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11718/24).

04.10.2024 р. від представника позивача - Сурикової І.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 11913/24), в яких позивач зазначає, що посилання відповідача на факт споживання електричної енергії іншими особами не впливають на його обов`язок щодо своєчасної сплати за електричну енергію, як передбачено умовами договору.

07.10.2024 р. від представника відповідача - Бессчастної А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову (вх. № 11985/24), в яких відповідач просить залишити без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

У підготовчому засіданні 07.10.2024 за участю представників сторін судом протокольно оголошено перерву до 10.10.2024 о 14:45 в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.

10.10.2024 р. від фізичної особи-підприємця Осипенко Олексія Вікторовича до господарського суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (вх. № 12173/24).

У підготовчому засіданні 10.10.2024 р. судом протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову як таку, що відповідає приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Під час підготовчого засідання 10.10.2024 р. представник відповідача підтримав клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, обов`язки ТОВ "Єднання", ФОП Осипенко О.В. та Миколаївського КЕУ, оскільки рішення суду по справі № 915/962/24 може вплинути на їх права та обов`язки. Натомість представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання та залучення третіх осіб, оскільки це призведе до затягування судового розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2024 р. у справі № 915/962/24 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, заявлене у відзиві на позов, про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору -фізичної особи-підприємця Осипенко Олексія Вікторовича та ТОВ "Єднання", відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Осипенко Олексія Вікторовича про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (вх. № 12173/24 від 10.10.2024).

Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 31.10.2024 р. о 15:00.

21.10.2024 р. від представника третьої особи - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення щодо позову (вх. № 12655/24). Так, третя особа підтвердила, що між Миколаївським КЕУ, військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" укладено договір безоплатного користування нерухомим майном №4962/2 від 13.03.2024, предметом якого є безкоштовне користування нерухомим майном - нежитловим об`єктом приватної форми власності, загальною площею 3892,3 кв.м, що розташований за адресою: 57453, АДРЕСА_1, та складається з будівлі за літерою А-1. Третя особа зазначає, що вказаний договір №4962/2 від 13.03.2024 чи його копія не може бути наданий до суду, оскільки містить гриф "ДСК".

Третя особа стверджує, що п. 10.1. вказаного договору встановлено, що його дія розповсюджується на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.01.2024. Пунктом 3.2 даного договору передбачено обов`язок Миколаївського КЕУ відшкодовувати комунальні послуги ТОВ "Коблево Ресорт Маріне", які були отримані військовою частиною, на підставі виставлених рахунків, що підкріплені рахунками постачальних організацій.

За ствердженнями третьої особи, на виконання зазначеного пункту договору був укладений договір про відшкодування витрат за постачання електричної енергії від 13.03.2024, відповідно до якого Миколаївське КЕУ зобов`язано відшкодовувати послуги з постачання електроенергії. Наразі третя особа стверджує, що заборгованість Миколаївського КЕУ перед ТОВ "Коблево ресорт Маріне" за лютий 2024 - квітень 2024 року сплачена в повному обсязі, підтвердженням чого є платіжні інструкції №470 від 15.05.2024, №471 від 15.05.2024, №472 від 15.05.2024. Крім того, Миколаївським КЕУ сплачена заборгованість за червень та липень 2024 року, про що свідчать платіжні інструкції №804 від 04.10.2024 та 805 від 04.10.2024.

Також третя особа вказує, що повністю підтримує позицію позивача у справі, яка полягає в тому, що "термін «відшкодування» містить визначення, як - економічна операції, за допомогою якої особа чи організація отримує назад гроші, які вона авансувала раніше. Загалом, відшкодування передбачає відновлення економічної суми, яку фізична або юридична особа раніше сплатила стосовно випуску чи операції. Отже, застосовуючи вказане визначення до спірних правовідносин, слід розуміти, що оплата за спожиту електричну енергію передує виконанню дії щодо відшкодуванню витрат за комунальні послуги. Тобто, щоб отримати відшкодування за договором 13.03.2024р. відповідач повинен виконати дії щодо оплати послуг постачання електричної енергії і після цього у останнього виникає право на відшкодування сум за поставлену електричну енергію.

За ствердженнями третьої особи, відповідачем не повідомлено суд стосовно отримання ним коштів в якості відшкодування витрат за спожиті послуги з електропостачання за квітень 2024 року, а за наявності відшкодування спожитих послуг з електроенергії з боку Миколаївського КЕУ, яке підтверджується платіжними інструкціями на суму 328791,16 грн., відповідачем сплачено позивачу заборгованість за вказаний період лише частково в розмірі 83925,06 грн.

Відтак, третя особа стверджує, що виконує свої зобов`язання за укладеними правочинами, та не може відповідати за невиконання зобов`язань свого контрагента ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" перед третіми особами.

30.10.2024 р. від представника позивача - Сурикової І.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 79995,89 грн. у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості(вх. № 13257/24).

31.10.2024 р. від представника відповідача - Бессчастної А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на пояснення третьої особи (вх. № 13304/24). Відповідач зауважує, що третьою особою не взято до уваги, що предметом позову є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з грудня 2023 року по червень 2024 року та не надано доказів оплати електричної енергії, спожитої в 2023 році, та документів, які є підставою для відшкодування вартості послуг з електропостачання (договори, якими врегульовано правовідносини сторін, які існували в 2023 році).

Як зазначає відповідач, причиною виникнення заборгованості за електроенергію, поставлену позивачем за період з грудня 2023 року по червень 2024 року є саме неоплата Миколаївським КЕУ електричної енергії, спожитої, починаючи з вересня 2023 року. Так, за ствердженням відповідача, за період з вересня 2023 року по червень 2024 року вартість послуг з електропостачання нерухомої будівлі, яка безкоштовно використовувалась для державних потреб, склала 2504586,55 грн., при цьому Миколаївським КЕУ на відшкодування вартості вказаних послуг сплачено лише 1408028,61 грн., що і є причиною виникнення заборгованості за відсутності вини відповідача. Відповідач стверджує, що отримані від Миколаївського КЕУ грошові кошти було сплачено відповідачем постачальникам послуг (ТОВ «Укрінтеренерго», позивачу та ПАТ «Миколаївобленерго»), що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Також відповідач заперечує щодо порядку розрахунків, наведеного третьою особою в своїх поясненнях та вказує, що такий порядок не передбачений чинним законодавством (термін «відшкодування» міститься лише в Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Правилах управління обмеженнями та Порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів від 03.04.2020р. № 763). Отже, на думку відповідача, вказане твердження не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та прямо суперечить пункту 2.8. договору № 2291від 13.03.2024 р., яким встановлено обов`язок Миколаївського КЕУ відшкодовувати комунальні послуги ТОВ "Коблево Ресорт Маріне", які були отримані військовою частиною, на підставі рахунків постачальних організацій.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 31 жовтня 2024 року по справі №915/962/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 14 листопада 2024 року о 15 год. 15 хв. згідно ч. 5 ст. 185 України, про що під розписку повідомлено представників сторін, а третю особу повідомлено ухвалою суду від 31.10.2024 в порядку ст. 120 ГПК України.

13.11.2024 р. від представника позивача - Сурикової І.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 109176,48 грн. у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості (вх. № 14134/24).

У підготовчому засіданні 14.11.2024 представник позивача підтримав заяви про закриття провадження в частині вимог про стягнення боргу 79995,89 грн. та 109176,48 грн., оскільки відповідачем було сплачено вказані суми, про що до суду надано копії відповідних платіжних інструкцій.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. у справі №915/962/24 провадження в частині позовних вимог ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" про стягнення з ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" заборгованості в сумі 189172,37 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" про стягнення заборгованості в сумі 524611,72 грн., та справу у вказаній частині призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.12.2024 р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 р. у справі №915/962/24 розгляд справи відкладено на 19.12.2024 р. о 13:45, з огляду на неявку представників відповідача та третьої особи у судове засідання.

18.11.2024 від представника третьої особи - Онищенко Л.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Миколаївського КЕУ у зв`язку з неможливістю забезпечення участі представника третьої особи в судову засідання (вх. № 15995/24), при цьому в заяві третя особа вказує, що раніше надані суду письмові пояснення у справі підтримує.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 19.12.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги визнав та просив розстрочити виконання судового рішення, а також просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" (споживач) було укладено договір №36/687 про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 08.12.2023 р. (далі - договір).

Відповідно п. 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність.

Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної та підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до абз. 1 п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок.

При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації для подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п.п. 8 п. 6.1 договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. п. 1 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. п. 1 п. 7.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Відповідно до п. 13.7 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

До вказаного договору сторонами оформлено складено додаток "Комерційна пропозиція".

Так, відповідно до п. 2 комерційної пропозиції споживач здійснює оплату за електричну енергію за фактичними обсягами споживання електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді. Оплата за електричну енергію здійснюється виключно в грошовій формі протягом п`яти робочих днів з дня отримання рахунку за спожиту електричну енергію. У випаду співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.

Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3 комерційної пропозиції постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі - сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, "Акт прийняття-передавання товарної продукції" та після цього завантажити їх на сервіс. У разі незавантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому Договором.

Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Використання сервісу надає споживачу можливість надавати / отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 8 комерційної пропозиції договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору і укладається на строк до 31 грудня 2023 року (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Отже, відповідач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у вказаному договорі та додатках до нього, у т.ч. комерційній пропозиції.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

В главі 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р., передбачений порядок зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів. Зокрема, пунктами 8.6.7.-8.6.9. Кодексу передбачено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО (засобу комерційного обліку) протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.

На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії позивачем подано до матеріалів справи службову записку АТ "Миколаївобленерго" щодо обсягів спожитої/розподіленої електричної енергії по споживачу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" за лютий - липень 2024 р. та довідку по дебіторській заборгованості по особовому рахунку № 36/687 Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" за період грудень, 2023 р., січень 2024 р., березень - липень 2024 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2023 р. позивачем поставлено відповідачу активну електричну енергію у кількості 34571 кВт/год. на суму 193452,12 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 32242,02 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 31.12.2023 р.

В січні 2024 року позивачем поставлено відповідачу активну електричну енергію у кількості 56740 кВт/год. на суму 306093,68 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 61016,61 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 31.01.2024 р.

Також у березні 2024 року позивач поставив відповідачу активну електричну енергію у кількості 49012 кВт/год. на суму 209925,06 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 34987,81 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 31.03.2024 р.

У квітні 2024 року позивачем поставлено відповідачу активну електричну енергію у кількості 23873 кВт/год. на суму 108359,54 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 18061,21 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 30.04.2024 р.

У травні 2024 року позивачем поставлено відповідачу активну електричну енергію у кількості 16237 кВт/год на суму 93318,19 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 15553,03 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 31.05.2024 р.

В червні 2024 року позивачем поставлено відповідачу активну електричну енергію у кількості 11362 кВт/год на суму 79995,89 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 13332,65 грн., про що позивачем оформлено акт прийняття-передавання послуг від 30.06.2024 р.

Відтак, як з`ясовано судом, позивач як постачальник електричної енергії поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" за грудень 2023 р., січень 2024 р., березень - червень 2024 р. прийняло 157224 кВт. електричної енергії на загальну суму 991144,48 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, за спожиту електричну енергію у грудні 2023 року в кількості 34571 кВт/год. на суму 193482,12 грн. позивачем сформовано рахунок № 36/687/12/1 від 05.01.2024 р., за спожиту електричну енергію в січні 2024 року в кількості 56740 кВт/год. на суму 306093,68 грн. позивачем сформовано рахунок № 36/687/1/1 від 02.02.2024 р., за спожиту електричну енергію у березні 2024 року в кількості 49012 кВт/год. на суму 209925,06 грн. - рахунок № 36/687/3/1 від 03.04.2024 р., за спожиту у квітні 2024 року електричну енергію в кількості 23873 кВт/год. на суму 108359,54 грн. - рахунок № 36/687/4/1 від 02.05.2024 р., за спожиту електричну енергію у травні 2024 року в кількості 16237 кВт/год. на суму 93318,19 грн. - рахунок № 36/687/5/1 від 04.06.2024 р., за спожиту у червні 2024 року електричну енергію в кількості 11362 кВт/год. на суму 79995,89 грн. - рахунок № 36/687/6/1 від 02.07.2024 р.,

Як з`ясовано судом, позивачем як постачальником електричної енергії вказані рахунки з актами прийняття-передавання послуг були надіслані відповідачу як споживачу разом з листом від 09.07.2024 р. про необхідність провести оплату за електричну енергію, спожиту за лютий - червень 2024 р., зокрема, були направлені відповідачу на поштову адресу: 57453, Миколаївська область, Миколаївській район, с. Коблеве, вул. Кішинівська, 2/1, про що свідчить список згрупованих відправлень за 09.07.2024 та фіскальний чек від 09.07.2024 (рекомендований лист № 0600940076037).

Положеннями п. 3 комерційної пропозиції встановлено строк оплати рахунку - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку за спожиту електричну енергію та акту прийняття-передавання товарної продукції 100% вартості фактично спожитого обсягу електричної енергії на розрахунковий рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено часткову оплату по рахунках № 36/687/12/1 від 05.01.2024 р. на суму 193452,12 грн., а № 36/687/3/1 від 03.04.2024 року - на суму 83925,06 грн., що підтверджується виписками, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, наданих ним до матеріалів вдової справи.

Також відповідачем - ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" після відкриття провадження у справі було частково сплачено на користь позивача спірну суму основного боргу, що заявлена до стягнення, а саме: згідно з платіжною інструкцією від 13.10.2024 р. № 990 відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 79995,89 грн., згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2024 р. № 997 відповідачем сплачено 109176,48 грн. У зв`язку з вказаним ухвалою суду від 14.11.2024 р. було закрито провадження у справі №915/962/24 в частині позовних вимог ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" про стягнення з ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" заборгованості в сумі 189172,37 грн.

Відтак, суд доходить висновку про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію на суму 524611,72 грн. (991144,148 грн. - 193452,12 грн. - 83925,06 грн. - 189172,37грн.), яка була визнана відповідачем в повному обсяязі.

В п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Так, відповідач, будучи обізнаним про обсяг спожитої ним електричної енергії та її вартість взяв на себе обов`язок оплатити вартість спожитої електроенергії.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що причиною виникнення заборгованості за електроенергію, поставлену позивачем за період з грудня 2023 року по червень 2024 року є саме невідшкодування Миколаївським КЕУ електричної енергії, спожитої, починаючи з вересня 2023 року. Адже, як свідчать матеріали справи, між відповідачем, третьою особою і військовою частиною НОМЕР_1 був укладений договір про відшкодування витрат за постачання електричної енергії від 13.03.2024, відповідно до якого Миколаївське КЕУ зобов`язано відшкодовувати послуги з постачання електроенергії, при цьому вказаний договір розповсюджується на правовідносини, які виникли з 01.01.2024. Наразі з матеріалів справи вбачається, що заборгованість Миколаївського КЕУ перед ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" за січень-липень 2024 року відшкодована в повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції № 263, від 10.04.2024, №470 від 15.05.2024, №471 від 15.05.2024, №472 від 15.05.2024, № 804 від 04.10.2024 та № 805 від 04.10.2024. Отже, виходячи з наведеного, відповідачу з боку третьої особи було фактично відшкодовано заборгованість перед позивачем, зокрема, за спірний період з січня по червень 2024 року. Однак, отримані відповідачем від третьої особи кошти не були перераховані позивачу задля погашення заборгованості.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Однак, несплатою позивачу вказаної суми в розмірі 524611,72 грн. за спожиту електричну енергію, що визнана відповідачем, у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" та стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 524611,72 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат по справі з урахуванням визнання відповідачем позову на підставі ст. 130 ГПК України суд зазначає наступне.

З урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через «Електронний суд» ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становила 8565,41 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (713 784,09 х 1,5% х 0,8).

Так, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 11918 від 01.08.2024 р. на суму 8565,41 грн., зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету підтверджується відповідною випискою суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіл судових витрат у разі визнання позову визначено статтею 130 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ст. ст. 129, 130 ГПК України, а також наявність підстав для повернення позивачу 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в іншій частині - 50% від ставки судового збору, що складає в сумі 4282,71 грн., з урахуванням закриття провадження у справі в частин вимог позивача про стягнення 189172,37 грн. через відсутність предмета спору, який припинив своє існування після пред`явлення позову.

Наразі, розглянувши питання щодо наявності підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" судового збору в іншій частині 50% від сплаченої суми судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, враховуючи те, що відповідна заява про визнання позову була подана відповідачем до початку розгляду справи по суті, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення з Державного бюджету України на користь позивача 50% судового збору, що підлягав сплаті за подачу позову по даній справі, а саме в сумі 4282,70 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік рівними частинами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Між тим до заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що боржник неспроможний виконати рішення суду.

Окрім зазначеного, обставини, заявлені відповідачем в клопотання про розстрочення виконання судового рішення, носять загальний характер з посиланням на військовий стан.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Разом з тим суд зазначає, що фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. На думку суду, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з яким закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. До того ж заявник не надав доказів скрутного фінансового стану, неможливості ведення або зупинення господарської діяльності внаслідок введення в країні військового стану.

Поряд з цим необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Командування Сил логістики Збройних Сил України, про стягнення заборгованості в сумі 524611,72 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" (57453, Миколаївська область, Миколаївській район, с. Коблеве, вул. Кішинівська, 2/1; код ЄДРПОУ 38823956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; код ЄДРПОУ 42129888; р/р № НОМЕР_2 в МОУ АТ "Ощадбанк" України, МФО 326461, код 42129888) заборгованість по активній електроенергії у сумі 524611/п`ятсот двадцять чотири тисячі шістсот одинадцять/ грн. 72 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" (57453, Миколаївська область, Миколаївській район, с. Коблеве, вул. Кішинівська, 2/1; код ЄДРПОУ 38823956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; код ЄДРПОУ 42129888; р/р № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК Восток", МФО 307123, код 42129888) сплачений судовий збір в розмірі 4282/чотири тисячі двісті вісімдесят дві/ грн. 71 коп.

4. ПОВЕРНУТИ Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; код ЄДРПОУ 42129888; р/р № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК Восток", МФО 307123, код 42129888) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 141-В; код ЄДРПОУ 37992030) судовий збір в сумі 4282/чотири тисячі двісті вісімдесят дві/ грн. 70 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 11918 від 01.08.2024 р.

5. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Коблево Ресорт Маріне" про розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 27 грудня 2024 р.

Суддя Л.М. Ільєва