Рішення

від 12.12.2024 по справі 915/140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Справа № 915/140/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Могила А.С.,

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) - в судове засідання не з`явився,

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_4

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до 1-го відповідача: Колективного підприємства "Миколаївліфт", вул.Адмірала Макарова, 7, м.Миколаїв, 54030

до 2-го відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про: - визнання недійсним рішення засновників №1/2023 від 25.05.2023

- визнання розміру статутного капіталу підприємства та розміру часток учасників

підприємства.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №07-02/1 від 07.02.2024 (вх.1675/24 від 09.02.2024) в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення засновників - учасника КП "Миколаївліфт" №1/2023 від 25.05.2023;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію про зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміну відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; про зміну розміру статутного (складеного) капіталу юридичної особи; про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) КП "Миколаївліфт" (код ЄДРПОУ 05472620) номер запису 1010361070026003905 від 01.06.2023, вчинену приватним нотаріусом Фролова Р.В.;

- визначити розмір статутного капіталу та розмір часток учасників у КП "Миколаївліфт" (код ЄДРПОУ 05472620) наступним чином: розмір статутного капіталу: 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 18.04.1997, адреса місяця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.

Також, просить суд стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до п.1.1.розділу І Статуту, затвердженого рішенням учасників №2/2021 від 05.04.2021р., Колективне підприємство «МИКОЛАЇВЛІФТ» створено у виді господарського підприємства, утворено фізичними особами далі пойменовані засновники, які добровільно об`єднались для ведення спільної господарської та іншої діяльності на підставі ЦК України, ГК України, інших нормативно - правових актів України. Згідно протоколу №2/2021 від 05.04.2021 загальних зборів учасників підприємства вирішено ввести до складу учасників КП «МИКОЛАЇВЛІФТ» ОСОБА_2 ; частину належну ОСОБА_1 частки у Статутному фонді Підприємства у розмірі 80 500 грн., що складає 50 % Статутного фонду Підприємства передано ОСОБА_2 ; перерозподілено частки у Статутному фонді Підприємства: - ОСОБА_1 - 80 500 грн. 00 коп., що складає 50% Статутного фонду Підприємства; - ОСОБА_2 - 80 500 грн. 00 коп., що складає 50% Статутного фонду Підприємства. Вказує, що 19.06.2023 було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 436100999671, відповідно до якого у розділі «дані про хронологію реєстраційних дій було встановлено, що 01.06.2023р. була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 1010361070026003905, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна розміру статутного капіталу юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Реєстрація була проведена приватним нотаріусом Фроловою Р.В. У подальшому державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради було надано завірену копію рішення засновника-учасника від 25.05.2023р. №1/2023 Підприємства, відповідно до якого вирішено: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників - учасників Підприємства на підставі п.5.6 Статуту Підприємства у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 № 07-Л; - повернути ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід. № 19 від 31.01.2022р.); - провести державну реєстрацію змін до відомостей про Підприємство, що містяться в ЄДРЮОФОП. Позивач вважає, що рішення засновника-учасника від 25.05.2023р. №1/2023 підприємства, відповідно до якого ОСОБА_1 було виключено із складу засновників та проведено перерозподіл (зміну) розміру статутного капіталу юридичної особи є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним і, як наслідок, потребує визначення розміру статутного капіталу Підприємства та розмірів часток учасників Підприємства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2024 позовну заяву №07-02/1 від 07.02.2024 (вх.1675/24 від 09.02.2024) ОСОБА_1 залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 14.02.2024 була направлена в електронному вигляді представнику позивача на його електронну адресу в системі "Електронний суд", та отримана останнім 15.02.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Представник позивача через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків (вх.№1879/24 від 16.02.2024).

Ухвалою суду від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.04.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач-1 та відповідач-2 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надали відзив на позовну заяву (вх.№4320/24 від 10.04.2024) (арк.82-105) в якому позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказують, що 25.05.2023 підприємство керуючись п.1.2, 11.2, 11.33 Статуту Колективного підприємства «Миколаївліфт» прийняло рішення №1/2023 про: - виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі складу засновників - учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту Колективного підприємства «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л; - повернення ОСОБА_1 частки у статутному капіталі підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід.№19 від 31.01.2022); - проведення державної реєстрації змін до відомостей про Колективне підприємство «Миколаївліфт», що містяться в Єдиному державному реєстрі, в порядку передбаченому чинним законодавством України. Вказує, що керуючись статутом КП «Миколаївліфт», а саме п.5.6, яким визначено, що у випадку звільнення, виходу на пенсію (з розірванням трудового договору) участь у підприємстві припиняється. Зазначає, що згідно даного пункту дії підприємства є законними, що надає йому право на внесення змін до реєстру щодо зміни інформації про перелік засновників (учасників) підприємства. Вказує, що 31.01.2022 ОСОБА_1 подав заяву про виплату йому частки, у зв`язку із звільненням. Однак в заяві не вказав банківського рахунку на який здійснити перерахування частки вкладу в грошовій формі, про це позивача, листами за вих.№06 від 13.02.2023 та №13 від 29.03.2023 офіційно було повідомлено, зауваживши про необхідність надання нотаріально завіреної заяви про виплату належної йому долі. Також, в повідомленні КП «Миколаївліфт» зазначалося про необхідність надання документального підтвердження про розмір його долі власності, яку ним було внесено як учасником підприємства, оскільки доступ до архівних документів підприємства обмежений через перебування міської територіальної громади м.Миколаєва в зоні бойових дій. В повідомленні КП «Миколаївліфт» за вих.№13 від 29.03.2023 зазначалося, що згідно з засновницьким договором на 03.08.1995 вартість вкладу ОСОБА_1 , становить 83969,0 тис.крб., що відповідає 1,67 часток статутного фонду (загальна кількість часток -322, вартість однієї частки - 50 000,0 тис.крб.). Зі змісту розділу 7 Статуту КП «Миколаївліфт» в редакції, що діяла в період до 05.04.2021 вбачається, що розрахунок розміру долі кожного члена підприємства здійснює бухгалтерія за підсумками роботи за календарний рік та затверджується директором підприємства. Колективне підприємство викупає долю працівників, які вибули з членів підприємства та розподіляє її між іншими членами згідно трудового вкладу. Вказує, що згідно з перерахунком розподілу часток статутного фонду членів - співвласників КП «Миколаївліфт» за 2020 рік, розмір частки ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 дорівнює 11 952,00 грн. Зазначений документ складено та затвердженого 31.01.2021 за підписами головного бухгалтера КП «Миколаївліфт» та директором підприємства. Станом на 01.01.2022 за результатами чергового щорічного перерахунку, розмір частки ОСОБА_1 становить 12 421,00 грн., що також не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме - відомостям про розмір частки засновника (учасника). Відповідачі вважають, що звільнення ОСОБА_1 з підприємства відбулося правомірно, за його бажанням та заявою, з дотриманням всіх строків, для надання з його сторони всіх документів, що спростували б його вихід зі складу учасників (засновників) підприємства та отримання ним грошової суми за його долю в підприємстві. Зазначає, що позивач доказів внесення 50% частки статутного фонду в підприємство не надав. У зв`язку з цим, підприємство мало право ставити питання про виключення зі складу засновника та відповідно голосувати за нього, тому рішення від 25.05.2023 №1/2023 є законним. Вказує, що грошова сума зафіксованої частки вкладу в розмірі 12 421,00 грн. ОСОБА_1 фактично не виплачена, через не надання ним розрахункового рахунку для її перерахування. Підприємство звертає увагу суду на свій статус та вказує, що не є товариством, як на це вказує позивач, а є юридичною особою - підприємством. Зазначає, що КП «Миколаївліфт», утворене у виді господарського підприємства, утворено фізичними особами, які добровільно об`єдналися для ведення спільної господарської діяльності та іншої діяльності на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно - правових актів України. Учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесення вкладів. Підприємство є правонаступником майнових та інших прав Спеціалізованого ремонтно-будівельного ОП «Миколаївліфт», реєстраційний №4828/1. Зазначає, що даний спір є корпоративним, оскільки позивач як учасник (колишній, або звільнився) підприємства подав позов про порушення вказаним рішенням його прав на участь в управлінні підприємством. Вказує, що реалізація корпоративних прав на участь в управлінні підприємством шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління. Такі рішення уповноваженого на це органу треба розглядати не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив (вх.№4611/24 від 17.04.2024) (арк.106-112) в якій вважає відзив необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що предметом розгляду даної справи є питання визнання недійсним рішення засновника-учасника КП «МИКОЛАЇВЛІФТ» №1/2023 від 25.05.2023р., яке було прийняте з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів учасників Колективного підприємства «Миколаївліфт» визначене у розділі 9 Статуту підприємства та норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Зазначає, що відповідно до п.1.2. розділу І Статуту Підприємства затвердженого рішенням учасників, оформленим протоколом 2/2021 від 05.04.2021р. Засновниками підприємства є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 21.05.2021р. засновниками підприємства були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1.3. розділу І Статуту підприємства затвердженого рішенням учасників, оформленим протоколом 2/2021 від 05.04.2021 учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесення вкладів. Отже статут Підприємства містить визначення поняття Засновника та Учасника Підприємства, які є двома різними за своєю правовою природою термінами. При цьому п.5.6. Статуту, на який посилається представник відповідачів, передбачає, що у випадку звільнення, виходу на пенсію (з розірванням трудового договору) участь у підприємстві припиняється. Зазначає, що дійсно позивач 31.01.2022р. подав на ім`я директора підприємства заяву про звільнення з посади інженера за згодою сторін, що підтверджує лише припинення взаємовідносин між позивачем та підприємством як учасника та члена трудового колективу підприємства, проте жодним чином не може підтверджувати факту припинення участі позивача як засновника підприємства, інформація про якого внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а отже не виступає підставою для виключення позивача із складу засновників підприємства. В свою чергу єдиною можливою підставою для виключення із складу засновників підприємства є положення пунктів 4.6. - 4.9. Статуту, які передбачають необхідність повного внесення учасником свого вкладу до статутного капіталу Підприємства і, як наслідок невнесення, прийняття можливого рішення щодо виключення. Вказує, що звільнення позивача з посади інженера підприємства (члена трудового колективу) жодним чином не припиняє його статусу засновника, а відтак порядок виключення із складу засновників підприємства мав відбуватись із чітким дотриманням норм розділі 9 Статут підприємства та норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», чого в даному випадку не відбулось. Також звертаємо увагу суду, що представником відповідачів невірно визначено правову природу частки ОСОБА_1 , як учасника трудового колективу та частки позивача, як засновника юридичної особи, що очевидно є цілком різними та мають різні розміри грошових сум. Так частка позивача як учасника трудового колективу підприємства можливо і дорівнює сумі 12 421,00 грн., яка мала б бути виплачена при звільнені (про це зазначає представник Відповідачів у своєму відзиві). Про те частка позивача як засновника КП «Миколаївліфт», згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 21.05.2021р. складає 80 500,00 грн. Отже спроби виплатити ОСОБА_1 частку у розмірі 12 421,00 грн. як учаснику трудового колективу у зв`язку із звільненням жодним чином не відноситься до сплати засновнику ОСОБА_1 долі учасника, визначену в ЄДРЮОФОПГФ згідно витягу від 21.05.2021р., у розмірі 80 500,00 грн., чого зроблено не було. Зазначає, що у п.2.2 розділу ІІ позовної заяви позивачем визначено правове регулювання статусу колективного підприємства та зроблено змістовний висновок, що Колективне підприємство «МИКОЛАЇВЛІФТ» за своєю організаційно - правовою формою є господарським підприємницьким товариством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, а отже до цих правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Про те на думку представника Відповідачів у своєму відзиві зазначено, що Підприємство не є Товариством та зроблено висновок, що до спірних правовідносин слід застосовувати правове регулювання, передбачене для виробничих кооперативів. Вказує, що з огляду на очевидну різницю в критеріях визначення господарського товариства та виробничого кооперативу цілком очевидно висновується, що статут Підприємства, у редакції затвердженій згідно рішення учасників Підприємства № 2/2021 від 05.04.2021р., за своєю форою та змістом (наявність статутного капіталу, поділ його на частки між засновниками, органи управління Підприємства та порядок прийняття рішень) є аналогічним та відповідає вимогам, які характерні для товариства з обмеженою відповідальністю, а висновки представника Відповідачів необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 25.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.06.2024.

Ухвалою суду від 03.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№8005/24 від 04.07.2024) в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 04.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено та відкладено розгляд справи на 18.07.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№8709/24 від 18.07.2024) в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та при призначенні наступного судового засіданні врахувати, що представник позивача буде знаходитись на профілактичному лікуванні у період з 19.08.2024 по 01.09.2024.

Представник відповідачів через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№8688/24 від 18.07.2024) в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 18.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання позивача та відповідачів задоволено та відкладено розгляд справи на 03.09.2024.

Представник відповідачів до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надала клопотання від 03.09.2024 (вх.№10518/24) в якому просить суд перенести розгляд справи, у зв`язку зі станом здоров`я та можливістю мирного врегулювання спору між сторонами.

Ухвалою суду від 03.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідачів задоволено та відкладено розгляд справи на 02.10.2024.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№11782/24 від 02.10.2024) в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки адвокат позивача буде перебувати у службовому відрядженні та з об`єктивних причин не зможе прийняти участь у судовому засіданні, ОСОБА_1 також не зможе прийняти участь у судовому засіданні за станом здоров`я.

Ухвалою суду від 02.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 21.10.2024.

Представник відповідачів через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.312598/24) в якій у зв`язку з проведенням переговорів із позивачем, щодо мирного врегулювання спору, просить суд перенести розгляд справи на іншу дату, чим надати сторонам час для погодження умов мирової угоди та подання її до суду.

Ухвалою суду від 21.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, заяву представника відповідачів задоволено та відкладено розгляд справи на 30.10.2024.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№13256/24 від 30.10.2024) в якому зазначає, що позивачем запропоновано відповідачам мирне врегулювання спору, проте на даний час сторони узгоджують запропоновані одна одній пропозиції, що зумовлює об`єктивну необхідність у наданні додаткового часу задля досягнення згоди, у зв`язку з цим просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 30.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 13.11.2024.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№14083/24 від 13.11.2024) в якому просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 13.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено на 12.12.2024.

Представник позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву від 12.12.2024 (вх.№15717/24) в якій повідомляє, що позивач та відповідачі за результатом тривалих переговорів щодо мирного врегулювання спору не дійшли взаємної згоди. Зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.09.1995 було проведено державну реєстрацію Колективного підприємства "Миколаївліфт".

05 квітня 2021 року проведено збори учасників Колективного підприємства «Миколаївліфт», яке оформлено протоколом №2/2021 на яких був присутній ОСОБА_1 - загальна кількості голосів 100%, запрошений ОСОБА_2 та на яких прийнято рішення: - ввести до складу учасників Колективного підприємства «Миколаївліфт» ОСОБА_2 . Передано належну частину частки ОСОБА_1 у Статутному фонді підприємства новому учаснику - ОСОБА_2 . Перерозподілено частки учасників у статутному фонді підприємства наступним чином: - ОСОБА_1 - 80 500,00 грн, що складає 50% статутного фонду підприємства; - ОСОБА_2 - 80 500,00 грн., що складає 50% статутного фонду підприємства. Доручено директору підприємства подати державному реєстратору відповідні документи для реєстрації змін до ЄДР, в тому числі зареєструвати нову редакцію Статуту підприємства (арк.34).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 в переліку засновників зазначено: - ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду - 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 80 500,00 грн.

У відповідності до п.1.1 Статуту Колективного підприємства «Миколаївліфт», затвердженого рішенням учасників КП «Миколаївліфт» оформлене протоколом №2/2021 від 05.04.2021 (далі - Статут) (арк.36-49), колективне підприємство «Миколаївліфт» (надалі - підприємство) створено у виді господарського підприємства, утворено фізичними особами далі пойменовані засновниками, які добровільно об`єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно - правових актів України.

Згідно п.1.2 Статуту, засновниками підприємства є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.1.3 Статуту, учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесених вкладів.

Пунктом 1.12 Статуту визначено, що підприємство є правонаступником майнових та інших прав Спеціалізованого ремонтно - будівельного ОП «Миколаївліфт», реєстраційний №4828/1.

У відповідності до п.4.1 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства та розподіл часток внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.4.3 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства складається з номінальної вартості часток його засновників, виражених у національній валюті України.

Згідно п.4.6 Статуту, кожен учасник підприємства повинен повністю внести свій вклад протягом одного року з дати державної реєстрації підприємства. Вартість вкладу кожного учасника підприємства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Пунктом 5.6 Статуту визначено, що у випадку звільнення, виходу на пенсію (з розірванням трудового договору) участь у підприємстві припиняється. Частки осіб, яка вибула повертається їм у грошовій формі у місячний термін.

У відповідності до п.6.1 Статуту, майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність як вклад до Статутного капіталу, продукції виробленої підприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Відповідно до п.9.1 Статуту, органами підприємства є загальні збори засновників - учасників та виконавчий орган. Також у товаристві може бути утворено Наглядову раду, про компетенцію якої вносяться відповідні зміни до Статуту підприємства.

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників - учасників підприємства. Збори учасників складаються з засновників - учасників підприємства або призначених ними представників, які діють на підставі довіреності. Кожен учасник підприємства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен засновник - учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його часток у статутному капіталі підприємства.

У відповідності до п.11.3 Статуту, загальні збори засновників - учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності підприємства. До виключної компетенції зборів засновників - учасників підприємства зокрема, належить перерозподіл часток між учасниками підприємства у випадках, передбачених Законом України «Про підприємства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Рішення загальних зборів учасників з усіх питань приймаються більшістю голосів усіх учасників підприємства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно п.11.4 Статуту, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом або Статутом підприємства, а також: - з ініціативи виконавчого органу підприємства; - на вимогу учасника або учасників підприємства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п.11.14 Статуту, загальні збори учасників скликаються виконавчим органом підприємства. Виконавчий орган підприємства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику підприємства (п.11.15 Статуту).

Згідно п.11.16 Статуту виконавчий орган підприємства зобов`язаний повідомити учасників підприємства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення про проведення загальних зборів надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або шляхом особистого вручення (п.11.17 Статуту).

Пунктом 11.33 Статуту визначено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником підприємства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. В такому випадку положення статуту, які передбачають порядок скликання, проведення загальних зборів, а також прийняття рішень та голосування на загальних зборах не застосовуються.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 в переліку засновників зазначено: - ОСОБА_1 - розмір внеску до статутного фонду - 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду - 80 500,00 грн.

ОСОБА_1 , 31.01.2022 подав заяву на ім`я директора КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 в якій просив звільнити його з посади інженера ПТО з 01.02.2022 з виплатою індексації заробітної плати за період з 2014-2016 (арк..88).

На підставі наказу КП «Миколаївліфт» №07-Л від 01.02.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера експертно-виробничо-технічного відділу з 01.02.2022 (арк.89).

У подальшому, 25.05.2023 рішенням засновника - учасника №1/2023 Колективного підприємства «Миколаївліфт» - ОСОБА_2 керуючись п.1.2, п.11.2 та п.11.33 Статуту КП «Миколаївліфт» вирішив: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників - учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту КП «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л; - повернути ОСОБА_1 частку у статутному капіталі підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід.№19 від 31.01.2022); - провести державну реєстрацію змін до відомостей про Колективне підприємство «Миколаївліфт», що містяться в Єдиному державному реєстрі, в порядку передбаченому чинним законодавством України (арк.35).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.06.2023 в переліку засновників зазначено: ОСОБА_2 - розмір частки засновника (учасника) - 80 500,00 грн. Кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу - 80 500,00 грн. (арк..25-33).

Позивач зазначає, що він як засновник підприємства не був належним чином повідомлений про проведення 25.05.2023 загальних зборів учасників підприємства, про час та місце такого проведення, йому не було надано переліку питань включених до порядку денного. Вважає, що рішення засновника №1/2023 від 25.05.2023 прийняте одноособово учасником ОСОБА_2 з порушенням норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту КП «Миколаївліфт» є незаконним та підлягає визнанню недійсним, та як наслідок потребує визнання розміру статутного капіталу підприємства та розмірів часток учасників підприємства.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідачі зазначають, що при прийнятті оскаржуваного рішення підприємство діяло в межах свого статуту та трудового законодавства, оскільки отримавши 31.01.2022 заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади в підприємстві, прийняло 01.02.2022 наказ №07-Л про звільнення та виплату йому компенсації за невикористану щорічну відпустку та здійснило нарахування індексації заробітної плати за період з 2014-2016рр.

Для правильного вирішення цієї справи необхідно визначити, яке законодавство підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами спору.

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено що юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Статутом «Миколаївліфт» визначено організаційно-правову форму зазначеної юридичної особи, як колективне підприємство.

Так, ч.1 ст.2 Закону "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на момент створення «Миколаївліфт») передбачено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів, зокрема колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Водночас відповідно до ч.3 ст.63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

При цьому для корпоративного підприємства є характерним те, що воно утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч.5 ст.63 ГК).

У ст.63 Господарського кодексу України передбачено, що одним із видів підприємств є підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Втім, глава 10 Господарського кодексу України "Підприємства колективної власності" не називає підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, серед видів підприємств колективної власності (ст.93 ГК) та не містить норм, присвячених регулюванню його діяльності.

Як вбачається із статуту «Миколаївліфт», підприємство утворено фізичними особами далі пойменовані засновниками, які добровільно об`єдналися для ведення спільної господарської та іншої діяльності на підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів України. Учасниками підприємства є члени трудового колективу, які об`єднали свої вклади для сумісної діяльності та мають підтвердження щодо внесення вкладів (п.1.1, 1.3 Статуту).

Згідно п.4.1 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства та розподіл часток внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.4.3 Статуту, розмір статутного капіталу підприємства складається з номінальної вартості часток його засновників, виражених у національній валюті України.

У відповідності до п.6.1 Статуту, майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність як вклад до Статутного капіталу, продукції виробленої підприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників - учасників підприємства. Кожен засновник - учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у Статутному капіталів підприємства.

Отже, «Миколаївліфт» має статутний капітал, поділений на частки, судом не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член підприємства має один голос у вищому органі.

Водночас визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абз.4 ст.4 Закону "Про кооперацію"). Отже, оскільки статутом «Миколаївліфт» не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, то до правовідносин щодо порядку голосування та прийняття рішень загальними зборами трудового колективу «Миколаївліфт» як колективного підприємства не можуть застосовуватись положення Закону "Про кооперацію".

Той факт, що засновниками «Миколаївліфт» є особи, інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також наявність статутного капіталу, поділ його на частки, а також порядок голосування на загальних зборах учасників, що обумовлюється відповідно до кількості голосів, пропорційно до розміру його часток у статутному капіталі підприємства, дає підстави вважати, що вказане підприємство за організаційною формою є максимально наближеним до товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно ст.83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

У відповідності до ст.84 Цивільного кодексу України, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Відтак, в межах правовідносин, що виникли в цій справі, можуть застосовуватись положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч.1 ст.89 Господарського кодексу України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, протоколом №2/2021 від 05.04.2021 зборів учасників КП «Миколаївліфт» вирішено ввести до складу учасників КП «Миколаївліфт» ОСОБА_2 . Передати належну частину частки ОСОБА_1 у статутному фонді підприємства новому учаснику - ОСОБА_2 . Перерозподілити частки учасників у статутному фонді підприємства (арк.34).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 засновниками юридичної особи зазначено - ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн. (арк..17-24).

Отже, на момент прийняття рішення №1/2023 від 25.05.2023 засновниками підприємства були дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та мали по 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн.

У відповідності до ч.1,2 ст.29 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників

Пунктом 11.2 Статуту визначено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників - учасників підприємства. Збори учасників складаються з засновників - учасників підприємства або призначених ними представників, які діють на підставі довіреності. Кожен учасник підприємства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен засновник - учасник підприємства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частик у статутному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1, 5 ст.31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Частиною 3 ст.33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації.

Статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачений порядок скликання загальних зборів учасників товариства.

Також, порядок скликання загальних зборів передбачений Статутом підприємства

Так, п.11.25 Статуту, визначено, що загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників підприємства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитись у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно.

У відповідності до п.11.3 Статуту, рішення загальних зборів учасників з усіх питань приймаються більшістю голосів усіх учасників підприємства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно п.11.4 Статуту, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом або Статутом підприємства, а також: - з ініціативи виконавчого органу підприємства; - на вимогу учасника або учасників підприємства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п.11.6 Статуту, вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу підприємства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників підприємства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі підприємства, що належить таким учасникам.

Пунктом 11.11 Статуту, визначено, що виконавчий орган підприємства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дати отримання вимоги про проведення таких зборів

Згідно п.12.1 Статуту, виконавчим органом підприємства є директор, який призначається зборами учасників підприємства з заключенням трудового договору.

Позивачем у позові зазначено, що станом на 25.05.2023 директором КП «Миколаївліфт» був ОСОБА_2 .

Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не повідомлялось про ініціювання, скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, не надавались відомості щодо питань, які включені до порядку денного.

Посилання у рішенні №1/2023 від 25.05.2023 на п.11.3 Статуту щодо права одноособового прийняття рішень та можливості недотримання встановленого Статутом порядку скликання загальних зборів учасників є неправомірним, оскільки на момент проведення загальних зборів 25.05.2023, учасників підприємства було двоє - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рішення засновника - учасника №1/2023 від 25.05.2023 Колективного підприємства «Миколаївліфт» - ОСОБА_2 вирішив: - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників - учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту КП «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л (арк.35).

Згідно п.5.6 Статуту, у випадку звільнення, виходу на пенсію (з розірванням трудового договору) участь у підприємстві припиняється.

Так, п.5.6 Статуту передбачає припинення участі у підприємстві, у зв`язку із звільненням або виходом не пенсію, а не виключення зі складу засновників підприємства.

Підстави для виключення з числа засновників викладені у п.4.6 - 4.8 Статуту, які передбачають необхідність повного внесення учасником свого вкладу до статутного капіталу підприємства, і як наслідок невнесення, прийняття рішення щодо виключення з числа засновників, на які відсутні посилання в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, виключення ОСОБА_1 з числа засновників підприємства є незаконним.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2023 рішенням засновника-учасника №1/2023 Колективного підприємства «Миколаївліфт» вирішено; - виключити ОСОБА_1 зі складу засновників - учасників підприємства на підставі п.5.6 Статуту Колективного підприємства «Миколаївліфт» у зв`язку зі звільненням та розірванням трудового договору, наказ від 01.02.2022 №07-Л; - повернути ОСОБА_1 частку у статутному капіталі підприємства у грошовій формі на підставі поданої ним заяви (вхід.№19 від 31.01.2022); - провести державну реєстрацію змін до відомостей про Колективне підприємство «Миколаївліфт», що міститься в Єдиному державному реєстрі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (арк.35).

Звертаючись із позов до суду, ОСОБА_1 зазначив, що спір про визнання недійсним рішення засновника - сучасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023, скасування реєстраційної дії, та визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників КП «Миколаївліфт», виник у зв`язку з тим, що позивач втратив право на володіння часткою у статутному капіталі КП «Миколаївліфт» та бажає його поновити шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів.

Отже, учасник товариства ОСОБА_1 прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення, тобто відновлення такого складу учасників товариства: ОСОБА_3 розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн., ОСОБА_2 розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн. Розмір статутного капіталу 161 000,00 грн.

Тобто, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи складу учасників КП «Миколаївліфт», тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників КП «Миколаївліфт».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів, зокрема:

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

При цьому, у розумінні пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» заявником, який може звернутися за вчиненням реєстраційних дій, є позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства чи судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з відповідача (витребування з його володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже у частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018) міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, норми якого, є спеціальними для зазначених товариств.

Аналогічні висновки щодо застосування частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній з 17.06.2018), викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та від 18.12.2019 у справі №840/3447/18.

Суд відзначає, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю та / або змінами у розмірі статутного капіталу та часток учасників товариства.

Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, дійшов, зокрема таких висновків:

- у разі, якщо позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав (відновлення розміру статутного капіталу, розмірів часток учасників у статутному капіталі та/або складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю), заявлені позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав (зокрема відновити розмір статутного капіталу, розмір часток учасників у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав) є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 зазначила про те, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Цей висновок був застосований та підтверджений також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

Разом з цим, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Верховний Суд у постанові від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21 дійшов висновку про те, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у цій справі, визначив предметом позову як вимоги про визнання недійсним рішення засновника - учасника, скасування державної реєстрації так і вимоги про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі КП «Миколаївліфт».

З огляду на зміст та підстави позовних вимог, спірні правовідносини у цій справі виникли саме внаслідок зміни розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про те, що у разі задоволення судом вимог про визнання недійсним рішення засновника - учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії, таке судове рішення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не поновить права позивача, не відновить становище, яке існувало до стверджуваного позивачем порушення його прав, тобто задоволення такої вимоги судом не призведе до дійсного захисту прав та /або інтересів позивача.

З огляду на зазначене, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника - учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії, не відповідають належним та ефективним способам захисту, передбаченим законом, що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, щодо застосування частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» про передбачені цієї нормою належні та ефективні способи захисту порушених прав та інтересів позивача - учасника товариства.

Крім того, суд враховує те, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника - учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії за метою їх заявлення фактично дублюються іншими вимогами: про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі товариства, які згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, є належними та ефективними способами захисту порушених прав позивача внаслідок змін, що відбулися у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю та / або у розмірі статутного капіталу та часток учасників товариства.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок Верховного Суду сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21.), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення засновника - учасника КП «Миколаївліфт» №1/2023 від 25.05.2023 та скасування реєстраційної дії не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний та неналежний спосіб захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Крім того, позивач також заявив вимоги про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників КП «Миколаївліфт» і такі заявлені вимоги відповідно до висновків Верховного Суду є правильно обраними позивачем (належними та ефективними) способами захисту порушених прав позивача.

Як встановлено судом та зазначено вище, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021 засновниками юридичної особи зазначено - ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн.; - ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 80 500,00 грн. (арк..17-24).

Отже, на момент прийняття рішення №1/2023 від 25.05.2023 засновниками підприємства були дві фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та мали по 50% у статутному капіталі підприємства, що дорівнювало 80 500,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у КП "Миколаївліфт" (код ЄДРПОУ 05472620) наступним чином: розмір статутного капіталу : 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 18.04.1997, адреса місяця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визначити розмір статутного капіталу та розмір часток учасників у КП "Миколаївліфт" (код ЄДРПОУ 05472620) наступним чином: розмір статутного капіталу: 161 000,00 грн.; учасники: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, 18.04.1997, адреса місяця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 80 500,00 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 23.12.2024

Суддя Н.О. Семенчук