Ухвала

від 23.12.2024 по справі 915/1568/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

23 грудня 2024 року Справа № 915/1568/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Кравченка О.А.,

представника відповідача: Іванцова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Миколаївської міської ради №23393/02.02.01-22/02/012/24 від 10.12.2024 (вхід.№15934/24 від 17.12.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом: Миколаївської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС.,

про: зобов`язання повернути земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд, скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна,-

в с т а н о в и в:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС., з такими вимогами:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС. повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд: муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів, загальною площею 1619,8 кв.м, автостоянки І, огорожі №1, 2; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2В, який складається з літ.І-1 - магазинів, загальною площею 337,0 кв.м; літ.Ї-1 - магазинів, загальною площею 338,0 кв.м; літ.Я-1 - магазину, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і, який складається з літ.Е-1 - магазинів, загальною площею 188,8 кв.м; літ.Ж-1 - магазинів, загальною площею 87,2 кв.м; літ.З-1 - магазинів, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС. на муніципальний торговий комплекс, опис: торгівельні комплекси, автостоянка І, огорожа №1, 2, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2в/7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 315036648101, державна реєстрація від 13.03.2014);

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС. на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.І-1 - магазини, загальною площею 337,0 кв.м; літ.Ї-1 - магазини, загальною площею 338,0 кв.м; літ.Я-1 - магазин, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938740748101, державна реєстрація від 15.10.2019);

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС. на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.Е-1 - магазини, загальною площею 188,8 кв.м; літ.Ж-1 - магазини, загальною площею 87,2 кв.м; літ. З-1 - магазини, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В/7і (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938982048101, державна реєстрація від 15.10.2019).

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву №23393/02.02.01-22/02/012/24 від 10.12.2024 (вхід.№15934/24 від 17.12.2024) про забезпечення позову, в якій просить вжити такі заходи забезпечення позову:

- накласти арешт на нерухоме майно: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938982048101);

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім. 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938982048101);

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю КРИСТМАС. укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім. 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938982048101).

В обгрунтування такого клопотання позивач вказує наступне:

- на теперішній час ТОВ «КРИСТМАС.», як власник спірних об`єктів нерухомого майна, може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об`єкту на користь третіх осіб до прийняття судового рішення по даній справі;

- вказані дії відповідача призведуть до неможливості виконання рішення суду в частині усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою, оскільки на момент прийняття такого рішення даний відповідач вже не буде власником розміщених муніципальних торгових комплексів у зв`язку з їх відчуженням та не буде використовувати земельну ділянку позивача, що призведе до необхідності звертатись позивачу з новим негаторним позовом до нових власників спірних об`єктів нерухомого майна;

- відчуження майна відповідачем на користь інших осіб зумовить ще й необхідність зміни предмету позову в частині зобов`язання саме актуального власника на усунення перешкод у користуванні майном, що можливо виключно до закінчення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 19.12.2024 розгляд вказаного клопотання призначено у судовому засіданні 23.12.2024.

Відповідач у письмових запереченнях просить суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову посилаючись на наступне:

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ТОВ «КРИСТМАС.» на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 у справі №915/1386/24 вже накладено арешт на спірні об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності відповідачу;

- навіть за відсутності арешту відповідач не мав би правової можливості здійснити відчуження належних йому спірних об`єктів нерухомого майна, оскільки не має зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку, на якій розміщені такі об`єкти нерухомого майна, а отже відсутні ознаки можливості у ТОВ «КРИСТМАС.» здійснити таке відчуження на час розгляду даної справи;

- спірні об`єкти нерухомого майна було введено в експлуатацію на підставі та на час дії укладеного з позивачем договору про встановлення суперфіція, термін якого сплив 06.03.2024. Враховуючи приписи абз.абз.1, 3 ч.13 ст.120 ЗК України, відповідач має правові підстави отримати у власність або в оренду частину спірної земельної ділянки, оскільки має на ній фактично збудовані об`єкти нерухомого майна;

- за умовами п.п.7.3, 7.9, 10.1.1 договору про встановлення суперфіція, за відповідачем зберігається право власності у разі припинення дії такого договору, тобто, за приписами ст.417 ЦК України сторони досягли спільної згоди щодо наслідків припинення договору про встановлення суперфіція;

- для здійснення поділу земельної ділянки відповідач 20.11.2024 звернувся до КП ММР «Міське ринкове господарство», як постійного землекористувача, з заявою про надання згоди на поділ спірної земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вказане клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити, а представник відповідач заперечував проти задоволення такого клопотання з підстав наведених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні 23.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі: наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Матеріали поданої позивачем заяви не містять доказів у підтвердження вчинення відповідачем дій з реалізації спірних об`єктів нерухомого майна чи підготовчих дій до їх реалізації. Також позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях.

Судом також прийнято до уваги, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/1386/24 частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Кристмас та знаходяться і обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристмас», та на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кристмас» (код ЄДРПОУ 36621953), в межах суми позову 9112974,27 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта - ТОВ «КРИСТМАС.» (код ЄДРПОУ 36621953), сформованої станом на 18.12.2024, вбачається, що відповідачу на праві власності належать лише спірні об`єкти нерухомого майна - муніципальні торгові комплекси у м.Миколаєві по вулиці Поздовжній вісім, 2В, 2В/7 та 2В/7і.

Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень щодо суб`єкта - ТОВ «КРИСТМАС.» (код ЄДРПОУ 36621953), сформованої станом на 18.12.2024, вбачається, що на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 по справі №915/1386/24 до такого реєстру 21.11.2024 внесено запис про обтяження - накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ «КРИСТМАС.».

Судом також взято до уваги, що відповідно до абз.5 п.1 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про нотаріат», при посвідченні договорів про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.

Також, згідно пп.2.1 п.2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України №296/5 від 22.02.2012, при посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Враховуючи наведені приписи законодавства, суд не вбачає необхідності судової заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірного нерухомого майна та заборони ТОВ КРИСТМАС. укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірного нерухомого майна, оскільки наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ «КРИСТМАС.», зокрема і на спірні об`єкти нерухомого майна, є підставою для відмови суб`єктами державної реєстрації відповідачу чи іншій особі в державній реєстрації прав на спірні об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, на даний час, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову будуть фактично дублювати вже діючі заходи забезпечення позову.

Крім того, подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу позивача, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою при появі обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову (зокрема, зняття арешту на спірні об`єкти нерухомого майна, вчинення відповідачем дій з реалізації спірних об`єктів нерухомого майна чи підготовчих дій до їх реалізації тощо).

Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Миколаївської міської ради №23393/02.02.01-22/02/012/24 від 10.12.2024 (вхід.№15934/24 від 17.12.2024) про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 30.12.2024.

Суддя М.В.Мавродієва