Рішення
від 19.12.2024 по справі 916/3264/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3264/24

За позовом: керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65058, м.Одеса, вул.Армійська, 18, код ЄДРПОУ 3829636324) в інтересах держави в особі Міністерства оброни України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, бу.6, код ЄДРПОУ 00034022) , Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, м.Одеса, вул.Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (67300, Одеська обл, Березівський р-н, м.Березівка, вул.Пристанційна , буд.1, код ЄДРПОУ 43418783)

про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно отриманих коштів

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від прокуратури: Нейкова Т.М. згідно посвідчення; Маркевич А.М. - згідно посвідчення; Щур Є.І. - згідно посвідчення;

Від позивача: Міністерство оброни України- Добров Ю.І.- в порядку самопредставництва; Дідух С.П. - в порядку самопредставництва;

Від позивача: Одеське КЕУ Кириченко В.І. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Чернявська В.А. в порядку самопредставництва; Вєтрова В.О.- в порядку самопредставництва, Томашевський Р.М. на підставі ордеру серії ВН №1424856 від 24.10.2024р.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Щур Є.І. - згідно посвідчення;

Від позивача: Дідух С.П. - в порядку самопредставництва;

Від позивача: Одеське КЕУ Кириченко В.І. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Томашевський Р.М. на підставі ордеру серії ВН №1424856 від 24.10.2024р.

Суть спору: Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оброни України , Одеського квартирно-експлуатаційного управління (далі -Одеське КЕУ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» , в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди №1 від 27.07.2021р. , №2 від 18.08.2021р., №3 від 20.08.2021р., №4 від 01.09.2021р. , №5 від 24.09.2021р., №6 від 11.10.2021р., №7 від 16.11.2021р., №8 від 23.11.2021р., №9 від 28.12.2021р., №10 від 12.01.2022р. до Договору №37 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021р. , укладеного між ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Одеси ;

-стягнути з ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» на користь Одеського КЕУ грошові кошти у розмірі 17 315 020 грн 50 коп.

Ухвалою суду від 25.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3264/24 , справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.08.2024р. Ухвалою суду від 22.08.2024р. відкладено підготовче засідання на 05.09.2024р. Протокольною ухвалою суду від 05.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2024р. Протокольною ухвалою суду від 19.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 24.09.2024р. , крім того , судом задоволено клопотання Одеського КЕУ щодо слухання справи у закритому судовому засіданні. Ухвалою суду від 24.09.2024р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.10.2024р. протокольною ухвалою суду від 11.10.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3264/24, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 21.11.2024р. Протокольною ухвалою суду від 21.11.2024р. відкладено розгляд справи на 10.12.2024р. протокольною ухвалою від 19.12.2024р. відкладено розгляд справи на 19.12.2024р.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 20.08.2024р.,

Позивач- Міністерство оборони України, позовні вимоги прокурор підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях, що надійшли до суду . , додаткових поясненнях, що надійшли до суду 10.12.2024р.

Позивач- Одеське КЕУ , проти позову заперечує з підстав, викладених у відповіді на відзив, що надійшла до суду 22.08.2024р. , запереченнях на пояснення відповідача, що надійшли до суду 21.11.2024р.

Відповідач- ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» , проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 12.08.2024р. , поясненнях , що надійшли до суду 18.11.2024р.

Крім того, 20.08.2024р. відповідач подав до суду заяву про зупинення провадження у справі №916/3264/24 до вирішення кримінальних проваджень за №42024164110000058 від 05.07.2024р. та №42024000000000422 від 21.03.2024р. за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.364 КК України, ч.5 ст.191 КК України.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що справа №916/3264/24 є пов`язаною із зазначеними кримінальними провадженнями , так як стосується вартості електричної енергії, зокрема, збільшення її в результаті коливання ціни на ринку шляхом укладання відповідних додаткових угод. Крім того, в рамках кримінального провадження слідчий звернувся до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, а отриманий висновок може бути додатковим доказом у справі №916/3264/23 .

У якості нормативного обґрунтування відповідач послався на положення п.5 ч.1 ст.228 ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2024р. відмовлено ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №916/3264/23 , враховуючи відсутність підстав для такого зупинення , адже, відповідно до ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку відповідачем не доведено наявність іншої судової справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі Міністерства оброни України , Одеського КЕУ, зазначив, що КЕВ м. Одеса було проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом 09310000-5 згідно ДК 021:2015 (електрична енергія) в обсягах 24669603 кВт*год.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Рrozorro - публічні закупівлі» за № UА-2021-03-29-007180-b.

За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» , та 05.04.2021р. між КЕВ м. Одеса (Споживач) та ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (Постачальник) укладено Договір № 37 про постачання електричної енергії споживачу .

Відповідно до п. 2.1. Договору №37 Постачальник зобов`язався продати електричну енергію (активну) за кодом СОУ за ДК 021:2015-09310000-5- електрична енергія (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (Додаток 3), а Споживач- сплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно з додатком 2 до Договору загальний обсяг постачання електричної енергії становить 24 669 603,00 кВт*год.

Як зазначив прокурор, відповідно до додатків 1,2 до Договору строк (термін) поставки (передачі) товару: з 05.04.2021р. до 31.12.2021 р. і може бути пролонгований на 20% від його суми на початок 2022 року.

Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені відповідно до наступного механізму: на момент підписання Договору ціна (тариф) на постачання електричної енергії дорівнює ціні, з якою Постачальник переміг на торгах. В подальшому ціна (тариф) на постачання електричної енергії, може змінюватися виключно за згодою Сторін. Сторона яка має бажання змінити ціну (тариф) зобов`язана направити другій Стороні мотивовану письмову пропозицію. Сторона не має права відмовитися від виконання Договору через незгоду другої Сторони зі зміною ціни (тарифу), якщо їй не направлялась мотивована пропозиція, або мотивація була безпідставною.

Загальна вартість Договору №37 на момент його укладення становить 56 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 9 333 333,33грн.

Таким чином , за розрахунком прокурора , згідно з умовами Договору та Комерційної пропозиції до нього ціна за одиницю товару для Споживача складає 2,270000005 грн/кВт*год з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції Постачальника.

Згідно п.13.7 Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, .при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньо ринкової ціни (діапазону ціни тощо) за одиниці товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в діапазоні з моменту укладання Договору до надання пропозиції Постачальником) та середньо ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (в оригіналі, або нотаріально засвідченій копії), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово- промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору, шляхом укладання Додаткової угоди стосовно зміни ціни, у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, ціна за одиницю товару може бути збільшена на відсоток коливання ціни на ринку такого товару, але не більше ніж 10 %. Наступне підвищення ціни можливе лише за результатами коливання ціни на ринку з моменту укладання останньої Додаткової угоди на підвищення ціни за одиницю товару. В будь- якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно п. 12.1 Договору він укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Заявою-приєднанням (додатком № 1 до Договору) визначено, що початок постачання електроенергії здійснюється з 05.04.2021р. .

Таким чином, прокурор вважає, що відповідно з п. 5.1. Договору та додатку 2 до Договору (Комерційної пропозиції) Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення договору (05.04.2021р. ) становить 2,270000005 грн. за 1 кВт*год. (56 000 000грн.: 24 669 603,00 кВт*год.=2,270000005 грн. за 1 кВт*год.)

Відповідно до п.13.9 Договору, зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як зазначив прокурор, додатковою угодою № 1 від 27.07.2021р. абз.2 п. 5.1. Договору сторони виклали у новій редакції та керуючись ч.2 п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», посилаючись на підвищення ринкової ціни на електричну енергію, домовились збільшити ціну не більше ніж на 10 відсотків, що не призведе до збільшення суми визначеної у договорі закупівлі. Так , сторони погодилися збільшити ціну за одиницю товару до 2,428536 грн. При цьому, загальна вартість Договору залишилася без змін , а обсяг електроенергії склав 23565493,4862 кВт*год.

Таким чином, як зазначає прокурор, вартість електроенергії загалом зросла із 2,270000005 грн до 2,428536 грн за 1 кВт*год, або на 6,98%).

У подальшому сторонами укладено ще кілька додаткових угод до Договору №37, якими змінювалася (а саме збільшувалася у порівнянні з основним договором) ціна товару (вартість 1 кВт*год електричної енергії) за Договором, зокрема:

-додаткова угода №2 від 18.08.2021р., згідно з якою ціну електроенергії збільшено до 2,56 грн з ПДВ, або на 12,7%;

-додаткова угода № 3 від 20.08.2021р., згідно з. якою ціну електроенергії збільшено до 2,78 грн з ПДВ, або на 22,5%;

-додаткова угода № 4 від 01.09.2021р., згідно з якою ціну електроенергії змінено до 3,008 грн з ПДВ, або на 35,5%;

додаткова угода №5 від 24.09.2021р., згідно з якою ціну електроенергії збільшено до 3,26 грн з ПДВ, або на 43%;

-додаткова угода № 6 від 11.10.2021р., згідно з якою ціну електроенергії збільшено до 3,56 грн з ПДВ, або на 56,8%;

-додаткова угода № 7 від 16.11.2021р., згідно з якою ціну електроенергії змінено до 3,88 грн з ПДВ, або на 70,9%.

-додаткова угода № 8 від 23.11.2021р., згідно з якою ціну електроенергії змінено до 4,23 грн з ПДВ, або на 86%

-додаткова угода № 9 від 28.12.2021р., згідно з якою ціна електроенергії складає 4,23 грн з ПДВ, та є вищою у порівнянні з основним договором на 86%.

-додаткова угода № 10 від 12.01.2022р., згідно з якою ціна електроенергії складає 4,23 грн з ПДВ, та є вищою у порівнянні з основним договором на 86%.

Таким чином, прокурор вважає, що шляхом так званого каскадного укладення додаткових угод до Договору №37 ціну за продукцію (електричну енергію), у порівнянні з основним договором, було фактично підвищено на 86%.

Крім того, прокурор зауважив, що підставами для укладення додаткових угод №2 від 18.08.2021р.; № 3 від 20.08.2021р.; № 4 від 01.09.2021р.; №5 від 24.09.2021р.; № 6 від 11.10.2021р.; № 7 від 16.11.2021р.; № 8 від 23.11.2021р. до Договору №37 стали цінові довідки, видані Харківською торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до яких середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла, а саме: цінова довідка №1751-1/21 від 02.08.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 6,50%; цінова довідка №1812-1/21 від 06.08.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 49,51%; цінова довідка №2018/21 від 27.08.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 64,12%; цінова довідка №2178/21 від 13.09.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 10,63%; цінова довідка №2425/21 від 05.10.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 110,51%; цінова довідка №2757/21 від 01.11.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 113,70%; цінова довідка №2845/21 від 10.11.2021р., видана Харківською торгово- промисловою палатою Торгово-промислової палати України, відповідно до якої середньозважена ціна на РДН, на закупівлю електричної енергії зросла на 158,62%.

На думку прокурора, у зазначених цінових довідках відображена інформація не про коливання ціни протягом певного періоду з відображенням щоденних цін, що утворює відповідне коливання, а коливання ціни відносно двох дат початкової та кінцевої дати аналізу періоду, з відображенням відсотка коливання ціни одна до одної.

Прокурор зазначив, що відповідно до актів приймання-передачі №640 від 17.05.2021р., №1188 від 21.07.2021р., №1423 від 05.08.2021р., №1681 від 08.09.2021р., №1960 від 12.10.2021р.; №2214 від.09.11.2021р., №2453 від 19.11.2021р., №2477 від 08.12.2021р.; №2483 від 12.01.2022р.; №2903 від 12.01.2022р. Постачальником на виконання Договору в редакції укладених додаткових угод за період квітень 2021р. - січень 2022р. поставлено 21 975761,91 кВт.*год електричної енергії , у той час як згідно з додатком 2 до Договору №37 загальний обсяг постачання електричної енергії становив .

При цьому, Споживачем сплачені грошові кошти в загальному розмірі 67 200 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №463 від 17.05.2021р., № 600 від 07.06.2021р., № 526 від 26.05.2021р., № 528 від 26.05.2021р., № 615 від 08.06.2021р., № 867 від 21.07.2021р., № 868 від 22.07.2021р., № 921 від 04.08.2021р., № 1148 від 07.09.2021р., № 1114 від 01.09.2021р., № 1019 від 18.08.2021р., № 936 від 05.08.2021р., №1171 від 08.09.2021р., № 1364 від 11.10.2021р., № 1377 від 12.10.2021р., № 1444 від 18.10.2021р., № 1686 від 16.11.2021р., № 1632 від 09.11.2021р., № 1742 від 19.11.2021р., № 1900 від 08.12.2021р., № 24 від 18.01.2022р., № 25 від 18.01.2022р.

Таким чином, за підрахунком прокурора, упродовж дії Договору №37 від 05.04.2021р. Споживачу поставлено 21 975761,91 кВт.*год, за які він перерахував Постачальнику 67 200 000 грн (з ПДВ), у той час як при ціні електричної енергії згідно укладеного Договору в первинній редакції - 2,27 грн за кВт.*год з ПДВ за 21 975761,91 кВт.*год підлягало сплаті 49 884 979,5 грн.

У якості нормативного обґрунтування позову прокурор зазначив, що відповідно до ч.2 п.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами. в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому, згідно позиції Верховного Суду у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови від 18.07.2023р. у справі № 916/944/22, від 13.10.2020р. у справі №912/1580/18).

Водночас, на обґрунтування коливання цін, що стали підставою для здійснення змін до Договору ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» надано на адресу КЕВ м. Одеси відповідь Державного підприємства Державний інформативно- аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків №121/70 від 22.04.2021, відповідно до якої розрахункова зміна середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії без урахування тарифу на передачу, на розподіл електроенергії та без ціни універсальної послуги і планових витрат на ринку «на добу наперед» (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за період 11.04.2021-15.04.2021р.р. до середньозваженої ціни за період 26.03.2021-30.03.2021р.р. (тобто до укладення Договору)- могла складати 17,54%.

Також, листом №60 від 25.06.2021 р. ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» повідомило KEВ м. Одеси про зростання середньозважених цін на офіційному сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» на добу наперед у торговій зоні ОЕС, які склались 01.05-10.05.2021р.р. та 01.06-10.06.2021р.р. на 41,66% (без надання відповідного підтвердження).

Окрім цього, листом №132 від 19.07.2021 р. ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» повідомило КЕВ м. Одеси про зростання середньозважених цін на офіційному сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» на добу наперед у торговій зоні ОЕС, які склались 05.06-09.06.2021р.р. та 25.06-29.06.2021р.р. на 19,34%.

Крім того, на обґрунтування коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до Договору відповідачем надано на адресу КЕВ м. Одеси відповідь Державного підприємства Державний інформативно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків №121/402 від 02.07.2021р., відповідно до якого розрахункова зміна середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії без урахування тарифу на передачу, на розподіл електроенергії та без ціни універсальної послуги і планових витратна ринку «на добу наперед» (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за період 25.06.2021-29.06.2021р.р. до середньозваженої ціни за період 05.06.2021-09.06.2021 р.р.- могла складати 19,34%.

Водночас , як зазначає прокурор, п.13.7 Договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару ,в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону ціни тощо) за одиниці товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в діапазоні з моменту укладання Договору до надання пропозиції Постачальником) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (в оригіналі, або нотаріально засвідченій копії), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору, шляхом укладання Додаткової угоди стосовно зміни ціни, у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, ціна за одиницю товару може бути збільшена на відсоток коливання ціни на ринку такого товару, але не більше ніж 10 %. Наступне підвищення ціни можливе лише за результатами коливання ціни на ринку з моменту укладання останньої Додаткової угоди на підвищення ціни за одиницю товару. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор вважає, що всупереч умов Договору зазначене Постачальником коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, є необґрунтованим і документально підтверджених підвищень середньоринкових цін (діапазон цін) за одиницю товару, із прив`язкою до моменту укладання Договору до надання пропозиції Постачальником - останнім не надано.

Так, на запит Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 04.06.2024р. №39-5-6 3800ВИХ-24 19.06.2024р. надійшла відповідь АТ «Оператор ринку» №03-31/946 від 06.06.2024р. з інформацією щодо середньозважених цін купівлі - продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі -РДН) в торговій зоні «ОЕС України» за 05.04.2021р.та за 27.07.2021р., а також відсотку коливання середньозваженої ціни між зазначеними датами та подобових середньозважених цін купівлі - продажу електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» за період з 05.04.2021р. по 27.07.2021р., а також відсотку їх коливання за кожну добу у порівнянні з попередньою добою.

Із додатку до зазначеного листа вбачається зміна середньозваженої ціни купівлі - продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» в торговій зоні «ОЕС України» за 05.04.2021р. та за 27.07.2021р. на 28,26%.

Водночас, з листування ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (№16 від 22.04.2021р.; №60 від 25.06.2021р., №132 від 19.07.2021р.) вбачаються розбіжності у розрахунках відповідача із інформацією, викладеною в листі АТ «Оператор ринку», та відсутні документально обґрунтовані посилання на подальше зростання цін протягом місяця, що й стало підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 27.07.2021р. до Договору №37.

В обґрунтування підстав визнання недійсними додаткових угод №2 від 18.08.2021р., №3 від 20.08.2021р., № 4 від 01.09.2021р., №5 від 24.09.2021р., № 6 від 11.10.2021р., № 7 від 16.11.2021р., № 8 від 23.11.2021р., № 9 від 28.12.2021р., № 10 від 12.01.2022р. до Договору №37, прокурор зазначив, що приймаючи участь у відкритих торгах, пропонуючи найнижчу ціну, уклавши Договір Постачальник діяв самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідач як постачальник гарантує можливість продати товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Підставою для укладання Додаткових угод №9 від 28.12.2021р. та №10 від 12.01.2022р. до Договору, якими було продовжено дію договору та змінено вартість і кількість електричної енергії, зокрема, є посилання на п.6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Водночас за зазначеними Додатковими угодами фактично залишилось. підвищення на ціни на 86 %, хоч і зазначено про нову вартість та обсяги поставки електричної енергії, що є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Крім того, прокурор послався на загальні положення ст.ст.203, 215, 651, 652 Цивільного кодексу України , п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, що діяла станом на дату укладання додаткових угод №№2-10.

Підсумовуючи викладене, прокурор зазначив, що у даному випадку КЕВ м.Одеси (як сторона Договору) розпоряджався бюджетними коштами і таке використання фінансових ресурсів, зважаючи на усі перелічені обставини, виявилося неефективним , здійсненим із порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що додаткові угоди до правочину, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, підлягають визнанню недійсними.

Крім того, прокурор зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч.3 зазначеної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Посилаючись на позицію Верховного Суду , викладену у постанові від 24.01.2024р. у справі № 922/2321/22 , прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 17 315 020,5 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Одеському КЕУ , що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу У країни.

У якості обґрунтування звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Одеського КЕУ, прокурор зазначив, що до інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких витрачаються бюджетні кошти, інтересам держави не відповідає.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх забезпечення.

Прокурор вважає, що укладенням додаткових угод до Договору закупівлі електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод військові формування Одеського гарнізону фактично отримали менше електричної енергії у порівнянні з Договором та за значно вищою ціною.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Таким чином, прокурор вважає, що у даному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах.

Як зазначив прокурор, безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України , яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, об`єднань, з`єднань, військових частин установ та організацій.

Крім того, Міністерство оборони України згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Одеське КЕУ діє на підставі Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерство оборони України від 03.07.2013р. № 448, є бюджетною установою державної форми власності, структурним підрозділом Збройних Сил України, фінансується за рахунок видатків Державного бюджету згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України».

За таких обставин, прокурор вважає, що збитки, які йому спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Крім того, прокурор зауважив, що п. 9 ст. 5 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 671, Міністерство з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міністерства або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міністерства в судах та інших органах через представників.

Згідно з п. 4 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008р. № 1040, основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 744 від 30.12.2016р., для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів Міністерства та Збройних Сил під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі відповідними юридичними службами за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів проводиться позовна робота.

Таким чином, прокурор вважає, що саме Міністерство оборони України , як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також Одеське КЕУ, як сторона оспорюваного правочину, є органами влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

При цьому, як зазначає прокурор, Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 27.05.2024р. № 5-4-3594 вих-24, проінформувала Одеське КЕУ та Міністерство оборони України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч шляхом пред`явлення позову.

Одеське КЕУ та Міністерство оборони України з моменту отримання зазначених листів з позовною заявою про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах не звертались та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомляли.

Надалі на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 28.06.2024 №5-6-4565ВИХ-24 проінформувала Одеське КЕУ та Міністерство оборони України про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Листом Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування сил логістики Збройних сил України Міністерства оборони України від 10.07.2024 №2459/4691 (вх.№7748-24 від 15.07.20^4) останнє повідомило Одеську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону про встановлення обставин отримання Одеським КЕУ меншого обсягу електричної енергії, ніж узгоджено сторонами при укладенні договору та необхідності сприяння Одеському КЕУ щодо стягнення з ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» коштів, сплачених за товар, який не було поставлено.

Таким чином, прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Одеського КЕУ з цим позовом та просить суд визнати недійсними Додаткові угоди №1 від 27.07.2021р., №2 від 18.08 2021р., № 3 від 20.08.2021р., № 4 від 01.09.2021р., №5 від 24.09.2021р., № 6 від 11.10.2021р., № 7 від 16.11.2021р., № 8 від 23.11.2021р., № 9 від 28.12.2021р., № 10 від 12.01.2022 р. до Договору № 37 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного 05.04.2021р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса та ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», а також стягнути з ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» на користь Одеського КЕУ грошові кошти у розмірі 17 315 020,5 грн.

Позивач Міністерство оборони України , повністю підтримує позицію прокурора у даній справі та зазначає, що згідно ст.ст. 8, 13 Закону України Про оборону України, ст.ст. 1, 3, 12, 15 Закону України Про Збройні Сили України, наказу Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013р. «Про затвердження Положення про організацію квартирно- експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», Одеське квартирно- експлуатаційне управління є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Міністерства оборони України.

Згідно ст. 1 Закону України Про правовий режим майна в Збройних Силах України майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю.

За ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема , Одеське КЕУ фінансується виключно з державного бюджету України, в залежності від асигнувань з якого здійснюються виплати за цільовим призначенням через Державну казначейську службу.

За ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України.

Наказом Державної казначейської служби України № 68 від 29.03.2013р. затверджено Перелік підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань для подальшого проведення оплати за бюджетні кошти, до якого належать: договір, рахунок та акт виконаних робіт.

Відповідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012р. економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

За п. 6.1.5 наказу Міністра оборони України № 590 від 12.11.2010р. «Про затвердження положення про фінансове господарство військової частини ЗСУ» військова частина здійснює платежі за наявності відповідного зобов`язання та коштів на спеціальних реєстраційних рахунках на ці видатки.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" з метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно- експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, виданий наказ Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013р. «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», відповідно до п.8.1 якого комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у ЗС України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України. Витрати енергоносіїв та комунальних послуг визначаються за показниками лічильників, а за їх відсутності - розрахунковим методом відповідно до нормативних документів.

Оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань (п.8.2) .

Заявка про потребу в комунальних послугах та енергоносіях (у фізичних показниках) на наступний рік (додаток 17) подається КЕВ (КЕЧ) до КЕУ до 01 вересня, КЕУ до Головного КЕУ ЗС України до 20 вересня поточного року (за кожну військову частину). Заявка підписується відповідним начальником квартирно- експлуатаційного органу ( п.8.3).

За п.8.4 Положення граничні обсяги споживання комунальних послуг та енергоносіїв на наступний рік у фізичних показниках та коштах (далі - ліміт) складаються відповідно до кошторису Міністерства оборони України на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на відповідний рік.

Ліміти затверджуються: Головним КЕУ ЗС України для КЕУ - у двотижневий строк після затвердження кошторису МО України на наступний рік; КЕУ для КЕВ (КЕЧ) - в тижневий строк після отримання лімітів споживання енергоносіїв від Головного КЕУ ЗС України; КЕВ (КЕЧ) для кожної військової частини - в тижневий строк після отримання лімітів споживання енергоносіїв від КЕУ. Ліміти споживання комунальних послуг та енергоносіїв доводяться до кожної окремої військової частини.

Позивач - Одеське КЕУ , позов прокурора підтримує у повному обсязі та додатково зазначає, що системне тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 216 та п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).»

Оскільки прокурором у позові не порушувалось питання недійсності договору №37 від 05.04.2021р., який був належним чином виконаний КЕВ м. Одеса (правонаступником якого є ОКЕУ відповідно до положення про ОКЕУ, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України від 29.05.2024р. №174), в той час як ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» отримало оплату за товар, який фактично не було поставлено, то відповідно є неможливим застосування реституції у даному випадку.

Також позивач зазначив, що на момент виникнення між КЕВ м. Одеса та ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» спірних правовідносин , в тому числі щодо підвищення ціни за одиницю товару та , відповідно, зменшення обсягів закупівлі, існувала правова невизначеність, у зв`язку із чим КЕВ м. Одеса було вимушене погоджуватись на пропозиції ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» щодо збільшення ціни за одиницю товару, оскільки в іншому випадку КЕВ м. Одеса було б зобов`язане закуповувати електричну енергію у постачальника останньої надії на невигідних умовах.

Однак, такі обставини, на думку позивача, не суперечать позовним вимогам прокуратури, адже дійсно внаслідок укладення додаткових угод №1-10 до Договору №37 від 05.04.2021р., які не відповідають вимогам закону, КЕВ м. Одеса отримало електричну енергію за підвищеними цінами. Отже, споживання електричної енергії у меншому обсязі, ніж передбачено у первісній редакції Договору, не спростовує відсутності факту завдання державі збитків у сумі вартості фактично недопоставленої електричної енергії (різниця між фактично сплаченою сумою за поставлену електричну енергію та сумою яку КЕВ м. Одеси мало б сплатити при первісній ціні за одиницю товару).

Таким чином, позивач вважає, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність завданих державі збитків внаслідок укладених додаткових угод №1-10 до Договору №37 від 05.04.2021р., а саме у вигляді безпідставно набутих ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» грошових коштів з державного бюджету у розмірі 17315020,50 грн., які повинні бути повернути на користь держави.

Відповідач - ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», проти позову заперечує, посилаючись на те, що у прокуратури відсутні підстави здійснювати представництво інтересів держави в особі Одеського КЕУ в спірних правовідносинах, адже, згідно п. 1 Положення про Одеське КЕУ, затвердженого Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 174від 29.05.2024 р., Одеське КЕУ є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, та створений з метою організації та виконання завдань з інженерно- інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі - військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах: Одеського, Березівського, Подільського, Роздільнянського районів Одеської області (далі - зона відповідальності) у мирний час та на особливий період.

За організаційно - правовою формою Одеське КЕУ є неприбутковою державною установою, здійснює кількісний та вартісний бухгалтерський, оперативний, аналітичний облік та веде статистичну і фінансову звітність.

Згідно п. 3 Положення, основними завданнями Одеського КЕУ є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; проведення поточного та капітального ремонтів казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж, підготовка їх до зимового періоду; планування витрат та фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення; забезпечення військових частин квартирним майном; організація ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечення їх житловими приміщеннями, виплати компенсації за належне для отримання жиле приміщення, контроль за правомірністю використання житлового фонду Міністерства оборони України у гарнізонах Збройних Сил України в зоні відповідальності; здійснення функцій замовника реконструкції та капітального ремонту фондів військових містечок; облік та забезпечення, відповідно до нормативно-правових актів, військових частин нерухомим військовим майном та земельними ділянками.

Виходячи з викладеного відповідач вважає, що функції КЕУ пов`язані не із здійсненням публічного адміністрування, як носієм владних повноважень, а виключно інженерно-інфраструктурним (квартирно-експлуатаційним) забезпеченням військових частин шляхом внутрішніх правовідносин з підпорядкованими юридичними особами, Одеське КЕУ не є органом державної влади чи суб`єктом владних повноважень, а тому бездіяльність управління не може бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді з урахуванням положень абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначене має наслідком відмову у задоволенні позову.

При цьому, відповідач вважає, що органом, на який законом прямо покладений обов`язок захищати інтереси держави в сфері здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів, є Державна аудиторська служба України, яка , згідно Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02. 2016 р. № 43, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та, зокрема, здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства про закупівлі; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів.

Також, відповідач вважає, що прокурором при зверненні до суду визначений неналежний склад відповідачів, адже , Одеське КЕУ є стороною Договору № 37 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021 р. та додаткових угод до нього, а тому повинне бути відповідачем у даній справі.

В обґрунтування такої позиції відповідач послався на позиції Верховного Суду, викладені , зокрема, у постановах від 30.07.2020р. у справі № 670/23/18, від 18.11.2020р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021р. у справі № 552/3469/18, за якими у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Крім того, відповідач вважає, що прокурором при зверненні до суду обраний неналежний спосіб захисту прав позивачів.

Так, прокурор просить суд стягнути грошові кошти у розмірі 17 315 020,5 грн. на користь Одеського КЕУ.

Але, як вважає відповідач, кошти, які були сплачені Одеським КЕУ за постачання електроенергії, є грошовими коштами Міністерства оборони України.

При цьому, відповідач посилається на п. 5.8 Договору № 37 від 05.04.2021 р., відповідно до якого розрахунок здійснюється в безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок споживача та по факту наданої електричної енергії з можливою відстрочкою платежу до 90 календарних днів. Затримка платежів при умові відсутності коштів на рахунку Споживача, згідно з бюджетною класифікацією, у разі затримки фінансування з Державного бюджету України, не може розцінювати як несплата і не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій та притягнення Споживача до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Крім того, згідно позовної заяви, Одеське КЕУ відповідно до Положення є бюджетною установою державної форми власності, структурним підрозділом Збройних Сил України, фінансується за рахунок видатків Державного бюджету згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України».

Згідно п. 14.1 Положення фінансування квартирно-експлуатаційних витрат здійснюється відповідними розпорядниками коштів у межах асигнувань, затверджених кошторисами та планами асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету України, за схемою: Департамент фінансів МО України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ), Департамент фінансів МО України - КЕУ (КЕВ, КЕЧ, військові частини) або Департамент фінансів МО України - ГШ ЗС України, види Збройних Сил України - військові частини.

Відповідач також зазначив, що Міністерство оборони України є засновником Одеського КЕУ та головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 296-р. Саме Міністерство оборони України виділяло кошти управлінню для закупівлі електроенергії, а тому стягнення грошових коштів на користь Одеського квартирно- експлуатаційного управління є безпідставним.

Крім того, відповідач звернув увагу суду та те, що прокуратура в якості правової підстави стягнення коштів у розмірі 17 315 020,5 грн., посилається на ч. 1 ст. 1212, п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, відповідач вважає, що дана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже , поставка електроенергії ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» здійснювалася на підставі додаткових угод до Договору. У разі визнання судом недійсними додаткових угод до сторін підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо суті спору відповідач зазначив, що в процесі переговорної процедури, між ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» та Одеським КЕУ був укладений Договір № 37 від 05.04.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу, згідно п. 2.1 якого Постачальник зобов`язався продати електричну енергію (активну) за кодом COV за ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку, а Споживач - сплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Загальна вартість Договору та відповідно, вартість електричної енергії була погоджена обома сторонами у розмірі 56 000 000,00 грн. з об`ємом постачання 24 669 603 кВТ/год. Зазначена ціна була об`єктивно сформована з урахуванням ціни електричної енергії на ринку та комерційної пропозиції ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ». Крім того, саме така загальна вартість була заявлена самим КЕУ при проведенні відкритих торгів. Вона не є заниженою та підтверджує волевиявлення Споживача щодо постачання електричної енергії по вказаній ціні.

На вказаних умовах поставка електроенергії за Договором здійснювалась до 27.07.2024 р. (4 місяці).

Згодом, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» та довідкою ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» №121/402 від 02.07.2021р., сторонами було пропорційно збільшено ціну електричної енергії за 1 кВТ/ год.

Факт значного коливання ціни на ринку електричної енергії на момент звернення відповідача до Одеського КЕУ з письмовою пропозицією укладення додаткової угоди № 1, підтверджується також прокуратурою. Так, до позовної заяви прокурором було надано лист АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» від 06.06.2024 № 03-31/946, що містить інформацію щодо середньозважених цін купівлі- продажу електричної енергії на РДН в торговій зоні «ОЕС України» на дату заключення договору (05.04.2021) та дату укладення додаткової угоди № 1 (27.07.2021), згідно якої рівень цін на електричну енергію зріс на 28,26 %.

Відповідач вважає, що сторонами було збільшено ціну за електричну енергію з дотриманням порядку, встановленого п. 13.7 Договору № 37 від 05.04.2021 р., а саме: з 2,27 грн. до 2,428536 грн., що складає 6,98 %, тобто в межах 10 %, передбачених законом.

ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» звернулося до Одеського квартирно- експлуатаційного управління з письмовою пропозицією № 132 від 19.07.2021 р. щодо збільшення ціни за одиницю товару, з документальним підтвердженням коливання ціни в бік збільшення, а саме: довідкою ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 02.07.2021 № 121/402, який є органом статистики (основний КВЕД - 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки). На що, Споживач погодився з зазначеною пропозицією Постачальника та підписав Додаткову угоду № 1 від 27.07.2021 р. до Договору без заперечень.

Згодом, постановою НКРЕКП № 1227 від 30.07.2021 р., з 1 серпня 2021 року в торговій зоні «ОЕС України» на ринку «на добу наперед» і внутрішньодобовому ринку був встановлений новий максимальний рівень граничних цін: - вдень 4 000,00 грн./кВт/год (без ПДВ); вночі 2 000,00 грн./кВт/год (без ПДВ).

Таким чином, у зв`язку із встановленням нового рівня граничних цін, ціни на електричну енергію на ринку продовжували зростати, що обумовило необхідність подальшого укладення сторонами додаткових угод до Договору про підвищення ціни за електричну енергію.

Відповідач також вважає, що укладення додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до Договору №37 також відбувалося з дотриманням порядку, передбаченого п. 13.7. Договору, з документальним підтвердженням зросту цін на електричну енергії на ринку до кожної додаткової угоди та беззаперечним погодженням Споживача. При цьому, обидві сторони діяли добросовісно, послідовно та з метою захисту економічного інтересу кожного, що позбавляє в подальшому можливості діяти всупереч своєї попередньої поведінки.

Так, Одеське КЕУ в листі на адресу прокуратури від 17.06.2024 р. № 2919 підтвердило, що у зв`язку зі стрімкою зміною ціни електроенергії на ринку в 2021 року, КЕВ м. Одеси закуповувало її по більшим цінам, які неможливо було передбачити на момент укладання договору. Водночас, під час закупівлі електроенергії у ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» не було допущено істотних порушень законодавства, які б завдали державному бюджету збитків, а тому Одеським КЕУ не вживались заходи судового захисту інтересів держави.

Крім того, відсутність збитків також підтверджується висновками уповноваженого органу - аудиторського дослідження 4 територіального управління внутрішнього аудиту від 19.12.2022 р., згідно яких «виявлені порушення при проведенні закупівлі електричної енергії у ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» не призвели до економічних збитків».

Як зазначає відповідач, обидві сторони Договору розуміли особливості функціонування ринку електроенергії (тобто постійне коливання цін, їх сезонне зростання-падіння), а тому, з урахуванням істотного збільшенні ціни на ринку електроенергії, дійшли взаємної згоди про внесення змін до договору пропорційно збільшенню ціни електроенергії на ринку. При цьому, таке збільшення було економічно обґрунтованим собівартості поставленого товару та виключало факт надмірного сплачення грошових коштів з боку Споживача, про яке наразі заявляє прокуратура.

При цьому, відповідач вважає, що в ході укладання додаткових угод було належним чином та відповідними доказами обґрунтовано зміну ціни елктричної енергії у бік її збільшення, а також звернув увагу суду на те, що додаткових угодах №№9 та 10 мова йде лише про продовження строку дії Договору.

Враховуючи все викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними додаткових угод до Договору №37, та , як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову у цілому. .

Розглянув матеріали справи, керуючись чинним законодавством України та заслухав пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у даній справі №916/3707/22 звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023рю у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 р. у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023р. у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Отже, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

При цьому, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

Разом з цим, слід дослідити питання, які стосуються обставин доведеності прокурором наявного порушеного права держави у спірних правовідносинах, чи підлягає право захисту і який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, викладений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушених прав держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Наведені норми закону визначають об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Разом з тим, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, провадження №12-158гс18).

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оброни України, Одеського КЕУ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» про визнання недійсними додаткових угод №1 від 27.07.2021р., №2 від 18.08.2021р., №3 від 20.08.2021р., №4 від 01.09.2021р. , №5 від 24.09.2021р., №6 від 11.10.2021р., №7 від 16.11.2021р., №8 від 23.11.2021р., №9 від 28.12.2021р., №10 від 12.01.2022р. до Договору №37 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021р., укладеного між ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси, та про стягнення з ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» на користь Одеського КЕУ грошових коштів у розмірі 17 315 020 грн 50 коп.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань, та забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Згідно Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 671 (із змінами та доповненнями) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

За п.4 Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів (п.п.9-1) ; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил (п.п.23) .

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Згідно п. 6.1.5 наказу Міністра оборони України № 590 від 12.11.2010р. «Про затвердження положення про фінансове господарство військової частини ЗСУ» військова частина здійснює платежі за наявності відповідного зобов`язання та коштів на спеціальних реєстраційних рахунках на ці видатки.

З метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно- експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, виданий наказ Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013р. «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», відповідно до якого: комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у Збройних Сил України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України. Комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Витрати енергоносіїв та комунальних послуг визначаються за показниками лічильників, а за їх відсутності - розрахунковим методом відповідно до нормативних документів.

Оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису Міністерства оборони України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.

Заявка про потребу в комунальних послугах та енергоносіях (у фізичних показниках) на наступний рік (додаток 17) подається КЕВ (КЕЧ) до КЕУ до 01 вересня, КЕУ до Головного КЕУ ЗС України до 20 вересня поточного року (за кожну військову частину). Заявка підписується відповідним начальником квартирно- експлуатаційного органу.

Граничні обсяги споживання комунальних послуг та енергоносіїв на наступний рік у фізичних показниках та коштах (далі - ліміт) складаються відповідно до кошторису МО України на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на відповідний рік.

Ліміти затверджуються: Головним КЕУ ЗС України для КЕУ - у двотижневий строк після затвердження кошторису МО України на наступний рік; КЕУ для КЕВ (КЕЧ) - в тижневий строк після отримання лімітів споживання енергоносіїв від Головного КЕУ ЗС України; КЕВ (КЕЧ) для кожної військової частини - в тижневий строк після отримання лімітів споживання енергоносіїв від КЕУ. Ліміти споживання комунальних послуг та енергоносіїв доводяться до кожної окремої військової частини.

Військові частини забезпечуються електроенергією, водою, тепловою енергією та природним газом: від власних комунальних установок КЕВ (КЕЧ) і військових частин (електростанцій, водонасосних станцій, котелень); від інших мереж підприємств і організацій за договорами про надання комунальних послуг.

КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ).

КЕВ (КЕЧ) відповідає за: встановлення та своєчасне доведення до військової частини лімітів споживання комунальних послуг та енергоносіїв у межах бюджетних асигнувань; контроль за споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв; своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів; корегування лімітів споживання військовою частиною комунальних послуг та енергоносіїв у разі змін у кошторисі МО України.

Оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення.

Звіт (щоквартальний) про стан споживання та використання коштів на оплату комунальних послуг (додаток 18), Звіт (щомісячний) про споживання комунальних послуг та енергоносіїв (додаток 19), Довідка (щотижнева) про стан споживання, проведення розрахунків та заборгованість за комунальні послуги та енергоносії (додаток 20) надається КЕВ (КЕЧ) до КЕУ, а КЕУ - до Головного КЕУ ЗС України за підписом відповідного начальника квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно п. 1 Положення про Одеське КЕУ, затвердженого Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 174від 29.05.2024 р., Одеське КЕУ є органом військового управління, який входить до складу Збройних Сил України, та створений з метою організації та виконання завдань з інженерно- інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі - військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах: Одеського, Березівського, Подільського, Роздільнянського районів Одеської області (далі - зона відповідальності) у мирний час та на особливий період.

За організаційно - правовою формою Одеське КЕУ є неприбутковою державною установою, здійснює кількісний та вартісний бухгалтерський, оперативний, аналітичний облік та веде статистичну і фінансову звітність.

Згідно п. 3 Положення основними завданнями Одеського КЕУ є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; проведення поточного та капітального ремонтів казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж, підготовка їх до зимового періоду; планування витрат та фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення; забезпечення військових частин квартирним майном; організація ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та забезпечення їх житловими приміщеннями, виплати компенсації за належне для отримання жиле приміщення, контроль за правомірністю використання житлового фонду Міністерства оборони України у гарнізонах Збройних Сил України в зоні відповідальності; здійснення функцій замовника реконструкції та капітального ремонту фондів військових містечок; облік та забезпечення, відповідно до нормативно-правових актів, військових частин нерухомим військовим майном та земельними ділянками.

Отже, функції КЕУ пов`язані не із здійсненням публічного адміністрування, як носієм владних повноважень, а виключно з інженерно-інфраструктурним (квартирно-експлуатаційним) забезпеченням військових частин шляхом внутрішніх правовідносин з підпорядкованими юридичними особами. Одеське КЕУ не є органом державної влади чи суб`єктом владних повноважень, а тому бездіяльність управління не може бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді з урахуванням положень абз.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, виходячи з викладеного вище, права та охоронювані інтереси Одеського КЕУ у даному випадку не порушено, адже, як сторона за Договором №37 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021р. , Одеське КЕУ лише отримало державні кошти на придбання електричної енергії , придбало її для забезпечення потреб своїх електроустановок згідно точок комерційного обліку .

Розпорядником державних коштів є Міністерство оборони України, яке здійснює функції контролю за виділеними коштами, їх перерозподілом , та якому і мають бути повернуті кошти, у випадку встановлення судом того факту, що вони є безпідставно отриманими відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відбулося звернення прокурора з позовом в інтересах неналежного відповідача , що має наслідком відмову у задоволенні відповідного позову ( подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі № 911/2032/17, від 05.10.2021 р. у справі № 925/1214/19 , від 16.02.2022р. у справі № 904/1407/21, від 17.04.2024р. у справі №916/2497/23) .

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду від 06.11.2023р. у справі №725/8953/21 , у якій зазначено, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 154/3029/14-ц).

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оброни України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» про визнання недійсними додаткових угод №1 від 27.07.2021р., №2 від 18.08.2021р., №3 від 20.08.2021р., №4 від 01.09.2021р., №5 від 24.09.2021р., №6 від 11.10.2021р., №7 від 16.11.2021р., №8 від 23.11.2021р., №9 від 28.12.2021р., №10 від 12.01.2022р. до Договору №37 про постачання електричної енергії споживачу від 05.04.2021р., укладеного між ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси, та про стягнення з ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» на користь Одеського КЕУ грошових коштів у розмірі 17 315 020 грн 50 коп. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024р.

Суддя Н.В. Рога

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення19.12.2024
Оприлюднено01.01.2025
Номер документу124150665
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —916/3264/24

Ухвала від 17.02.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 27.01.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Рішення від 19.12.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Рога Н.В.

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Рога Н.В.

Ухвала від 22.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Рога Н.В.

Ухвала від 25.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Рога Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні