Ухвала

від 30.12.2024 по справі 916/5621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"30" грудня 2024 р. Справа № 916/5621/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 5764/24 від 24.12.2024) Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937) про видачу судового наказу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМС Груп» (вул. Чорноморського козацтва, № 103, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 38574649) про стягнення 2734,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2024 Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМС Груп» заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2734,55 грн та судового збору.

Частиною першою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів слідує, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів слідує пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як встановлено судом, стягувач, обґрунтовуючи надану заяву, посилається на договір про надання послуг мобільного зв`язку №395406582448 від 01.02.2019 на номер 380660093452, дія якого припинена з 30.07.2022, а також на договір про надання послуг мобільного зв`язку №395424331373 від 22.10.2020 на номер 380660051740 дія якого припинена з 30.07.2022.

При цьому, до заяви про видачу судового наказу стягувачем надано заяву б/н до угоди про надання послуг мобільного зв`язку від 13.09.2019 на номер 0660093452, договір №295412493335 від 13.09.2019 про надання телекомунікаційних послуг та заяву №395424331373/660051740 до угоди про надання послуг мобільного зв`язку №295412493335 від 22.10.2020 до договору про надання телекомунікаційних послуг №295412493335 від 22.10.2020 на номер 0660051740.

Водночас, як встановлено судом, заявником не надано суду договір про надання послуг мобільного зв`язку №395406582448 від 01.02.2019.

Крім того, враховуючи, що за приписами п.7 ч. 1 ст. 155 ГПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, суд не визначає правову природу заяви №395424331373/660051740 від 22.10.2020 та не може розглядати останню у якості договору про надання послуг мобільного зв`язку №395424331373 від 22.10.2020, на який посилається заявник в обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи наведене, суд зазначає про невідповідність поданої заяви про видачу судового наказу вимогам п.3 ч.3 ст.150 ГПК України.

Наведені вище обставини згідно з пунктами 1, 8 частини першої, частини третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.

Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За таких обставин, враховуючи, що заявником в обґрунтування заявлених вимог не надано укладені між сторонами договори, за якими останній просить суд стягнути заборгованість у сумі 2734,55 грн, суд, керуючись нормами п.1 ч.1 ст. 152 ГПК, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» у видачі судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМС Груп» про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг мобільного зв`язку №395406582448 від 01.02.2019 на номер 380660093452 та за договором про надання послуг мобільного зв`язку №395424331373 від 22.10.2020 на номер 380660051740 у загальній сумі 2734,55 грн.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (вх. №5764/24 від 24.12.2024) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМС Груп» про стягнення заборгованості у сумі 2734,55 грн - відмовити.

2. До уваги заявника, згідно ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили 30.12.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя О.В. Цісельський