Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3054/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024м. ХарківСправа № 922/3054/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ", м. Харків 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків про визнання протиправними дій та повернення сплачених коштів за участю представників:

позивача - Савченко К.І.

відповідача - Чорнобай Р.Л.

3-ї особи на стороні відповідача - Яковлева М.С.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (відповідач), згідно якої просить суд:

- визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" в частині нарахування за непоставлену електроенергію, в 2022 році в/ч НОМЕР_1 та зайво сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн.;

- повернути сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн. на реквізити військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення п.п.2 п.7.2 Договору від 11.02.2022 №30-22 в частині нарахування за не поставлену електроенергію в 2022 році, в/ч НОМЕР_1 зайво сплачено ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; залучено Акціонерне товариство "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; призначено підготовче засідання.

Відповідач 23.10.2024 за вх.№ 26709 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що не вбачається будь-яких порушень з боку відповідача умов Договору від 11.02.2022 №30-22 та нормативно-правових актів України, що регулюють порядок постачання електричної енергії, зокрема позивачу. У діях відповідача не вбачається протиправності в частині проведення нарахування за поставлену електричну енергію позивачу, оскільки безпосередньо не відповідач здійснював визначення обсягу спожитої (розподіленої) позивачем електричної енергії протягом періоду постачання за Договором, а лише використовував дані, надані Оператором системи розподілу - АТ «Харківобленерго». Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що не вбачається підстав для повернення відповідачем позивачу коштів, сплачених ним за електричну енергію, спожиту (розподілену) у березні 2022, через невстановлення факту протиправності в діях Оператора системи розподілу - АТ «Харківобленерго» в частині визначення обсягу спожитої (розподіленої) позивачем електричної енергії у зазначеному періоді.

Позивач 04.11.2024 за вх.№ 27687 надав відповідь на відзив, в якій вказує, що споживач (в/ч НОМЕР_1 ) жодним чином не ухилявся від виконання умов договору як сплата за спожиту електроенергію. Відповідачем та 3-ю особою жодним чином не було вжито заходів щодо відключення від електропостачання підрозділу позивача, хоч і населений пункт був окупований регулярними військами РФ. Що також підтверджується і з листів відповідача та 3-ї особи, які направлялися на юридичні адреси останніх.

У судовому засіданні 04.11.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2024 о 11:30.

У судовому засіданні 25.11.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 16.12.2024 о 11:15.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та 3-ї особи у судовому засіданні 16.12.2024 просили суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

11.02.2022 між ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 ДПС України (споживач) було укладено Договір № 30-22 про постачання електричної енергії споживачу (Лот № 1 - Електрична енергія для потреб підрозділів військової частини НОМЕР_1 з урахуванням послуг на її передачу та розподілу), надалі - Договір.

На підставі даного Договору постачальником здійснювалося постачання електричної енергії споживачу у строк, визначений п. 3.1. Договору - з 11.02.2022 р. по 31.12.2022 р.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами до даного Договору були укладені наступні Додаткові угоди: № 1-22 від 15.02.2022, № 2-22 від 12.10.2022, № 3 від 20.12.2022, № 4-22 від 28.12.2022, № 5 від 12.01.2023, № 6 від 10.02.2023 р.

Згідно п. 1 Додаткової угоди № 4-22 від 28.12.2022 до Договору, сторони дійшли згоди продовжити дію цього Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на початку 2023 року, але не пізніше ніж до 28.02.2023 в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що за цим Договором постачальник продає: Електрична енергія з урахуванням послуг на її передачу та розподіл: 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, місце поставки електричної енергії - на межі балансової належності, визначеної у Додатку № 4 до цього Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним між оператором системи розподілу та споживачем. Точки розподілу електричної енергії знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 4 до цього Договору.

У відповідності до п.п. 2 п. 7.2 Договору, постачальник зобов`язувався нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбаченому ПРРЕЕ та цим Договором.

Згідно позову позивач вказує, що зустрічною звіркою, яка була проведена в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 , було встановлено, зокрема, що згідно з Договором за особовим рахунком НОМЕР_2 знаходяться відповідні точки розподілу електричної енергії від ОСР АТ «Харківобленерго». За результатами дослідження первинних документів встановлено, що за особовим рахунком НОМЕР_2 у березні 2022 року в/ч НОМЕР_1 нараховано послуг з постачання електроенергії в загальній кількості 12006 кВт/год за тарифом 5,34 грн з ПДВ на загальну суму 64112,04 грн. (довідка Північно-Східного офісу Держаудитслужби № 202008-23/53 від 01.08.2023). Військова частина НОМЕР_1 дислокується в Харкові та Харківській області, де ведуться бойові дії щодо захисту державного суверенітету та територіальної цілісності в умовах збройної агресії РФ. Постійне місце дислокації зруйновано під час авіаудару РФ. За об`єктами, зазначеними у Договорі, за березень місяць 2022 року послуги з постачання електричної енергії не надавались, у зв`язку з тим, що об`єкти військової частини НОМЕР_1 , перебували на тимчасово окупованій території регулярними військами РФ, через що військова частина НОМЕР_1 не мала змоги в повному обсязі забезпечити виконання своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством України та Договором про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії № 17162, зокрема, забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; забезпечувати доступ представників оператора системи до об`єктів споживача для проведення технічної перевірки засобів комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу в установленому Правилами порядку; розраховувати та складати баланс електричної енергії власних мереж. В свою чергу, постачальник електричної енергії військової частини НОМЕР_1 також в умовах воєнного стану не мав змоги самостійно контролювати споживання електричної енергії військової частини НОМЕР_1 , виїжджати на тимчасово окуповану територію та знімати покази приладів обліку на об`єктах військової частини НОМЕР_1 . З метою встановлення обставин по факту наданих постачальнику електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в березні місяці оператором розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго» направлено лист «Про надання інформації» №702/4841-23-Вих від 05.08.2023. Таким чином, позивач зазначає, що в порушення п.п.2 п.7.2 Договору від 11.02.2022 №30-22 в частині нарахування за не поставлену електроенергію, в 2022 році в/ч НОМЕР_1 зайво сплачено ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн.

Північно-Східним офісом Держаудитслужби командиру в/ч НОМЕР_1 було направлений припис про усунення виявлених порушень, зокрема щодо нарахування та сплати за послуги з постачання електричної енергії в загальній кількості 12006 кВт/год на суму 64112,04 грн.

Таким чином, зустрічною звіркою, яка була проведена в ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 (довідка Північно-Східного офісу Держаудитслужби № 202008-23/53 від 01.08.2023), були встановленні порушення щодо нарахування та сплати за послуги з постачання електричної енергії у березні 2022 року в загальній кількості 12006 кВт/год на суму 64112,04 грн.

При цьому суд зазначає, що довідка Північно-Східного офісу Держаудитслужби № 202008-23/53 від 01.08.2023 була підписана та отримана директором ТОВ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" без зауважень. В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вказаної довідки.

Як вбачається з матеріалів справи на лист позивача «Про надання інформації» №702/4841-23-Вих від 05.08.2023 АТ «Харківобленерго» була надана відповідь № 06/56К/06-3663 від 06.09.2023, в якій АТ «Харківобленерго» стосовно спожитої (розподіленої) електричної енергії в березні 2022 повідомило позивача, що у зв`язку з відсутністю звіту про покази засобів обліку, обсяги були визначені наступним чином:

- по точці обліку ЕІС код 62Z2688602932991 представниками АТ «Харківобленерго» 31.03.2022 було проведено контрольне зняття показів лічильника, на підставі яких визначений обсяг електричної енергії (з одночасним зняттям з нарахувань обсягу за значенням середньодобового споживання, нарахованого в лютому 2022 року);

- по точкам обліку: ЕІС код 62Z0842127512379, ЕІС код 62Z8145243771700, ЕІС код 62Z3317234877130 розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання аналогічного періоду попереднього року згідно п. 8.6.11. ККОЕЕ.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу 64112,04 грн. за оплату вартості послуг з постачання електричної енергії у березні 2022 року в загальній кількості 12006 кВт/год.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини, те, що території в/ч НОМЕР_1 у Чугуївському районі з 24.02.2022 знаходилися в тимчасовій окупації та в/ч НОМЕР_1 не використовувалися у березні 2022 року, оцінюючи достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування відповідачем позивачу 64112,04 грн. за послуги з постачання електричної енергії за Договором в загальній кількості 12006 кВт/год у березні 2022 року.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Відповідно до частини другої статті 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відсутність в матеріалах справи доказів у спростування заявлених позивачем вимог, суд визнає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не спростовані відповідачем. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно наказу Голови Господарського суду Харківської області Новікової Н.А. № 283-в у період з 26 по 27 грудня 2024 року суддя Буракова А.М. перебувала у відпустці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 40464528) в частині нарахування за непоставлену електроенергію в 2022 році військовій частині НОМЕР_1 та зайво сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 40464528) кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (код ЄДРПОУ 40464528) повернути на реквізити військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) сплачені кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64112,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" грудня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/3054/24