Рішення

від 19.12.2024 по справі 924/928/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2024 р. м.Хмельницький Справа № 924/928/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

Міністерства освіти і науки України

до

1) Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти"

2) фізичної особи-підприємця Систалюка Василя Івановича

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

Представники учасників справи:

прокурор: Юхимчук М.О. згідно службового посвідчення №079075 від 27.02.2024

від позивача 1: Цілінська В.В. - згідно виписки з ЄДР

від позивача 2: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 17.10.2024 надійшла позовна заява керівника Летичівської окружної прокуратури (31500, Хмельницька область, селище Летичів, вул. Чорновола, буд.3, код ЄДРПОУ 02911102) в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, ЄДРПОУ 39767479) та Міністерства освіти і науки України (01135, м.Київ, проспект Берестейський, 10, ЄДРПОУ 38621185) до Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" (32200, Хмельницька область, м.Деражня, вул. Миру, 177А, ЄДРПОУ 02549530) та фізичної особи-підприємця Систалюка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про:

1) визнання недійсним договору №29/04 від 04.04.2024 укладеного між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та фізичною особою-підприємцем Систалюком Василем Івановичем;

2) зобов`язання фізичної особи-підприємця Систалюка Василя Івановича звільнити земельну ділянку площею 26 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, яку Систалюк В.І. займає на підставі договору №29/04 від 04.04.2024.

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті спору на 19.12.2024.

Прокурор - керівник Летичівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України до Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" та фізичної особи-підприємця Систалюка В.І. про визнання недійсним договору №29/04 від 04.04.2024 та зобов`язання фізичну особу-підприємця Систалюка В.І. звільнити земельну ділянку площею 26 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, яку Систалюк В.І. займає на підставі договору №29/04 від 04.04.2024.

Прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що договір №29/04 від 04.04.2024, укладений між відповідачами, як договір щодо організації діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для господарських і комерційних цілей: обробітку земельної ділянки, організації виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти навчального закладу, вирощування та збирання сільськогосподарських культур, реалізації сільськогосподарської продукції та отримання прибутку, фактично є договором оренди земельної ділянки та укладений неуповноваженою на те стороною, а також не спрямований на настання реальних наслідків, обумовлених договором.

З посиланням на ст.ст. 11, 202, 203, 215, 235, 901 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 та №11 від 29.05.2013 прокурор зазначає, що спірний договір не відповідає вимогам, визначеним чинними нормативно-правовими актами, та укладений з метою приховати фактично існуючі відносини оренди між його сторонами (удаваний правочин), оскільки навчальний заклад фактично передав сільськогосподарському товаровиробнику у користування земельну ділянку, що перебуває у його постійному користуванні, і планує отримувати за це плату. З огляду на викладене, спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Оскільки укладення договору №29/04 від 04.04.2024 між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та фізичною особою-підприємцем Систалюком В.І. всупереч встановленому державою порядку зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, це є підставою для захисту інтересів держави прокурором шляхом звернення до суду з позовом. Вищевказане зумовлене тим, що уповноваженими органами - Міністерством освіти і науки України та Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходи щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення по теперішній час, не вживаються, як і дій, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки у розпорядження Міністерства освіти і науки України. З викладеного вбачаються підстави для звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Представник прокуратури під час судового розгляду спору підтримав позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Вказує, що спірний договір є прихованим договором оренди землі. Його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі". Він укладений не уповноваженою стороною та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.203,215 ЦК України із зобов`язанням фізичної особи-підприємця Систалюка Василя Івановича звільнити земельну ділянку.

Позивач 1 - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, позивач 1) наполягає на задоволенні позовних вимог. У письмових поясненнях вказує, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, з огляду на те, що об`єктом зазначеної угоди є саме земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти". Окрім того, вважає договір таким, що укладений з порушенням законодавства, оскільки ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою ст.134 Земельного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача 1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, оскільки об`єктом зазначеної угоди є саме земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти".

Позивач 2 - Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України, позивач 2) письмових пояснень щодо предмету спору не надав.

Відповідач 1 - Державний навчальний заклад "Деражнянський центр професійної освіти" (далі - ДНЗ "Деражнянський ЦПО", відповідач 1) не скористався правом участі в судових засіданнях, письмового відзиву на позов не подав. 07.11.2024 до господарського суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 2 - фізична особа-підприємець Систалюк Василь Іванович (далі - відповідач 2) не скористався правом участі в судових засіданнях, письмового відзиву на позов не подав, причин неявки в судові засідання не повідомив, причин неподання доказів не вказав; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду поштовими відправленнями за адресою місцезнаходження, зареєстрованою в установленому законом порядку, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (31544, Хмельницька область, с.Грушківці, вул. Ламана, 27). Ухвали суду від 21.10.2024, 18.11.2024 та 04.12.2024 вручені адресату 07.11.2024, 28.11.2024 та 16.12.2024 відповідно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"). Така позиція кореспондує висновку у рішенні від 16.02.2017 у справі "Каракуця проти України", де, серед іншого, зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом установлено, що фізична особа-підприємець Систалюк В.І. обізнаний про здійснення Господарським судом Хмельницької області судового провадження у справі №924/928/24, у якій він є відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідача про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Державний навчальний заклад "Деражнянський центр професійної освіти" відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2016 №1488 (в новій редакції) (далі - Статут), є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійної технічної та повної загальної середньої освіти.

Рішенням управління освіти Хмельницької обласної державної адміністрації в 1997 році професійно-технічне училище №45 с. Грушковці ліквідовано та на його базі відкрита Грушковецька філія професійно-технічного училища №43 с. Голосків.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2003 №377 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області» професійно-технічне училище №42 м.Деражня та професійно-технічне училище №43 с.Голосків реорганізовані та їм встановлені повні найменування Деражнянський професійний аграрний ліцей та Голосківський професійний аграрний ліцей

Державний навчальний заклад "Деражнянський центр професійної освіти" згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 08.09.2016 №1096 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Державного навчального закладу «Деражнянський професійний аграрний ліцей» і Голосківського професійного аграрного ліцею, який приєднано до Державного навчального закладу «Деражнянський професійний аграрний ліцей» (п. 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 1.6 Статуту ДНЗ "Деражнянський ЦПО" має землю у постійному користуванні, де розміщене навчальне господарство, яке здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому та переробленому вигляді (с/г виробництво), а також займається переробкою власно виробленої с/г продукції та її реалізацією.

Згідно п.6.1 Статуту управління ДНЗ "Деражнянський ЦПО" здійснюється Міністерством освіти і науки України, місцевим органом управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Згідно п. 7.9 Статуту майно ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", в тому числі, навчально-побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюються за центром на праві оперативного управління. Функції управління майном, закріпленим за центром, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за центром, не можуть бути предметом застави, не підлягають вилученню або передачі у власність, а також оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до п.7.11 Статуту ДНЗ "Деражнянський ЦПО" несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №000317, виданого 19.11.1997 Грушковецькою сільською радою Летичівського району Хмельницької області, Грушковецькому професійно-технічному училищу №45, у постійному користуванні Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти", знаходиться земельна ділянка площею 131,8 га в межах згідно плану землекористування для навчальних цілей.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування до зазначеного акту, сформовано ділянку №1 площею 22,6 га; ділянку №2 площею104,4 га та ділянку №3 площею 4,8 га.

04.04.2024 між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти", як стороною 1, та фізичною особою-підприємцем Систалюком Василем Івановичем, як стороною 2, укладено договір №29/04 (далі - Договір), за змістом п.1 якого сторони домовились про організацію діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних сільськогосподарських і комерційних цілей: обробітку земельної ділянки загальною площею 26 га ріллі; організації виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти сторони 1, вироблення ними практичних навичок та здобуття знань в освоєнні техніки та способів обробітку ґрунту; вирощування та збирання сільськогосподарських культур на вказаних землях; реалізації сільськогосподарської продукції; отримання прибутку.

Згідно з п.3.1 Договору сторона 1 зобов`язується забезпечити стороні 2 доступ до земельної ділянки, без передачі права власності на неї, чи права оренди; направляти здобувачів освіти для проходження виробничої практики та виробничого завдання, отримання практичних навичок в керуванні технікою, її ремонту та обслуговуванні; надавати консультації, рекомендації щодо посіву сільськогосподарських культур: моніторинг посівів по фазах розвитку рослин, облік висіяного насіння та схожих рослин, консультації та рекомендації щодо збору врожаю сільськогосподарських культур.

Сторона 2 зобов`язується здійснювати підготовку до посіву, посів сільськогосподарських культур, обприскування, збір врожаю та інших робіт по обробітку ґрунту, із застосуванням власної техніки, ЗЗР, насіння; виділяти необхідну техніку та працівників для проходження виробничого навчання та робітничої практики здобувачами освіти сторони 1; надавати інформацію для здобувачів освіти про сучасні виробничі технології, готувати та підписувати необхідні документи з проходження виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти (п.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що підведення підсумків діяльності з сільськогосподарського виробництва, розподіл прибутку між сторонами здійснюється на основі окремого звіту, який складає сторона 2 до 01.11.2024 року.

Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні 1 і утримання відповідної частки прибутку стороною 2 (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що вся вирощена сільськогосподарська продукція належить стороні 2.

В будь-якому разі за надання послуг стороною 1, сторона 2 сплачує стороні 1 кошти в сумі 130 000,00 грн. з розрахунку 5000,00 грн. за кожен га (п.5.4 Договору). Кошти сплачуються в строки 50% до 01 липня 2024 року, а 50% до 01.11.2024 (п.5.5 Договору).

Строк дії договору - до 01.11.2024 (п.6.1 Договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Листом №01-16/193 від 03.07.2024 ДНЗ «Деражнянський центр професійної освіти» повідомив на запит Летичівської окружної прокуратури, що згідно договору №29/03 від 04.04.2024 на земельній ділянці (кадастровий номер відсутній у зв`язку з неоформленням земельної ділянки) площею 26 га засіяна культура - соя, яка не зібрана, земельна ділянка зайнята.

Дана інформація підтверджується і довідкою від 10.07.2024, виданою ДНЗ «Деражнянський ЦПО».

Листом №1-16/286 від 08.10.2024 ДНЗ «Деражнянський ЦПО» повідомив на запит Летичівської окружної прокуратури, що сторонами виконані умови пунктів 4.2, 4.3 Договору; умови пунктів 5.4, 5.5 Договору виконуються своєчасно; додаткові угоди до Договору не укладались.

Усереднений показник нормативної грошової оцінки одиниці площі для земель сільськогосподарського призначення на території Хмельницької області з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.2024 складає 32 031,33 грн., що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.10.2024 №10-22-0.10-3421/2-24.

04.07.2024 Летичівською окружною прокуратурою надіслано листа Головному управлінню Держгеокадастру в Хмельницькій області та 18.07.2024 - Міністерству освіти і науки України з проханням надати інформацію про вжиті заходи щодо повернення земельної ділянки площею 26 га та досудового врегулювання спору та чи будуть вживатись заходи представницького характеру, спрямовані на визнання недійсним договору №29/03 від 04.04.2024.

Листом від 18.07.2024 №10-22-0.4-2561/2-24 Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області підтвердило факт наявності порушень земельного законодавства при наданні у користування вказаної у зверненні земельної ділянки та просить прокуратуру у зв`язку з відсутністю коштів, виділених на сплату судового збору, вжити в інтересах управління заходи представницького характеру в судовому порядку з метою усунення порушень.

Міністерство освіти і науки України листом №1/14011-24 від 07.08.2024 проінформувало про відсутність інформації щодо укладення спірного договору та, відповідно, про непогодження його укладення, у зв`язку з чим висловило прохання захистити інтереси держави з метою недопущення втрати державного майна і нанесення економічних збитків державі.

02.10.2024 Летичівською окружною прокуратурою надіслано повідомлення Головному управлінню Держгеокадастру в Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Інших доказів матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі органом уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є Міністерство освіти і науки України, яке згідно п.6 ч.1 ст.8 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" наділено правом розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Судом враховано, що згідно з ст.15-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, такими органами є: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Згідно Положення, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Враховуючи викладене, органом уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у сфері земельних відносин є також Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як власник земель державної форми власності.

Відтак, зважаючи на викладене, суд вважає, що інтереси Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України є складовою інтересів держави, а тому останні є належними позивачами у цій справі.

Матеріалами справи стверджується факт звернення Летичівської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України з повідомленням про виявлені порушення законодавства України під час укладення спірного договору №29/04 від 04.04.2024, проханням надати інформацію про вжиті заходи щодо повернення земельної ділянки площею 26 га та досудового врегулювання спору, а також чи будуть вживатись заходи представницького характеру, спрямовані на визнання недійсним спірного договору.

Листом від 18.07.2024 №10-22-0.4-2561/2-24 Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області підтвердило факт наявності порушень земельного законодавства при наданні у користування вказаної у зверненні земельної ділянки та просить прокуратуру у зв`язку з відсутністю коштів, виділених на сплату судового збору, вжити в інтересах управління заходи представницького характеру в судовому порядку з метою усунення порушень.

Міністерство освіти і науки України листом №1/14011-24 від 07.08.2024 проінформувало про відсутність інформації щодо укладення спірного договору та, відповідно, про непогодження його укладення, у зв`язку з чим висловило прохання захистити інтереси держави з метою недопущення втрати державного майна і нанесення економічних збитків державі.

02.10.2024 Летичівською окружною прокуратурою надіслано повідомлення Головному управлінню Держгеокадастру в Хмельницькій області та Міністерству освіти і науки України про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У справі, що розглядається, керівник Летичівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України з вимогами про визнання недійсним договору №29/04 від 04.04.2024 та зобов`язання фізичну особу-підприємця Систалюка В.І. звільнити земельну ділянку площею 26 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, яку підприємець займає на підставі договору №29/04 від 04.04.2024, оскільки позивачі не вжили заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Правовідносини, пов`язані з наданням у власність, користування земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної (комунальної) власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.

У даному випадку інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів власника землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

За наведених обставин, оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що останні самостійно не звернулися до суду, про що повідомили прокуратуру, суд доходить висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України.

Суд зазначає, що статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За змістом ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319, ч.1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2024 між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти", як стороною 1, та фізичною особою-підприємцем Систалюком В.І., як стороною 2, укладено договір №29/04, за змістом п.1 якого сторони домовились про організацію діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних сільськогосподарських і комерційних цілей: обробітку земельної ділянки загальною площею 26 га ріллі; організації виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти сторони 1, вироблення ними практичних навичок та здобуття знань в освоєнні техніки та способів обробітку ґрунту; вирощування та збирання сільськогосподарських культур на вказаних землях; реалізації сільськогосподарської продукції; отримання прибутку.

Згідно з п. 3.1 Договору сторона 1 зобов`язується забезпечити стороні 2 доступ до земельної ділянки, без передачі права власності на неї, чи права оренди; направляти здобувачів освіти для проходження виробничої практики та виробничого завдання, отримання практичних навичок в керуванні технікою, її ремонту та обслуговуванні; надавати консультації, рекомендації щодо посіву сільськогосподарських культур: моніторинг посівів по фазах розвитку рослин, облік висіяного насіння та схожих рослин, консультації та рекомендації щодо збору врожаю сільськогосподарських культур.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту як форма реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними властивостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Умовами спірного договору передбачено, що обробіток земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур проводить фізична особа-підприємець Систалюк В.І. (п. 4.1); фізична особа-підприємець Систалюк В.І. сплачує ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" кошти в сумі 130 000,00 грн. з розрахунку 5000,00 грн. за кожен га землі (п. 5.4); вся вирощена сільськогосподарська продукція належить фізичній особі-підприємцю Систалюку В.І. (п. 5.3).

Вищенаведені умови договору, а також ті, що сформульовані для надання можливості товаровиробнику безперешкодно використовувати належну навчальному закладу земельну ділянку для самостійного, на власний розсуд та власними засобами вирощування та збирання сільськогосподарської продукції для власних потреб, свідчать, що мала місце фактична передача права користування земельною ділянкою за визначену плату для здійснення фізичною особою-підприємцем Систалюком В.І. своєї господарської діяльності.

Таким чином, спірний договір укладався як договір про надання послуг з метою приховати фактично існуючі відносини оренди землі між сторонами.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд надає правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 95 ЗК України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Тому, саме Державний навчальний заклад "Деражнянський центр професійної освіти", як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими ст. 95 ЗК України правами щодо земельних ділянок, належних йому на праві постійного користування.

Водночас, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Окрім того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Також, відповідно до положень ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення про передачу в оренду відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 року у справі № 903/849/17.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19).

Враховуючи вищевикладене, зі змісту спірного договору вбачається, що до останнього слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки, оскільки навчальний заклад фактично передав за плату земельну ділянку на певний строк в користування фізичній особі-підприємцю Систалюку В.І. для здійснення ним підприємницької діяльності на земельній ділянці шляхом використання корисних властивостей землі, з метою отримання прибутку.

Таким чином, оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, а його зміст не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3 ст.152 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Листом №01-16/193 від 03.07.2024 ДНЗ «Деражнянський центр професійної освіти» повідомив на запит Летичівської окружної прокуратури, що згідно договору №29/03 від 04.04.2024 на земельній ділянці (кадастровий номер відсутній у зв`язку з неоформленням земельної ділянки) площею 26 га засіяна культура - соя, яка не зібрана, земельна ділянка зайнята. Дана інформація підтверджується і довідкою від 10.07.2024, виданою ДНЗ «Деражнянський ЦПО».

Доказів на спростування зазначених обставин сторонами не надано та матеріали справи не містять.

Судом враховується, що частиною 6 ст.21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. За таких обставин, наслідком визнання недійсним договору оренди землі є встановленням обов`язку орендаря повернути відповідну земельну ділянку, що зважаючи на характер спірних відносин у даній справі передбачає звільнення земельних ділянок, що і було заявлено прокурором у даній справі.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, порушення інтересів держави та прав позивачів відповідачами, а відтак - наявність підстав для судового захисту прав позивачів шляхом визнання недійсним договору №29/04 від 04.04.2024, укладеного між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та фізичною особою-підприємцем Систалюком В.І. та зобов`язання фізичну особу-підприємця Систалюка В.І. звільнити земельну ділянку площею 26 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, зайняту на підставі договору №29/03 від 04.04.2024.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених прокурором позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ст.ст.123, 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 20, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №29/03 від 04.04.2024, укладений між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та фізичною особою-підприємцем Систалюком Василем Івановичем.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Систалюка Василя Івановича звільнити земельну ділянку площею 26 га, що розташована за межами населених пунктів Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, зайняту на підставі договору №29/03 від 04.04.2024.

Стягнути з Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" (32200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Деражня, вул. Миру, 177А; код ЄДРПОУ 02549530) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Систалюка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень витрат по оплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2024.

Суддя О.І. Шевчук