Рішення

від 12.12.2024 по справі 927/760/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/760/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

За позовом: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон»,

код ЄДРПОУ 33469297, вул. Коцюбинського, 74, кв. 30, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 , Замура Л. П., адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2., керівник;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати недійсними рішення загальних зборів кооперативу, оформлені протоколом №5 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» від 07.10.2023;

- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» (код ЄДРПОУ 33469297) щодо зміни керівника ОСОБА_2 від 19.04.2024 № 1000641070008001507.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2024 об 11:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов.

Ухвала суду від 12.08.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 12.08.2024 о 20:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 30.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 03.09.2024 об 11:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 20.09.2024 призначено підготовче засідання на 01.10.2024 на 10:30, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, повідомлено сторін про час та місце проведення цього підготовчого засідання.

12.09.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання, у якому просить визнати поважною неподання разом з позовом листа Деснянського ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.08.2024 №27.21-16/89351 та долучити його до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 представник відповідача заявив клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи листа Деснянського ВДВС від 23.08.2024 №27.21-16/89351.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що у ньому міститься інформація про відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 як фізичної особи, діяльність якої не повязана з діяльністю СТ «Електрон».

Отже, вказаний доказ не стосується предмета доказування, а тому суд не взяв його до уваги та відмовив у задоволенні клопотання позивача.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, долученого до позовної заяви.

Позивач просить витребувати в Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради копію протоколу з додатками, на підставі якого відбулась реєстрація змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» щодо зміни керівника ОСОБА_2 .

Оскільки суд має доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перед цим суд вже самостійно зробив роздруківку документів щодо проведення спірної державної реєстрації, а саме протоколу №5 від 07.10.2023 з додатком та заяви про вчинення реєстраційних дій.

Суд долучив до матеріалів справи зазначені документи, а тому подане позивачем клопотання про витребування доказів вважається вирішеним.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2024 на 11:30.

Ухвалою суду від 02.10.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення підготовчого засідання 29.10.2024.

29.10.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, вони стосуються обставин, вказаних у документах щодо проведення спірних загальних зборів та здійснення спірної державної реєстрації змін про юридичну особу, які були отримані судом та долучені до матеріалів справи у минулому судовому засіданні, тобто такі обставини не були відомі позивачу при поданні позову.

За наведених обставин, суд у підготовчому засіданні 29.10.2024 надав дозвіл позивачу на подання додаткових письмових пояснень та долучив їх до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 29.10.204 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2024 на 12:00.

Ухвалою суду від 29.10.2024 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 21.11.2024.

15.11.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала до суду клопотання, у якому просить суд витребувати з Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради копію протоколу з додатками, на підставі якого відбулась реєстрація змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» щодо зміни юридичної адреси реєстрації юридичної особи з АДРЕСА_2 на вулицю Льотна, 43 кв. 58, м. Чернігів, 14033 № 1000641070008001507, як держателя реєстраційної справи в паперовій формі.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд встановив, що державна реєстрація змін відомостей про місцезнаходження ОК «СТ «Електрон» відбулася 02.10.2024, а відтак дійшов висновку, що докази, які просить витребувати позивач, не стосуються ані предмета, ані підстав позову, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні зазначеного клопотання позивача.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд оголосив перерву до 12.12.2024 до 12:50.

11.12.2024 відповідач подав до суду клопотання, у якому просить відмовити у стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката або зменшити їх розмір до 3000,00 грн, яке суд у судовому засіданні 12.12.2024 долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.12.2024 відповідач визнав, що позивач не був повідомленим належним чином про скликання оскаржуваних загальних зборів.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом 12.12.2024 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не була повідомлена про проведення загальних зборів, на яких прийнято оспорюване рішення про обрання головою кооперативу ОСОБА_2 , не приймала участі у цих зборах, внаслідок чого, на думку позивача, порушені її корпоративні права на участь в управлінні кооперативом. Позивач вважає, що прийняті на загальних зборах учасників Обслуговуючого кооперативу рішення, оформлені протоколом №5 від 07.10.2023, підлягають визнанню недійсними, а реєстраційна дія від 19.04.2024 про зміну керівника - скасуванню.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

20.04.2005 державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської ради проведено державну реєстрацію створенню юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон».

ОСОБА_1 з 14.05.2005 є членом Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», за якою закріплена ділянка №10, на підтвердження чого надано книжку члена садівничого товариства «Електрон».

05.10.2016 загальними зборами Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» затверджено статут Кооперативу (протокол №1).

16.10.2021 позачерговими загальними зборами Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» затверджено статут Кооперативу у новій редакції (протокол №4).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Статуту Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» створене на добровільних засадах шляхом об`єднання фізичних осіб для надання послуг переважно членам Товариства на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів.

Товариство є некомерційною та неприбутковою організацією, створеною згідно з ЦК України, ГК України, Законом України «Про кооперацію. Товариство створене без мети одержання прибутку.

Пунктом 3.1. Статуту передбачено, що членами Товариства можуть бути фізичні особи, які є власниками садових ділянок на його території, незалежно від форм володіння землею та внесли вступний внесок у розмірі, визначеному рішенням Загальних зборів, додержуються вимог статуту, користуються правом ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності Товариства.

Згідно з п. 3.4 Статуту члени товариства мають право брати участь у господарській діяльності Товариства, а також в управлінні Товариства, право голосу на його Загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Член Товариства зобов`язаний брати участь у загальних зборах Товариства (п. 3.5 Статуту).

Пунктами 5.1, 5.2 Статуту передбачено, що вищим органом управління Товариства є загальні збори членів Товариства. Загальні збори обирають голову Товариства.

Відповідно до п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.9 Статуту загальні збори скликаються правлінням або головою Товариства у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени Товариства повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів Товариства скликаються на вимогу: не менше половини його членів; ревізійної комісії (ревізора).

Позачергові загальні збори членів Товариства повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) Товариства скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них присутня більше половини членів Товариства.

Як зазначає позивач у позовній заяві, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2024 у справі №927/163/24 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», оформлене протоколом № 4 від 16.10.2021; скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» щодо реєстрації в новій редакції Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», проведену 04.02.2022, номер реєстраційної дії 1000641070010001507.

07.10.2023 відбулись позачергові загальні збори членів ОК «СТ «Електрон», у яких взяли участь 58 із 100 членів Кооперативу.

На цих зборах членами були прийняті наступні рішення:

- обрати головою загальних зборів членів кооперативу - ОСОБА_2 , а секретарем- ОСОБА_3 ;

- обрати керівником Кооперативу ОСОБА_2 та внести зміни до ЄДР як представника юридичної особи .

Вказані рішення позачергових зборів членів відповідача оформлені протоколом № 5 від 07.10.2023.

Відповідно до додатку №1 до протоколу № 5 від 07.10.2023 член відповідача ОСОБА_1 участі у цих зборах не брала; доказів надсилання їй повідомлення про скликання позачергових зборів на 07.10.2023 матеріали справи не містять.

19.04.2024 державним реєстратором Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Юрченко І. М. у Єдиному державному реєстрі проведено реєстраційну дію № 1000641070008001507 «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи», унаслідок якої змінено керівника ОК «СТ «Електрон» на ОСОБА_2 .

Оцінка суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки.

За змістом частини 1 статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Відповідач у справі за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, а отже його діяльність підпадає під правове регулювання Закону України «Про кооперацію».

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію».

Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (стаття 1 Закону України «Про кооперацію»).

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 14.05.2005 є членом Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», що підтверджується наданою книжкою члена садівничого товариства «Електрон».

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №916/495/19, від 22.01.2020 у справі №915/99/19.

Щодо визнання недійсними рішень, прийнятих позачерговими загальними зборами членами відповідача і оформлених протоколом №5 від 07.10.2023.

За змістом частини другої статті 15 Закону України «Про кооперацію» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Згідно з ч. 1, 5, 6 статті 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років.

Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Пунктом 5.2 Статуту відповідача, затвердженого протоколом №4 від 16.10.2021, який був чинним на момент проведення оскаржуваних зборів, передбачено, що загальні збори членів Товариства обирають його голову.

Відповідно до ч. 4-7 статті 15 Закону України «Про кооперацію» чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Отже, за загальним правилом чергові та позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу. Разом з цим, закон передбачає можливість скликання позачергових загальних зборів членів кооперативу на вимогу членів кооперативу і лише за таких умов: 1) якщо вимога про скликання позачергових загальних зборів пред`явлена членами кооперативу у кількості не менше третини його членів; 2) якщо вимога пред`явлена правлінню (голові) кооперативу; 3) якщо правління (голова) кооперативу не забезпечили скликання позачергових загальних зборів на вимогу членів кооперативу, пред`явлену у визначеній законом кількості членів кооперативу, протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.

Згідно з підпунктами 5.2.1, 5.2.3 Статуту відповідача загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік правлінням або головою Товариства, а позачергові збори - на вимогу не менше половини його членів або ревізійної комісії (ревізора).

Проте відповідач не надав суду ані вимоги про скликання позачергових зборів членів Кооперативу, ані доказів ким саме були скликані позачергові збори членів Кооперативу, які проводились 07.10.2023.

Пунктом 5.2.2 Статуту відповідача передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени Товариства повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

При цьому Закон України «Про кооперацію» та положення Статуту відповідача не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів Кооперативу про проведення загальних зборів.

Разом з тим, обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19).

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 була повідомлена про проведення 07.10.2023 позачергових загальних зборів і саме за тим порядком денним, по якому приймались спірні рішення.

Більш того, у судовому засіданні 12.12.2024 відповідач визнав, що позивач не була повідомлена про проведення оскаржуваних зборів

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено порядок підготовки та проведення позачергових загальних зборів Кооперативу, які відбулись 07.10.2023.

Суд зазначає, що своєчасне і належне повідомлення члена кооперативу про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з членів міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на встановлення судом обставин неповідомлення позивача в належний спосіб про скликання позачергових загальних зборів та ознайомлення її з порядку денним, чим позбавлено її права на участь в управлінні Кооперативом через діяльність у вищому органі - загальних зборах, відсутності доказів правомочності скликання цих зборів, суд дійшов висновку, що рішення, прийняті на цих позачергових зборах, порушують права позивача, а відтак і про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними рішень, прийнятих позачерговими загальними зборами членів відповідача і оформлених протоколом №5 від 07.10.2023.

Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів за відсутності повідомлення учасника про їх проведення викладена у постановах Верховного Суду у справах ід 21.01.2020 у справі №916/495/19, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 07.05.2018 у справі №911/190/17).

Щодо скасування державної реєстрації щодо зміни керівника відповідача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі, зокрема, відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 викладено правову позицію, згідно з якою особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача. Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Отже, вимога про скасування спірної державної реєстрації змін щодо керівника Кооперативу є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку зі прийняттям рішень позачерговими загальними зборами відповідача, а отже є зверненою до відповідача похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаного рішення загальних зборів (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17).

Оскільки вимога в частині скасування спірної державної реєстрації змін щодо керівника Кооперативу є похідною від вимог про визнання недійсним рішень загальних зборів членів, тому така вимога також підлягає задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Предметом заявлених позовних вимог є: 1) визнання недійсними рішення загальних зборів кооперативу; 2) скасування державної реєстрації змін.

Тобто у позовній заяві позивачем об`єднано дві вимоги немайнового характеру.

Враховуючи подання позивачем позовної заяви в електронній формі у системі «Електронний суд» підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з позовною заявою до суду повинен був сплатити судовий збір в сумі 4844,80 грн (3*3028*0,8).

Однак, як встановив суд, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, розмір недоплаченого судового збору становить 1816,80 грн, який підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки відповідач визнав позов після початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, поверненню не підлягає.

Відтак судовий збір у розмірі 4844,80 грн підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із с. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які він поніс і які очікує понести становить 13 500,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги №177/01-24 від 23.01.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Замурою Л.П.; акт попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 06.08.2024; квитанцію до прибуткового касового ордера №06-08-24 від 06.08.2024 на суму 13 500,00 грн.

З наданих документів вбачається, що 23.01.2024 між ОСОБА_1. (далі - Клієнт) та адвокатом Замурою Л. П. (далі - Адвокат) укладено договір №177/01-24 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси Клієнта перед фізичними, юридичними особами в органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, комунальної власності, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, у банківських установах будь-якої форми власності, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма процесуальними правами як представника позивача, відповідача третьої особи, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуального кодексів України, та відповідно до інших Законів.

Оплата гонорару визначається - за домовленістю сторін, який розраховується з консультацій, складання заяв і запитів, підготовка та складання позовної заяви (п. 4 Договору).

Договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше року з правом пролонгації (п. 3 Договору).

06.08.2024 Адвокат та позивач підписали акт попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, у якому зазначено, що сторони склали остаточний розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу по захисту прав члена ОК «СК «Електрон».

У цьому акті зазначено назва послуги та її вартість, а саме:

- усна консультація (1 год.) - 500,00 грн;

- складання заяви до садового товариства Електрон (1 год.) - 500,00 грн;

- вивчення правової позиції та складання позовної заяви - 9500,00 грн;

- участь в судових засіданнях - 3000,00 грн.

Усього вартість послуг становить 13 500,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №06-08-24 від 06.08.2024 позивачем сплачено Адвокату 13 500,00 грн.

Відповідач у своєму клопотанні просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката або зменшити їх розмір до 3000,00 грн, з огляду на наступне:

- у договорі від 23.01.2024 зазначено, що Адвокат здійснює представництво інтересів Клієнта в судах загальної юрисдикції, а тому ордер, виписаний адвокатом на підставі даного договору, не може братися судом до уваги. Також не може бути відшкодовано правничу допомогу надану Адвокатом в господарському суді;

- договір від 23.01.2024 не містить умов щодо розрахунку винагороди Адвоката (погодинної оплати чи фіксованої ставки);

- у квитанції до прибуткового касового ордера від 06.08.2024 не зазначено, що ця правнича допомога надавалась саме в цій конкретній справі;

- вартість наданих послуг є безпідставно завищеною, а сама справа не становила значної складності, з урахуванням того, що позивачка уже зверталася з аналогічним позовом, що не потребувало вивчення та налізу судової практики та чинного законодавства.

Розглянувши надані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат

Частиною 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

В матеріалах справи наявний ордер СВ №1075458 від 11.06.2024 на надання правничої допомоги Адвокатом позивачу у Господарському суді Чернігівської області.

Доводи відповідача про те, що згідно з Договором повноваження Адвоката розповсюджуються виключно на суди загальної юрисдикцій судом відхиляються, оскільки зі змісту наданих Адвокату повноважень вбачається, що він може представляти інтереси позивача у судах усіх юрисдикцій та інстанцій.

Щодо доводів відповідача про відсутність у Договорі умов щодо розрахунку винагороди Адвоката суд зазначає, що у п. 4 Договору визначений перелік послуг, за які позивач повинен сплатити Адвокату гонорар.

Остаточний розрахунок гонорару (перелік і вартість цих послуг) був узгоджений сторонами в акті від 06.08.2024, зі змісту якого вбачається, що вартість кожної послуги визначена у фіксованому розмірі.

Крім того, акт від 06.08.2024 містить інформацію, що правова допомога надавалась «по захисту члена ОК садового товариства «Електрон».

Відповідач не надав суду доказів щодо перебування у провадженні будь-якого суду справ, у якій позивачем є ОСОБА_1 , а відтак і не довів, що правова допомога за Договором надавалась позивачу в іншій справі.

Отже, суд вважає, що надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу стосуються саме розгляду цієї справи.

Дослідивши подані представником позивача докази, участь Адвоката у судових засіданнях, зміст позовної заяви, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до суду доказів, їх значення для спору, суд доходить висновку, що гонорар Адвоката є співмірним зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, а тому не вбачає підстав для його зменшення.

Відтак клопотання відповідача про зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 13 500,00 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 500,00 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів кооперативу, оформлені протоколом №5 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» від 07.10.2023.

3. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» (код ЄДРПОУ 33469297) щодо зміни керівника ОСОБА_2 від 19.04.2024 № 1000641070008001507.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) 1816,80 грн судового збору.

5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» (код ЄДРПОУ 33469297, вул. Коцюбинського, 74, кв. 30, м. Чернігів, 14000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору та 13 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 30.12.2024.

Суддя В. В. Шморгун