Рішення

від 19.12.2024 по справі 927/882/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/882/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114) в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради (код 34209057) 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Незалежності, 82до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ятний» (код 40920364) 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 11-апро зобов`язання вчинити дії

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Лепська Н.П.

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ятний про зобов`язання вчинити дії, якою прокурор просить зобов`язати відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 загальною площею 0,3097 га, яка знаходиться в м. Прилуки по вул. Івана Скоропадського, 95, що була передана в оренду згідно Договору оренди землі від 15.11.2017, укладеного між сторонами, у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку відповідач використовує спірну земельну ділянку всупереч вимогам договору та закону (оскільки не сплачує орендну плату, не вживає заходів щодо поновлення договору оренди земельної ділянки), чим чинить перешкоди законному власнику землі територіальній громаді м. Прилуки.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 23 жовтня 2024 року на 09:00;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури та представника Прилуцької міської ради в якості позивача. Повідомити прокурора та позивача, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю М`ятний в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 23.09.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 23.09.2024 16:05.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.09.2024 є такою, що отримана адресатами 23.09.2024.

26.09.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.09.2024 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно Прилуцька міська рада повідомила про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

09.10.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 09.10.2024 на позовну заяву із запереченнями відповідача проти заявлених позовних вимог; одночасно дана заява по суті справи містить клопотання товариства про відкладення розгляду справи, оскільки ним вживаються заходи, спрямовані на врегулювання даного спору мирним шляхом.

Як вже було вказано вище, ухвалою суду від 23.09.2024, серед іншого, встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Оскільки ухвала суду 23.09.2024 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю М`ятний 23.09.2024, останнім днем встановленого судом процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії є 08.10.2024; як наслідок відзив на позовну заяву є таким, що поданий відповідачем поза межами встановленого судом процесуального строку.

За правилами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, він залишається судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії товариством подано не було.

15.10.2024 прокурором через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 14.10.2024 на відзив.

З огляду на те, що 23.10.2024 о 08:32 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 09:18, призначене на 23.10.2024 на 09:00 підготовче засідання по даній справі не проводилось (Акт від 23.10.2024 № 150-24 щодо оголошення повітряної тривоги).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 05 листопада 2024 року;

повідомити прокурора та позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 23.10.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 23.10.2024 19:30.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.10.2024 є такою, що отримана адресатами 24.10.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 05.11.2024 підготовчому засіданні сторони не скористалися.

При цьому, суд враховує вищезгадану заяву від 26.09.2024 позивача.

01.11.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 31.10.2024 № 31-2/10/24 відповідача, які за своїм змістом фактично є запереченнями.

Оскільки відзив на позовну заяву був поданий відповідачем з пропуском встановленого судом процесуального строку, всі інші заяви по суті справи (відповідь на відзив та заперечення) залишаються судом без розгляду.

Також 01.11.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 31.10.2024 № 31-3/10/24 відповідача про відкладення розгляду справи або оголошення перерви; одночасно відповідач просить розглянути можливість виклику в якості спеціаліста фахівця з земельних питань Прилуцької міської ради (її виконавчого органу) або надати товариству можливість самостійно забезпечити явку іншого спеціаліста (фахівця з земельних питань) у визначений судом час та дату.

Необхідність залучення спеціаліста відповідач обумовлює тим, що він може підтвердити факт перебування чи не перебування на земельній ділянці з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 загальною площею 0,3097 га об`єктів нерухомого майна, право власності на які зареєстроване за товариством.

Присутній в підготовчому засіданні 05.11.2024 прокурор заперечив проти клопотання відповідача про залучення спеціаліста; натомість проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечень від прокурора не надходило.

Розглянувши дане клопотання відповідача щодо залучення спеціаліста, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення.

В підготовчому засіданні 05.11.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 21 листопада 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 05.11.2024 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 05.11.2024 20:51.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.11.2024 є такою, що отримана адресатами 06.11.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 21.11.2024 підготовчому засіданні сторони не скористалися.

При цьому, суд враховує вищезгадану заяву від 26.09.2024 позивача.

20.11.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 20.11.2024 відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки ним вживаються заходи, спрямовані на врегулювання даного спору мирним шляхом.

Крім того, відповідач просить розглянути можливість виклику в якості спеціаліста фахівця з земельних питань Прилуцької міської ради (її виконавчого органу) або надати товариству можливість самостійно забезпечити явку іншого спеціаліста (фахівця з земельних питань) у визначений судом час та дату; дане клопотання відповідач обумовлює тим, що, на його думку, з метою правильного вирішення спору матиме значення встановлення факту фактичного перебування чи не перебування на земельній ділянці з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 площею 0,3079 га об`єктів нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за товариством.

Присутній в підготовчому засіданні 21.11.2024 прокурор заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки за правилами п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Клопотання відповідача про залучення спеціаліста суд залишає без розгляду, оскільки клопотання аналогічного змісту вже подавалось товариством та було розглянуто судом; як наслідок повторне подання даного клопотання з огляду на приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд розцінює як зловживання відповідачем процесуальними правами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05 грудня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представника Прилуцької міської ради в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю М`ятний в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 21.11.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 21.11.2024 19:02.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.11.2024 є такою, що отримана адресатами 22.11.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 05.12.2024 судовому засіданні сторони не скористались.

04.12.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 04.12.2024 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Також 04.12.2024 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 04.12.2024 відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку до суду повноважного представника товариства.

Присутня в судовому засіданні 05.12.2024 прокурор заперечила проти даного клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення з підстав необґрунтованості.

В судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 19.12.2024 до 09год.00хв.

Ухвалою від 05.12.2024 суд повідомив позивача та відповідача про призначення судового засіданні на 19.12.2024 до 09год.00хв.

Ухвала суду від 05.12.2024 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 05.12.2024 14:51.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.12.2024 є такою, що отримана адресатами 05.12.2024.

В судовому засіданні 19.12.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 між Прилуцькою міською радою (орендодавець) та TOB «М`ятний» (орендар), укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення від 31.10.2017 № 23 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою м. Прилуки по вул. Івана Скоропадського, 95.

Відповідно до п. 2, 3, 14 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3079 кв.м. з розміщеними на ній нежитловими будівлями, для обслуговування будівлі заводоуправління, цеху ментол, компресорного відділення цеху ментол.

Пунктом 19 Договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 15.11.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку за договором, яка знаходиться за адресою м. Прилуки по вул. Івана Скоропадського, 95.

Згідно п. 8 Договору він укладений на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 35 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторони не досягли згоди про розмір збитків, спір розв`язується в судовому порядку.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки 7410700000:02:003:0352 переданої в оренду ТОВ «М`ятний» для обслуговування будівлі заводоуправління, цеху ментолу, компресорного відділення цеху ментолу по вул. Скоропадського,95 в м.Прилуки, на якому зображено три об`єкта нерухомого майна.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2012 №3036, власником будівлі заводоуправління, цеху ментол, компресорного відділення цеху ментол був Мончуляк Сергій Анатолійович.

На підставі акту приймання-передачі від 31.10.2016 Мончуляком С.А. до статутного капіталу TOB «М`ятний» передана будівля заводоуправління, цеху ментол, компресорного відділення цеху ментол загальною площею 1005,5 кв.м., право власності на вказаний об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за TOB «М`ятний».

Відомості про державну реєстрацію права користування на вказану земельну ділянку за TOB «М`ятний» на підставі вищезазначеного договору оренди землі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.12.2017 державним реєстратором виконавчого комітету Прилуцької міської ради Веремійчик І.С. (номер запису про інше речове право 23737795).

27.08.2018 між Прилуцькою міською радою (орендодавець) та TOB «М`ятний» (орендар) укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 15.11.2017, якою сторони внесли зміни до

- п.1 договору: орендодавець на підставі рішення від 31.10.2017 № 23 та від 26.06.2018 №36 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка знаходиться за адресою м. Прилуки по вул. Івана Скоропадського, 95.

- п.4 договору: цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

25.09.2019 TOB «М`ятний» видано дозвіл на виконання будівельних робіт ЧГ112191760441 для будівництва багатоквартирного житлового будинку № 1 (будівельний номер) з вбудовано-автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями з автономним джерелом теплопостачання на земельній ділянці по вул. Івана Скоропадського, 95 в м. Прилуки.

22.04.2024 на підставі розпорядження міського голови м.Прилуки комісією Прилуцької міської ради проведено обстеження земельної ділянки по вул. Івана Скоропадського, 95, кадастровий номер 7410700000:02:003:0352 та складено Акт обстеження №02-35/462, в якому зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 будь-які об`єкти нерухомого майна відсутні (будівля заводоуправління, цеху ментол та компресорного відділення цеху ментол, будівля старої котельні в стадії руйнування, будівлі ГРП та будівлі теплогенератора зернового цеху). Натомість встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно інформації Прилуцької міської ради (лист № 02-16/1971 від 22.03.2024), станом на 22.03.2024 звернення від TOB «М`ятний» щодо продовження договору оренди землі від 15.11.2017 на адресу міської ради не надходило.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Чернігівській області (лист №1702/5/25-01-04-01-04-1 від 03.04.2024) станом на 28.03.2024 за платником ТОВ «М`ятний» відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області обліковується податковий борг в сумі 261783,52 грн, в тому числі по орендній платі з юридичних осіб в сумі 258723,52 грн, заборгованість з платежу виникла 02.03.2022 року внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань.

Прокурор у поданій позовній заяві вказує, що термін дії договору оренди закінчився 15.11.2022 і його умовами не передбачено автоматичної пролонгації, а відповідач діючи недобросовісно, не сплачуючи орендну плату за земельну ділянку, не вживаючи заходів щодо поновлення договору оренди земельної ділянки продовжує використовувати її всупереч вимог договору та закону, тим самим чинить перешкоди законному власнику ділянки - територіальній громаді м. Прилуки. Станом на червень 2024 року, земельна ділянка не повернута у розпорядження територіальної громади м. Прилуки.

Враховуючи викладене, TOB «М`ятний» порушує вимоги законодавства України, що регулюють договірні зобов`язання, зокрема вимоги ЦК України, ГК України, Закону України «Про оренду землі», а також договору оренди землі від 15.11.2017, стороною у якому є Прилуцька міська рада.

Крім того, TOB «М`ятний» своїми протиправними діями (бездіяльністю) порушує інтереси держави в особі Прилуцької міської ради, оскільки починаючи з 15.11.2022, тобто з часу припинення дії договору оренди, у зв`язку з неповерненням відповідачем об`єкта оренди, міська рада позбавлена можливості розпоряджатись, згідно чинного законодавства, спірною земельною ділянкою, що була передана в оренду відповідачу та використовувати її або надати в оренду іншим особам та отримувати оренду плату, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84» статті 122 ЗК України, статей і, 2, 6,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, територіальна громада.

Відповідно до ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 316-319, 321 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Окрім цього, згідно з ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Стороною договору оренди землі від 15.11.2017, згідно якого пред`являється вимога про повернення земельної ділянки орендодавцю є Прилуцька міська рада, у зв`язку з чим, вона є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прилуцькою окружною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 09.05.2024 повідомлено Прилуцьку міську раду про виявлені порушення вимог земельного законодавства, зокрема про неповернення земельної ділянки комунальної власності після закінчення терміну дії договору оренди землі.

У відповідь на лист прокуратури, Прилуцька міська рада повідомила про те, що на даний час, не має наміру звертатись до суду стосовно повернення земельної ділянки, оскільки на адресу міської ради від TOB «М`ятний» 17.05.2024 надійшов лист про поновлення договору оренди землі.

Прилуцькою міською радою підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Оскільки орган місцевого самоврядування на захист інтересів держави, не здійснює надані йому повноваження, до цього часу до суду з відповідним позовом не звернувся, - вказаний позов подано прокурором у межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ятний про зобов`язання вчинити дії.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Прилуцької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (частина друга статті 4 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до істотних умов договору оренди землі віднесено, в тому числі, умови щодо строку дії договору та умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Сторони у договорі оренди землі від 15.11.2017 (п.8) визначили, що він укладений строком на 5 років. Таким чином вказаний договір припинив свою дію 15.11.2022.

Докази поновлення, продовження договору оренди землі від 15.11.2017 або укладення нового договору щодо оренди спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 20 договору оренди землі від 15.11.2017 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки пов`язаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем земельної ділянки позивачу.

Натомість наявні докази на підтвердження, що відповідач продовжував користуватися спірною земельно ділянкою, при цьому не сплачуючи грошові кошти за її користування.

Так, згідно інформації Головного управління ДПС у Чернігівській області станом на 28.03.2024 за підприємством TOB «М`ятний» обліковується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 261 783,52 грн.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Чернігівським окружним адміністративним судом у справі № 620/15821/23 винесено рішення від 28.12.2023, у відповідності до якого з TOB «М`ятний» стягнуто податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 202279,07 грн. за період 02.03.2022-02.10.2023 (Рішення набрало законної сили 24.01.2024).

Згідно вказаного рішення податковий борг підтверджується податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік від 31.01.2022, відповідно до даних якої платником самостійно нараховано суму зобов`язань по податку на суму 114500,53 грн з розбивкою щомісячних платежів за січень-листопад в розмірі 9541,71 грн, за грудень в розмірі 9541,72 грн.

Разом з тим, у зв`язку із несплатою задекларованих зобов`язань з орендної плати за 2022 рік та з урахуванням, що у платника податків була наявна переплата у сумі 5,22 грн, у платника виник борг в розмірі 114 495,31 грн. Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2023 рік від 05.05.2023, платником самостійно нараховано суму зобов`язань по податку на суму 131675,62 грн з розбивкою щомісячних платежів в розмірі 10972,97 грн. У зв`язку із несплатою платежів за січень-серпень 2023 року, у платника податків виник борг в розмірі 87 783,76 грн.

Вказане свідчить, про відсутність належного виконання TOB «М`ятний» своїх обов`язків, зокрема, щодо внесення орендної плати.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 910/13115/20, при дослідженні питання поновлення договору оренди зробив правовий висновок, в якому зазначив, що сам лише факт продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, зокрема, наявності на ній заселеного житлового будинку, зареєстрованого об`єкту незавершеного будівництва та сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою (після спливу більше 10 років після закінчення строку дії договору) не може бути підставою для поновлення спірного договору.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог та повернення земельної ділянки власнику Прилуцькій міській раді за актом приймання-передачі, що прямо випливає з обов`язків орендаря, передбачених як нормами чинного законодавства (статтею 34 Закону України «Про оренду землі»), так і умовами договору (пунктом 20).

Щодо вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2, 3, 14 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3079 кв.м. з розміщеними на ній нежитловими будівлями, для обслуговування будівлі заводоуправління, цеху ментол, компресорного відділення цеху ментол.

Кадастровий план земельної ділянки 7410700000:02:003:0352, переданої в оренду ТОВ «М`ятний» для обслуговування будівлі заводоуправління, цеху ментолу, компресорного відділення цеху ментолу по вул. Скоропадського,95 в м. Прилуки, свідчить про наявність на вказаній земельній ділянці трьох об`єктів нерухомого майна.

Актом обстеження №02-35/462 22.04.2024, складним комісією Прилуцької міської ради, підтверджено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 будь-які об`єкти нерухомого майна відсутні (будівля заводоуправління, цеху ментол та компресорного відділення цеху ментол, будівля старої котельні в стадії руйнування, будівлі ГРП та будівлі теплогенератора зернового цеху). Натомість встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва.

Таким чином, на даний час повернути земельну ділянку в такому ж стані, як вона була на момент передачі за договором оренди землі не представляється можливим, бо будівлі, які перебували на ній знесені та наявні об`єкти незавершеного будівництва. Суд зазначає, що орендодавець не позбавлений права у разі погіршення властивостей земельної ділянки звернутися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню частково.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ятний» про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ятний» (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 11-а; код 40920364) повернути Прилуцькій міській раді (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Незалежності, 82; код 34209057) за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:02:003:0352 загальною площею 0,3097 га, яка знаходиться в м. Прилуки по вул. Івана Скоропадського, 95, що була передана в оренду згідно Договору оренди землі від 15.11.2017, укладеного між сторонами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ятний» (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 11-а; код 40920364) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 3 028 грн 00 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2024.

Суддя А.С. Сидоренко