Рішення

від 30.12.2024 по справі 927/1023/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1023/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія»,

код ЄДРПОУ 43672760, вул. Бандери Степана, 7, оф. 316, м. Житомир, 10029

Предмет спору: про стягнення 52 884,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія», у якому позивач просить стягнути з відповідача:

- штрафні санкції за невиконання умов договору про закупівлю №118 від 06.08.2024 за період з 21.08.2024 по 06.10.2024 у розмірі 325 026,00 грн;

- штрафні санкції за невиконання умов договору про закупівлю №119 від 06.08.2024 за період з 21.08.2024 по 06.10.2024 у розмірі 52 884,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1009/24; роз`єднано позовні вимоги Виконавчого комітету Чернігівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 377 910,00 грн та виділено позовну вимогу про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору про закупівлю №119 від 06.08.2024 у розмірі 52 884,00 грн у самостійне провадження з наступним присвоєнням цій вимозі окремого номеру справи.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області позовній вимозі про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору про закупівлю №119 від 06.08.2024 у розмірі 52 884,00 грн, виділеній у самостійне провадження, присвоєно номер судової справи - 927/1023/24.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 04.11.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 04.11.2024 о 22:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 20.11.2024.

20.11.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду:

- заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій просить суд розглядати справу № 927/1023/24 за правилами загального позовного провадження;

- клопотання про поновлення строку на подання заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

- відзив на позовну заяву;

- клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Вказані документи отримані судом 21.11.2024.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відмовлено ТОВ «Житомирська торгова компанія» у поновленні строку на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відмовлено ТОВ «Житомирська торгова компанія» у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідачем не був пропущений строк на подання відзиву.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з його урахуванням.

27.11.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи, а спір вирішується з її урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №119 від 06.08.2024, а саме непоставкою товару у встановлений термін.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що наявні об`єктивні підстави, які перешкоджали здійсненню господарської діяльності та належному виконанню взятих на себе зобов`язань, а також існують підстави вважати, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме:

- Товар, визначений Договором, є специфічним з огляду на те, що його виробником є SZ DJI Technology Co., Ltd, із місцем знаходження у Китаї. 26.04.2024 виробник цього товару заборонив будь-яку співпрацю із Україною, а тому постачальники вимушені були залучати треті сторони для вирішення питань поставок даних товарів в Україну. 01.09.2024 країною виробництва даного товару запровадженні ще більш серйозні перевірки порядку вивезення даного товару за територію Китаю, зокрема перевірка наявності зв`язків із українськими суб`єктами господарювання, встановлення чіткого кінцевого споживача даного товару та мета такого вивезення. Вищезазначені обставини, на думку відповідача, є загальновідомою інформацією, містяться у вільному доступі, а тому не потребують доказування;

- під час здійснення закупівлі позивачем даного товару, останнім не висувалася умова наявності цього товару у Відповідача для оперативного виконання Договору, тобто позивач допускав, що даний товар має пройти шлях доставки із Китаю та повинен був врахувати необхідність тривалого терміну на його поставку, що, з огляду на умови договору, не було враховано позивачем;

- у відповідача існували труднощі з оплати посереднику коштів за замовлений товар, у тому числі внаслідок прийняття податковим органом рішення про відповідність відповідача критеріям ризиковості платника, що ускладнило співпрацю з іншими суб`єктами господарювання в частині залучення коштів;

- під час здійснення господарської діяльності відповідач став жертвою схеми по перевезенню квадрокоптерів від виробника в Україну. Причиною цього є те, що під час вивезення товарів із країни виробництва товар було арештовано та вилучено правоохоронними органами;

- перешкодою у виконанні взятих на себе зобов`язань була затримка у виробництві необхідного товару, про що було повідомлено позивача.

Позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеним у відзиві, та зазначає, що відповідач не надав належного доказу існування форс-мажорних обставин сертифікату ТПП, а недодержання/порушення його контрагентом своїх зобов`язань не є такими обставинами. Щодо посилання відповідача на ускладнення поставки товару з Китаю, то такі обставини були відомі йому ще до моменту укладення Договору.

Заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29.07.2024 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення № UA-2024-07-29-008226-а про проведення закупівлі товарів: квадрокоптерів DJI Mavic 3 у кількості 2 штуки та квадрокоптерів DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) у кількості 2 штуки орієнтовною вартістю 474 000,00 грн.

За результатами проведеної закупівлі переможцем визнано ТОВ «Житомирська торгова компанія».

06.08.2024 між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (далі Покупець) та ТОВ «Житомирська торгова компанія» (далі Продавець) укладено договір про закупівлю №119 (далі Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця в установлений Договором строк квадрокоптери DJI Mavic 3 та DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) за ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном, далі - Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товар, що поставляється за цим Договором, є безпілотними літальними апаратами без озброєння та їх частинами, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Специфікація Товару зазначена у Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору ціна цього Договору становить 452 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору Продавець власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставку Товару до місця призначення у м. Чернігові (точна адреса доставки буде повідомлена Продавцю додатково). Строк поставки: до 20 серпня 2024 року.

Факт приймання Товару, а також відсутність зауважень до Товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками Сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформленої накладної на Товар (п. 3.4 Договору).

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що Покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір, в тому числі і у разі невиконання зобов`язань Продавцем, повідомивши про це його за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання Договору.

Продавець зобов`язаний поставляти Покупцю Товар, в строк та на умовах, передбачених даним Договором (п. 6.3.1 Договору).

У п. 7.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період, Продавець на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Штрафні санкції, зазначені в п. 7.3. даного Договору, сплачуються Продавцем протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги Покупця (п. 7.5 Договору).

За умовами п. 8.1-8.6 Договору під форс-мажорними обставинами у цьому Договорі розуміються непереборна сила та випадок, в тому числі, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

При настанні обставин непереборної сили, тобто неможливості повного або часткового виконання кожною із Сторін зобов`язань за Договором, що робить неможливим виконання зобов`язань за Договором та не залежать від Сторін, термін виконання зобов`язань відкладається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Якщо обставини будуть продовжуватися на строк більше ніж 2 (два) календарних місяця, то кожна із Сторін буде мати право відмовитися від виконання своїх зобов`язань за Договором без відшкодування іншій Стороні будь-яких збитків.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити іншу Сторону у письмовій формі про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню умов Договору. Несвоєчасне повідомлення/неповідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну Сторону права посилатися на ці обставини в майбутньому.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Факти, викладені в повідомленні про настання і припинення обставин непереборної сили, повинні бути підтверджені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 12.1, 12.2 Договору всі зміни та доповнення до Договору оформлюються додатковими угодами до Договору.

Додаткові угоди до Договору та додатки до Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (за наявності).

Відповідно до п. 12.3 Договору всі повідомлення, які направляються Сторонами одна одній у відповідності з цим Договором, повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою (за наявності) відповідної Сторони, і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, доставлені особисто за вказаними адресами Сторін або направлені за допомогою засобів факсимільного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх надходження за допомогою засобів факсимільного зв`язку.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладення Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами (п. 13.1 Договору).

У Специфікації, що є Додатком №1 до Договору, зазначений товар, який підлягає поставці, а саме: квадрокоптери DJI Mavic 3 у кількості 2 шт. та квадрокоптери DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) у кількості 2 шт.

У зв`язку з непоставкою Товару у встановлений у Договорі термін (до 20.08.2024), позивач направив відповідачу лист №1388/1-04/вих/01 від 21.08.2024, у якому просив у строк до 27.08.2024 повідомити про причини поставки Товару та надати інформацію щодо запланованої дати поставки Товару. Також позивач повідомив про його право розірвати Договір в односторонньому порядку та нарахувати штрафні санкції.

Відповідач листом №24 від 20.08.2024 (який зареєстрований позивачем за вх. №7404/24/вх/03 від 22.08.2024) повідомив позивача про неможливість поставки Товару у визначений у Договорі строк, оскільки 19.08.2024 представником виробника Товару проінформовано ТОВ «Житомирська торгова компанія» про затримку поставки Товару та про взяття на себе зобов`язань поставити товар до 10.09.2024. Враховуючи зазначені обставини, відповідач просив продовжити строк поставки товару до 15.09.2024 шляхом укладення додаткової угоди.

До цього листа відповідач додав:

- лист Huizhou Ikon Electronics Limited від 19.08.2024, у якому зазначено про затримку поставки квадрокоптерів DJI Mavic 3 та DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) у зв`язку з неповною комплектацією товару, що була виявлена під час контрольної перевірки товару, та про зобов`язання поставити необхідний товар до 10.09.2024;

- проект додаткової угоди №1 до Договору щодо зміни строку поставки Товару до 15.09.2024.

У відповідь на лист відповідача №24 від 20.08.2024 позивач у листі №1197/1-04/вих/02/7404/24/вх/03 від 23.08.2024 повідомив ТОВ «Житомирська торгова компанія» про відсутність підстав для підписання додаткової угоди до Договору у зв`язку з відсутністю у затримках поставки Товару обставин непереборної сили та відсутністю їх належного підтвердження.

Листом №1545/1-04/вих/01 від 26.09.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1 Договору з 07.10.2024.

Разом з листом №1629/1-04/вих/01 від 08.10.2024 позивач направив відповідачу розрахунок пені та штрафу за невиконання умов Договору та рахунок на їх сплату.

Відповідач доказів сплати позивачу спірних коштів суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

У п. 7.3 Договору сторони встановили відповідальність відповідача за порушення строку поставки Товару у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % вартості Товару, щодо якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, та у вигляді сплати штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості - за прострочення поставки Товару понад 30 днів

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 21 244,00 грн за період з 21.08.2024 по 06.10.2024 та штрафу у розмірі 31 640,00 грн за непоставку Товару у встановлений у Договорі термін.

Як встановив суд, 06.08.2024 між сторонами був укладений Договір, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача квадрокоптери DJI Mavic 3 у кількості 2 шт. та квадрокоптери DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) у кількості 2 шт. у строк до 20 серпня 2024 року.

Відповідач в установлений термін спірний товар позивачу не поставив, натомість звернувся до нього з листом, у якому просив продовжити строк поставки товару до 15.09.2024 шляхом підписання додаткової угоди, посилаючись на затримку поставки товару виробником товару.

Позивач відмовив у підписанні додаткової угоди, оскільки не вбачав для цього підстав.

За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У п. 12.1 Договору сторони встановили, що всі зміни та доповнення до Договору оформлюються додатковими угодами до Договору.

Оскільки сторони не дійшли спільної згоди щодо зміни строку поставку товару та не уклали відповідної додаткової угоди, відтак відповідач був зобов`язаний поставити товар у строк до 20.08.2024.

Надалі позивач листом №1545/1-04/вих/01 від 26.09.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1 Договору з 07.10.2024.

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.

У п. 6.2.1 Договору передбачено право позивача на одностороннє розірвання Договору у разі невиконання зобов`язань відповідачем, повідомивши про це його за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання Договору.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару у встановлений у Договорі термін, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору про закупівлю суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Таким чином, враховуючи умови п. 6.2.1 Договору, він вважається розірваним з 07.10.2024.

Доказів поставки позивачу товару до закінчення терміну дії Договору відповідач суду не надав, тобто має місце прострочення виконання відповідачем негрошового зобов`язання понад 30 днів.

Відповідно до положень абз. 1 частини першої статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм права для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19 та від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.

Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Водночас у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У свою чергу, в пунктах 75- 77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:

«Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».

У п. 8.5 Договору сторони узгодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Проте зазначених у п. 8.5 Договору документів відповідач суду не надав.

Щодо посилань відповідача на те, що 26.04.2024 виробник спірного товару заборонив будь-яку співпрацю з Україною, а 01.09.2024 країною виробництва цього товару запроваджені ще більш серйозні перевірки порядку вивезення цього товару, що на думку відповідача, є загальновідомою інформацією, містяться у вільному доступі, а тому не потребують доказування, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16).

Разом з тим, обставини, на які посилається відповідач, не є загальновідомими обставинами у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не повинні бути відомі суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, суд не збирає докази, незважаючи на їх вільний доступ в мережі Інтернет і не повинен їх самостійно досліджувати на сайтах.

Більш того, укладаючи Договір 06.08.2024, тобто вже після того, як відповідачу були відомі обставини заборони виробником спірного товару здійснення його поставки в України (на які посилається відповідач), він мав усвідомлювати кінцеву дату поставки товару, з огляду на що повинен був розумно оцінити можливості виконання зобов`язання у погоджений сторонами термін.

Інші обставини, які зазначає відповідач як підставу неможливості виконання свого зобов`язання у встановлений у Договорі термін, а саме: прийняття податковим органом рішення про відповідність відповідача критеріям ризиковості платника, що ускладнило співпрацю з іншими суб`єктами господарювання; арешт товару правоохоронними органами також не доведені належними доказами.

При цьому усі зазначені відповідачем обставини, які полягають у порушенні зобов`язань його контрагентом, відсутності на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність необхідних коштів в силу приписів ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України не є надзвичайними і невідворотними обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, наведені відповідачам обставини не є підставою для невиконання ним свого негрошового зобов`язання перед позивачем за Договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку недоведеність відповідачем того, що належне виконання зобов`язань за Договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання негрошового зобов`язання у вигляді сплати пені та штрафу у суду відсутні.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 668,65 грн (1,5% від загальної ціни позову 377 910,00 грн).

Статтею 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Враховуючи те, що рішенням суду у справі №927/1009/24 стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 4875,39 грн, решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 793,26 грн підлягає стягненню у цій справі.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» (код ЄДРПОУ 43672760, вул. Бандери Степана, 7, оф. 316, м. Житомир, 10029) на користь Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000) 21 244,00 грн пені, 31 640,00 грн штрафу та 793,26 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун