Рішення

від 05.12.2024 по справі 369/12510/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12510/24

Провадження № 2/369/6718/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Липченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона проживала з відповідачем в цивільному шлюбі та мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , 2015 року народження. Згодом вони зареєстрували шлюб. Але спільне життя не склалось, вже з січня 2022 року почали жити окремо. За рішенням суду шлюб розірваний. Малолітня дитина залишилась проживає разом з ним та повністю перебуває на його утриманні. ОСОБА_2 не бере часті у вихованні дитини, не провідує його, не цікавиться його здоров`ям, успіхами в навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину. Жодних перепон у спілкування з сином відповідач не має. Тому його слід позбавити батьківських прав.

Крім того, позбавлення батьківських прав не звільняє батька від обовязку утримувати дитину. Для повноцінного розвитку дитини, є необхідним стягнення аліментів в розмірі частини всіх видів доходів..

Просила суд:

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку;

судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати останню за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм процесуальним правом на подачу до суду заяв по суті справи. Натомість направив суду заяву про визнання позову в повному обсязі та просив справу слухати в його відсутність.

У судове засідання представник служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області не з`явились. Надали суду заяву про розгляд справи у відсутність їхнього представника відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням поданого висновку.

У судове засідання позивач не з`явивсь, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Позивач подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Просив слухати справу в його відсутність.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При розгляді справи судом встановлено, батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

15 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійському Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №12.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до матеріалів справи, після припинення спільного проживання сторін, малолітня дитина ОСОБА_3 залишилась проживати з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в постанові за № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема п.п. 15, 16, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З висновку оцінки потреб сім`ї, складеного службою у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , 2015 року народження; для дитини створені всі умови для проживання, навчання, розвитку; між матір`ю та сином склались дружні та теплі відносини.

Також позивачка надала суду позитивні характеристики за місцем проживання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту - Конвенція) є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення цього пункту свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідач до суду не з`явився, будь-яких заяв по суті справи не надав, надано суду заяву про визнання позову. На підтвердження своїх вимог, суду надано висновок служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, яким служба вважала за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4 , 2015 року народження.

Враховуючи подану заяву та відсутність заперечень відповідача суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїм обов`язком, не бажає виконувати його. Будь яких доказів того, що відповідач виявляв бажання спілкуватися із дитиною та налагодити з нею відносини до звернення ОСОБА_1 з позовом до нього про позбавлення батьківських прав матеріали справи не містять. Також відсутні докази будь-якої фінансової допомоги на утримання дитини з боку відповідача. Відповідач не надав доказів, що він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, цікавиться його станом здоров`я, виявляє будь-яку турботу про дитину, надає матеріальну підтримку, бере участь у вихованні дитини.

Суд враховує те, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Однак, також суд зауважує, що наявність або відсутність підстав для застосування статті 164 СК України має розглядатися перш за все крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, яка є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

У процесі розгляду цього сімейного спору вирішуються не просто спірні питання між батьками, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини, а також санкцією (відповідальністю) за протиправну винну поведінку матері або батька.

З урахуванням обставин цієї справи, факт відсутності заперечень відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав, з урахуванням його поведінки, свідчить про відсутність його інтересу до дитини та відсутність реального бажання змінити поведінку. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач свідомо та умисно ухилявся від виконання батьківських обов`язків, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із донькою, матеріально її не забезпечував. Відповідачка не надав суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про те, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з сином.

Суд, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, враховує, що відповідач не спілкується з дитиною, що розцінюється судом як виключні обставини із якими закон пов`язує позбавлення батьківських прав. Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси дитини, а також те, що відповідач фактично не виконував та не виконує свої батьківські обов`язки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

При розгляді справи позивач подав заяву про залишення вимог про стягнення аліментів без розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до положень частин 2, 3 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Оскільки заявник просить залишити позов без розгляду, дана вимога відповідає вимогам діючого законодавства, тому суд вважає можливим залишити позов без розгляду, задовольнивши при цьому подану заяву.

Керуючись ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги про стягнення аліментів залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 05грудня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ