Рішення

від 19.12.2024 по справі 542/1411/24

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1411/24

Провадження № 2/542/422/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області - Кас`яненко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на наступні обставини.

19.04.2012 року у них з відповідачкою, з якою вони не перебували у шлюбі, народився син ОСОБА_3 .

Дитина з 2019 року проживає разом із ним. При цьому відповідачка будь-яким чином не піклується про дитину, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, його навчанням, фізичним і духовним розвитком дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на інтереси дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно, без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному його утриманні.

Лише він спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям сина. Мати ж дитини до школи не з`являється, навчанням дитини не цікавиться.

На підставі судового наказу з відповідачки стягуються на його користь аліменти на утримання ОСОБА_3 . Але відповідачка аліменти на утримання сина не сплачує та має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 73840,25 грн.

При проведенні обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що умови проживання задовільні, сім`я забезпечена речами першої необхідності повсякденного вжитку, одягом, взуттям, посудом, постільною білизною, продуктами харчування, засобами гігієни. Для виховання та розвитку дитини створено належні умови.

Ухвалою суду від 30.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків (а.с.21).

Ухвалою суду від 19.08.2024 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 16.09.2024 року (а.с.28).

Ухвалою суду від 16.09.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-36).

09.10.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024 року (а.с.58).

Ухвалою суду від 11.11.2024 року доручено органу опіки та піклування виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області скласти та надати суду висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.73).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково пояснив, що з відповідачкою ОСОБА_2 вони в зареєтрованому шлюбі не перебували, однак проживали разом в фактичних шлюбних відносинах тривалий час. Мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2. В 2020 році він пішов з сім`ї, оскільки відповідачка зловживала алкольними напоями, син на той час залишився проживати з відповідачкою в с.Лелюхівці. А з осені 2021 року ОСОБА_3 став проживати разом з ним, відповідачка проти цього не заперечувала. На даний час ОСОБА_3 проживає разом з ним та його, позивача, батьками. Для сина створені належні умови для проживання, він зебезпечений всім необхідним, навчається в 7-му класі Новосанжарського ліцею. Відповідачка же ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо сина. Не спілкується з ним, не піклується про нього, не цікавиться його успіхами у навчанні, станом його здоров`я, не забепечує матеріально. Останні 1,5-2 роки взагалі відсутнє спілкування між ними. До цього часу вона спілкувалась з сином 1-2 рази на місяць.

Позов просив задовольнити.

В подальшому надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити (а.с.93).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засіданні (а.с. 77, 85).

До позовної заяви позивачем була надана заява, складена від імені відповідачки, в якій зазначено, що вона просить позбавти її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , 2012 року, оскільки вона не має матеріальної можливості утримувати сина, так як не працює та не має належних умов проживання для нього. Вона має заборгованість перед позивачем зі сплати аліментів у великому розмірі. Дитина проживає з батьком та має з ним великий зв`язок. Позивач займається фінансовим забезпеченням дитини, його освітою, лікуванням. Просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області Кас`яненко О.І. в судовому засіданні пояснила, що у липні 2024 року до служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради звертався батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із проханням надати акт обстеження умов його проживання та підтвердити спільне проживання з дитиною.

ОСОБА_1 було роз`яснено норми Сімейного кодексу України щодо врегулювання між батьками питань визначення місця проживання дитини з одним із них при їхньому окремому проживанні.

Службою у справах дітей було встановлено, що ОСОБА_3 проживає останні 5 років разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . В даній сім`ї задовільні умови проживання, належні санітарно-гігієнічні умови, повноцінне харчування, звичайні родинні взаємовідносини.

При відвідуванні ОСОБА_2 встановлено, що для сина ОСОБА_3 умови незадовільні.

З`ясовано, що мати приймає незначну участь у житті дитини.

Згідно висновків оцінки потреб сімей сторін, наданих КУ «Центр соціальних служб», складні життєві обставини в сім`ях відсутні, забезпеченням основних життєвих потреб дитини займається батько.

У співбесіді з дитиною відмічається його байдуже ставлення до проблем, які підняті батьком в судовому порядку, у своїх розповідях дитина плутається, йому складно самостійно відповісти на питання, відмічається вплив батька на формування висловлювань дитиною.

У співбесіді з ОСОБА_1 працівниками служби у справах дітей було наголошено, що проживання дитини з одним із батьків не є причиною позбавлення іншого батьківських прав; з причин наявної заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Відомості про перебування відповідачки на обліках у лікарів нарколога та психіатра відсутні. Спірні питання щодо виховання і утримання дитини його батьками органом опіки та піклування та службою у справах дітей Новосанжарської селищної ради не розглядалися. Повідомлення про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків не надходили, підстав для позбавлення її батьківських прав в службі у справах дітей не було.

Зазначає, що служба у справах дітей Новосанжарської селищної ради не вбачає підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому надала заяву про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей. Зазначивши, що позовні вимоги позивача не підтримує. При прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.91).

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с.44, 63, 92). Надавши пояснення, в яких зазначають про те, що відповідно до закону ОСОБА_2 зобов`язана виховувати та піклуватися про свою дитину ОСОБА_3 , ніяких рішень щодо обмеження її у вихованні останньої у матеріалах справи немає. Також відсутні фактичні дані щодо не утримання ОСОБА_2 ОСОБА_3 та відсутність участі мами в житті дитини. Вважають, що докази, надані заявником, не підтверджують факту самостійного виховання та утримання ним його сина та не вказують на необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.41).

Суд, вислухавши пояснення у вступному слові позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ст.150, 157 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про стан їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.

Згідно з приписами пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовного її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява

№10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7) батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 .

Згідно з даними довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №315 від 18.07.2024 року (а.с.8) ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 .

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 18.07.2024 року, вбачається, що за вказаною адресою проживають батько ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , бабуся ОСОБА_5 , дідусь ОСОБА_6 (а.с.9,54).

Також в акті зазначено про те, що для проживання і виховання дитини створені належні умови, з батьком склались звичайні родинні стосунки, з матір`ю спілкується по телефону.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_5 , дідусем ОСОБА_6 .

Відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо від сина, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 від 27.09.2024 року (а.с. 53), вбачається, що за даною адресою відсутній робочий куточок, дитячі речі. Мати рідко спілкується з сином, участі у житті дитини не приймає.

Згідно з довідкою Стовбинодолинського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Новосанжарської районної ради Полтавської області №01-09/10 від 23.09.2020, відповідно до інформації класного керівника 3 класу ОСОБА_7 про участь ОСОБА_1 , батька учня 3 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, у шкільному житті дитини, повідомляють, що учень ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі; дитина завжди охайна, доглянута; батько дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться його шкільним життям; дитину до школи приводить і забирає батько (а.с.11).

Відповідно до довідки Новосанжарського ліцею Новосанжарської селищної ради Полтавської області №01-24/265 від 08.05.2024 (а.с.12), ОСОБА_3 дійсно навчається у 6В класі Новосанжарського ліцею Новосанжарської селищної ради Полтавської області. За період навчання з 01 вересня 2022 року та по даний момент мати дитини ОСОБА_2 до школи не з`являлася і навчанням дитини не цікавилася.

Згідно з судовим наказом Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.04.2022 року (а.с. 17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті алімети на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частки від її заробітку (доходу) щомісячно. Та згідно з розрахнку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.07.2024 року складає 73840,25 грн (а.с. 13).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Надані позивачем докази доводять, шо відповідачка проживає окремо від сина ОСОБА_3 , що дитина проживає разом з батьком - позивачем у справі та дідусем і бабусею, однак такі докази не підтверджують, що відповідачка не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 13.12.2024 року, в органу опіки та піклування виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради відсутні правові підстави для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Органом опіки та піклування було організовано проведення необхідної для розв`язання спору роботи: вивчення документів судової справи, відвідування дитини за місцем постійного проживання, бесіда з хлопчиком, обома батьками, бабусями й дідусями зі сторони батьків; складання актів обстеження умов проживання матері й батька дитини; складання висновку оцінки потреб сімей батьків; розгляд питання про доцільність чи недоцільність позбавлення матері батьківських прав за участю обох батьків на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новосанжарської селищної ради.

У липні 2024 року до Служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради звертався батько хлопчика із проханням надати акт обстеження умов його проживання з метою підтвердження факту спільного проживання з дитиною. 18.07.2024 року було проведено обстеження умов проживання заявника та надано йому відповідний акт. Додатково на особистому прийомі ОСОБА_1 було роз`яснено норми Сімейного кодексу України щодо врегулювання між батьками питань визначення місця проживання дитини з одним із них при їхньому окремому проживанні.

Встановлено, що дитина ОСОБА_3 проживає останні 5 років разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . В цій сім`ї задовільні умови проживання, належні санітарно-гігієнічні умови, повноцінне харчування, звичайні родинні взаємовідносини, хлопчик забезпечений необхідними речами.

При відвідуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено незадовільні умови для дитини та їй наголошено на необхідність покращення стану виконання батьківських обов`язків та попереджено про наслідки їх невиконання.

З`ясовано, що мати приймає незначну участь у житті дитини, спілкується з сином зрідка, здебільшого засобами телефонного зв`язку, матеріально сина не утримує, подарунків не дарує; підтверджує факти вживання алкогольних напоїв.

Згідно з висновками оцінки потреб сімей ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , наданих Комунальною установою «Новосанжарський центр соціальних служб» Новосанжарської селищної ради, складні життєві обставини в сім`ях відсутні, забезпеченням основних життєвих потреб дитини займається батько.

У співбесіді з дитиною відзначається його байдуже ставлення до проблем, які підняті батьком в судовому порядку, у своїх розповідях дитина плутається, йому складно самостійно відповісти на питання: «Як часто ти спілкуєшся з мамою?», назвати позитивні моменти спілкування з мамою тощо. Прослідковується вплив батька на формування висловлювань дитиною.

У співбесіді з ОСОБА_1 працівниками Служби у справах дітей було наголошено, що проживання дитини з одним із батьків не є підставою позбавлення іншого батьківських прав; по причині наявної заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Відомості про перебування матері дитини ОСОБА_2 на обліках у лікарів нарколога та психіатра - відсутні. Інформація про притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків та за несплату аліментів на утримання дитини - відсутня. Спірні питання щодо виховання і утримання ОСОБА_3 його батьками органом опіки та піклування та Службою у справах дітей Новосанжарської селищної ради не розглядалися. Повідомлення про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків не надходили, підстав для позбавлення її батьківських прав у органу опіки та піклування не було, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу (а.с.89-90).

Доводи позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків та не проживає разом з сином, з підтвердженням того, що відповідачка відвідує дитину, спілкується з нею, не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір`ю своїми обов`язками.

Інші же доводи позивача про те, що відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, його навчанням, фізичним і духовним розвитком, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, щоб свідчило про те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, її винної поведінки та свідомим нехтуванням нею своїми обов`язками позивачем не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

При цьому, суд також зауважує, що відмова ОСОБА_2 від батьківських прав та її згода на позбавлення батьківських прав, викладена у її заяві (а.с.10), не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення останньої батьківських прав відносно сина, оскільки виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено частиною першою статті 164 СК України.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відтак відмовитися від батьківських прав особа добровільно не може. Позбавлення батьківських прав можливе лише за рішенням суду і тільки при наявності підстав передбачених СК України.

Через що суд вважає, що в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід відмовити.

Разом з тим поведінка відповідачки, яка приділяє дитині недостатньо часу та уваги, не проявляє достатньої наполегливості та ініціативи у зустрічах з сином та спілкуванні з ним, не може в повній мірі відповідати інтересам дитини, разом з тим не може бути й підставою позбавлення її батьківських прав, що є крайнім заходом впливу, оскільки відсутні докази її винної поведінки та свідомого ухилення чи нехтування батьківськими обов`язками. Через що суд вважає, що ОСОБА_2 слід попередити про необхідність зміни свого ставлення до виховання сина ОСОБА_3 .

Згідно норм статті 264 ЦПК України, до кола питань, які суд вирішує під час ухвалення рішення, віднесено, зокрема, розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: служба у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області;

представник третьої особи служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області: Кас`яненко Оксана Іванівна, робоча адреса: вул.Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області;

третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 27 грудня 2024 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва