Постанова

від 24.12.2024 по справі 569/8303/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/8303/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорчук Є.І. з участю представника Рівненської митниці Пастушенко Н.А., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кінах Я.В. розглянувши в судовому засіданні матеріали про порушення митних правил, які надійшли з Рівненської митниці відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч.2 ст. 483 МК України,

В С Т А Н О В И В:

21.09.2021 року декларантом ТОВ «МІ-7» (код ЄДРПОУ 42770591) ОСОБА_2 на підставі договору-доручення №25/03 від 25.03.2021 року на декларування та митне оформлення товарів подано митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UA204020/2021/269220 з метою переміщення через митний кордон України та подальшого митного оформлення в Рівненській митниці товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року». У зазначеній митній декларації заявлено, що отримувачем та особою, відповідальною за фінансове врегулювання являється ТОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472), вартість транспортного засобу становить 500 Євро.

22.09.2021 року в зоні діяльності Волинської митниці громадянин України ОСОБА_3 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 ) на підставі довіреності №210921.9873-АСЕ_МАК, виданої компанією «ACERIUS INVESTMENTS LIMITED» (Cyprus, Nicosia 1075 Chyptron 1), ввіз на митну територію України товар «легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року».

Переміщення автомобіля через митний кордон України проведено на підставі митної декларацієї типу IM40EE №UA204020/2021/269220 від 21.09.2021 року та наданих до митного контролю товаросупровідних документів: рахунок (Invoice) №210921.9873-АСЕ_МАК від 21.09.2021 року, CMR б/н від 21.09.2021 року, свідоцтво про реєстрацію автомобіля № НОМЕР_4 .

22.09.2021 року декларантом ТОВ «МІ-7» ОСОБА_2 в Рівненську митницю подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №204020/2021/269371 для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року» з пакетом товаросупровідних документів: рахунком (Invoice) №210921.9873-АСЕ_МАК від 21.09.2021 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 18.08.2021 року, зовнішньоекономічним контрактом №240321/2021 від 24.03.2021 року, тощо.

За результатом аналізу товаросупровідних документів встановлено, що продавцем вказаних товарів заявлено компанію «ACERIUS INVESTMENTS LIMITED» (Cyprus, Nicosia 1075 Chyptron 1), покупцем та отримувачем - ТОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472, Волинська обл., м. Луцьк, вул Рівненська, буд. 54).

Відповідно до комерційного рахунку (Invoice) №210921.9873-АСЕ_МАК від 21.09.2021 року вартість товару «легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року» становить 500 Євро (або еквівалент 15678,30 грн. на дату здійснення митного оформлення товару).

22.11.2022 на адресу Рівненської митниці надійшов лист Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Державної митної служби України від 22.11.2022 року №15/15-02/7.13/4233, яким направлено відповідь митних органів Королівства Нідерланди на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України питань митної справи при ввезенні на митну територію України транспортних засобів на адресу ТОВ «Максор Груп» (код ЄДРПОУ 42042472).

У результаті опрацювання надісланої митними органами Королівства Нідерланди інформації та копій документів встановлено невідповідність даних, що містяться в доданих до відповіді документах, даним заявлением при митному оформленні товару на території України.

Зокрема, з?ясовано, що громадянин ОСОБА_4 придбав легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року» у нідерландській компанії «Roubos Autos B.V.» згідно рахунку-фактура №21201024 від 20.09.2021 року вартістю 2700 Євро (або еквівалент 84662, 82 грн. на дату здійснення митного оформлення товару), яку громадянин ОСОБА_4 сплатив у готівковій формі.

Разом з тим, митною адміністрацією Королівства Нідерланди надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , де власником зазначено громадянина ОСОБА_4 .

За результатом співставлення відомостей, встановлено розбіжності щодо відправника, отримувача, фактичної вартості товару, реквізитів рахунку, тощо.

Орієнтовна сума можливої несплати митних платежів без врахування додаткових витрат на транспортування за митною декларацією від 22.09.2021 року №UA204020/2021/269371 становить 21 071,63 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №761/24849/22 про порушення митних правил, громадянина України ОСОБА_1 , керівника ТОВ «Максор Груп» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Рішення набрало законної сили 20.02.2023.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 483 МК України.

Представник Рівненської митниці Пастушенко Н.А. в судовому засіданні підтримав протокол про порушення митних правил, просив суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.2 ст.483 МК України з підстав викладених у протоколі та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі в 150 до 200 відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил з конфіскацією товарів.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Кінах Я.В. підтримала позицію, викладену у клопотанні про закриття провадження та заперечила вину свого підзахисного. Зазначила, що лист митного органу Королівства Нідерланди не може бути єдиним та беззаперечним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а митним органом не доведено, чим документи, що надійшли від іноземного митного органу, мають перевагу над документами, які були подані для митного оформлення товару. Переконана, що законність проведення митного оформлення увезеного товару на підставі наданих товарно-супровідних документів не спростована, а тому відсутні підстави для надання переваги відомостям отриманим від митних органів Королівства Нідерланди.

Окрім того, зазначила, що обгрунтування, наведені в супровідному листі Державної митної служби України №15/15-02/7.13/4233, зводяться лише до того, що відомості, надіслані митними органами Королівства Нідерланди підтверджують факт подання митному органу ОСОБА_1 документів, що містять неправдиві відомості. Натомість, жодних нових доказів митним органом не здобуто та на розгляд суду не надано.

Зазначає, що митними органами не здійснено належного розслідування за протоколом про порушення митних правил, не допитано свідків, не здійснено запитів та експертиз, не надано доказів, що при митному оформлені було надано недійсні чи фальсифіковані документи.

Суддя, заслухавши пояснення учасників судового провадження, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала цих наслідків.

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно Ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до пункту 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. №651, відомості, заявлені у МД декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Підпунктом г, п. 1, ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів.

Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 483 МК України встановлена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Безпосереднім об`єктом правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України різними шляхами, зокрема, подання митному органу підроблених документів, що містять неправдиві дані.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація, контракт, коносамент, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

З матеріалів справи вбачається, що в основі обвинувачення ОСОБА_1 в порушенні митних правил лежать відомості надіслані митними органами Королівства Нідерланди, згідно яких слідує, що товар «легковий автомобіль марки «Renault Megane», номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2012 року» придбав громадянин ОСОБА_4 у нідерландській компанії «Roubos Autos B.V.» згідно рахунку-фактура №21201024 від 20.09.2021 року вартістю 2700 Євро (або еквівалент 84662, 82 грн. на дату здійснення митного оформлення товару), яку громадянин ОСОБА_4 сплатив у готівковій формі. Разом з тим, митною адміністрацією Королівства Нідерланди надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , де власником зазначено громадянина ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно ст. 508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

До процесуальних дій належать, зокрема, складення протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; митне обстеження; пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; експертиза; взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252, 280 КУпАП.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів та з`ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що митним органом не було вжито заходів для об`єктивного підтвердження або спростування факту купівлі-продажу вказаного транспортного засобу громадянином ОСОБА_4 у нідерландської компанії «Roubos Autos B.V.». Не витребувано у зазначених сторін договору купівлі-продажу транспортного засобу, який би спростував відомості комерційних рахунків, що були надані ОСОБА_1 під час митного оформлення.

Окрім того, митним органом не доведено та не надано належних та допустимих доказів підроблення ОСОБА_1 документів, які подавалися до митного оформлення, що підтверджувало б наявність в його діях умислу на зменшення митних платежів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від

19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97) Суд визначив, що «...адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження No К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі №607/1866/17 та у справі №607/2391/17, для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 483 МК України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність умислу.

Слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що поняття «якість закону», зокрема, охоплює таких два складових елементи:

1. Передбачуваність актів права (чи наслідки приписів права є передбачуваними? чи укладено акти права в зрозумілий спосіб? чи вказує нове законодавство чітко на те, що попередньо ухвалене (і яке саме) законодавство скасовано або змінено? чи зміни інкорпоровано до зведеної версії приписів актів права, припустимої для суспільства?);

2. Сталість і послідовність приписів права (чи є приписи актів права сталими та послідовними? чи є приписи актів права сталими настільки, що вони зазнають змін лише за належного попередження про це? чи є їх застосування послідовним?).

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що не знайшли підтвердження доводи митного органу про наявність в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 483 МК України, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що ОСОБА_1 особисто умисно надав документи, що містять неправдиві відомості для переміщення товарів через митний кордон України.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суб`єктом відповідальності за порушенням митних правил може бути як декларант так і керівник підприємства, водночас протокол відносно ОСОБА_1 складено як щодо керівника ТОВ «Максор Груп».

У відповідності до частини 1 статті 266 Митного кодексу України - декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Декларантом може бути юридична або фізична особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

В ст. 257 МК України зазначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Пунктами 4, 5 статті 266 МК України передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

В даному випадку, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 особисто надав ОСОБА_2 документи, що містять неправдиві відомості для переміщення товарів через митний кордон України матеріали справи не містять.

Саме по собі перебування ОСОБА_1 на час переміщення товарів через митний кордон України на посаді керівника ТОВ «Максор Груп» не може свідчити про наявність в його діях умислу на порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 483 МК України, що виключає ознаку суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Таким чином, у суду відсутні належні та достатні докази, які б слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 483 МК України.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з постанов, зокрема про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 467, 483 МК України, ст.ст. 247, 283-285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.483МК України закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду.

Суддя