Рішення

від 26.12.2024 по справі 697/2753/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2753/23

Провадження № 2/697/251/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.,

за участю секретарів судового засідання Десятник О.А., Румини М.В.,

прокурора Лисенко К.М.,

представника відповідача Васяновича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельні ділянку з приведенням її у придатний для використання стан, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельні ділянку з приведенням її у придатний для використання стан. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Канівського міськрайонного суду у справі № 697/858/23 від 04.05.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено та на підставі на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 197-1 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що протягом 2008 року ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку поруч із будинком АДРЕСА_1 , та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 м2, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади. Збитки у сумі 1046,37 грн. відшкодовані ОСОБА_1 добровільно 15.05.2023. Оскільки гараж по АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_1 самочинно, на земельній ділянці комунальної власності, є всі підстави для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Самовільне будівництво ОСОБА_1 гаража в АДРЕСА_1 стало предметом розгляду справи № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Канівська міська рада Черкаської області, про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди. У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Судом також встановлено та в судовому засіданні визнавалось сторонами, що контролюючими органами встановлені порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, щодо яких складені відповідні акти реагування.

Посадовими особами інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області протягом 2013-2014 років та посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області протягом 2014-2017 років неодноразово здійснювались перевірки, в ході проведення яких встановлено що у 2008 році ОСОБА_1 збудовано гараж без оформлення належних дозвільних документів. На усунення виявлених порушень ОСОБА_1 неодноразово надавався припис з вимогою знести гараж. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 приписів, Інспекція ДАБІ у 2014 році звернулась до Канівської міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою щодо знесення самочинного будівництва. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.01.2015 у справі номер 697/2620/14-ц, зазначений позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання. У подальшому посадовими особами уповноваженого суб`єкта владних повноважень Управління ДАБІ в Черкаській області 10.10.2016 та 04.05.2017 складено приписи ОСОБА_1 про усунення порушень, які були аналогічними тим, що були виявлені посадовими особами Інспекції ДАБІ протягом 2013-2014 років. Враховуючи те, що приписи ОСОБА_1 виконані не були Управління ДАБІ у Черкаській області в серпні 2018 року пред`явило до Канівського міськрайонного суду Черкаської області позов про знесення самочинного гаража. Проте ухвалою суду від 19.10.2018 провадження у справі №697/939/18 закрито, оскільки спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Зазначена ухвала не оскаржувалася. У 2019 року ДАБІ України знову було складено припис на ОСОБА_1 та надано йому 2 місяці на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, проте і цього разу ОСОБА_1 припис не виконаний. 25.03.2019 ДАБІ України звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі №580/1020/19 позов залишено без розгляду через пропуск строків звернення до адміністративного суду і відсутністю клопотання про поновлення цього строку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 Державній архітектурно-будівельній інспекції України відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі №580/1020/19. Постановою Верховного Суду від 21.12.2020 вказано ухвалу залишено без змін. ОСОБА_1 вживав заходи щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1746 кв.м в АДРЕСА_1 , для чого було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Варшавка». Рішенням Канівської міської ради №14-55 від 19.12.2013 надано дозвіл ОСББ «Варшавка» на розробку проекту землеустрою в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Проте ОСОБА_2 , яка є сусіднім землекористувачем, відмовила у погодженні меж земельної ділянки, оскільки зі зведенням самочинно збудованого у 2008 році приміщення гаража між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 порушено право приватної власності на її земельну ділянку. На момент пред`явлення позову право користування чи право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ні ОСОБА_1 ні ОСББ «Варшавка» не оформлене. Відповідно до ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земельна ділянка площею 28 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 самовільно зайнята ОСОБА_1 за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання користування оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо неї і подальшого його оформлення у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження». Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада в особі уповноваженого органу Канівської міської ради. У спірних правовідносинах об`єкт самовільного будівництва гаража, що встановлений без дозвільних документів хоча і не позбавляє територіальну громаду фактичного володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , проте фізично займає вказану земельну ділянку, яка взагалі не набута в порядку визначеному законодавством, а отже неправомірно створює перешкоди у її використанні територіальної громади та суперечить інтересам суспільства в цілому. На підставі викладеного, прокурор зазначає, що є достатні підстави для знесення самочинно-побудованої нежитлової будівлі гаража розмірами 4х7 м загальною площею 28 кв.м., який розташований на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок особи, що здійснила таке самочинне будівництво.

Відповідачем ОСОБА_1 відзив на позов до Канівського міськрайонного суду Черкаської області не надходив.

Представник позивача Канівської міської ради Черкаської області у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у ньому, пояснила, що відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить Канівській міській раді, та здійснив на ній будівництво гаража. При цьому проектна документація не погоджувалась. Факт самочинного будівництва гаража підтверджується також рішенням Канівського міськрайонного суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності, припинення порушень добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, а також актами контролюючих органів. У зв`язку з цим необхідно усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудований гараж.

Відповідач у судові засідання не з`явився, уповноважив представляти свої інтереси представника адвоката Васяновича В.В.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у позові відмовити, пояснив, що відповідач не заперечує факт самочинного будівництва гаража, однак позов не визнає. ОСОБА_1 намагався відвести землю, проте ОСОБА_2 вчинила перешкоди у відведенні земельної ділянки під гаражем. Справа за позовом контролюючих органів до ОСОБА_1 була закрита, оскільки порушені строки звернення з такими вимогами. Тобто суб`єкт владних повноважень звертався з відповідним позовом. Також справа не підлягає розгляду в цивільному судочинстві, оскільки стосується знесення самочинно збудованого будівництва. Крім того, такий спосіб, як звільнення земельної ділянки, не передбачено цивільним судочинством. Так, законом передбачено лише спосіб захисту, що полягає у знесенні самочинного будівництва. Також необхідно врахувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України особа не може бути двічі притягнута за одне і те ж правопорушення. ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки сплачував штраф, також - до кримінальної відповідальності, проте справа була закрита за строками давності, а також до цивільної відповідальності за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності, припинення порушень добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені судом та зобов`язано ОСОБА_1 усунути з її території приміщення гаражу. Також у провадженні судді Канівського міськрайонного суду Скирди Б.К. перебуває на розгляді інша справа №697/2668/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знесення самочинного гаражу. Наразі прокурор заявляє аналогічні вимоги до ОСОБА_1 . І хоча склад учасників відрізняється від попередніх справ, проте вимоги є аналогічними та такими, які вже розглядалися судами. Також прокурором невірно обрано спосіб захисту. Вимога про про усунення перешкод у користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованого гаражу та повернення земельної ділянки не передбачена законодавством. Так ст. 376 ЦК України передбачено лише знесення самочинного будівництва, проте таких вимог у позові не заявлено. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Суд, вислухавши учасників, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, земельна ділянка по АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади.

ОСОБА_1 протягом 2008 року самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 кв.м, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади.

Вказані обставинами сторонами не оспорюються та підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи.

Самочинність будівництва ОСОБА_1 гаражу встановлена контролюючими органами.

Рішенням у справі № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області, про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, встановлено що ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Гараж по АДРЕСА_1 побудований гр. ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 31 кв.м., з них 3 кв. м. землі приватної власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та 28 кв. м. ( АДРЕСА_1 ) землі комунальної власності.

Вказаним рішенням, залишеним без змін Постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2022, позов ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено усунути порушення прав ОСОБА_2 як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок перемістити самовільно побудований гараж на відстань не менше 1 метра від найбільш виступаючої частини гаража до межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 із забезпеченням виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 (згідно з вимогами державних будівельних норм (п.6.1.41 «ДБН Б.2.2-12:2019»).

Крім того, ухвалою Канівського міськрайонного суду у справі № 697/858/23 від 04.05.2023 клопотання ОСОБА_1 задоволено, та на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, останнього звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 197-1 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Зазначеною ухвалою встановлено, що протягом 2008 року (більш точний період встановити не вдалося) ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 1.1 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та її державної реєстрації самовільно зайняв земельну ділянку поруч із будинком АДРЕСА_1 , та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівництво споруди - гаражу, розмірами 4x7 метри, загальною площею 28 м2, проектна документація щодо якої не погоджувалась у встановленому законом порядку, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Канівської міської територіальної громади. Збитки у сумі 1046,37 грн. відшкодовані ОСОБА_1 добровільно 15.05.2023. Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Як встановлено судом, прокурор звертався з листом № 52/2-4010 вих.23 до Канівської міської ради Черкаської області 26.06.2023, в якому повідомлялося про порушення та необхідність звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до листа Канівської міської ради № 1408 від 28.06.2024 орган місцевого самоврядування Канівська міська рада не може самостійно звернутися із позовом до ОСОБА_1 про звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки, оскільки відсутні кошти для сплати судового збору. Просять прокурора звернутися до суду з таким позовом та здійснювати ним представництво держави у цій справі в особі Канівської міської ради.

За таких обставин, підстави для представництва прокурора інтересів держави у даній справі доведені.

У цьому випадку необхідність захисту інтересів держави в особі Канівської міської ради прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й відповідача як користувача та володільця спірної земельної ділянки, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази, що посвідчують право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Натомість матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 самочинно збудував на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності, та на суміжній земельній ділянці, належній ОСОБА_2 , гараж розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м.

На час судового розгляду у матеріалах справи відсутні відомості стосовно видачі контролюючими органами дозволу на виконання будівельних робіт, де замовником є ОСОБА_1 . Доказів щодо підтвердження видачі вказаного дозволу чи наявності таких документів у Реєстрі будівельної діяльності та Реєстрі дозвільних документів відповідачем та представником відповідача не надано.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що гараж, розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м. на земельній ділянці АДРЕСА_1 , побудований ОСОБА_1 на підставі дозвільних документів, виданих відповідачу.

У статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16).

Прокурор пред`явив вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельні ділянку з приведенням її у придатний для використання стан.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 152, 212 Земельного кодексу України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувач вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків із застосуванням передбачених у цій статті та інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурор обрав належний спосіб захисту інтересів держави в особі Канівської міської ради, оскільки застосування такого способу захисту узгоджується із обставинами справи, та не забороняється чинним законодавством.

Щодо доводів представника відповідача про подвійну юридичну відповідальність ОСОБА_1 за одне і те ж правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Верховний Суд у постановах від 22.04.2019 у справі №806/2143/18, від 29.01.2021 у справі №814/1944/17, від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважив, що гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

У справі, що розглядається, суд встановив, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності контролюючими органами за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, цивільної відповідальності за порушення правил добросусідства, кримінальної відповідальності за самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Правовідносини, в яких ОСОБА_1 притягується до цивільної відповідальності у цій справі виникли з приводу самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення перешкод власнику, Канівській міській раді, розпоряджатися, користуватися цією земельною ділянкою. Таким чином, правопорушення, за яким ОСОБА_1 притягується у цій справі до юридичної (цивільної) відповідальності не є релевантним тому, за яке він вже притягувався до цивільної відповідальності у справі № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області, про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності контролюючими органами та кримінальної відповідальності справі № 697/858/23 за ч.3 ст. 197-1 КК України є притягненням його за правопорушення, які мають інший склад, ніж той, що є предметом розгляду даної справи. Крім того, притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не виключає притягнення її до цивільної відповідальності. Вказане узгоджується із ст. 61 Конституції України. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2020 у справі N 159/3357/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора обгрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд справи Черкаською окружною прокуратурою було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог з відповідача на користь Черкаської окружної прокуратури необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан задовольнити.

Усунути перешкоди Канівській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 28 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан шляхом звільнення від об`єкту нерухомого майна-гаража, розмірами 4х7 метри, загальною площею 28 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 судовий збір на користь Черкаської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30.12.2024.

Головуючий Л . О . Колісник