Рішення

від 20.12.2024 по справі 757/40645/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40645/23-ц

пр. 2-4079/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави України в особі: Печерського відділу виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про стягнення моральної шкоди завданої посадовою особою,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави України в особі: Печерського відділу виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про стягнення моральної шкоди завданої посадовою особою.

Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що судові рішення, ухвалені на їх користь, не виконуються, внаслідок чого їм завдано моральну шкоду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідачів відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

20.11.2023 Державною казначейською службою України було направлено відзив на позовну заяву.

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АВТО ГРУП» на користь ОСОБА_2 сплачені за договором кошти у розмірі 153978,80 грн та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АВТО ГРУП» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором кошти у розмірі 50000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Постановою від 05.10.2022 державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Ю.М. відкрито виконавче провадження 69982582 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова справа №466/1270/22.

03.03.2023 та 25.04.2023 ОСОБА_1 письмово зверталася до державного виконавця з заявами, щоб повідомила про хід виконання рішення, вчиненні виконавцем дії, однак відповіді не отримала.

29.05.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою, в якій просять суд визнати неналежним виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22.08.2022 у справі 466/1270/22 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Юлією Миколаївною та зобов`язати державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Юлію Миколаївну надіслати заявникам інформацію про хід виконавчого провадження.

Шевченківський районний суд м. Львова витребовував у державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Ю.М. матеріали виконавчого провадження, одна суду такі документи надані не були. Також жодних письмових пояснень на скаргу подано не було.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.06.2023 у справі № 466/5599/23 визнано неналежним виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22.08.2022 у справі 466/1270/22, зобов`язано державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Юлію Миколаївну надіслати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інформацію про хід виконавчого провадження та вчинення заходів щодо примусового виконання рішення.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, частини другої статті 87 Закону «Про виконавче провадження», а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача (статті 12, 81 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 397/1745/14-ц.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 613/814/16-ц.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.06.2023 у справі № 466/5599/23 визнано неналежним виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22.08.2022 у справі 466/1270/22, зобов`язано державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синельник Юлію Миколаївну надіслати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інформацію про хід виконавчого провадження та вчинення заходів щодо примусового виконання рішення.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Оскільки судовим рішенням встановлена бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення, тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що позивачам було спричинені душевні страждання з боку Печерського відділу виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки вони була змушені докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права з метою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АВТО ГРУП» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачених за договором коштів, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій державного виконавця.

При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі 3000,00 гривень кожному з позивачів, оскільки такий розмір моральної шкоди є співмірним з допущеними порушеннями з боку Печерського відділу виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 56 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Держави України в особі: Печерського відділу виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про стягнення моральної шкоди завданої посадовою особою, задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок

Стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко