Ухвала

від 10.12.2024 по справі 757/68454/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68454/21-ц

пр. № 2-2469/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українська товариство сліпих», Голова громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2, третя особа Перший заступник голови Центрального правління громадської організації «Всеукраїнська організація інвалід «Українське товариство сліпих» ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих», Голови Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2, третя особа: Перший заступник Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19 вересня 2021 року Громадською організацією «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих», було незаконно зареєстровано Наказ №19, який, на думку позивача, незаконно підписаний Головою громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2 , щодо «На період відпустки виконання обов`язків Голови Центрального правління Українське товариство сліпих покладено на Першого заступника ЦП УТОС ОСОБА_3».

Позивач звертає увагу, що згідно ст. 34.4, 35.2, 35.3, 35.4, 35.5 Статуту Українське товариство сліпих, керівником і підписантом є виключно Голова Центрального правління Українське товариство сліпих, а Головою Центрального правління Українське товариство сліпих є лише ОСОБА_2 .

Відтак, на думку позивача, перший заступник голови ОСОБА_3 - не мав права виконувати обов`язки голови Центрального правління Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих», адже згідно ст. 36 Статуту Центрального правління Українське товариство сліпих - виключно за рішенням пленума Центрального правління Українське товариство сліпих, обов`язки Голови громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» покладаються на першого заступника, а відповідне рішення пленум не приймав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, надав відзив до суду, в якому просив відмовити в позові.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

За змістом п. 1 ст. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Виходячи з положень частини третьої статі 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі №540/406/19 та постанові від 22.05.2019 №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18), закриття провадження у справі разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Судом встановлено, що в цій справі, позивач оскаржує Наказ №19 від 19 вересня 2021 року, який, на думку позивача, незаконно підписаний Головою громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2 , щодо «На період відпустки виконання обов`язків Голови Центрального правління Українське товариство сліпих покладено на Першого заступника ЦП УТОС ОСОБА_3», реквізити якого зазначає в додатках до позовної заяви.

Натомість, в додатках до позовної заяви, позивач прикладає наказ від 29.09.2021 №19в з аналогічною зазначеною назвою - «На період відпустки виконання обов`язків Голови Центрального правління Українське товариство сліпих покладено на Першого заступника ЦП УТОС ОСОБА_3».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє суд, що Наказу від 19.09.21 № 19 не існує. Відтак, суд робить висновок, що в даному позові оскаржується саме Наказ відповідача № 19в від 29.09.2021.

Водночас у цивільній справі № 757/1968/22-ц набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зокрема, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2022 у справі № 757/1968/22-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих», Голови Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2, третя особа: Перший заступник Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу.

Отже, сторони, предмет і підстави двох позовів є тотожними. Чинним процесуальним законодавством України не допускається подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.

За наведених обставин та враховуючи підстави та предмет позову, суб`єктивний склад сторін спору, суд приходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі, що зумовлює застосування наслідків передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статями 2-5, 12-13, 19, 255, 260, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українська товариство сліпих», Голова громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» ОСОБА_2, третя особа Перший заступник голови Центрального правління громадської організації «Всеукраїнська організація інвалід «Українське товариство сліпих» ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник провадження, якому ухвала суду не була вручена в день її постановлення має право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії вказаної ухвали.

Суддя Ю. Г. Головко