Рішення

від 27.04.2023 по справі 760/32760/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/32760/21 2/760/3021/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Житлосервіс-Солом`янка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 23 144,32 грн, з яких: 21 227,33 грн - основа сума заборгованості, 676,17 грн - 3% річних, 1 240,82 грн - інфляційні втрати.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Багатоквартирний будинок за вказаною адресою знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» з 30 липня 2013 року відповідно до Акта приймання-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30 липня 2013 року.

Крім того, співвласниками багатоквартирного будинку 15 липня 2016 року прийнято рішення про визначення ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» управителем будинку.

Особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 відкритий ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» на відповідача з 11 вересня 2018 року.

ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» з метою надання послуги з управління багатоквартирним будинком уклав всі необхідні договори з виробниками та надавачами комунальних та інших необхідних послуг.

Між ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» та відповідачем не було укладено відповідного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, адже відповідач після отримання свідоцтва про право власності не звернулася до ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» із відповідним проханням, заявою або зверненням.

Зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

З 11 вересня 2018 року ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» почало здійснювати відповідачу нарахування по утриманню будинку та прибудинкової території.

Позивач з метою стягнення плати за житлово-комунальні послуги кожного місяця надавав відповідачу розрахунок вартості наданих протягом звітного місяця житлово-комунальних послуг (квитанцію), в якій було зазначено зобов`язання відповідача провести оплату не пізніше 20 числа.

У період із 11 вересня 2018 року до 22 липня 2019 року ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» нараховувало відповідачу плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території по затвердженому Київською міською державною адміністрацією тарифу.

З липня 2019 року ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» встановлює помісячний тариф на надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території, який розраховується на основі фактичних витрат на надання цих послуг.

За період з 11 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року жодних претензій щодо неналежного надання ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» послуг від відповідача не надходило.

У зв`язку з невиконанням відповідачем у період з 11 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року свого зобов`язання щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком), утворилася та досі існує заборгованість по оплаті послуг, що з урахуванням положень статті 625 ЦК України, становить 23 144,32 грн, з яких: 21 227,33 грн - основа сума заборгованості, 676,17 грн - 3% річних, 1 240,82 грн - інфляційні втрати.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2021 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20 грудня 2022 року ухвалою суду змінено порядок судового провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21 квітня 2023 року позивачем подано до суду заяву, в якій представником зазначено, що станом на 10 березня 2023 року на особистому рахунку відповідача утворилася заборгованість по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій в розмірі 44 574,81 грн, яка включає заборгованість відповідача у розмірі 21 227,33 грн, що є предметом цього позову.

12 березня 2023 року відповідачем було здійснено платіж на поточний рахунок позивача в сумі 50 989,69 грн.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій фактично відсутня, оскільки відповідачем добровільно сплачено борг.

Враховуючи, що сплатою коштів за комунальні послуги відповідач фактично визнала наявність заборгованості, тобто визнала позовні вимоги, тому у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань повинна сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати.

Крім того, стягненню підлягають також судові витрати позивача, оскільки цивільний спір виник з вини відповідача, а погашення основної суми заборгованості відбулося після звернення з позовом до суду.

У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних, інфляційні втрати та понесені ним судові витрати.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Відповідач в судовому засіданні зазначила, що позивачем надавались неналежні послуги, позовних вимог не визнає, однак сплатила заборгованість, оскільки виникла необхідність у продажі належної їй квартири.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із статтею 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Суд установив, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 275631324 від 20 вересня 2021 року.

Згідно з Актом приймання-передачі об`єкта в управління з управління (з балансу) від 30 липня 2013 року житловий будинок по АДРЕСА_3 передано в управління ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка».

Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , 15 липня 2016 року прийнято рішення про визначення ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» управителем даного багатоквартирного будинку, що підтверджується протоколом зборів багатоквартирного будинку, проведених 29 червня 2016 року.

Рішенням Київської міської ради № 189/3196 від 12 жовтня 2017 року АДРЕСА_4 .

Зі змісту розпорядження КМДА від 12 лютого 2018 року № 211 вбачається внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо, в т.ч. в будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

З липня 2019 року ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» встановлює помісячний тариф на надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території, який розраховується на основі фактичних витрат на надання цих послуг, оскільки вищевказане Розпорядження КМДА було визнано протиправним та не чинним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року.

Позивач з метою надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 уклав всі необхідні договори з виробниками та надавачами комунальних та інших необхідних послуг.

З позову вбачається, що відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, але не сплачує за них. Водночас, договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з позивачем відповідач не уклала.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у період з 11 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 23 144,32 грн, з яких: 21 227,33 грн - основна сума заборгованості; 676,17 грн - 3 % річних; 1 240,82 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи зміст наведених норм, споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.

У зв`язку з вищевикладеним, беручи до уваги, що відповідачем не заперечується факт споживання житлово-комунальних послуг, заяв про відмову від їх отримання не подавала, посилання останньої на те, що послуги надавалися неналежної якості не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що вона зверталася з відповідними заявами, претензіями до позивача, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг та оплати за житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтями 525, 526, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 629 встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення вищенаведених вимог чинного законодавства, відповідач не виконувала належним чином зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих станом на 31 серпня 2021 року житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 21 227,33 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Разом з тим, позивачем було надано до суду картку нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі відповідача та платіжну інструкцію № @2PL142127 з призначенням платежу «комунальні послуги, 000207300223, АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відповідачем, після пред`явлення позову, була погашена заборгованість з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій.

Таким чином, відповідачем у повному обсязі сплачена заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, яка існувала на момент подачі даного позову до суду та про стягнення якого позивач заявляв у позовній заяві.

Позивач не заперечував щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, яка утворилась станом 31 серпня 2021 року, оскільки така заборгованість сплачена, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд виходить з такого.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Так, постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Підпунктом 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Указаний Закон був опублікований у газеті «Голос України» 17 березня 2020 року, тобто набрав чинності цього дня.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 11 вересня 2018 року по 16 березня 2020 року, оскільки за період з 17 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року штрафні санкції не повинні були нараховуватися в силу імперативної вказівки закону.

Так, розмір інфляційних втрат за період з 11 вересня 2018 року по 16 березня 2020 року становить 118,99 грн, а розмір 3% річних за період з 11 вересня 2018 року по 16 березня 2020 року становить 176,16 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідач сплатила заборгованість, штрафні санкції за період з 17 березня 2020 року по 31 серпня 2021 року не повинні були нараховуватися в силу імперативної вказівки закону, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір, підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, що основна сума боргу була сплачена відповідачем після пред`явлення позову, та позов в частині стягнення штрафних санкцій задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню в сумі 2 111,10 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 3 500 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Дмишук В. Б. 15 травня 2018 року був укладений Договір № 4 про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі і у будь-яких справах, що розглядаються у порядку цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства у судах всіх інстанцій (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін у додаткових угодах до цього договору та оплачується у розмірі, передбаченому актами виконаних робіт, що є додатками до цього договору не пізніше наступного дня від дати підписання відповідного акту, якщо інший строк оплати гонорару не визначений відповідною додатковою угодою.

З додаткової угоди № 42 від 28 вересня 2021 року до договору № 4 про надання правової допомоги від 15 травня 2018 року, акту № 42 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 вересня 2021 року вбачається кількість виконаних адвокатом послуг та їх вартість, яка в межах цієї справи, становить 3 500 грн.

Сплата коштів підтверджується заключною випискою платіжним дорученням № 5892 від 28 вересня 2021 року.

Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.

Під час розгляду даної справи від відповідача не надходило заперечень щодо розміру визначеної позивачем вартості судових витрат.

Співмірності судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач також не оспорював.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що основна заборгованість була погашена відповідачем після пред`явлення позову, позов в частині стягнення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 264, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 142, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкових територій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» 3% річних та інфляційні втрати в загальній сумі 295,15 грн (двісті дев`яносто п`ять гривень 15 коп.), судовий збір в сумі 2 111,10 грн та витрати на правничу (правову допомогу) в сумі 2 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка», код ЄДРПОУ 35431134, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна