Ухвала

від 27.12.2024 по справі 761/47969/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/47969/24

Провадження № 2/761/11374/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a>, про стягнення середнього заробітку, -

встановив:

У грудні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a>, про стягнення середнього заробітку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить:

1. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a> (ідентифікаційний код 32921289) щодо визначення звільнення директора товариства ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a> (ідентифікаційний код 32921289) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 523 171,80 гривень, як передбачено ст. 44 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у розмірі 31 707, 38 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

У тексті позовної заяви зазначено, що з 25 грудня 2021 ОСОБА_1 , займав посаду директора ТОВ «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ» (ідентифікаційний код 32921289), що підтверджується протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський Графіт» від 24.12.2021 року № 24/12/2021, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 10.12.2024 та наказом ТОВ «Заваллівський Графіт» від 25.12.2021 №15-ОК. Трудовий договір чи контракт зі ним в письмовому вигляді не укладався, повноваження, як директора товариства, визначені статутом ТОВ «Заваллівський графіт». Зокрема, п.7.6 статуту товариства передбачено, що директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Викладене свідчить про те, що всі питання організації трудових відносин в ТОВ «Заваллівський графіт» відносились до одноособової компетенції позивача.

У позовній заяві вказано, що вже будучи директором ТОВ «Заваллівський графіт», позивач рішенням вищевказаних учасників господарських товариств від 06.02.2023 був призначений на посаду Генерального директора Групи компаній Заваллівський Графіт. Крім того, з 19 травня 2023, за рішенням власників за сумісництвом виконував обов`язки директора ТОВ «Стоун Фаунд», юридичною адресою якого є: 26334, Україна, Гайворонський р-н, Кіровоградська обл., селище міського типу Завалля, вулиця Небесної Сотні, будинок, 76, а також являюся членом наглядової ради ПрАТ «Заваллівський графітовий комбінат». Будь-якими рішеннями власників, внутрішніми документами товариства, статутом ТОВ «Заваллівський графіт» режим моєї роботи, моє «робоче місце» не встановлювались.

Позовна заява мотивована тим, що з відкритих джерел, розташованих мережі Інтернет, а саме з сервісу Опендатабот, позивачу стало відомо про здійснення відповідачем реєстраційних дій зі зміни директора ТОВ «Заваллівський графіт». Згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повноваження Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт»</a> ОСОБА_1 з 13.11.2024 було припинено. Новим керівником ТОВ «Заваллівський Графіт» замість ОСОБА_1 призначено ОСОБА_2 . 10 грудня 2024 року на свою електронну адресу (cormoranto@ukr.net) позивач отримав електронний лист від імені ОСОБА_2 (один з бенефіціарних власників групи Заваллівський графіт) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому повідомлялось, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року позивача звільнено з роботи за «систематичні прогули», а його призначено директором зазначеного товариства. До вказаного електронного листа прикріплено сканкопію протоколу зборів учасників ТОВ «Заваллівський графіт» від 12 листопада 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , як представник двох учасників товариства, повідомив про неодноразову відсутність на «робочому місці» позивача, у зв`язку з чим пропонував звільнити ОСОБА_1 з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Згідно Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Заваллівський Графіт» від 12.11.2024 року № 12/11/2024, а саме питання №2, збори вирішили звільнити та припинити повноваження директора Товариства - ОСОБА_1 з 12 листопада 2024 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпПУ «За прогул без поважних причин».

Суд, вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, приходить до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаним позовом у порядку цивільного судочинства має бути відмовлено, з підстав відсутності у цьому спорі юрисдикції місцевого загального суду, оскільки зазначене питання має вирішуватись за правилами господарського судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з вимогами ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України (далі - ГК України), Закон України від 06 лютого 2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a>, згідно статуту вказаного товариства виконавчим органом Товариства ж директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є підзвітним Загальним зборам і Наглядовій Раді та організовує виконання рішень Загальних зборів та Наглядової Ради (п. 7.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a> (код ЄДРПОУ 32921289).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва (ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ст.ст. 28, 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

За змістом ст.ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений статтею 99 ЦК України, згідно з якою загальні збори товариства своїм рішення створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21 у спорі, що виник з аналогічних правовідносин, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 510/456/17, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник, перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Необхідність визнання пріоритету корпоративних прав над трудовим регулюванням в даному випадку обумовлена тим, що припинення повноважень члена виконавчого органу (директора) гарантується для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства і необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу (директора), який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 (провадження № 14-34цс22), в якій зробила висновок про те, що правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

За змістом ст. 186 ЦПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі за правилами цивільного судочинства, оскільки в даному випадку спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю віднесено до компетенції господарського суду, тобто спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 186, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ»</a>, про стягнення середнього заробітку.

Роз`яснити, що позивач має право в порядку господарського судочинства звернутись з позовом до належного суду.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Суддя: