Рішення

від 26.12.2024 по справі 594/1706/24

БОРЩІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1706/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Губіш О.А.

з участю:

секретаря - Окулянко У.Г.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Когут О.В.

представника відповідача - адвоката - Мороз В.В.

представника органу опіки та піклування - Соболівської Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Більче - Золотецької сільської ради, про позбавлення батьківських прав -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області 08.07.2021. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Поряд з тим зазначила, що до серпня 2019 року вони проживали у будинку її батьків в с.Олексинці, а потім перейшли жити у належну їй на праві власності квартиру у м.Тернопіль. Однією сім`єю проживали до 08.04.2021, надалі припинили подружні стосунки і відповідач проживав на окремій квартирі. До розірвання шлюбу, відповідач приходив до сина та зустрічався з ним, а надалі припинив з ним спілкуватись. З того часу сином вона періодично проживала то в м.Тернопіль, то в будинку її батьків в с. Олексинці.

Щодо сплати аліментів, то вона до суду не зверталася, оскільки вони з відповідачем домовились, що вона не буде стягувати з нього аліменти, а взамін на це, він буде спілкуватися із сином, приймати участь у його вихованні, коштів від відповідача вона не вимагала, а в разі потреби якихось речей, вона мала йому про це сказати і відповідач зобов`язувався їх придбати, проте свого зобов`язання він так і не виконував.

Крім того, зазначила, що з листопада 2021 року по травень 2022 року син відвідував дитячий заклад позашкільної освіти «Промінчики» і за весь цей час відповідач жодного разу не зустрічався із сином, не спілкувався з ним, не відвідував дома та у дитячому садочку, участі у його вихованні не приймав, хоча вона жодним чином не перечила і не створювала йому в цьому перешкод, а навпаки хотіла щоб батько спілкувався із сином. Відповідач не відвідував дитячий садочок, не був присутнім на різного роду заходах, жодного разу не водив сина до лікаря, коли була така потреба.

Відповідач хоч і проживає у сусідньому селі, однак він жодного разу не знайшов можливості зустрітись із сином та не вважає за потрібне приймати участь у його вихованні.

За весь цей період відповідач із своєї власної ініціативи з сином не зустрічався та не спілкувався, лише при випадкових зустрічах, коли вона бувала у с. Шершенівка у своєї бабусі, він бачив на вулиці сина, то підходив до нього на невеликий час.

У сина є затримка мовного розвитку другого рівня, проте відповідач про це навіть і не знає, а тому, син потребує особливої уваги та ставлення до нього, чого батько не робить.

Також зазначила, що 29.12.2023 вона уклала шлюб із ОСОБА_4 , та змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Таким чином, з липня 2021 року і по даний час відповідач взагалі не приймає участі у вихованні сина, не відвідує його за місцем проживання, не цікавиться ним взагалі, не вітає з днем народження, матеріально не утримує.

Останній раз відповідач бачив сина у серпні 2021 року, коли було свято у с. Шершенівка. Після цього він більше з ним не бачився, тому син навіть не знає, як він виглядає, а татом називає її теперішнього чоловіка.

До серпня 2022 року вона періодично посилала на телефон відповідача фото сина або відео. Останній на це ніяк не реагував, тому зрозуміла, що син його не цікавить і припинила це робити.

Із 06.02.2024 і на момент звернення до суду з позовом ( тобто станом на 29 лютого 2024 року) проживає в с. Олексинці, відповідач бачив, як вона із сином їхала до своєї бабусі, однак жодного разу не зателефонував та не проявив бажання зустрітись із сином.

Таким чином, відповідач вже протягом двох з половиною років повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, зовсім забув про його існування та про те, що його потрібно виховувати, утримувати, він чомусь вважає, що це повинна робити лише вона одна, а не він.

Таким чином, батько ОСОБА_3 жодного з покладених законом на нього обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у його вихованні. Не спілкується з ним, не проявляє до нього щонайменшої батьківської турботи. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє ніякої зацікавленості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його розвиток як складову виховання; не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі.

Усі питання щодо виховання сина вирішуються нею особисто, а тепер і її чоловіком. Син знаходяться на їхньому з чоловіком повному утриманні, для його розвитку вона прикладає всі свої зусилля та можливості.

Зазначені факти, як кожен зокрема так і в сукупності, вона розцінює як ухилення від виховання батьком своєї дитини, хоча будь-яких перешкод у спілкуванні з ним не має, ніхто йому не забороняв і не забороняє приймати участь у його вихованні, якщо б він цього хотів, фізичні вади у відповідача відсутні. Тобто, відсутні будь які об`єктивні обставини, які можуть перешкоджати спілкуванню батька із сином та виконанню ним батьківських обов`язків. Він живе своїм особистим життям, а за власну дитину забув.

А тому, просила суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 05 березня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження з призначенням у такій підготовчого судового засідання. При цьому, відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

З наявного у матеріалах справи поштового повідомлення слідує, що ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками, отримано відповідачем 13 березня 2024 року за місцем реєстрації.

26 березня 2024 року представник відповідача - адвокат Мороз В.В. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, який несе в собі негативний вплив на свідомість дитини.

Так, відповідач категорично заперечує вказану інформацію яку зазначає позивач про те, що нібито він не виконує свого зобов`язання та самоусунувся щодо спілкування із сином, приймання участі у вихованні та його матеріального утримання.

Відповідач за весь період з моменту розлучення з позивачкою і по даний час, прикладає максимум своїх зусиль та можливостей, щоб домогтися зустрічі зі своїм сином та регулярного спілкування. Однак, зі сторони позивачки були періоди щодо навмисного маніпулювання у зустрічі з сином, шляхом обману стосовно вільного часу сина.

Приходячи на зустріч до сина у той час, на який призначала позивачка, відповідачу неодноразово доводилось тривалий період часу (понад 40 хвилин) чекати біля будинку, в якому проживає його син, однак, в результаті таких очікувань позивачка по телефону повідомляла відповідачу про те, що по невідомим причинам побачення з сином скасовується.

На підтвердження слів відповідача стосовно фінансової підтримки сина, надав суду копії платіжних інструкцій переказу коштів на банківський рахунок позивачки в сумі 29620 грн, при цьому вказав, що через неможливість передбачити події у майбутньому, а саме: до моменту подання колишньою дружиною позову про позбавлення відповідача батьківських прав, він не зміг зберегти іншу значну кількість чеків про оплату, купівлі різного роду засобів та речей для потреб сина.

Крім банківських переказів коштів, відповідач неодноразово брав участь в оплаті заняття сина в приватному закладі позашкільної освіти «Промінчики», шляхом передачі коштів особисто для позивачки безпосередньо у руки, а також давав кошти для позивачки на купівлю подарунків.

Неправдивою є і та інформація, що відповідач у період перебування сина в дитячому закладі позашкільної освіти «Промінчики» жодного разу не зустрічався із сином, не відвідував у дома та у дитячому садочку, а також інформація, що зазначена у довідці від 16 лютого 2024 року, виданій директором приватного закладу позашкільної освіти «Промінчики», є обманом суду, тому, що відповідач регулярно відвідував заклад і знає в яких кімнатах проводилися заняття, знає також і місце розташування даного закладу, а також внутрішній простір закладу, в якому знаходяться кімнати для проведення занять та службові кабінети, що може підтвердити особисто. Важливо також є те, що вихователі дитячого садочку бачили, коли відповідач приходив до сина, приводив його на заняття, а також забирав з садочка і такий факт відвідування дитячого садочка відповідачем був, по можливості, регулярним.

Заперечує і той факт, що у разі потреби купівлі якихось речей для сина, відповідач відмовлявся брати в цьому участь. Відповідач регулярно цікавився і цікавиться тим, щоб забезпечувати сина також і одягом. Доказом які підтверджують слова відповідача про вибір одягу та подарунків є скріншот мобільного телефону із мобільного застосунку «Viber», а також чеки про купівлю одягу.

Інформація позивачки про те, що відповідач з моменту розлучення припинив спілкування із сином є завідомо неправдивою, оскільки він регулярно зустрічався з сином і доказом його зустрічей є фото у його мобільному телефоні, із зазначенням дати зустрічі з сином на фотографії.

Не заслуговує уваги і та інформація позивачки про те, що відповідач за весь період зі своєї власної ініціативи не зустрічався та не спілкувався із сином, а також те, що він проживаючи у сусідньому селі жодного разу не знайшов можливості у зустрічі із сином, оскільки на спростування цієї інформації у відповідача є докази, а саме: фото з мобільного телефону, що підтверджує факт зустрічі та перебування із сином.

Щодо звинувачень відповідача як батька, стосовно байдужості до стану здоров`я сина, то це теж є обманом суду. Був період коли відповідач привозив сина разом із позивачкою та її братом, у місто Борщів на огляд до лікаря, після проведеного огляду та призначення лікарем лікування, відповідач купував необхідні ліки та безконтактний прилад для вимірювання температури тіла та інші засоби лікування для покращення здоров`я ОСОБА_3 . Також, у період після розлучення, коли у ОСОБА_3 був перелом руки, відповідач з власної ініціативи купував всі необхідні ліки для покращення стану здоров`я сина. Підтвердженням того, що відповідач переймається станом здоров`я свого сина і постійно запитував про це у позивачки, є долучені до відзиву завірені копії переписки у мобільному застосунку «Viber», де є регулярні прохання відповідача до позивачки, у яких він запитує та просить, щоб позивачка повідомляла його про стан здоров`я та самопочуття сина, однак щодо прохання відповідача позивачка йому відмовляла.

Крім того, з моменту розлучення, відповідач щоразу готується до таких свят як день народження сина ОСОБА_3 , свято Святого Миколая та інших святкових подій, шляхом купівлі подарунків та передачі їх для сина. У момент одного з таких свят, свято Святого Миколая, відповідач перебував по роботі в Київській області, а отже, він фізично не мав змоги приїхати в цей день, хоча йому дуже хотілося у такі дні бути поряд із ОСОБА_3 щоб привітати його зі святом. Відповідач просив свою маму, ОСОБА_7 , щоб вона занесла його подарунок, який готував для сина додому, але в той день позивачка із сином перебували в Польщі, однак баба позивачки яка відчинила двері будинку відмовила для мами відповідача у тому, щоб передати подарунок для ОСОБА_3 і відмовилась брати подарунок. Доказом дій відповідача є фото з телефону, де він купував іграшки, капці та інші речі для сина на свято.

Заперечує інформацію позивачки, що ніби то відповідач бачив останній раз сина у серпні 2021 року, а також те, що відповідач ніяк не реагував на повідомлення позивачки, оскільки доказом його зустрічей є фотографії з мобільного телефону в період з 08 липня 2021 року і по нинішній час.

Також зазначив, що на неодноразові прохання відповідача щоб позивачка йому скидала фото та відео з ОСОБА_3 , відповідачу було відмовлено, що також підтверджується перепискою у мобільному застосунку «Viber», відсутністю пересланих фото та відеоматеріалів з січня 2023 року по даний час.

Обманом є і та інформація, що нібито відповідач бачив як позивачка, проживаючи в період із 06 лютого 2024 року по теперішній час, їхала до своєї бабусі, однак відповідач жодного разу не зателефонував та не проявив бажання зустрітись із сином. Щодо цієї події зазначив, що відповідача не було на території Тернопільської області, а він перебував по роботі у Київській області, тому цей «факт» зі сторони позивачки є неправдою.

Поряд з тим зазначив, що 02.01.2024 через мобільний застосунок «Viber», до відповідача зателефонувала позивачка та в телефонній розмові змушувала його відмовитися від сина ОСОБА_3 , що стало для відповідача сильним душевним болем та стражданням від почутого. Після безумовної відмови відповідача на прохання позивачки щодо того, щоб відповідач відмовився від батьківських прав на сина, позивачка шантажувала його тим, що буде подавати до суду про позбавлення його батьківських прав на ОСОБА_3 і свого доб`ється.

Після сказаного в телефонній розмові Позивачкою, у переписці у мобільному застосунку «Viber», вона запитувала у відповідача про його рішення, на що відповідач відмовив для позивачки словами, а саме: «Я розчарований у тобі я б ніколи не подумав що ти можеш ставити мене перед таким фактом щоб я відмовився від своєї дитини знаю я не є найкращим батьком у світі але рішення моє таке що я не буду відмовлятися від нього це моя дитина у ньому тече моя кров так зараз важкий час і зараз війна усім важко і всі ми зараз рівні я можу тобі дати дозвіл на виїзд але відмовлятися від своєї дитини не буду якщо я це зроблю це буде для мене найбільшою помилкою у житті і самим більшим гріхом перед Господом Богом. ».

Представник відповідача також зазначив, що вся інформація, яка описана в позовній заяві позивачкою про позбавлення батьківських прав відповідача є такою, яка негативно спотворює ставлення останнього до його сина, завідомо неправдивою, недоведеною в законний спосіб, штучно створеною подією, виключно, заради особистих інтересів позивачки та є такою, яка порушує насамперед середовище повноцінного розвитку та спілкування дитини з рідним батьком.

Очевидним є факт, люблячої, небайдужої позиції відповідача як батька до сина, участі та прагнення у вихованні та підтримці сина, а також бажання у подальшому зростанні ОСОБА_3 з участю відповідача.

За наведених обставин, просив відмовити в задоволенні позову.

10 травня 2024 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що при поданні позовної заяви, вона допустилась помилки. Нею було вказано, що відповідач востаннє бачився із сином у серпні 2021 року. Однак це не відповідає дійсності. Насправді він з ним бачився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Олексинці на день народження сина у господарстві її батьків.

Крім того, з приводу пояснень відповідача про те, що він регулярно цікавився і цікавиться тим, щоб забезпечувати сина, зазначила, що такі є неправдивими, адже востаннє відповідач реально цікавився, що необхідно дитині з одягу чи ще чогось у 2022 році, точніше 11.07.2022. Вона зі своєї ініціативи скинула йому в інстаграм посилання на конкретні розвиваючі іграшки, які потрібно купити синові, бо скоріше він купляв такі, якими син не грався (автомобілі та м`які іграшки). Також, відповідач неодноразово купляв речі для дитини не по віку і не по зросту. Досі є речі, які на дитину великі, хоча були куплені у вересні 2022 року.

Разом з тим зазначила, що фото, які були представлені з боку відповідача, а саме 15 фото, з яких 5 фото з однієї і тієї ж зустрічі у с. Шершенівка на Великдень 25.04.2022 та одне фото 29.04.2022 і відповідач на той час ще з сином зустрічався. Також є два фото від 19.04.2022 та одне від 06.03.2022, які зробив відповідач у с. Олексинці в господарстві її батьків. У цей період він ще з сином спілкувався. 2 фото зроблено ще 2.11.2021, коли відповідач зустрічався із сином. Ще 4 фото були зроблені нею - 25 та 27.12.2022, а також 05 та 09.01.2023 лише за її ініціативою у Польщі і були направлені відповідачу з тією метою, або показати йому, як росте та розвивається син і щоб в нього проявились якісь батьківські почуття, так як на той період він вже не виявляв бажання спілкуватись з дитиною. І ці фото, які надав відповідач, жодним чином не підтверджують його зустріч із сином, адже були зроблені в іншій країні.

У відзиві на позов відповідач зазначив про те, що позовна заява несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, але яким чином ця заява негативно впливає на сина, він не вказав, адже син цієї заяви не читав.

Далі відповідач зазначає, що після розлучення, він прикладав максимум зусиль та можливостей, щоб домогтися зустрічі зі своїм сином та регулярного спілкування. Однак це є неправдою, оскільки він зустрічався з дитиною тоді, коли бажав і вона у цьому йому не перечила. Так тривало до 29.04.2022.

Не один раз вона 29.04.2022 з власного бажання дзвонила до відповідача, щоб він прийшов до дитини у с. Олексинці, де проживають її батьки, або у с. Шершенівка, де проживають її бабуся і дідусь, до яких приїжджала в гості.

Щодо перелому руки, відповідач дійсно допоміг, за що вона йому вдячна по сьогодні, адже одразу з огляду у лікаря, вони поїхали в Чернівці, щоб не витрачати і так дорогоцінний час і відповідно не мала з собою всієї суми поруч. Однак це мало місце 23.08.2021, тобто у той період, коли відповідач ще зустрічався з сином.

Відповідач стверджує, що він був на огляді з сином, з нею і її братом у педіатра, однак це спростовується письмовою довідкою від педіатра. Відповідач знав, що на кожен огляд дитини, вона просила свого брата відвезти її, бо навіть будучи в шлюбі, батька не цікавило, як вона має дістатися з дитиною до лікаря. Відповідач знав, де проходив огляд, бо будучи в шлюбі, розповідала в надії, що батькові цікаво та й на декларації зазначена адреса, прізвище та ім`я педіатра та навіть номер телефону. Тим паче від народження в них один і той же педіатр.

У відзиві відповідач вказав про те, що він попросив свою маму передати від нього подарунок для сина на день Святого Миколая , оскілки він був відсутній. Тому його мати принесла подарунок до її бабусі у с. Шершенівка, де вона проживає, а відповідно є прабабусею ОСОБА_3 , їй 67 років. Мати відповідача принесла пакунок і сказала «передасте». Для кого, куди і кому - вона не уточнила. На що бабуся відповіла, що передачі вона не передає, для цього потрібно кудись їхати, шукати перевізника. Натомість її мати регулярно передає посилки для свого онука, про це дуже добре відомо і відповідачу, і його матері, якщо б вона хотіла передати подарунок, то могла би принести його до її матері або сама знайти можливість відправити його до онука.

Відповідач надав суду скрін дитячого комбінезона, запитавши чи підійде він синові. На це вона відповіла, що такого йому не потрібно, він таке не носив і відповідачу про це було відомо. Такої речі він не купляв.

Відповідач також надав чек від 23.04.2022 на придбання дитячого одягу. На той час відповідач ще спілкувався із сином.

Також зазначила, що на початку січня 2023 року попросила відповідача дати дозвіл на виїзд за кордон, щоб вона змогла привезти дитину додому, щоб зробити щеплення, огляд і відвідати лікарів по необхідності. Спочатку в усній розмові в застосунку вайбер відповідач погодився і зазначив, що він не бажає гіршого дитині, піклується про його здоров`я і їй залишилося знайти, які документи для такого дозволу потрібні. Знайшовши інформацію в Інтернеті, ввечері зателефонувала до нього, щоб поділитися нею з відповідачем, але на це відповідач зазначив, що він порадився з мамою і не буде надавати дозволу і зараз у нього немає можливості піти до нотаріуса. Вона з розумінням поставилась до цього і попросила, щоб на протязі місяця він владнав це питання, бо це не в її інтересах, а необхідність для дитини і в першу чергу для його здоров`я і вважає, що це найголовніше, що може хвилювати батьків. До сьогоднішнього дня ніякого дозволу вона не отримала. При цьому, відповідач дуже добре розумів, що коли дитина приїде в Україну, то це буде для нього чудовою можливістю з ним побачитись, погратись та й просто провести разом час. Тим паче, вона ніколи не була проти зустрічей, якщо дитина себе добре почувала.

Відповідач жодного разу не поцікавився, коли вона б змогла привезти дитину, щоб він мав змогу побачитись і, що не мало важливо, закарбувати в пам`яті дитині образ батька. Ба більше, бачив відповідач сина по відеозв`язку у липні 2022 року по її ініціативі, адже хотіла щоб син знав хоча б як виглядає його тато, але спілкування тривало не довго, близько 2-3 хв. При цьому, відповідач, побачивши, що вона не проти їхнього з сином спілкування по відео зв`язку, більше не виявив бажання зателефонувати, щоб хоча б почути його голос, побачити нові здібності і досягнення дитини. Але на жаль, батько і досі не знає: - чим любить гратись син, а які іграшки навіть не бере до рук? - Чи має розвиваючі іграшки? - Можливо має алергію? - Яку страву обожнює, а яку терпіти не може? - Так як ми знаходимось в іншій країні, можливо він освоїв іноземну мову? - який зріст або хоча б розмір одягу чи взуття носить дитина? - Чи ходить в садочок? - Можливо любить кататись на якомусь транспорті: ролики, скейтборд, самокат? Чи хоча б має щось з вище переліченого?

Зазначила, що відколи почалася судова справа, батько на день народження привітав дитину і виявив бажання побачити його фото, але чи можна вважати це щирою цікавістю? Також виявив бажання перекинути кошти, але так, як вона не користується українською карткою, то відповідно вона заблокована.

Також вона написала відповідачу у квітні 2024 року, що буде в Україні і якщо він матиме бажання, то привітає його. На це відповідач навіть не запитав, коли саме, щоб якось спланувати справи, щоб побачити дитину.

Також додала, що коли відповідач від неї отримував фото дитини, то він цим самим задовольнив свою потребу побачити дитину на фото, але на жаль, не подумав про дитину, адже син його не бачить. Чому представник відповідача описав, що зачепили почуття батька, а хіба дитина не має почуттів? Дитина по факту не знає свого батька і те, що відповідач побачив просто фото дитини, ніщо порівняно з тим, що відсутнє абсолютно все спілкування. Але перешкодою нормального спілкування став сам відповідач, бо маючи дозвіл, вона могла б частіше приїжджати і відповідно привозити дитину. І ніхто б не заборонив у живому спілкуванні. А через такий його вчинок, вона вимушена винаймати жінку, щоб бути біля дитини позмінно і мати змогу заробити на розвиток і лікування дитини, так як працює офіційно, а також має додаткову роботу дома.

Крім того, зазначила, що чи можна вважати смс раз у місяць, тим паче такою загальною фразою кожного разу «як почувається» або «як здоров`я», які були надіслані у 2022-2023 році, цікавістю життям дитини? На її думку - це абсурд. Батько з однотипними повідомленнями стверджує, що цікавиться життям дитини. Представник відповідача може стверджувати, що вона не відповідала у вайбері. Так, не відповідала, бо їй до болі було гірко, що на словах батько хоче для дитини найкращого, а коли приходиться до діла, щоб допомогти, то навіщо вже дитині щось добре робити? Але жодного разу відповідач не зробив жодного зусилля, щоб хоч якось поспілкуватися з дитиною чи почути його. Адже якщо я не відписувала, то можливість зателефонувати на вайбер завжди була, але ніхто навіть не спробував. Ба більше, якщо вона просила про дозвіл і їй його ніхто не дав, то вона пішла у вищі установи за допомогою. Що заважало відповідачу, скажімо так, відтворити на його думку справедливість, якщо він так рвався до дитини? Відповідач міг хоча б спробувати щось зробити, але вкотре бачимо, що навіть до спроб ніхто не вдавався, одні слова. Можливо і тут не було бажання або не було цікаво? А коли попросила відмовитись від дитини, бо якщо не хоче допомагати, то хоча б клопоту буде менше, адже навіть приписати дитину до квартири змушена була просити відповідача дати дозвіл.

На прохання відмовитися від дитини відповідь була такою, що треба знову ж таки порадитися з мамою, тому попросила дати відповідь у вечері. І ні в якому разі ніхто нікому не погрожував, це була спокійна і стримана розмова двох дорослих людей, принаймні так вважала. І не відмовляється від своїх слів, сказала, що подаватиму на суд, чим повідомила про свої подальші дії, щоб це не було несподіванкою. Є свідок, який може підтвердити, що відповідач не хотів дитини, коли ОСОБА_3 був ще один рік. І їй він неодноразово казав, що не може владнати особисте життя через те, що у нього є дитина, бо як тільки дівчата чули, що він має сина - припиняли спілкування. Якщо дитина заважала відповідачу, не живучи з ним, тоді для чого вона йому потрібна.

Навіть якщо й були зустрічі батька із сином до 29 квітня 2022 року, то батько суто спостерігав за дитиною, а не старався якісно і з користю провести час. ЇЇ, як маму, згадуючи зустрічі відповідача з сином, не те, що болять спогади, а рвуть з середини від байдужості батька до розвитку дитину, адже у дитини в період двох років активно розвивається складова розвитку і все він вбирає, як губка. В цей період важливо дитину вчити, бавитись, розвивати творчість. Це той момент, коли батько міг чогось нового навчити сина, пишатись цим, поринути разом з ним у дитинство. Але на жаль, батько більше цікавився її особистим життям, ніж дитини, бо хотів повернутися у сім`ю. Почитавши добре переписки, можна зауважити, що відповідач то її фото просить, то їй щось хоче купити, а коли вона просить купити речі для дитини, то його цікавить, хто вони один одному. Чому батька не цікавило, як зробити так, щоб він був так званим авторитетом для дитини у майбутньому або як зробити так, щоб частіше проводити з користю для дитини час чи навіть просто відвести в ігрову кімнату або щось, що буде і весело, і емоційно для дитини і позитивно впливатиме на розвиток

Крім того, зазначила, що неодноразово відповідач впливав на психіку дитини, бо міг і кричати, і п`яний телефонувати, некоректно поводився по відношенню до неї, а дитина була свідком цього, дитина довго не йшла на руки до батька. Ці обставини змусили її звернутись до лікаря, так як побачила зміни у поведінці сина. В результаті лікарі казали, що дитина замкнулася внаслідок стресових ситуацій. Син сказав своє перше слово у 5 місяців, а зараз борються з затримкою мовленнєвого розвитку вже не перший місяць і далеко не рік.

Також вказала, що відповідач надав суду чеки грошових переказів, на більшості яких неможливо прочитати дату. Є чеки від його матері, але це не є доказом, що ці кошти перераховувались відповідачем. Не всі чеки, які надав відповідач, не співпадають із тими, які є в архіві її транзакцій.

Тому на підставі викладеного, просила її позовні вимоги задовольнити.

20 травня 2024 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що вони заперечують описані позивачкою події викладені у відповіді на відзив, таку інформацію вважають такою, яка не має під собою явних ознак та фактичних даних щодо законних підстав позбавлення відповідача батьківських прав на сина ОСОБА_3 . Окрім того, позивачка ставлячи власні інтереси над інтересами ОСОБА_3 вчиняє важкі, а в майбутньому можливо і невідворотні наслідки на особистому розвиту сина, а саме знищення факту існування відповідача, як рідного батька, у свідомості та житті ОСОБА_3 . Явно стає зрозумілим те, що позивачка фактично ставить сина ОСОБА_3 заручником ситуації та здійснює маніпулювання сином заради власних потреб. А саме: зі слів та дій позивачки, коли вона пропонує відповідачу дати дозвіл на виїзд сина за кордон, а відповідач відповідно відмовляє, то позивачка відразу вдається до радикальних дій та подає до суду про позбавлення відповідача батьківських прав на сина, не маючи при цьому законних підстав на такий позов. У даному вчинку позивачки видніються ознаки її маніпуляцій стосовно стану відносин, у якому перебуває відповідач зі своїм сином. |

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Когут О.В. позов, з підстав наведених у такому, підтримали повністю. При цьому, позивач додатково зазначила, що не заперечує щодо спілкування відповідача з сином, але з огляду на те, що останній взагалі не проявляє ніякої ініціативи щодо цього, вважає, що позбавлення його батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини. Звернення до суду з позовом дещо змінило поведінку відповідача - вони почали спілкуватись, що відбувається щомісяця. Але взаєморозуміння щодо участі відповідача у житті сина не досягли. Відповідач так жодного разу з ним і не зустрівся, приховує своє місце перебування. Щодо стану здоров`я та необхідності лікування сина, вказала, що його обстеження проводила у приватних медичних закладах, і керувалася рекомендаціями саме лікарів таких установ. Висновку щодо причин затримки мовного розвитку сина не має, такі причини не є встановленими.

Представник відповідача - адвокат Мороз В.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні такого відмовити, виходячи з обставин, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. При цьому, просив суд врахувати те, що поведінка позивача щодо ініціювання питання про позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає забезпеченню щонайкращих прав та інтересів дитини. Позивач маніпулює, оскільки усвідомлює ті обставини, що відповідач не має об`єктивної змоги спілкуватися з сином - позивач постійно змінює місце проживання ( про що до відому відповідача не ставить), тривалий час взагалі проживає за межами України ( з серпня 2022 року), при цьому, звинувачує відповідача у відсутності прояву ініціативи для спілкування з дитиною, оцінюючи такі обставини виключно, як ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Поведінка позивача є суперечливою - остання заявляє про те, що хоче щоб син знав свого батька, спілкувався з ним, проте, пред`являє позов про позбавлення його батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування - Соболівська Н.Я. в судовому засіданні зазначила, що орган опіки та піклування, вивчивши обставини щодо проживання, виховання малолітньої дитини сторін, дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Такий висновок органом постановлено, в тому числі, і за результатами вивчення питання щодо життя, спілкування сторін.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 показав, що є рідним братом позивачки, постійно проживає в с.Олексинці разом з батьками. Після одруження, на момент народження дитити та згодом, сестра та її чоловік проживали разом з ними у с. Олексинці. Проте, відповідач належним чином сім`єю не опікувався - майже всі потреби їх сім`ї, пов`язані з використанням транспорту, завжди виконував саме він -брат позивачки. Відповідач у цьому питанні ніякої ініціативи не проявляв, не мав посвідчення на право керування. У період, коли сторони перебували у шлюбі, на прохання сестри, неодноразово підвозив її та сина до лікаря. Відповідач у цьому не допомагав. Після розірвання шлюбу, коли сестра проживала у батьків жодного разу до них не навідався і життям сина не цікавився, хоча проживав у сусідньому селі. Крім того, зазначив, що у стосунки між сестрою та її колишнім чоловіком ніколи не вмішувався, і з цього приводу з ними не спілкувався. Зі слів сестри також знає, що відповідач не дав їй дозвіл на вивіз сина закордон.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 показала, що є матір`ю позивачки, з відповідачем стосунків не підтримує, проте, має на нього образу за зневажливе ставлення до дочки. Після народження дитини та до досягнення ним 7 місяців, сім`я дочки проживала разом з ними у с. Олексинці. Потім переїхали жити у м. Тернопіль. Сімейне життя у них не складалося - сварилися часто. Сварки були з вини зятя. Дочка зазнавала нервових потрясь, і дитина також. Діти сварилися і мирилися неодноразово. Примирення не досягли. В липня 2022 року донька з онуком виїхали у Польшу. При цьому, зазначила, що після розірвання шлюбу, відповідач неодноразово провідував їх. Проте, такі зустрічі були з його сторони спрямовані більше на спілкування з дочкою, так як мав намір примиритись. Відповідач залежний від волі своєї матері, самостійності щодо сімейного життя не проявляв. Неодноразово чула , як дочка та він сперечалися по телефону, не могли дійти згоди по різних питаннях. Такі розмови чула, бо дочка тримала телефон на гучномовцю.. При цьому, свій влив на рішення дочки повністю заперечила. Особисто з відповідачем з цих питань не спілкувалась, у їх відносини з дочкою не втручалась.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_12 показала, що є бабою позивачки, проживає в с. Шершенівка, тобто у населеному пункті, де є проживає і відповідач. При цьому, зазначила, що останній онуку та правнука за місцем її проживання не провідував жодного разу, хоча вони проживали у неї, та впевнена, що про це він знав. З відповідачем особисто не спілкувалася. Про його відношення до онуки та правнука знає виключно зі слів останньої. Також ствердила, що був випадок, коли мати відповідача принесла їй пакунок та сказала «передайте». Так як є людиною похилого віку, і передачею пакунків не займалася, то відмовила їй у цьому.

Допитана як свідок ОСОБА_10 показала, що бабою позивачки, проживає у с. Микулинці Теребовлянського району, перебуває на заробітках за межами держави. До заміжжя онуки з відповідачем знайома не була. У період їх шлюбу, зустрічі з ними були не часті, так як майже завжди перебувала за межами держави. У період, коли онука та відповідач вже разом не жили, він допомагав їй у проведенні ремонту. Тоді хотіла передати ним хрестик для дитини, але він відмовився взяти, сказав, що разом з ОСОБА_1 не живуть. Також говорив, що дитини не хотів, це було рішення ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.02.2019, який розірвано 08.07.2021 на підставі рішення Борщівського районного суду Тернопільської області. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , копією рішення Борщівського районного суду від 08.07.2021 (справа №594/853/21), яке набрало законної сили 10.08.2021.

У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що стверджено, кірм іншого, даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Більче - Золотецькою сільською радою Борщівського району Тернопільської області 06 травня 2020 року.

Поряд з тим встановлено, що позивач 29.12.2023 уклала шлюб із ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу, їй присвоєно прізвище ОСОБА_4 . Наведене стверджено даними свідоцтва про одруження, з якого, зокрема, слідує, що шлюб було укладено у м. Новий Томишль Республіки Польша.

Згідно повідомлення Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №297/28-03 від 19.02.2024 слідує, що позивач разом із сином з 15.07.2021 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №251375493 від 06.04.2021 вбачається, що вказана квартира належить позивачці на праві приватної власності.

Згідно акта-довідки, виданого Тернопільською філією ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» 19.02.2024 за №27 слідує, що ОСОБА_2 в квартирі позивачки з 15.09.2021 по 24.02.2022 не проживав, що встановлено з її слів.

Згідно довідки виданої Приватною організацією (установа, заклад) «Приватний заклад позашкільної освіти «Промінчики» слідує, що ОСОБА_3 відвідував ПЗПО «Промінчики» з листопада 2021 року по травень 2022 року. Мама самостійно оплачувала заняття та свята, сама водила дитину на заняття. Батько оплати за заняття та свята за цей період не проводив і не був присутній з дитиною на заняттях.

Згідно довідок 73, 72 від 19.02.2024, виданих виконкомом Більче - Золотецької сільської ради слідує, що позивач разом із сином проживала без реєстрації в житловому будинку своїх батьків, що в с.Олексинці Чортківського району Тернопільської області зі слів останньої з 08.04.2021 по 14.09.2021, з 25.02.2022 по 05.07.2022, з 05.08.2022 по 19.08.2022. З 06.02.2024 по даний час проживає разом із сином без реєстрації. В житловому будинку також зареєстровані батьки позивачки та її брат.

Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов проживання позивачки, складеного комісією Більче - Золотецької сільської ради 19.02.2024 за №74, в житловому будинку в якому проживає позивачка із сином, є чотири житлові кімнати, кухня, ванна, туалет. До будинку проведено природній газ, електроенергію, воду. В такому є всі умови для проживання дитини. Вихованням сина займається мати. З її слів, батько дитини участі у вихованні сина не бере.

З довідки № 24 від 23.02.2024р. лікаря ОСОБА_15 слідує, що малолітній ОСОБА_3 до 08.2022р приходив на прийом до педіатра тільки з мамою, з батьком не приходив.

З картки розвитку дитини слідує, що ОСОБА_3 16 лютого 2024р. відвідував лікаря невролога та лікаря-логопеда. При цьому, картка не відображає даних щодо місця/адреси здійснення лікарями медичної практики.

З скріншотів платіжних інструкцій з мобільного телефону відповідача, слідує, що останній регулярно здійснював переказ коштів на банківський рахунок позивачки на різні суми - 2010, 05 грн, 499, 50 грн, 3015, 08 грн, 402, 01 грн, 10050 грн, 2010, 05 грн, 2010, 05 грн, 2010, 05 грн, 1007, 03 грн, 804, 02 грн, 502, 81 грн, 502 грн, 1005 грн, 1005 грн, 1005 грн, Крім того здійснював плату за одяг та взуття в супермаркеті дитячих товарів Капітошка на суму 1200 грн. Через неналежну якість вказаних матеріалів, судом точні дати щодо здійснення грошових виплат не встановлено.

З скріншотів сторінок переписки відповідача із позивачкою із мобільного застосунку «Viber» вбачається, що відповідач, по декілька разів на місяць, протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2022 року, а також з січня по грудень 2023 року, регулярно цікавився життям та здоров`ям сина.

З висновку органу опіки та піклування Більче-Золотецької сільської ради № 451/02-06 від 14 червня 2024 року вбачається, що такий не вбачає законних підстав та вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року в ст.11 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.14 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини.

Так, відповідно до змісту принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків , коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У пунктах 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов`язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з`ясування його позиції й обґрунтувань.

Суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналізуючи, всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими, підставними, і, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом, враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо негативного ставлення відповідача до дитини, суд не знаходить достатньо підстав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина, а тому вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

При цьому, суд враховує те, що вік малолітнього сина сторін, на момент звернення позивачки до суду складав 3 роки 10 місяців, та останній фактично з серпня 2022 року, тобто після досягнення 2 років 5 місяців, проживає за межами держави разом з матір`ю, яка вступила у шлюб з іншим чоловіком.

Всі дані щодо проживання малолітнього у різні періоди та у різних населених пунктах Тернопільської області, в тому числі, і за місцем проживання батьків позивача, встановлені виключно зі слів позивачки. Останні непрямо стверджувались і показами допитаних в ході судового розгляду свідків, які є близькими рідними позивача. Інші докази, які б стверджували такі обставини суду надано не було.

З огляду на що, суд критично оцінює твердження позивача про те, що про зміну місця проживання/перебування малолітнього сина відповідач знав достовірно, а тому, свідомо уникав зустрічей та спілкування з ним.

Беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення ним від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, суду не надано, , не здобуто таких і в ході судового розгляду.

Суд також приймає до уваги, що відповідач виявляє бажання піклуватися про свою дитину та судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Судом також не встановлено інших підстав позбавлення батьківських прав, передбачених ст.164 СК України.

При цьому, суд враховує, що стосунки між сторонами не є приязними, останні, при вирішенні питань, що стосуються спільної дитини, керуються виключно власними інтересами, які продиктовані минулими образами, повним неприйняттям позиції іншої сторони, небажанням дійти будь-якої згоди та порозуміння. Такий висновок суду ґрунтується, зокрема, і виходячи з поведінки сторін під час судового провадження.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними. Даних, які б свідчили про те, що такі засоби впливу, за ініціативи позивача, вживались по відношенню до відповідача суду надано не було.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що поведінку ОСОБА_2 відносно малолітнього сина неможливо розцінити як свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, позивачем не було наведено переконливих аргументів щодо того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенні до неї батьківських прав.

Враховуючи встановлені судом обставини по справі, те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав та бажає брати участь у вихованні дитини, особу відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити.

Судові витрати по справі слід покласти на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли.

На підставі наведеного, ст.ст. 14, 150, 164, 166 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тих межах, в яких вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: с. Олексинці Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Більче - Золотецька сільська рада, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: с. Більче - Золоте Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04395277.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.

Головуюча: