Рішення

від 26.12.2024 по справі 603/700/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/700/24

Провадження №2/603/263/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання Сандалюка О. В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача адвокат Андрусенко І. Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області до Монастириської міської ради з позовом, в якому просить визнати за нею право на завершення приватизації та право на реєстрацію права власності (речового права) на:

- на земельні ділянки, які були передані у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

-земельної ділянки площею 0,71 та., яка була їй передана у приватну власність згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».

Вказану спадщину прийняв чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 (батько позивача по справі), як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживав та був зареєстрований із спадкодавцем на час смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті залишилось спадкове майно, до якого входить:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 92,2 кв.м, житловою 47.3 кв.м, літня кухня під літерою «Б», огорожа №1, ворота, хвіртка №2, відмостка №3;

- земельна ділянка площею 0.71 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».

Вказану спадщину прийняла позивач по справі, оскільки відноситься до спадкоємців першої черги за законом та в шестимісячний термін звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Окрім того, спадкодавцем було складено заповіт на ім`я позивача по справі.

ОСОБА_1 звернулась до Монастириської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Бобрівники орієнтовний розмір площею 0,71 га для ведення особистого селянського господарства.

17.09.2024 року позивачу було надано відповідь у якій зазначено, що із поданих документів не вбачається що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , що зазначена в доданому витягу з рішення Лядської сільської ради від 09.12.1993 року. Тому для вирішення даної ситуації рекомендовано позивачу звернутись із відповідною позовною заявою до суду.

ОСОБА_1 вважає, що має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яка була передана у приватну власність згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_2 .

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

У зв`язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проте представник позивача в позовній заяві просить розглянути дану справу без його участі та без участі позивача.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в судове засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що з обставинами викладеними в позові Монастириська міська рада погоджується та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. ч. 3, 4ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенніпідготовчого судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №11.

За життя ОСОБА_2 належала:

- земельна ділянка площею 0.71 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», що підтверджується копією витягу з рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року №б/н.

Вказану спадщину прийняв чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживав та був зареєстрований із спадкодавцем на час смерті.

Факт сімейних відносин з спадкодавцем підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 виданого 30.05.1964 року, згідно з яким її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Факт проживання та реєстрації ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується довідкою Монастириської міської ради від 08.08.2024 року №632.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років в с. Бобрівники Монастириського району Тернопільської області помер - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, до якого входить:

- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 92,2 кв.м, житловою 47.3 кв.м, літня кухня під літерою «Б», огорожа №1, ворота, хвіртка №2, відмостка №3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, № 13544159 від 13.02.2007 року, згідно з яким ОСОБА_3 був власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності / НОМЕР_4 / 13.02.2007 / Лядська сільська рада, рішення виконавчого комітету від 30.10.2006 року за №27. Даний витяг міститься в Спадковій справі №33/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , індекс справи 02-14;

- земельна ділянка площею 0.71 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».

Вказану спадщину прийняла ОСОБА_1 , оскільки відноситься до спадкоємців першої черги за законом (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ) та в шестимісячний термін звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Окрім того, спадкодавцем було складено заповіт на ім`я позивача по справі. що підтверджується матеріалами спадкової справи №33/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , індекс справи 02-14.

Окрім зазначеного, судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 92,2 кв.м, житловою 47.3 кв.м, літня кухня під літерою «Б», огорожа №1, ворота, хвіртка №2, відмостка №3, належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.03.2020 року та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №59846129 виданого 17.03.2020 року.

Згідно архівного витягу з рішення двадцять першого скликання п`ятнадцятої сесії Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 09.12.1993 року №б/н «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» передано ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,84 га: з них для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд 0,13 га; для ведення особистого підсобного господарства 0,71 га.

Проте, як встановлено з матеріалів справи спадкодавець не набула права власності на вказані земельні ділянки та не отримала на них правовстановлюючих документів в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було закінчено процедури приватизації вказаних земельних ділянок. Результатом цього стало те, що спадкоємець отримала відмову Монастириської міської ради від 17.09.2024 року №484-Л.

У зв`язку з цим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та просила Визнати за нею право на завершення приватизації та право на реєстрацію права власності (речового права) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і які він фактично успадкував згідно закону після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

V. Джерела права й акти їх застосування.

Визначаючись із заявленою вимогою позивача щодо права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме права на завершення приватизації в порядку спадкування суд враховує таке.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

В першу чергу, відповідно до ст. 1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_3 вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , як чоловік спадкодавця та спадкоємець за законом першої черги.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 та набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок під літерою «А», загальною площею 92,2 кв.м, житловою 47.3 кв.м, літня кухня під літерою «Б», огорожа №1, ворота, хвіртка №2, відмостка №3.

Проте, позивачу було відмовлено Монастириською міською радою щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Бобрівники на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Положеннями статей6 ЗК України 1990 року(у редакції, чинній на час надання ОСОБА_2 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 23 ЗК України 1990 року(у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок»та(далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43(далі Інструкція №43).

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 у власність та затвердження акту про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акту затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акту, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакціюЗК України, який набрав чинності 01.01.2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х «Прикінцевих положень ЗК України»2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цьогоКодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Статтею 1218 ЦК Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» ч. 3ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1ст. 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

21.10.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 137/731/17, провадження №61-10528св21 (ЄДРСРУ № 100490889) досліджував питання щодо права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, яким дійшли висновку, якщо на день смерті спадкодавця була розпочата процедура оформлення земельної ділянки, яка увійшла до складу спадщини, то спадкоємець має право на дооформлення цієї частини спадкового майна.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.11.2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Враховуючи ту обставину, що з 01.01.2013 року Державні акти не видаються, а право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке реєструється, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ефективним способом захисту буде визнання за позивачем права на завершення процедури приватизації

VІ. Висновки за результатами розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 набула право на спадкування усіх його прав та обов`язків, що належали останньому, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, яка згідно з витягом із рішення двадцять першого скликання п`ятнадцятої сесії Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 09.12.1993 року №б/н «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», була передана ОСОБА_2 , тому захищаючи охоронювані законом права позивача, таке право в порядку спадкування слід визнати за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 16, 345 1216, 1218, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 6, 23, 67 ЗК України (в ред. 1990 року), ст. 12, 81, 125, 152 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та право на реєстрацію права власності (речового права) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельні ділянки, які були передані у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення 21 скликання 15 сесії Лядської сільської ради від 09.12.1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.12.2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Монастириська міська рада (Код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження відповідача: вул. Шевченка, №19, м. Монастириська Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян