Рішення

від 23.12.2024 по справі 603/734/24

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/734/24

Провадження №2/603/273/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання Сандалюка О. В.

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 до Монастириської міської ради про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача адвокат Андрусенко І. Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 , законний представник позивача ОСОБА_2 з позовом до Монастириської міської ради, про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, а саме на:

-Земельну ділянку площею 1,0614 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0168, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158;

-Земельну ділянку площею 0,7252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0612, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на вищевказані земельні ділянки.

Вказану спадщину прийняла позивач по справі ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом та яка на час відкриття спадщини була малолітньою, їй було 4 роки. Батьки позивачки по справі заяв про відмову від прийняття спадщини належної малолітній ОСОБА_1 до нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини не подавали.

Законний представник позивача ОСОБА_2 звернулась в інтересах своєї дочки, позивача по справі ОСОБА_1 до нотаріальної контори для того щоб оформити спадкові права на вказане майно, нотаріусом при розгляді представлених документів, було встановлено, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, внаслідок їх втрати. У зв`язку із чим нотаріус рекомендував позивачу звернутись до суду.

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 04.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача вважає, що саме позивач ОСОБА_1 повинна успадковувати за померлою спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , спадщину належним чином прийняла та фактично вступила в управління та користування спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини була малолітньою, їй було 4 роки.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, проте представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі та без участі позивача.

Законний представник позивача ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилася, проте направила до Монастириського районного суду Тернопільської області засобами поштового зв`язку заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить дану справу розглянути без її участі.

Відповідач - представник Монастириської міської ради в підготовче засідання не з`явився, суду подав відзив де вказав, що з обставинами викладеними в позові Монастириська міська рада погоджується та просить розглянути справу без участі представника Монастириської міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. ч. 3, 4ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенніпідготовчого судового засідання.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років в с. Маркова Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №13.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 1,0614 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0168, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0002707952024 сформованого 01.11.2024 року;

- земельну ділянку площею 0,7252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0612, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0002687822024 сформованого 30.10.2024 року.

Згідно із складеним 18.12.2013 року ОСОБА_3 в с. Завадівка Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №70 та посвідченого секретарем Завадівської сільської ради, остання на випадок своєї смерті заповіла належну їй на праві особистої власності земельну ділянку площею 1,78 га, кадастровий №6124287800:01:001:0168 та 6124287800:01:001:0612 розташовану на території Завадівської сільської ради державний акт серії ТР №072158 ОСОБА_1 .

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, яка на час відкриття спадщини була малолітньою та якій виповнилося 4 роки, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 07.02.2013 року.

Також, судом встановлено, що оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №072158 втрачено, що підтверджується повідомленням в засобах масової інформації, а саме в газеті «Свобода» №70 (514) від 11.12.2024 року.

Проте, постановою завідувача Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. від 29.11.2024 року №554/02-31 відмовлено ОСОБА_2 , як законному представнику та особі, яка діє в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 , в видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно внаслідок їх втрати.

Із відповіді державного нотаріуса Монастириської Державної нотаріальної контори Войташека В. І. від 11.12.2024 року № 582/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.

У зв`язку з втратою вищевказаних оригіналів правовстановлюючих документів на право власності, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказане спадкове майно.

Отже, судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на спадкове майно не визнається іншою особою, в даному випадку нотаріусом, в зв`язку з втратою правовстановлюючих документів.

V. Джерела права й акти їх застосування.

Визначаючись із заявленою вимогою щодо права позивача на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує таке.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що власником спадкового майна (спадкодавцем), яке підлягає спадкуванню є ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і якою 18.12.2013 року було складено заповіт на ОСОБА_1 .

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Беручи до уваги вищевказані факти щодо спадкування спадкового майна в поєднанні з процесуальними нормами законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом вищевказаного спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зіст. 1 Конвенції про права дитини,дитиноює кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад,у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір`ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

Статтею 6 СК України, встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття,малолітньоювважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (ст. 31 ЦК України),неповнолітньоювважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 32 ЦК України).

Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до нормСК Українипокладається, в першу чергу, на сім`ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Як зазначено в п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК України, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу. Тобто «автоматичне» прийняття спадщини дітьми поєднується із правом неповнолітньої дитини прийняти спадщину шляхом подання письмової заяви.

Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті вони приймають спадщину автоматично в силу прямого припису закону.

Стосовно спорів про автоматичне прийняття спадщини дітьми, суд також враховує те, що в силу ч. 4 ст. 261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

З огляду на це, суд бере до уваги те, що вимоги щодо спадщини неповнолітніх можуть бути заявлені зі спливом значного часу із дати відкриття спадщини, коли спадкоємці, що вступили у володіння спадковим майном «традиційними» способами, володіють таким майном протягом тривалого часу, здійснили його покращення і т.д.

Отже, суд дійшов висновку, що малолітня та неповнолітня особа, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини відповідно до чинного законодавства Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті вони приймають спадщину автоматично.

Факт фактичного прийняття спадщини малолітньою ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 07.02.2013 року, згідно з яким останній на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 4 роки, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину автоматично згідно складеного спадкодавцем заповіту на її ім`я.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказані земельні ділянки, що підтверджується відмовою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ТР №072158 був втрачений.

Так, на даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно неможливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право приватної власності на землю чи свідоцтво про право власності на нерухоме майно міг лише власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно із п.4.19 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже судом встановлено, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 в нотаріальній конторі.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред`явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б у набутті права власності позивачем на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 , до Монастириської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:

-Земельну ділянку площею 1,0614 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0168, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158;

-Земельну ділянку площею 0,7252 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6124284800:01:001:0612, що розташована на території Завадівської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ТР №072158.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.12.2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Законний представникпозивача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Монастириська міська рада, (Код ЄДРПОУ 04058433), юридична адреса місцезнаходження відповідача: вул. Шевченка, №19, м. Монастириська Чортківський район Тернопільська область.

Суддя І. М. Галіян