Ухвала

від 26.12.2024 по справі 562/2859/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26.12.2024 Справа №562/2859/24 Провадження №2/607/5166/2024

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», ОСОБА_2 , треті особи Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна, -

УСТАНОВИВ:

23.12.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за підсудністю від Солом`янського районного суду м.Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», ОСОБА_2 , треті особи Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа передана для розгляду судді Дзюбичу В.Л.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи те, що визнання права власності на майно є майновим спором, заявлена позовна вимога має вартісне, грошове вираження.

Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Будь-який майновий спір має ціну.

В порушення вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачами не зазначено ціни позову.

Відповідно до п. п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

Таким чином, ціна позову, яка позивачем не зазначена, повинна відповідати вартості транспортного засобу, право власності на який просить визнати позивачка.

У той же час, на підтвердження дійсної вартості вказаного майна, не представлено жодного доказу, а тому встановити точну ціну позову на момент подання позову до суду з метою визначення суми судового збору, яка підлягає сплаті за вимогу про визнання права власності, не можливо.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено дві вимоги: 1) визнати право власності на майно (майнового характеру) та скасувати арешт на автомобіль (немайнового характеру).

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн.).

За таких обставин, позивач до позовної заяви не надала відповідних документів на підтвердження дійсної вартості спірного рухомого майна на даний час, і саме з дійсної вартості спірного майна повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 1 відсотку від його вартості, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, за вимогу немайнового характеру (скасувати арешт на автомобіль) позивачу необхідно було оплатити судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Разом із позовною заявою, позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, але не більше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зазначає, що майновий стан не позволяє їй сплатити судовий збір при подані позову.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, стаття 136 ЦПК України, передбачає право суду, а не обов`язок відстрочити, розстрочити, зменшити розмір, або звільнити від оплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони.

Аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

У пунктом 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Практика ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Положеннями пункту 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Позивачем в підтвердження своїх доводів не долучено до заяви жодних доказів того, що її матеріальний стан не позволяє сплатити судовий збір за подання позову.

Таким чином, обставини наведенні у заяві про відстрочку сплати судового збору, не свідчать про неможливість сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою, оскільки не містять інформації про загальний майновий стан позивача, яка може мати й інші джерела доходу.

Разом з тим, наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву або заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки надані відомості не характеризують її майновий стан у повному обсязі.

За таких обставин клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необгрунтованим та до задоволення не підлягає.

Відтак, відповідно до ч.1 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зокрема:

1) подати позовну заяву у новій редакції у якій зазначити ціну позову відповідно до заявлених вимог, та надати суду докази визначення ціни позову;

2)сплатити судовийзбір завимогу майновогохарактеру,відповідно доп.п.1п.1ч.2ст.4Закону України«Про судовийзбір»,виходячи здійсної вартостіспірного майна та надати суду оригінал квитанції про його сплату;

3) сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень та надати суду оригінал квитанції про його сплату.

Керуючись ст. 10, 175, 177, 185, ч. 1, 2, 258-261, 293-294, 315, 318 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», ОСОБА_2 , треті особи Здолбунівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Л. Дзюбич